"Хресна дорога ― це така щорічна подія, що відбувається в Колізеї у Велику п’ятницю. Тобто ― саме сьогодні. І кожного року офіс різних літургійних богослужінь готує проєкт такої події. Традиційно, в ній бере участь Папа. Не було ніяких заяв, але в котрогось із тих ватиканських мрійників, які мріють про мир між народами, братерство і єднання, виникла ідея, щоб по тій Хресній дорозі зробити якісь жести примирення між росіянами та українцями. Саме ці жести викликали бурхливу реакцію не лише серед греко-католиків, римо-католиків, але й у різних колах в Італії, Польщі, Німеччині, по цілому світу. Сценарій було опубліковано. Зазвичай друкують відповідні книжечки про приготування Хресної дороги, про заплановані жести. Про всіх учасників було повідомлено в понеділок Ватиканським радіо, що є медійною групою, яка комунікує про різні заплановані літургійні події".
Про можливість діалогу з Ватиканом, щоб донести до Папи альтернативні думки
"З моменту публікації матеріалів щодо Хресної дороги і розпочався такий діалог. Першим, хто звернув увагу Ватикану на особливу чутливість до такого типу "примушення до миру", був Апостольський нунцій, тобто посол Папи в Україні. Він першим повідомив Апостольську столицю про те, що українці дуже болісно сприймають такі передчасні проєкти примирення. Потім очевидно була моя реакція, моє звернення. Це була телефонна розмова з державним секретарем Ватикану, який є очільником дипломатичної служби. І я мав нагоду особисто донести, в чому полягає біль українців, наша чутливість і несприйняття такого типу передчасних актів. Тут дуже важливо було пояснити, як ми сьогодні в Україні розуміємо саму ідею, саму можливість примирення між росіянами та українцями. Наша позиція така. Сьогодні, під час активної фази цієї несправедливої війни, зокрема коли ми всі очікуємо ще одного наступу російських військ на Україну, такого типу жести в принципі неможливі. Адже щоби миритися, треба бути принаймні живими… І коли йде активна фаза такої вбивчої війни, говорити про примирення зовсім не на часі. Спершу потрібно припинити нас вбивати, а тоді можна говорити про наступні кроки. Наступним кроком має бути засудження злочинця і встановлення справедливості. Усі ті злочини, які кояться проти України, мають бути засуджені міжнародним трибуналом. Ми їх сьогодні кваліфікуємо як геноцид. Лише після засудження російського агресора може бути початок якогось процесу примирення, і це буде довга дорога. Бо процес примирення означає гоєння рани, це є повага до ран жертви. І без чутливості до жертви цієї несправедливої агресії ми не маємо права з християнського боку говорити про примирення. Я сподіваюся, що нас почули. Не впевнений, що можна було встигнути щось поміняти, але дискусія розгорнулась предметна, дуже серйозна. І в цій дискусії ми маємо широку міжнародну солідарність. Гадаю, вона буде дуже корисною для України на майбутнє".
Про адекватність риторики Ватикану після початку повномасштабної війни
"Простежується певна еволюція у висловах, у термінології. Я би сказав, що реакція адекватна, доволі реалістична. Тобто Папа однозначно назвав події злочином і війною, яка не має виправдання. Він почав вживати сильні категоричні фрази і розуміє, що Україна є жертвою несправедливого агресора. Нам трохи бракує, щоб назвати агресора на ім’я, але ми потрошку наближаємось... Позаминулої неділі під час візиту на Мальту Папа сказав такі слова: "Є хтось, хто у Східній Європі почав війну проти України і погрожує світові третьою світовою війною". І назвав таку поведінку надужиттям владою. Ми з того були дуже задоволені. Також минулого тижня Папа зробив дуже цікавий жест. Окрім особистих відвідин дітей з України, які лікуються у Папській лікарні, на загальній аудієнції йому піднесли синьо-жовтий український прапор з Бучі. І Папа різко засудив масові вбивства в Україні, назвав їх злочинами проти людяності, поцілував цей прапор і підніс його високо вгору. Тобто ми бачимо особисту емпатію Папи Римського щодо війни в Україні, наших болів і страждань. Також він заявив, що на столі в нього лежить питання візиту до України. Ми сподіваємось, що рішення буде прийнято і він до нас прибуде. Це буде потужний знак солідарності та підтримки України та українського народу в тяжкі криваві часи".
Про діяльність Української греко-католицької церкви у воєнному контексті
"Найперше ― церква зі своїм народом. Усі наші єпископи, священники, монахи й монахині сьогодні там, де є найважче. Наш єпископ в Харкові вже який день живе під важкими обстрілами, і ми постійно туди постачаємо гуманітарну допомогу. З іншого боку, ми допомагаємо людям евакуйовуватися, організовуємо відповідні шляхи, на тих шляхах намагаємося людям послужити ― дати можливість переночувати, забезпечуємо одягом, ліками, іншими речами. А коли йдеться про центральну та західну Україну, то ми намагаємося прийняти цих біженців, послужити їм, інтегрувати в нове життя. Отже, сьогодні це соціальне служіння, намагання рятувати людське життя і просто бути зі своїм народом. Сталася емблематична ситуація з нашим священником у Славутичі. Місто потрапило в оточення від перших днів війни. І наш священник з дружиною, яка очікувала народження дитини, не захотів виїжджати, прийняв рішення залишитися зі своїм народом…
Про храми, які постраждали внаслідок російської агресії
"Наш храм у Волновасі майже зруйнований. Усі храми по території воєнних дій ― під обстрілами. Я відвідував наш храм в Ірпені, який також пошкоджений, але не дуже важко. Після розмінувань ми зможемо розпочати там літургійне життя. На даний момент точного переліку пошкоджених об’єктів не можу навести, бо ми його нині формуємо".
Насамкінець Блаженніший Святослав звернувся до вірян західного обряду: "Користаючись з цієї нагоди, хочу привітати вірних католиків латинського обряду, наших греко-католиків, що святкують за Григоріанським календарем, вірних Вірменської церкви з найбільшим християнським святом Пасхи Господньої. Вірити у Воскресіння ― центральна істина християнського віровчення. Ми тому є християнами, що віримо у воскреслого Христа, віримо в перемогу життя над смертю. І нехай ця віра буде нашою силою, що стане перемогою України".
Фото з фейсбук-сторінки Блаженнішого Святослава
