Оксана Луцишина у своєму романі намагається відтворити епоху 90-х років, тих бурхливих та непростих часів, які й досі не є осмисленими українським суспільством.
"Навіть якщо ти знаєш, що тоді відбувалося, то все одно не можеш скласти пазли в одне ціле, не можеш подивитися на них геополітично. Не можна вийняти 90-ті роки з кишені та сказати, що зараз напишеш роман про цей час. Перед 90-ми є 80-ті, 70-ті — можна рухатися вниз практично по цілому XX століттю української історії. Розумієш, наскільки це речі невідрефлексовані. Історію знаємо, насправді, дуже погано", — сказала вона.
Фото - starylev.com.ua
Письменниця розповіла про те, що допомогло їй відтворити ті часи: "Десь покладаєшся на свою пам'ять, дещо доводилося читати в газетах тієї епохи, книжках, опитувати людей і так далі. Навіть просто гуляти з цікавими людьми містом і слухати їхні історії — це важливо".
Для написання цього твору Оксана Луцишина спілкувалася з учасниками "Революції на граніті", зокрема з Маркіяном Іващишиним та Ігорем Коцюрубою.
"Це було безцінно. Навіть познайомитися з цими людьми було надзвичайно важливо. Я й досі не можу отямитися, що їх немає (Іващишин Маркіян помер 21 травня 2019 р., а Коцюруба Ігор 16 грудня 2018 р. — ред.). Говорила з іншими учасниками революції. З усіма ними треба розмовляти. Це люди, яких варто записувати", — поділилася спогадами письменниця.
Оксана Луцишина не боїться писати тією мовою, якою реально говорили в 90-ті роки в Ужгороді.
"Одні герої говорять діалектами, інші — діалектом із вкрапленням русизмів, ще одні — переважно русизмами, засміченою мовою з певними вкрапленнями діалектів. Це залежить від соціального статусу персонажів. Коли ти слухаєш все життя цю мову, то це запам’ятовується на вібраційному полі", — додала письменниця.
Читати також: Оксана Забужко розповіла про "Код Гурніка" та одну з найголовніших книжок свого раннього дитинства
Нагадаємо, що Оксана Луцишина (1974) — письменниця, викладачка Техаського університету у місті Остін. Народилася в Ужгороді.
Авторка чотирьох збірок поезії ("Усвідомлена ніч", 1997; "Орфей Великий", 2000; "Я слухаю пісню Америки", 2010 та "Вірші Феліцити", 2018), збірки оповідань ("Не червоніючи", 2007) та трьох романів ("Сонце так рідко заходить", 2007; "Любовне життя", 2015; "Іван і Феба", 2019).
Викладає українську мову і східноєвропейські літератури. Захистила дисертацію з творчості Бруно Шульца і філософії Вальтера Беньяміна.
Оксана Луцишина. Джерело: Фейсбук
