Лише 30% дорослих ревакцинуються від дифтерії та правця — Лапій

Лише 30% дорослих ревакцинуються від дифтерії та правця  — Лапій

Тільки один із трьох дорослих українців ревакцинується від дифтерії та правця, а рівень охоплення щепленнями дітей дуже орієнтовний, адже багато щеплень відбувається лише "на папері". Це зазначив в ефірі Українського Радіо дитячий інфекціоніст, голова Національної групи експертів з питань імунопрофілактики при МОЗ України Федір Лапій. Він переконаний, що медики повинні відстоювати активнішу позицію в цьому питанні. "Але ми маємо багато прикладів, коли вони діють за принципом "хочете – вакцинуйтесь, хочете – ні", – констатує Лапій. А стосовно вакцинування дітей, активніше мають діяти державні органи загалом, каже експерт.

0:00 0:00
10
1x

Ілюстративне зображення із сайту Pixabay

"Медики повинні відстоювати активнішу позицію щодо вакцинації" 

— Наскільки мобільні вакцинальні бригади медиків, які працюють зараз у різних містах України, допомагають людям вакцинуватися, і наскільки великий попит на них?

Більше такі мобільні пункти працюють на сході України, там, де зруйнована інфраструктура, дороги, а багато медиків залишили територію, оскільки були змушені виїхати заради порятунку життя своїх дітей. Коли людям важко доїхати до пунктів вакцинації, вакцинація їде до них. Є спеціальні автобуси, які свого часу були надані за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров'я. Мобільна бригада виїжджає і проводить вакцинацію на місці. 

Щодо того, як війна вплинула на вакцинацію, то треба сказати, що в нас і перед цим були не буде гарні справи з вакцинацією в Україні. Безпосередньо перед широкомасштабним вторгненням ми мали пандемію, яка в багатьох країнах, в тому числі в Україні, мала вплив на вакцинацію за календарем щеплень як дорослих, так і дітей. Проте ми не просто втрималися, але й маємо певні успіхи.

— Чому ж тоді в нас такий високий відсоток невакцинованих дітей?

Тут є кілька пояснень. Я би почав з того, що медичні працівники повинні відстоювати активнішу позицію, але ми маємо багато прикладів, коли вони відстоюють пасивну позицію "хочете – вакцинуйтесь, хочете – ні". Буває, що висловлюють некомпетентні думки щодо вакцинації, вірять в її небезпеку. Ми маємо чимало прикладів того, коли самі ж медичні працівники фальшують записи про вакцинацію. Тож цифра вакцинованих дітей може бути лише орієнтовною, зважаючи на те, що одні діти виїхали за кордон і ми не завжди знаємо про їхню вакцинацію там, але вони при цьому залишаються громадянами України і мають декларацію в Україні.

З іншого боку, ми маємо також інформацію про те, що часто вакцинація проводиться лише "на папері". Тож одне питання – це медичні працівники, друге – це свідомість, освіта батьків і тут ми намагаємося вирішувати це питання через різні інформаційні канали. Цими днями, наприклад, ми проводимо освітній захід щодо вакцинації для медичних працівників "Smart вакцинація" від Української академії педіатричних спеціальностей, в якому взяли участь близько 500 учасників. Минулого тижня був один рік від запуску Національного порталу з імунізації, всі охочі можуть зайти й прочитати інформацію про щеплення зрозумілою мовою. 

Третій момент — це роль держави, бо захист дітей, їхнього права на життя і здоров'я – це не лише робота медиків. Медичні працівники мають свою відповідальність. Можна згадати дитину із Західної України, яка минулого літа захворіла на правець й не була вакцинована. Дитина майже місяць провела в реанімації. На питання журналістів, чому дитина не була вакцинована, мама сказала, що спочатку був Covid-19, потім почалась війна і руки не дійшли. Проте лінія фронту не проходить в Івано-Франківській області. 

Федір Лапій. Фото: Суспільне

Якщо говорити про те, як вирішуються ці питання в країнах сталої демократії, де є верховенство права, а життя і здоров'я дитини захищає держава, то я не чув, щоб в подібній ситуації, коли була загроза для життя дитини, держава стоїть осторонь. У нас є дитячий омбудсмен і серед його повноважень є захист життя та свобод, які гарантовані Конституцією. Проте, думаю, ви не чули, щоб Служба захисту прав дитини або прокуратура в Україні переймалися цим питанням. 

Лише 30% дорослих ревакцинуються від дифтерії та правця

— Сподіваюся, зараз відбудеться обмін досвідом і відповідні органи замисляться над цим. Скажіть, а дорослим також треба здійснювати ревакцинацію кожні десять років від дифтерії та правця, так?

Так, проте у нас більшість дорослих, які повинні були бути вакциновані кожні десять років від дифтерії та правця, цього не роблять. За нашими оцінками, близько 30% дорослих, які були заплановані, проходять ревакцинацію, а 70% – цього не роблять. Тож зараз ми розмірковуємо над тим, як провести комунікаційну кампанію щодо ревакцинації проти дифтерії і правця. Водночас, ви уклали декларацію з сімейним лікарем, за роки були з ним контакти. Чи повинен лікар сімейної медицини, з яким ви уклали декларацію, нагадувати про вакцинацію? Так, це його безпосередні професійні обов'язки. Чи він це зробив? Це те, з чого я почав, – медичні працівники не відстоюють активну позицію, аби нагадувати про необхідність ревакцинації кожні десять років. 

— А від кашлюку дорослим треба робити ревакцинацію?

Це складне питання. Самі по собі дорослі на коклюш хворіють не тяжко, але хворіють повторно, за доросле життя це відбувається кілька разів. Але, якщо говорити про практику, яка є в країнах ЄС, Канаді, США, то там для медичних працівників, які контактують з немовлятами, особливо передчасно народженими, ревакцинація від коклюшу разом з дифтерією і правцем є обов'язковою. Вакцинація вагітних у багатьох країнах забезпечуються державою не заради вагітної, а заради майбутньої дитини, яку вона народить. Йдеться про те, щоб мама не заразила збудником коклюшу немовля. Є така стратегія як "кокон", коли ті, хто контактують з немовлям до одного року життя – дідусь, бабуся, старший брат, сестра – так само повинні отримати ревакцинацію від коклюшу, аби посилити захист від цієї небезпечної хвороби дітей першого року життя. 

"Кожні 4 роки відбувається зростання захворюваності на коклюш"

— У продовження цього питання, є свіжа інформація від міністра охорони здоров'я України Віктора Ляшка про те, що порівняно із 2023 роком, захворюваність на кашлюк зросла в 20 разів. Що це за епідемія?

Раніше, наприклад, 100 років тому, люди так довго не жили. Тож ми маємо новий виклик через те, що подовжується тривалість життя людей. Людей старшого віку стає все більше і серед людей віком понад 70-75 років коклюш може перебігати тяжко. 

Якщо говорити про зростання захворюваності на коклюш, то воно фіксується приблизно кожні 4 роки для країн, які не мають високих рівнів охоплення вакцинацією. Проте тут питання не стільки в тому, що кожні 4 роки є зростання, а в тому, яка кількість жертв буде зібрана цим – скільки дітей помре, скільки – буде госпіталізовано. Звичайно, ми можемо мінімізувати ці показники, але для цього потрібно принаймні підвищити рівень охоплення з 85 до 100%. Кожного треба захищати від кашлюку.