Лінійна продюсерка головної редакції літературних передач і радіотеатру, авторка і режисерка радіовистав Українського радіо Нелля Даниленко та звукорежисерка Олена Єфимчук стали лауреатами Премії імені Івана Франка за перемогу в номінації "За кращий твір у радіомовній сфері".
Премія імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності присуджується за нові оригінальні публіцистичні твори, які сприяють утвердженню історичної пам’яті народу, його національної свідомості та самобутності.
Цього року в номінації "За кращий твір у радіомовній сфері" перемогли Нелля Даниленко, авторка сценарію і режисерка радіофільму, заслужена журналістка України, та Олена Єфимчук, звукорежисерка, за створення документально-художнього радіофільму "Валерій Марченко. Дорога до вічності".
Цей твір розповідає про політв’язня радянських концтаборів, який виступав проти русифікації України, Валерія Марченка.
"Доля цієї молодої людини, Валерія Марченка, вразила би кожну людину, яка про нього дізналась. Померти у 37 років, не скорившись, піти на каторгу, піти у в’язницю тільки того, що ти обстоював свободу слова, свободу своєї країни, боровся з русифікацією — це, звичайно, не могло не вразити", — ділиться думками авторка фільму Нелля Даниленко.
Журналістка вважає, що про Валерія Марченка необхідно було розповісти тому, що зараз мало хто про нього знає.
"Усі, хто бачили портрет Валерія Марченка, говорили: "О! Жан-Поль Бельмондо!" Вони справді дуже-дуже схожі. Є лист, який він (Валерій Марченко – ред.) пише до сестри, де запитує, чи справді він схожий на Бельмондо. "Бо якщо так, то я йому напишу, бо поки він фільми знімав, я тут сидів за гратами. Нехай поділиться гонорарами, бо так несправедливо"", — розповідає Нелля Даниленко.
Радіофільм-переможець належить до циклу радіофільмів Неллі Даниленко та Олени Єфимчук "Світочі епохи" — циклу радіопортретів видатних українців.
"Був ще радіофільм про Івана Піддубного, котрого називали чемпіоном чемпіонів, 6-разового чемпіона світу з боротьби. Був фільм про Марію Капніст, яка пройшла усю каторгу сталінських таборів і знайшла у собі сили не зламатися, не озлобитися, стати акторкою, — розповіла Нелля Даниленко. — Ще Віра Холодна, теж дивовижна історія, дивовижна акторка. Микола Зеров, якого називають лідером неокласиків, але про якого також мало відомо. Серж Лифар, про якого не можна було не розповісти, бо його передсмертна записка закінчувалась словами "Серж із Києва. Українець до кінця"".
Радіофільм "Валерій Марченко. Дорога до вічності" створений на Радіо Культура і транслювався в ефірі UA: Радіо Культура і в ефірі UA: Українське радіо.
На фото Нелля Даниленко. Фото з Фейсбуку
