Про долі українців, які пережили тортури і знущання в концентраційних таборах, але при цьому змогли вижити, а також про тих, хто звідти не повернувся говорили в ефірі програми "Активізація" зі співавтором виставки "Тріумф людини" керівником академічних програм Центру досліджень визвольного руху Володимиром Бірчаком та науковим співробітником цього Центру, редактором сайту "Історична правда" Ігорем Бігуном.
Ведуча:
Людмила Тягнирядно
8 травня УІНП разом з Центром досліджень визвольного руху, Національним музеєм-меморіалом жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького", а також галузевим державним архівом СБУ презентували виставку про українців, які перемогли ГУЛАГ (Головне управління виправно-трудових таборів) під назвою "Тріумф людини".
Володимир Бірчак наголошує, що тема ГУЛАГу і зокрема мешканців України, які пройшли його, ще дуже слабо досліджена. І в цьому питанні слід говорити не лише про 30-60-ті роки, коли функціонувала система ГУЛАГУ, а і про весь комплекс утримання українців у виправних структурах комуністичного тоталітарного режим. Починаючи з 1919 року, коли з’являлися перші більшовицькі концтабори, і закінчуючи 1991 роком, коли впав Радянський союз і з ним впала ця табірна система.
Зараз в Україні відкрито весь архів документів тоталітарного комуністичного режиму, однак велика частина документів знаходиться в Росії і до них немає доступу, також є проблема в недостатності авторитетних дослідників, які могли б глибоко дослідити цю тему.
Ігор Бігун розповідає, що перші концтабори дійсно з’явилися ще до початку епохи сталінізму:
"Працюючи над темою українців у ГУЛАГу я багато чого дізнався про табори догулагівського періоду. Кінець 10-х — початок 20-х років дійсно існували такі установи, скоріше імпровізовані, які знаходилися в будівлях реквізованих монастирів, у садибах заможних людей, якихось складах. Ці споруди не були призначені для утримання великої кількості людей. По-суті в таких умовах, без якихось елементарних умов, потрібних для життя людей, більшовики утримували тих, кого вони вважали соїми ворогами, контрреволюціонерами і т.ін. Це така аналогія з першими концтаборами нацистського режиму — нацисти спершу ув’язнювали своїх ворогів де прийдеться, навіть у якихось великих пивних".
Після перших імпровізованих таборів, почали розбудовувати цілу систему концентраційних закладів утримання. Нацисти побудувати табір "Дахао" і потім за його подобою з’явилися інші. Більшовики на Соловецьких островах збудували табір особливого призначення СЛОН (Соловецкий лагерь особого назначения), який став взірцем для майбутніх таборів ГУЛАГу.
Про те, хто з відомих українців був у ГУЛАГу, розповідає Володимир Бірчак:
"На Соловках перебував мабуть один з перших політичних в’язнів України — останній кошовий отаман Запорізької Січі Петро Калнишевський, який провів понад 30 років на Словках. І згодом там опиняється, вже в період великого терору, українська інтелігенція, українська богема. Скажімо, один з героїв нашої виставки — це Валеріан Підмогильний. Його звинувачували в тероризмі, але він досить міцно тримався, витримав 9 чи 10 допитів, він заперечував дурні звинувачення, нібито він разом з іншими письменниками планували низку терористичних актів на вище партійне керівництво Радянського Союзу. І тут в один момент трапляється перелом: у Підмогильного міняють і оперативника, і слідчого, які його вели, і в одному протоколі він зізнається, що справді він готував теракти з друзями. Тільки цей протокол, якщо вивчати, як документ — дуже цікавий. Тому що він підписаний рукою Підмогильного, почерк зовсім не схожий на його, таке враження, ніби він виводив його переламаною рукою, а біля цього підпису ми бачимо пляму крові Валеріана Підмогильного. Отак радянська система ламала людей, відправляла їх в табори, і власне потім знищувала: Підмогильний буде розстріляний разом з Євгеном Плужником, разом з Лесем Курбасом та багатьма іншими, в урочищі "Сандармох" (Карелія) в 1937 році".
Прослухайте програму повністю, щоб діхнатися більше важливих фактів з невідомої української історії за посиланням.
Виставку "Тріумф людини" можна споглядати у Києві на Хрещатику, 22 на стендах біля Головпоштамту.
