Каховське водосховище через два місяці після підриву дамби. Фото: В'ячеслав Ратинський, УНІАН
"Режим ґрунтових вод змінився і скерований в бік водосховища"
"Територія, на якій було водосховище, а це 210 000 гектарів, сьогодні має фрагментовану частину, де є основне русло Дніпра, де залишилось приблизно 7 великих водних об'єктів, є декілька десятків середніх об'єктів, а також сотні дрібних, які зв'язані або не зв'язані з головним руслом. Відповідно вони формують зараз гідрологічну ситуацію, яка вже залежить не від об'ємів і ресурсів, які там накопичені. Вона залежить від Дніпровського водосховища і формування гідрогеологічного стану прилеглих територій внаслідок зміни режиму ґрунтових і підземних вод. Коли водосховище зникло, гідравлічне поширення водосховища сягало 25 кілометрів від його меж, але зараз змінився характер. І якщо тиск був від водосховища, то зараз навпаки — режим ґрунтових вод змінився і скерований в бік водосховища. І ці фактори формують гідрологічний режим", — зазначає Михайло Яцюк.
"Є 3 ділянки будівництва водогонів на Дніпропетровщині, аби подолати дефіцит води у регіоні"
За його словами, великий дефіцит виявився у Кривому Розі, який на 70 відсотків використовував воду з Каховського водосховища, а також у містах на півдні Дніпропетровської області, у населених пунктах Херсонської та Запорізької областей. "Зараз здійснюється будівництво водоводу. Є 3 ділянки будівництва в Дніпропетровській області, щоб оперативно вирішити проблему водозабезпечення цих населених пунктів, аби населення не відчуло гарантованого дефіциту, зокрема, для питних потреб", — каже фахівець.
"На Півдні немає інших джерел, які могли б замінити Каховське водосховище, тому його необхідно відновити"
З позиції ресурсів Каховське водосховище відігравало ключову роль для півдня України та насамперед для Автономної Республіки Крим. Тому що з 6 водосховищ там було зосереджено 40 відсотків ресурсів. І те, що сталося, — це катастрофа для екологічного й економічного блоків на цих територіях. Це збитки у мільярди доларів, зокрема для промисловості та сільського господарства, наголошує Яцюк. На його думку, "враховуючи, що на Півдні немає інших джерел, які могли б замінити Каховське водосховище, особливо для водоємної галузі, то для підприємців є декілька варіантів:
1) переміщуватись в регіони, де є ресурси. Але оскільки Україна маловодна держава, то в нас таких регіонів практично немає.
2) або здійснювати заходи з економії ресурсів або зменшення використання ресурсів, щоб мінімально забезпечити економічний цикл виробництва і мінімізувати ризики з втратою водного ресурсу".
Яцюк переконаний: вирішенням проблеми може бути лише відновлення водосховища. "Я не говорю зараз про ГЕС, тому що є дуже багато думок щодо того, яка це має бути гідроелектростанція. Але нам потрібно відновити водосховище як гарантоване джерело насамперед для питного водопостачання, коли мова йде про потенціал 4 мільйонів жителів. Крім того, це джерело для розвитку сільського господарства, що має потенціал півтора мільйона гектарів зрошення. І це потенціал для галузей промисловості, які зосереджені на цих територіях. Зокрема, для гідроенергетики, атомної енергетики, інших галузей, які б давали можливість економічного зростання нашої держави", — каже він.
"Відновлення водосховище можливе лише після закінчення бойових дій, воно триватиме кілька років"
Яцюк припускає, що строки відновлення залежатимуть від того, як швидко закінчаться бойові дії. "Ключова проблема — це доступ до території водосховища. Ми можемо відновлювати його по частинах, по певних ділянках, але ключове питання це — безпека. Поки у нас безпеки не буде, ми відновлювати його не зможемо. Тільки у нас з'явиться можливість безпечного доступу, ми почнемо відновлювати. І наш економічний потенціал хоч мінімально, але буде використовуватись за наявності там накопичувальних ресурсів. Втім потрібно враховувати, що водосховище в таких обсягах, як було (18 мільярдів метрів кубічних — ред.) так швидко не відновиться. Для цього потрібно декілька років. Тому це також потрібно враховувати і при післявоєнній відбудові, щоб наш економічний потенціал не впав, а функціонував на півдні України", — резюмує директор Інституту водних проблем і меліорації НАН України.
