Про склад комісії та перенесення її роботи до Польщі
Конкурс проводить комісія, яка складається з трьох українських суддів і трьох іноземних експертів. Це Роберт Брукхейсен — колишній прокурор, який спеціалізувався на справах, пов'язаних з корупцією (Нідерланди). Стівен Мармен — ексголова Верховного Суду штату Мічиган (США). Тед Зажечни — суддя з Канади, який брав участь у роботі Ради міжнародних експертів, яка обирала суддів до Вищого антикорупційного суду України. "Перебування міжнародних експертів в Україні наразі пов'язане з ризиками і складнощами для них особисто. Тому як компромісний варіант перебування ми обрали Варшаву. Крім того, це зручно з точки зору логістики. Тут ми відчуваємо підтримку, яку Польща надає Україні, зокрема щодо організації роботи цієї комісії", — зазначив Іван Міщенко.
Які основні зміни в умовах конкурсу?
"Конкурс розпочали до війни: кандидати подають свої документи, ми їх опрацьовуємо, обираємо кандидатів, яких допускаємо до співбесіди, і починається етап співбесіди. З початком війни конкурс зупинився з об'єктивних причин. Однак завдяки підтримці наших міжнародних партнерів і активному застосуванню технологій ми змогли адаптувати свої конкурсні процедури і співбесіди проводимо в ZOOM. Разом з кандидатами розробляли технічну частину, щоб у них була можливість знайти місце, де є світло та інтернет, щоб провести співбесіду. І за два тижні був лише один кандидат, у якого співбесіду довелося перенести. Щодня відбуваються чотири співбесіди тривалістю по півтори-дві години", — розповідає голова конкурсної комісії.
"Обрання найкращих з кращих"
На першому етапі конкурсна комісія допустила до конкурсу 301 кандидата, а на другому — 64-ри. Основний принцип, який конкурсна комісія намагається запровадити — обрання найкращих з кращих. "Ми хочемо, щоб нова Вища кваліфікаційна комісія складалася з дійсно найкращих представників юридичної професії загалом — суддів, суддів у відставці, адвокатів, правників", — переконує Міщенко. Він наголошує: 301 кандидат на 16 посад — це поки що найбільший конкурс серед тих, які проводили в судовій системі України. "Насамперед ми шукаємо візіонерів. Людей, які хочуть змінювати судову систему, мають для цього бажання та енергію і розуміють, як це зробити. На погляд комісії, це, безумовно, і високопрофесійні, і доброчесні фахівці. І своєю роботою вони можуть позитивно вплинути на судову систему й сформувати той суддівський корпус, на який так очікує суспільство", — додає він.
Сумніви щодо доброчесності кандидатів
У громадськості є питання щодо доброчесності не всіх кандидатів, допущених до другого етапу конкурсу, зазначає Міщенко. Водночас він наголошує: громадянське суспільно є партнером у процесі відбору. "І це абсолютно нормально і правильно, якщо у громадськості є запитання до кандидатів. Єдине, що конкурсна комісія виходить з того, що все ж таки це запитання, які треба уточнити. Це не звинувачення, які унеможливлюють участь тієї чи іншої особи в конкурсі. Тобто, якщо є запитання, то у кандидата є можливість на них відповісти і розвіяти сумніви, які існують у громадськості або конкурсної комісії. Ми у своїй роботі виходимо з принципу обґрунтованого сумніву. Ми не детективи, не проводимо розслідування і не встановлюємо, чи причетна особа до скандальних або недоброчесних практик. Ми виходимо з того, що є сумнів. Ми його озвучуємо в прямому ефірі, всі це бачать та чують, кандидат знає, що йому ставитимуть запитання, і він або цей сумнів розвіює, або ні", — пояснює Міщенко.
Про наявність російського паспорта у кандидатів
"Була співбесіда з одним кандидатом (з огляду на те, що конкурс триває, імена кандидатів не називаються — ред.), з яким ми поговорили про його ставлення до Росії і його можливого зв’язку. Він усе відкрито прокоментував", – стверджує Міщенко. За даними голови конкурсної комісії з добору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів, цей кандидат отримав паспорт радянського зразка як громадянин Радянського Союзу і в 1996 році, як стверджує кандидат, туди йому поставили штамп "громадянин України". "Поки що за етапами співбесіди ми задоволені його відповідями в цьому контексті, бо він один із небагатьох суддів, які на початку російської агресії у 2014 році виїхали на окуповану територію, намагаючись забрати матеріали справ, сервери та інші чутливі документи з суду. І фактично потрапив у полон так званих "ДНР" чи "ЛНР". Там йому прямо запропонували співпрацювати з Російською Федерацією, і він, ризикуючи життям, відмовився. І є свідки, що він ризикував своїм життям, намагаючись врятувати матеріали справ. Те, що він навчався у Саратівському інституті, то так сталося просто тому, що він народився у СРСР", — висловлює свою думку Іван Міщенко.
Як перевіряють та відбирають кандидатів?
"301 кандидат надіслав нам необхідні документи. По кожному кандидату ми запросили довідки в НАБУ, НАЗК і у громадянського суспільства. Коли ми вивчили всіх кандидатів, ми, як нам здається, обрали тих кращих, кого ми запрошуємо на інтерв'ю. І починається другий етап. Вся зібрана інформація залишається, а громадянське суспільство продовжує досилати інформацію щодо деяких кандидатів. І якщо на першому етапі роботи з документами ця інформація була умовно тільки між нами, то зараз етап, коли ця інформація стає публічною, коли питання до кандидатів, зокрема, публікують у соцмережах. Водночас представники громадянського суспільства публікують лише дані про тих кандидатів, до яких є питання чи претензії. Відтак може скластися враження, що всі 64 кандидати — це кандидати з безліччю питань чи претензій. Насправді це не так. Лише до деяких з них є такі питання", — стверджує голова конкурсної комісії. Міщенко наголошує, що після співбесіди комісія не ухвалює рішення по кандидату відразу. "Ми будемо ухвалювати рішення, коли ми завершимо всі співбесіди. Тоді ми окремо зберемося і знову зважимо всю наявну інформацію. І потім оберемо з 64 кандидатів лише 32", — розповідає він.
Як саме із 64 кандидатів оберуть 32-х?
"У нас немає балів. Процедура, описана в законі, передбачає всього два етапи: збір документів і співбесіда. Ми планували використання тестів. Однак після оголошення війни це технологічно стало неможливо. Шість членів комісії досліджують всю інформацію по кандидату, зокрема щодо професійної компетентності та доброчесності. Спочатку ми дивимося на кандидата з точки зору позитиву, тобто що вирізняє цього кандидата з-поміж інших, чому можна назвати його чи її кращим з кращим? І далі обов'язково дивимося з приводу обґрунтованого сумніву. Якщо до кандидата є запитання і якщо його відповідь не зняла обґрунтований сумнів, тоді в нас є інші кандидати, до яких не було сумнівів особливих або були, але вони змогли їх спростувати", — зазначає Міщенко. Він наголошує, що комісія наполовину складається з іноземців, у яких є право вирішального голосу. Наприклад, якщо троє українців голосують за, а троє іноземців проти, то голос іноземців переважає. "У нас поки не було жодного голосування, яке б склалося таким чином. Однак, мабуть, участь іноземних експертів — це один з інструментів підвищення довіри до конкурсу", — додає Міщенко. За його словами, суть цього конкурсу полягає в тому, що членам конкурсної комісії вдалося віднайти універсальні чесноти, які існують в будь-якій країні світу. "Певною мірою конкурс суб'єктивний, але ця суб'єктивність полягає в тому, що ми намагаємося віднайти формулу, що доброчесність і професійна компетентність однаково працюють і в Нідерландах, і у Сполучених Штатах, і в Канаді. І ми хочемо, щоб і в нас також", — зазначає він.
Міщенко повідомляє, що співбесіди з кандидатами розраховані на січень-лютий. У лютому буде 32 співбесіди. "Після того, як ми проведемо всі співбесіди, ми знову зберемося і формуватимемо список із 32 кандидатів, який ми презентуємо Вищій раді правосуддя. А вона з нього вже буде обирати 16 кандидатів, яких призначать остаточно членами ВККС. Ми плануємо завершити формування списку з 32 кандидатів у березні", — резюмує голова комісії.
Фото Світлани Мялик
