"Музей Голодомору — це символ незламності українців, нашої сили і перемоги", — Леся Гасиджак

"Музей Голодомору — це символ незламності українців, нашої сили і перемоги", — Леся Гасиджак

У 2022-23 роках Україна вшановує 90-ті роковини Голодомору-геноциду. Які заходи, попри воєнний час, відбуватимуться? Чи будується музей в умовах війни? Чому важливе визнання Голодомору геноцидом українців саме зараз? Про це в ефірі радіо "Культура" розповіла в.о. генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду Леся Гасиджак.

 Cлухати програму: ТУТ

Як в музеї вшановуватимуть роковини Голодомору?

Війна кожного дня коригує наші плани. Але як головна музейна інституція, яка покликана зберігати, показувати та говорити про тему злочину геноциду проти української нації — Голодомору — ми маємо план заходів. Адже музей має виконувати свою місію попри війну, попри все.

Цього року ми привезли до України, на мою думку, найцінніші експонати з історії Голодомору. Це знаменитий фотоапарат Leica відомого на весь світ інженера Александра Вінербергера, який в 1932-34 роках працював в Харкові на одному із заводів і зробив світлини, які ілюструють Голодомор. Ці фотографії входять до сотні світлин, відомих на весь світ і надзвичайно цінних. Оскільки цінною будь-яку річ робить не вік, а її історія, то цей фотоапарат, яким зафіксовано фотографії, котрі є доказом злочину геноциду, є найціннішим експонатом.

Крім того, приїде альбом оригінальних фото, зроблених самим інженером, який свого часу виїхав з Радянського Союзу і завершив своє життя вже в Австрії. Його нащадки сьогодні живуть у Великій Британії. Ці предмети зберігаються в родині. Ми сподіваємося, що після нашої перемоги музею вдасться отримати їх в подарунок на вічне зберігання.

Ми підготували виставковий проєкт, в якому говоримо про Голодомор і про сьогодення. Адже на світлинах Александра Вінербергера ми бачимо людей, які лежать на вулицях Харкова, які померли з голоду. Ми бачимо фото з місць масових поховань, і на сьогодні їх зафіксовано дослідниками близько тисячі. І те саме ми спостерігаємо сьогодні знову — понівечений та роз'ятрений Харків, померлих людей, зокрема після обстрілів, жахливі злочини, зафіксовані в Ізюмі, Балаклії та в інших містах, як-то катівні та місця масових поховань. 90 років минуло, а за всім цим стоїть один-єдиний злочинець — Росія, яка просто змінила свою іпостась з більшовицької Радянської Росії на нинішню країни, яку вже багато країн світу визнали державою-терористом.

Також до Дня пам’яті ми стали майданчиком для молодої театральної майстерні "Погляд", яка підготувала виставу за оповіданням одного з найгеніальніших українських письменників 20-х років Валер'яна Підмогильного, який також був потім страчений в урочищі Сандармох разом з цвітом української інтелігенції. Це оповідання "Син". Воно розповідає події першого штучного масового голоду 1921-23 років. 19 та 20 листопада ми мали прем'єрні покази. Ми сподіваємося, що вистава буде повторюватися, тому всіх закликаю стежити за анонсами музею.

26 листопада ми плануємо працювати. Сподіваємося, що буде електропостачання і менше обстрілів, ніж зазвичай, і ми зможемо відкрити двері для відвідувачів. Буде працювати зала пам'яті і всі охочі можуть прийти та за традицією запалити свічки в пам'ять про вбитих в роки Геноциду. Тих, хто не може прийти, ми закликаємо обов'язково запалити свічку у вікні о 16:00 за Києвом за традицією, яку було започатковано з 2004 року.

Читайте також: Вкрадене з України під час війни. Як повернути вивезені до Росії культурні цінності?

Про наукові зустрічі

Працюватиме міжнародна наукова конференція. Є дуже багато зареєстрованих науковців, які хочуть поділитися своїми результатами. Другий день конференції присвячений не історії Голодомору, а подіям російсько-української війни і воєнним злочинам, злочинам, що мають ознаки геноциду, злочинам проти людяності, які фіксують уже сьогодні дуже багато українських та міжнародних правозахисних організацій, котрі є доказами для майбутнього трибуналу, в який ми всі віримо.

Про будівництво другої черги музею

Робота продовжується. Музей Голодомору — це головний музей сьогодні, який показує, що сталося з українцями в тій ситуації, коли ми не мали власної держави та армії, яка могла б нас захистити. І вся ця сукупність факторів спричинила те, що рух опору зазнав поразки і був придушений, хоча був величезний. І злочин геноциду вдався.

Так, ми сьогодні маємо війну і багато вбитих військових та цивільного населення. Але ми все ж боремося, і в цьому є різниця, бо ми маємо власну національну державу, власну армію і питому частину українського населення, яке є свідомим, має ідентичність і розуміє важливість збереження держави. У тому наша сила, і ми точно переможемо.

Музей потрібен, він будується і його відкриття заплановано до 90-х роковин, основне відзначення яких буде у 2023 році, тому що це символ незламності українців, це символ нашої сили й перемоги.

Від початку це мав бути великий меморіальний комплекс, який складався б з двох частин. Перша частина, відкрита у 2009 році, — це зала пам'яті. Але це меморіальний простір, завдання якого емоційно налаштувати відвідувачів на тему. Але в нас немає простору, в якому ми могли б розмістити основну експозицію, яка б розповіла про передумови, причини, механізм злочину геноциду і технології нашого порятунку, про нашу незламність, про допомогу одне одному, про допомогу всього світу, починаючи від іноземних журналістів які говорили про злочин геноциду і завершуючи українськими та закордонними істориками й краєзнавцями, які у 80-90-х роках поїхали в перші експедиції, записали перші свідчення, пішли в перші архіви й відкрили їх світу та громадськості. Всі імена будуть представлені і пошановані в експозиції. Для цього потрібна друга черга, щоб мати простір про це все говорити.

На сьогодні в музеї є і геоінформаційна система місць масових поховань, і електронна система мартиролог, тобто перелік вбитих, і оцифровані освідчення, аудіогід. Всьому цьому, як бібліотеці та архіву, буде місце в музеї. Так само там буде передбачено конференц-зал для проведення наукових симпозіумів та дискусій, кінозал для презентацій. Відповідно до нового визначення музей сьогодні — це вже не консервативна закрита інституція. З одного боку, завдання музею — це формувати колекцію артефактів, зберігати їх, досліджувати, інтерпретувати. З іншого боку, бути центром життя громади, бути активним актором життя суспільства, займатися просвітництвом.

Про програми для дітей

У музеї розроблено дуже багато інтерактивних занять та екскурсій, розрахованих для дітей від шести років. Досвід показує, що про це треба говорити, не можна замочувати. Є різні форми подачі матеріалу. Музей не хоче травмувати дитину. Люди думають, що це нібито виставка фотографій із зображеннями померлих людей. Ми підходимо виважено і консультуємося з психологами. Нещодавно презентували урок з елементами пісочної анімації. Колеги можуть проводити його в онлайн-режимі. Є черга і запис на кілька тижнів вперед, тому ми вдячні педагогам, які звертаються до музею за такою співпрацею.

Про визнання Голодомору як геноциду

На сьогодні Голодомор визнано геноцидом 17 країнами. Водночас є різні рівні визнання. Тобто є визнання на рівні парламентів, а є на рівні органів місцевого самоврядування. Нині серед європейських країн Голодомор не визнаний Великою Британією, Німеччиною, Францією і Грецією. Подивимось, чи цього року будуть нові визнання.

Зі свого боку як музей ми маємо звернення від українських посольств в тих чи інших країнах, які просять або інформаційні матеріали, або виставкові інформаційні проєкти. І ми підготували виставку "Непокараний геноцид українців повторюється", яка говорить про Голодомор і про нинішні злочини Росії в Україні. Вона перекладена кількома мовами й вже відкрилася в Сполучених Штатах Америки, а також поїхала в Ірландію, Іспанію. На черзі Франція та Німеччина. Думаю, що з цього будуть результати.

Про кількість втрат

Достеменно кількість втрат сказати на сьогодні поки що неможливо. Книги запису актів про смерть були знищенні, документи в архівах знищені, засекречені і вивезені частково до Москви. Українські архіви певною мірою опрацьовані, але теж не до кінця. І фахівців, які досліджують цю тему, не так багато буде. На сьогодні науковими співробітниками Інституту демографії доведена і виведена цифра 3,9 млн. Донедавна частина істориків називали цифру 7,2 млн, яка базувалася на різниці даних переписів до Голодомору і після з рахуванням потенційного природного приросту, який міг бути.

Минулого року з'явилася цифра 10,5 млн, яка викликала опір в науковому середовищі. Потім з'явилася інформація про механізм винайдення цієї цифри, і він був пов'язаний з фальсифікаціями. Фахівці наголошували на тому, що цю цифру потрібно верифікувати, обговорити, а потім вже виходити з нею як з єдиною, остаточною і фінальною цифрою. Цього не сталося. Негатив в тому, що цей скандал взяла на вістря російська пропаганда. Дуже багато російських ЗМІ написали статті заголовками про те, що виявлені фальсифікації в головному українському міфі. Тож якщо українці вигадали цифру в 10 млн, то вони вигадали й Голодомор, і його не було.

Чи продовжуються наукові пошуки пов'язані з темою Голодомору-геноциду

Інститут дослідження Голодомору проводить ці пошуки. Через війну робота ускладнена, адже архівні установи не приймають відвідувачів. Але колектив науковців опрацьовує робочі матеріали, накопичені до цього часу. Крім того, заступниця Міністра внутрішніх справ передала нам другу частину архівних кримінальних справ з 32-33 років для наукового опрацювання. Кілька років тому був укладений Меморандум між музеєм та міністерством, яким передбачено повне оцифрування кримінальних справ, які стосуються фактів канібалізму і фактів закону "про п'ять колосків".

Фото: Ольга Ковальова