Другий місяць поспіль уся країна перебуває на карантині через спалах коронавірусної інфекції. Багато людей потерпають від браку спілкування, неможливості відвідувати розважальні заклади або бодай працювати у звичному режимі. Та найскладніше у цій ситуації людям з обмеженими можливостями, які і до цього мали багато труднощів у повсякденному житті. Когось звільнили з роботи під час карантину, хтось залишився сам на сам зі своїми проблемами, проте багато хто знаходить у собі сили не впадати у відчай і використати цей час із користю.
Дмитро Щербетюк один із тих, хто не просто говорить про права людини з інвалідністю, але і власним прикладом показує, як перебуваючи на візку можна не обмежувати своє життя і багато рухатися. "Перше, що довелося скасувати це особисті зустрічі з командою. Ми спілкуємося за допомогою відеоконференцій. Ми скасували поїздки і переформатували свої проекти, зосередилися більше на відеоконтенті, який раніше робили. Час, який витрачався на дорогу чи відновлення після поїздок тепер використовується на саморозвиток. Я почав вставати о п’ятій ранку. Тренування, на які раніше ходив до тренажерної зали та басейну проводжу тепер вдома. Якщо вдома є гантелі, це чудово. Проте і без спеціальних тренажерів можна тренуватися. В інтернеті є багато відеопрограм на цю тему. Безперечно мені бракує поїздок і мандрівок. У травні планувалася поїздка до Європи, яку довелося скасувати. Крім того, бракує особистих контактів. Проте з’явився час на заняття музикою, яка не дає засумувати", – ділиться досвідом Дмитро Щербетюк.
Карантин – це чудова можливість зайнятися тим, на що раніше бракувало часу, повернутися до своїх улюблених справ або дослідити щось нове і насолоджуватися життям. Цю думку підтримує і Тарас Мільчаковський: "Карантин може бути дійсно корисним. Я продюсую наше об’єднання молодих виконавців з вадами зору. До карантину ми влаштовували концерти за участі як людей із вадами зору, так і без. Таким чином демонстрували інклюзію на сцені. А на карантині, як і всі виконавці, ми записуємо свої мінівиступи, а також вивчаємо іноземні мови за допомогою мого ютуб-каналу. Крім того, влаштовуємо зум-конференції, де об’єднуємо людей з інвалідністю і не тільки. Потім ці інтерв’ю виставляємо на наші сторінки. Довелося змінити робочий графік, перенести заплановані поїздки, зустрічі з друзями, перенесли концерти і фестивалі у Львові, Трускавці, Івано-Франківську, Чернівцях. Та ми не впадаємо у відчай і сподіваємося, що можливо влітку вдасться хоча б частково відновити якусь мінімальну концерну діяльність".
Дещо складніша ситуація з людьми, які мають порушення слуху. Їм у цей період чи не найскладніше. "Люди з вадами слуху були цілком забуті на карантині. Їм не надається жодної інформації з приводу карантину. Тому вони самі шукають інформацію, самі гуртуються і роблять відео контент, який поширюють між собою, де розповідають як вони зараз виживають. У Франції придумали спеціальні медичні маски з віконечком, аби люди з вадами слуху могли порозумітися з лікарями. У той час як в Україні немає навіть гарячої лінії, на яку можуть звернутися люди з вадами слуху, щоб викликати швидку. Я пропонував багатьом міністрам, мерам і навіть президенту імплементувати на сайт кожної служби гарячу лінію для людей з порушення слуху. Тобто люди з інвалідністю заходять на сайт, натискають кнопку з міжнародним знаком перекресленого вуха і йде відео виклик до кол-центру. З іншого боку екрану сидить перекладач жестової мови, який бачить людину з порушенням слуху. Людина на жестовій мові показує, що їй треба і перекладач або викликає швидку або надає консультацію чи телефонує, куди потрібно. Крім того, якщо діти з порушенням зору чи іншими фізичними вадами можуть навчатися віддалено, то з вадами слуху не можуть. Адже відео уроків із жестовою мовою немає. Чомусь Міністерство освіти не врахувало той факт, що людей з порушенням слуху в Україні майже 5% і вони зараз залишилися в ізоляції", – зазначає Антон Гулідін.
Фото: Час дій
