war

"Найголовніше завдання ВМС ― не допустити враження території України крилатими ракетами з кораблів-носіїв", ― Олексій Неїжпапа

7.12.2022 р., 00:51

Як українські військові протидіють російським окупантам на морі, чому противник відмовився від ідеї висадки десанту на одеському узбережжі, хто сьогодні контролює північно-західну частину Чорного моря, яке озброєння, в першу чергу, потрібне ВМС та скільки мін сьогодні дрейфує у морях? Про це журналісту одеської філії Суспільного Михайлові Кушніру розповів під час інтерв’ю, що відбулося на борту корабля, командувач Військово-морських сил ЗСУ Олексій Неїжпапа. Трансляція ефіру відбулась на Українському радіо.

Ведучі:
    • Михайло Кушнір

Про стратегії РФ у Чорному морі на початку повномасштабного вторгнення

"Повний контроль на північно-західній частині Чорного моря, захоплення українських портів, позбавлення України взагалі морів, Азовського і Чорного. Це було стратегічне завдання. Щодо тактичних завдань, то це блокування портів і захоплення високотактичних десантів, підтримка сухопутних військ, які просуваються суходолом, з подальшим захопленням території України.

Наше завдання було не допустити висадки десанту на наступні ділянки та захоплення портів України. Гадаю, із цим Збройні сили впоралися".

На думку експертів, розрив між військово-морськими потенціалами Росії та України на початку навали був критичним. Що маємо сьогодні?

"Справді, на початку агресії потенціали відрізнялись у рази. Звісно, ми не враховуємо потенціал усього російського флоту, маю на увазі Північного, Балтійського, Тихоокеанського флотів та Каспійської флотилії. На сьогодні, з надходженням нашого національного ракетного комплексу та іншого озброєння, різниця в потенціалах зменшилась у чотири рази".

25 лютого в районі Коблева українські бійці знищили російський десант. Розкажіть про це детальніше.

"Це була розвідна група, яка досліджувала місце майбутньої висадки морського десанту. Думаю, було певне завдання знешкодити системи берегової оборони України, з’ясувати стан мінної небезпеки. Для цього вони висадили підрозділ, який потім було знищено нашими Силами оборони. Щодо інших таких спроб, катери противника підходили до нашого Дунаю у районі Бессарабії на дуже близьку відстань до берега, але висадки ДРГ чи десантів не відбувалось".

Чому росіяни не спромоглися здійснити велику десантну операцію на одеському узбережжі?

"Десантна операція не може бути окремою від ситуації на фронті. Тому основний шлях застосування десанту ― це підтримка дій сухопутних військ на суходолі. Ми розуміємо, що противник мав завдання захопити Миколаїв, обійти Одеську область з півночі, і звісно, для розвитку успіху на суходолі у них було сплановано висадку десанту або захоплення безпосередньо портів. Противник не мав успіху на півдні, вони були відкинуті майже на кордон Херсонської області. Плюс дії безпосередньо військово-морських сил на морі, а це мінні загорожі, наявність ударної ракетної зброї берегового базування, вимусили противника відмовитися взагалі від висадки морського десанту або захоплення портів".

Читати також: "Поки не вирішиться питання із Чорноморським флотом, повної безпеки в морі не буде"

На початку вторгнення воїни за острові Зміїний потрапили в полон. Чи можна було їх одразу евакуювати з острова?

"По-перше, вони були призначені для того, що захищати цей острів. По-друге, був лютий, і море не завжди дозволяє зробити евакуацію або десантування морським шляхом. Коли ми вже мали план евакуації, погодні умови стали на заваді. А коли склалась можливість евакуації, ми почули ті славнозвісні слова щодо крейсера "Москва", який опинився вже безпосередньо перед островом".

Що Ви відчули, коли запалав крейсер "Москва?

"Перше, що я відчув, це гордість за моїх підлеглих. Друге ― це невеличкий спір, що буде далі: чи залишиться він на плаву, чи все ж таки потоне. Я особисто думав, що він не потоне, адже корабель дуже великий. І за всіма розрахунками застосування крилатих ракет для знищення корабля такого класу, потрібно не менше 6-7 ракет. А якщо ми мали влучення двох крилатих ракет, то цього було недостатньо. Проте корабель був не новий, м’яко кажучи, до того ж організація служби на кораблях чорноморського флоту достатньо відома, маю на увазі підходи в експлуатації, що впливають на живучість корабля".

Якою була роль ВМС у битві за Зміїний?

"Було завдання перешкоджати логістичному забезпеченню морським шляхом. Тому що острів ― це насамперед логістика: пальне, боєприпаси, продукти харчування. Звісно, є можливість постачання повітряним ешелоном, це вертольоти. Але вони відходять від окупованого Криму і мають дуже мало часу на перебування біля острова, їм треба встигнути повернутися назад, щоб вистачило пального. Та й об’єми двох-трьох вертольотів неспівмірні з логістичними потребами. Тобто основний шлях ― морський. Підрозділи ВМС впоралися із завданням. Після затоплення корабля забезпечення, який ніс на собі озброєння, інші запаси плюс засоби ППО ― це був армійський засіб ЗРК "Тор" ― РФ зрозуміла, що логістичне забезпечення острова Зміїний неможливе.

У результаті Росія втратила контроль над північно-західною частиною Чорного моря. Зараз цього контролю не має ніхто. Це сіра зона, 25 тисяч квадратних кілометрів. Вони застосовують тільки авіацію, яка постійно чергує в режимі 24/7, не заходячи в нашу зону. Ми теж не можемо спокійно перебувати з нашими кораблями у цій зоні, тому що вони можуть бути вражені береговими ракетними комплексами, які стоять і в Херсонській області на лівому березі, і в Криму".

Скільки треба вибити кораблів противника, щоб Чорноморський флот втратив боєздатність?

"Найголовніше завдання ВМС ― не допустити враження території України кораблями-носіями крилатих ракет "Калібр". Це важке завдання, але ми будемо його виконувати. Звісно, треба нарощувати озброєння, увагу наших партнерів на це неодноразово звертали. Вони зараз надають нам відповідні зенітно-ракетні комплекси. Наші кораблі повинні мати потужну систему ППО, яка має включати не тільки гармати, а й ЗРК, засоби радіотехнічної розвідки та радіоелектронної боротьби".

Яке специфічне озброєння потребують ВМС?

"Ми знаємо, що дуже великою є мінна небезпека, особливо у північно-західній частині Чорного моря. Тому це в першу чергу протимінне обладнання, щоб убезпечити море. Друге ― це крилаті ракети, що мають велику відстань ураження, так звану "довгу руку", для того щоб ми могли діставати кораблі противника на 200-300 км з метою знищення саме носіїв крилатих ракет. Це і вертольоти, що працюють над морською поверхнею ― пошуково-рятувальні, ударні, які можуть сідати на кораблі. Дуже потужна складова ― морська піхота. Морська піхота України ― це великий організм, який повинен мати також специфічне обладнання, що допомагатиме нашим морським піхотинцям здійснювати висадки на берег противника, долати водні перешкоди. Адже південь, Одеська область ― майже весь у лиманах, річках".

Скільки мін залишили росіяни в Чорному морі?

"Ми не можемо сказати кількість. Знаємо, що понад півтори тисячі мін, захоплених у Криму 2014 року, це міни українських ВМС. Одна з мін демонстраційно спливла біля Босфору, ми мали можливість звірити номери і переконатися, що ця міна саме із Севастополя. У перші місяці вторгнення ворожі кораблі могли підходити близько до одеських берегів і мали можливості здійснювати активні мінні загородження. Скільки цих мін, ми не знаємо. Для цього треба здійснити протимінну операцію, всі засоби мають бути прикриті від вогневого впливу противника, тобто треба мати повний контроль над тією ділянкою моря, щоб спокійно проводити протимінні дії. Ми вже почали отримувати від партнерів безпілотні протимінні системи, але їх треба прикрити від ударів з повітря та суходолу".

Скільки воїнів ВМС отримали державні нагороди від 24 лютого?

"Майже дві тисячі осіб отримали нагороди від Президента України, з них десять Героїв України. Усі ці воїни ― це морські піхотинці, льотчики і моряки. Щодо корабельного складу, то, відповідно до мого розпорядження, на кораблі наносяться позначки, що зроблено під час війни. Деякі з кораблів мають дуже багато таких позначок. Наприклад, позначка "десантування на узбережжя, яке контролюється противником" або "рятувальна операція під обстрілом противника" тощо. Це невеличка героїчна історія майже кожного корабля".

Чи є навчання і тренування для військовослужбовців ВМС за кордоном?

"У нас зараз триває підготовка льотчиків за кордоном, навчання операторів "Байрактарів" та інших безпілотних комплексів, які надходять. Це також оператори протимінних систем і крилатих ракет".

Про жінок-військовослужбовиць ВМС

"Жінки у морській піхоті, як і в сухопутних військах, поруч із чоловіками. Починаючи від командира взводу, дивізіону або снайпера. Щодо корабельного складу, зараз у нас дві жінки, в тому числі й на цьому кораблі, де ми зараз перебуваємо. У перспективі ми не повинні керуватися традиціями радянського флоту, а маємо переходити на стандарти наших партнерів. Тому ми будемо наполягати, щоб поруч із чоловіками на кораблях служили жінки. Я мрію про час, коли один із командирів катера була жінка. Це цілком можливо. Саме тому у нас в інституті ВМС навчаються дівчата на корабельних спеціальностях. На корветі "Іван Мазепа" вже закладено розміщення 17 військовослужбовців-жінок усіх категорій ― офіцери, старшини, матроси. Тож ми будемо йти шляхом ґендерної рівності на кораблях".

Насамкінець Олексій Неїжпапа привітав побратимів і посестер із Днем ЗСУ: "Ми ― одна велика сім’я, ми потужні й непереможні. Слава Збройним силам! Слава Україні!"

Фото: armyinform

"Найголовніше завдання ВМС ― не допустити враження території України крилатими ракетами з кораблів-носіїв", ― Олексій Неїжпапа

Новини по темі