Григорій Куріненко: "Як і півстоліття тому, диктант я написав пером"

Григорій Куріненко: "Як і півстоліття тому, диктант я написав пером"

На 13 листопада  на  Хрещатик,26 надійшло 5250 листів від слухачів, які писали радіодиктант національної єдності, ще близько  1500 диктантів - електронною поштою. На кілька годин Українське радіо об’єднало сотні тисяч небайдужих українців, адже  географія  радіодиктанту  охопила не лише усю територію нашої держави, тимчасово окуповані Донбас і Крим, а й далекі Австралію, Китай, країни Євросоюзу. У акції національного єднання  взяли участь люди різного віку. Листи продовжують надходити, тексти уважно перевіряються, вже маємо  двох перших переможців. Та окрім самих диктантів особливу цінність становлять думки слухачів Українського радіо про унікальну акцію національного єднання, започатковану 15 років тому.

«Пригадую далекий 1949 рік, коли вперше переступив поріг рідної школи. Кожен рік пишу диктант дерев’яною шкільною ручкою, щоразу вмочаючи перо в чорнильницю, зберіг їх ще з тих далеких років,» - пише 74-річий Григорій Куріненко з Тернополя. - Нехай це буде моїм маленьким вкладом об’єднання нашої нації між Сходом і Заходом».

Тереза Лосінська-Косар з Рівного ще 1989 року написала вірш «Рідна мова», рядки якого надіслала на УР: «Лунай,чарівна мово українська, стелись барвінком, житом проростай. Іди вперед! А недругів – не бійся…І задзвенить піснями рідний край».

«Радію від того, що пишуть диктант і міністри, діти-школярі», - ділиться думкою Анастасія Бойко з Житомира.