Що означає для держави судове рішення на користь Ігоря Коломойського у справі ПриватБанку? До чого варто готуватися і чи загрожують ці процеси вкладникам? У студії програми "Сьогодні. Вдень" – експерт економічного дискусійного клубу Володимир Власюк та Ілля Несходовський, директор Інституту соціально-економічної трансформації.
Ведуча:
Галина Бабій
Економіка і фінанси України після виборів, виклики і прогнози. Чинник "Привату", роль Коломойського, і як не допустити катастрофічних очікувань чи паніки у людей?
Володимир Власюк: Це не дуже добре, що ми часто обговорюємо фігуру Коломойського, що людина може так впливати на наше життя. Громадяни повинні розуміти, не може кілька телеканалів мати суцільне покриття і відображати думку одного чи двох людей і так впливати на суспільство. Людям треба давати більше гарних, свіжих, об’єктивних новин, які спонукають їх мислити, приймати рішення, критично дивитись на речі, бачити історії успіху, оптимізму. І звичайно воно має культивувати суспільну дискусію. Але якщо повернутися до "Привату", то, як каже один мій знайомий, судді вже "тримають ніс по вітру".
Тобто, ви маєте на увазі, що судді вже переорієнтовуються під нову владу?
ВВ: Вчорашнє рішення суду – це не останнє рішення. Там ще будуть апеляційні суди обов’язково. Тому не все так гладко буде, навіть якщо хоче собі повернути банк один олігарх…
Він не хоче – сказав тільки "дайте мені два мільярди доларів".
ВВ: Так а два мільярди звідки візьмуться? Це ж будуть якісь публічні кошти, які потім ляжуть на нас. Звичайно є позиція міжнародних організацій, того ж самого МВФ, я думаю, вони обов’язково якісь вимоги до України висуватимуть, щоб цього не відблося, бо ми за грошима йдемо до МВФ поки що. Тому проігнорувати точку зору цих суспільних міжнародних інституцій ми також не можемо. Отже, ситуація не така, що скажімо там завтра-післязавтра цей банк буде переданий Коломойському. Але в цій історії треба зрозуміти, наскільки ця інституція грає роль в нашому житті. Десять мільйонів вкладників і зрозуміло, що якість проблеми з банком можуть викликати обурення. Отже, в цій історії треба було владі одразу донести, чому вони одержавлюють цей банк. Більше пояснити громадянам, що банк – в скрутній ситуації, немає чим платити, раптом що – немає ліквідності в банку, щоб виконати зобов’язання. І тому ми, як держава відповідальна, беремо на себе таку роль – цю "міну сповільненої дії" ліквідувати.
А чому справді було не сказати тоді населенню, що ситуація критична, і що тоді державою була перекрита оця "дірка" в 156 мільярдів гривень?
Ілля Несходовський: Платоспроможність і ліквідність цього банку, як тоді, коли відбувалася націоналізація, так і зараз, є достатньою. Тому виконувати свої зобов’язання перед вкладниками все одно будуть в повному обсязі, проблем у цьому контексті не буде.
Яка була проблема тоді? Проблема була в тому, що власник банку Коломойський збирав гроші з населення і видавав кредити своїм підконтрольним структурам. Це означало, що в будь-який момент (це частково і відбулося, зараз є суд в Лондоні з цього приводу) він міг просто припинити зі своїх підконтрольних структур платити в "Приватбанк" по платежах кредит, і це б привело до катастрофи. Тобто фактично це була "міна сповільненої дії", яка могла вибухнути в будь-який момент. Крім того, це суттєво порушувало нормативи Національного банку щодо достатності капіталу і кредитів пов’язаним особам.
То справді реальним є занепокоєння президента Петра Порошенка оцією зв’язкою Зеленський-Коломойський?
ІН: Я не впевнений, що Коломойському потрібен банк. Він отримає банк, на якому продовжують висіти борги, які він, як власник, має тепер погасити. І крім того, для того, щоб врятувати цей банк, держава докапіталізувала його на 156 млрд грн. Цей внесок не буде переданий Коломойському, цей внесок є власністю держави, і якщо Коломойський стане власником банку, то він зобов’язаний ці 156 мільярдів повернути державі. За це хвилюватися не варто. Але те, що він вимагає 2 мільярди доларів, – це дійсно є суттєвий ризик. Перше рішення він буде використовувати в якості шантажу до державної влади, до центрального банку і міністерства фінансів. А два мільярди – це вже конкретно ті гроші, які він буде вимагати і у випадку, винесення рішення, воно буде використовуватися як спроба шантажу держави Україна, для того, щоб вона виплатила два мільярди. І тут уже далі дійсно є негативні наслідки. Але не для вкладників, а для держави.
А держава – це хіба не ми?
ІН: В даному випадку слід розділяти державу як вкладників (одна іпостась) і інша, як громадянин України. І оце призведе відповідно до падіння національної валюти, до розриву наших взаємовідносин з нашими партнерами – ЄС, МВФ, США. Тому що ми повністю зруйнуємо нашу макроекономічну стабільність. Ось в цьому є загроза. А в даному рішенні (яке винесено вчора – ред.) такої загрози немає.
ВВ: Коломойський, він як бізнесмен, любить продавати. Оте, що в нього якось забрали, це не вписується в його бачення світу, тому коли ми говоримо про 2 млрд повернення – це ще один спосіб продати банк. По-перша, цю вартість номіновано в доларах, а інше – коли порушується макроекономічна стабільність країни, чи коли держава змушена позичати, щоб покрити цей касовий розрив 156 мільярдів, на етапі одержавлення цього банку, так чи інакше, це сказується на всіх громадянах країни, які працюють, платять податки. Держава таким чином підвищує свій державний борг. Коли є державний борг, треба запозичувати, щоб компенсувати витрати державні, для того, щоб це компенсувати, треба додатково мобілізувати певну кількість грошей, треба більше втягуватися в боргові зобов’язання.
ІН: Або збільшити податкове навантаження. Рішення про націоналізацію було правильним. Знову-ж таки: не потрібен банк Коломойському. Йому потрібно 2 мільярди доларів. Це фактично він взяв зараз всіх в заручники, ось моя людина буде керувати країною – такий підхід щодо України.
Нагадаємо, вчора ввечері відбулося засідання Ради національної безпеки і оборони щодо ризиків та загроз, які несе собою рішення окружного адміністративного суду про визнання незаконною націоналізації "Приватбанку".
Слухайте повну версію програми за посиланням.
Фото - Ілля Несходовський і Володимир Власюк
