В липні 2014 року в результаті попадання ракети, випущеної проросійськими бойовиками, на Донбасі розбився літак МН17, а 8 січня поблизу Тегерану відбулась авіакатастрофа Боїнга МАУ. Наскільки доцільно зіставляти ці дві справи?
– Ці справи можна зіставляти в тому контексті, що обидві дуже сильно стосуються України, а також це історичні події, які дуже сильно впливають на те, що відбувається. Окремо є певні юридичні нюанси, які схожі і навіть взаємопов’язані. Але між цими справами є й велика різниця, яка показує, наскільки по-різному Російська Федерація та Іран реагують на фактично одну й ту саму річ. Росія показала приклад, що може бути в кінцевому результаті, якщо постійно заперечувати як факти, так і обставини причетності до такої події. РФ заперечувала протягом тривалого часу свою причетність, що призвело до численних санкцій, і навіть, якщо сказати сухо в грошах, то втрат набагато більше, ніж якби вони визнали все з самого початку.
Якщо говорити про юридичний механізм, то ми бачимо, що в історії з МН17 є спільна розслідувальна група і дуже серйозне розслідування відбувається кількома країнами. В результаті того, що Росія не виконує свого обов’язку засуджувати і покарати причетних осіб, вона не має контролю над юридичним процесом. Зрештою це призвело до того, що МН-17 – це значна частина обвинувачень Україною РФ у фінансуванні тероризму Міжнародному суді ООН.
На противагу ми маємо поведінку Ірану, коли спочатку було заперечення, але зрештою прагматизм переміг всередині країни. Думаю, вони порахували, які можуть бути наслідки заперечення при очевидності збиття літака ракетою, яке неможливо приховати. І таким чином вони вирішили кілька проблем. По-перше, вони отримали контроль над юридичним процесом і можуть всередині країни засудити винних осіб, тому й немає очевидних закликів створити спільну розсліду вальну групу і не буде вимог екстрадиції якихось осіб. Суд буде в Ірані. Крім того, таке визнання дозволяє якнайшвидше розпочати переговори про компенсації, які зазвичай закінчуються договорами. Ймовірність того, що буде досягнуто домовленостей з Україною, Канадою та іншими країнами, де є жертви, висока, що означає, що не буде спору, Міжнародного суду ООН чи інших судових процедур поза Іраном.
ФОТО: УНІАН
У спорі довкола трагедії в Ірані йдеться про компенсації родинам загиблих чи щось інше?
– Спір може бути різний, міждержавний або між родичами загиблих чи авіакомпанією та Іраном. На мою думку, Іран може заплатити за цю трагедію двома способами. Перша – це якомога більша компенсація, Ірану це повинно бути дорого, оскільки значна компенсація – це серйозне покарання. Друге – це тектонічні зрушення всередині країни і пробудження процесів, які ми зараз там бачимо. Люди вийшли на вулиці, що по суті означає, що влада може бути втрачена. Тому юридична кваліфікація подій в Ірані має бути підв’язана під те, щоб отримати максимально великі компенсації.
Якщо для Ірану ця катастрофа має бути максимально дорогою, чи зрозуміло наразі, яким чином ця сума має обраховуватися?
– Мають бути переговори з Іраном. Хто буде брати в них участь: чи буде створено пул держав, люди яких постраждали, чи кожна держава буде вести окремо ці переговори, це питання. Також питання є не лише до методики розрахунку, але й до техніки. Мабуть, що мова буде йти про те, що Іран сплатить якісь кошти державі, а держава буде розподіляти це між людьми. Й було би дуже добре почути конкретне прізвище людини, яка формуватиме позицію України на таких переговорах. Адже вона може бути різна: хтось може нас вести останнім "вагончиком", а ми будемо плентатися ззаду, а можемо навпаки тягнути весь цей поїзд. Якщо проаналізувати хронологію заяв, то Канада, Британія та Америка ще до Ірану використали слова "ненавмисність" і "помилковість", а потім вже Іран повторив ці слова. Тобто вже завідомо позиція країн, які грають більшу геополітичну роль, ніж Україна, є м’якою. А Україна не знаходиться в прямому конфлікті з Іраном і, на мою думку, може заявити жорстку позицію і чим ця позиція від старту переговорів буде жорсткішою, тим можна буде говорити про більшу компенсацію.
В контексті міжнародного права Іран будує фундамент позиції для переговорів, який звучить приблизно так: "Ми очікували атаки від Америки, а країна, яку атакують, має право по Статуту ООН на самозахист, при якому можна використовувати силу". Якщо при самозахисті держави зроблено помилку факту, тобто помилися військова це ціль чи цивільна, то держава може заявити, що це правомірне використання сили, але звичайно з помилкою. Відтак за помилку Іран відповідає, але як держава він не несе відповідальності за те, що захищався. Хоча мені дуже складно уявити техніку цієї помилки, як можна сплутати літак з ракетою, навіть спостерігаючи за крапочкою на радарі. Адже літак летить від аеропорту з країни, а ракета – з кордону в країну, літак летить знизу вверх, ракета – зверху вниз.
В цьому контексті спитаю, чи визнає Іран свою вину і що саме визнає?
– Якщо говорити про державу, то йдеться про неправомірну дії країни і якщо якийсь агент, службовець держави вчиняє дію навіть з перевищенням повноважень, наказу, це все одно вважається дією держави. Міжнародне право тут однозначно Ірану не допоможе. Питання лише чи ця дія є правомірною, чи ні. Іран, мабуть, вестиме переговори з позиції, що це правомірне використання сили, тому що їх атакували. "Ми готові відповідати за помилку, але не так, нібито був наказ збивати літак".
Я пригадую ваш коментар для видання Forbеs, де ви сказали, що обидві катастрофи – МН-17 та Боїнга над Іраном – єднає те, що була використана російська зброя "Тор" і "Бук". Що цей факт додає нам для розуміння цих авіакатастроф?
– Є певні країни і організації, які світ намагається ізолювати і не визнати. Але є певні країни і у трагедіях, які спіткали Україну останнім часом, якось так співпадає, що зброя російська. Ми не говоримо, що літак був сплутаний з ракетою через те, що зброя російська. Ми говоримо про факт того, що Іран не може купити зброю будь-де, в тому числі через санкції. Навіть якщо прослідкувати зараз лейтмотив повідомлень щодо цієї трагедії в російській пресі, там багато кричалося про те, що Україна не закрила повітряний простір перед катастрофою МН-17, то зараз ми не чуємо таких повідомлень від РФ в сторону Ірану. При тому, що в Ірані це очевидно, а в українському випадку дуже спірно. Крім того, ми маємо факт, що Росія не закрила повітряний простір Ірану для своїх авіакомпаній і на сьогоднішній день Україна, Німеччина, інші країни не літають над Іраном, то літаки РФ спокійно літають.
ФОТО: Главком
