"Голосуй за вихід" — таким було офіційне гасло кампанії на підтримку Брексіт у Великій Британії. Воно спрацювало на 100% завдяки соціальним мережам (передусім Фейсбук), обіцянкам заощадити кошти країни та роздмухуванню проблеми мігрантів. Те, що сталося 23 червня 2016 року, справді історична подія — як для Великої Британії та Європи, так і, можливо, для всього світу. Тоді на референдумі про членство Британії в ЄС несподівано для всіх перемогли противники ЄС. Лондон, Шотландія і Північна Ірландія у своїй більшості проголосували за те, щоб залишитися в ЄС, решта Англії та Уельсу (майже 52%) — за те, щоб вийти звідти.
У результаті і Британія, і ЄС опинилися в політичній кризі
Результати референдуму стали сюрпризом для багатьох, навіть для прибічників Брексіту. Ба більше, дуже скоро з`ясувалося, що політичні лідери Британії (як і політична еліта в цілому) взагалі не були готовими до того, що сталося. Ані противники Брексіту, як, наприклад, уже колишній прем`єр Британії Девід Кемерон, ані прибічники, як призначений у 2016 році міністром закордонних справ Борис Джонсон, не мали чіткого уявлення про те, що робити наступного дня після референдуму.
У Брюсселі, судячи з усього, так само не чекали подібного результату референдуму. Або ж не хотіли думати про це, сподіваючись, що в останній момент британці таки отямляться. В результаті і Британія, і ЄС опинилися в політичній кризі, вийти з якої не можуть і досі.
Чому ж так сталося?
Чимало противників Брексіту часто посилаються на несумлінну агітацію його прибічників і низький рівень поінформованості громадян. Так, прибічники Брексіту стверджували, що у разі виходу з ЄС можна буде щотижня спрямовувати 350 млн фунтів стерлінгів у Національну систему охорони здоров`я.
Щоправда, після референдуму вони почали відмовлятися від цих обіцянок. Тобто, це була повна маніпуляція… ще одним прикладом якої стало питання міграції — пропагандисти Брексіту подавали проблему так, ніби Велика Британія, покинувши ЄС, зможе уникнути міграційних потоків.
Для багатьох із тих, хто проголосував за Брексіт, особливо людей націоналістичного і консервативного мислення, питання міграції було вирішальним. Насправді ж, Брексіт ніяк не може вплинути на традиційні потоки мігрантів до Британії (з Індії, Пакистану, країн Карибського басейну), адже ці країни не пов’язані ані з ЄС, ані з міграційною кризою на Близькому Сході — Британія і без того не входить у Шенгенську зону та не має відкритих кордонів з материковим Євросоюзом. Єдині мігранти, на яких може вплинути Брексіт, це хіба що трудові мігранти з інших країн ЄС. Хоча і це залежить від того, про що домовляться ЄС та Британія.
Загалом, відносини між Британією та Євросоюзом завжди були непростими, а остання фаза почалася не з референдуму 2016 року, а щонайменше двома роками раніше, з виборів до Європарламенту у 2014 році. Бомбу під британське членство в ЄС заклав попередній прем’єр, молодий консервативний політик Девід Кемерон. Окрилений успіхом референдуму про незалежність Шотландії у 2014-му, він вирішив зміцнити досягнення черговою національною перемогою, а також виграти внутрішньопартійну боротьбу у євроскептичного крила. Зростання популярності Партії незалежності Об’єднаного Королівства, яка виграла вибори до Європарламенту у 2014-му, здобувши 27% голосів та обігнавши і правлячих консерваторів, і лейбористів, також підштовхнуло до такого рішення.
Млява проєвропейська кампанія не змогла переконати британців. ЄС самоусунувся. Натомість емоції "суверенітету" й маніпуляція з цифрами (кількасот мільйонів фунтів щотижня економії, якщо Британія вийде!), помножені на новітні технології Cambridge Analytica з потенційними російськими зв’язками, — спрацювали. Майже 52% британців вирішили долю Великої Британії: вона має покинути Європейський Союз. За це Кемерон заплатив політичною кар’єрою.
Соцмережі причетні до маніпуляцій: стверджує журналістка Кадвалладр
Журналістка The Guardian, лауреатка Пулітцерівської премії Керол Кадвалладр прямо звинуватила у маніпуляціях під час Брексіту компанію Фейсбук. Вона провела складне і ретельне розслідування рекламних кампаній, що використовувалися під час референдуму. Місяці пішли на те, щоб вийти на колишнього співробітника компанії Cambridge Analytica Крістофера Вайлі.
Журналістка з'ясувала, що компанія профілювала людей за їхніми політичними поглядами, щоб зрозуміти їхні особисті страхи і краще таргетувати рекламу на Facebook. Цим вона займалася на основі даних 87 млн користувачів, отриманих від Facebook нелегально. Попри юридичні погрози як від Cambridge Analytica, так і від Facebook, журналістка та її колеги оприлюднили своє розслідування.
Виступаючи на конференції ТЕД у Ванкувері навесні цього року, Керол Кадвалладр заявила: "Facebook, ви перейшли межу в цій історії. І зараз, відмовляючи нам у відповідях, ви також переходите межу. Тому я тут. Щоб звернутися до вас, богів Кремнієвої долини. Марку Цукерберг і Шеріл Сендберг, Ларрі Пейдж і Сергію Брін, Джеку Дорсі, ви, ваші співробітники і ваші інвестори… 100 років тому найбільшою небезпекою у вугільних копальнях Південного Уельсу був газ. Мовчазний, смертоносний і невидимий. Саме тому гірники посилали вперед до шахт канарок, щоб перевірити повітря. І в цьому масивному, глобальному онлайн-експерименті, який ми переживаємо, Британія — в ролі канарки. Ми — приклад того, що стається із західною демократією, коли сторічні виборчі закони ламаються об нові технології. Наша демократія поламана, наші закони більше не діють — і це кажу не я, а наш парламент у спеціальній доповіді. Технологія, яку ви запровадили, чудова. Але вона стала місцем злочину. І ви маєте докази. Наш парламент став першим у світі, хто спробував змусити вас відповісти, і йому не вдалося. Ви буквально за межами досяжності британського законодавства — і не тільки британського, бо, зрештою, звернулися дев’ять країн. Але Марк Цукерберг відмовився надати свідчення.
Здається, ви не розумієте, що справа вже більша за вас. І за будь-кого з нас. Це вже не про "Залишатися" чи "Виходити", не про Трампа чи його супротивників. Це про те, чи можливі в майбутньому чесні та справедливі вибори. Бо станом на зараз я не думаю, що можливі", — заявила Керол Кадвалладр.
Спецпроект Українського радіо "Еволюція виборця" — це 20 аналітичних ефірів та 3 публічні заходи. Його основні завдання — аналізувати сучасні політтехнології та методи впливу, робити факт-чекінг заяв представників різних політичних сил, розвінчувати маніпуляції, міфи та фейки. Його мета — сприяти розвитку критичного мислення громадян, аби вони об'єктивно оцінювали те, що відбувається, та могли робити вільний, усвідомлений вибір.
Слухайте спецпроект у вівторок та четвер, початок о 18:10.
Проект реалізується за підтримки Міжнародного фонду "Відродження".
