27 січня відзначається міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Цього дня 1945 року вояки Першого Українського фронту визволили в’язнів нацистського концтабору Аушвіц, що існував із кінця травня 1940 до січня 1945 року біля міста Освенцима. Сучасні історики збігаються у думці, що в Аушвіці було знищено принаймні від 1 до 1,7 мільйона осіб, значну частину з яких становили євреї.
На питання, чому Голокост став можливим відповідає історик Андрій Руккас: "Це складне питання, над пояснення якого до сьогодні точаться дискусії. Як так сталося, що Німеччина, країна західної Європи, яка дала світу цілу плеяду відомих філософів, художників, поетів, композиторів врешті-решт породила нацизм? Одним зі складових елементів політики нацизму було фізичне знищення представників єврейської національності. Яким чином за чотирнадцять років партія, яка налічувала кількасот членів прийшла до влади і стала наймасовішою організацією? Тут складових елементів цього питання є дуже багато".
На фото: мешканці гетто в Дрогобичі очікують депортації, 21 липня 1941 р., memory.gov.ua
Андрій Руккас вважає, що не можна ототожнювати поняття антисемітизму і Голокосту. "Антисемітські уявлення і дії були характерні для західної Європи ще з часів середньовіччя. Якщо говорити про брутальні прояви антисемітизму, то за всіма показниками нацистська ідеологія мала б зародитися десь на теренах Російської імперії. Якби не було Гітлера, нацистів, Третього Рейху і його політики Голокосту, у такому випадку найбільшою трагедією єврейського народу були би погроми на території Російської імперії на початку ХХ століття. Тільки на українських землях загинуло близько 60 тисяч євреїв. Проте нацистська ідеологія зародилася у спокійній Німеччині, де євреї становили менше 1 % населення. У роки Першої світової війни антисемітські прояви в Німеччині практично зійшли на нуль. Євреї воювали в складі кайзерівської армії, будучи не лише рядовими солдатами, але й офіцерами. Тому питання, чому в Німеччині, де євреї не становили помітної навіть меншини, де євреї були асимільовані значною мірою виникла нацистська ідеологія? Якби нацисти перемогли в Другій світовій, то єврейському народу загрожувало б цілковите винищення в планетарному масштабі. За шість років Другої світової війни німці знищили 6 млн євреїв. Це 2/3 європейського єврейства і третина світового", – зазначає експерт.
На фото: трупи на єврейському кладовищі. Львів, 1941 р., memory.gov.ua
Питання антисемітизму є хорошим політтехнологічним інструментом, що свого часу довели націонал-соціалісти. Зараз цю карту розігрують політики, зокрема Путін із Польщею. "Справді у довоєнній Польщі євреї не були рівноправними громадянами. Там були свої антиєврейські ексцеси. Але вони не були актом державної політики, під них не підводилася жодна ідеологічна база і ніхто не ставив перед собою за мету тотальне знищення єврейського населення в рамках польської держави. Тому говорячи про проблеми довоєнної Речі Посполитої, Путін намагається змістити акценти дискусії", – пояснює експерт.
Щодо рівня антисемітизму в Україні Андрій Руккас наводить цікаві факти: "Найменш заражені вірусом антисемітизму були русини. Для галицьких українців подібні речі були незрозумілі і неприпустимі. Таке поняття, як єврейські погроми в Галичині не відбувалися до 1914 року, доки туди не прийшла російська армія. Щодо сучасного стану речей, то останні наші політичні події прекрасно засвідчують, що в нас один з найнижчих рівнів антисемітизму в Європі. У нас не має погромів, у нас не вриваються в редакції газет, не підкладають бомби і не здійснюють терористичні акти на цій підставі. Антисемітські прояви звісно є, проте на них завжди є адекватна реакція суспільства".
Голокост євреїв на окупованій нацистами території України відрізнявся від подібних заходів у Європі, де євреїв заганяли в гетто або до місць масових знищень у газових камерах. На українських землях більшість єврейського населення загинуло від куль у протитанкових ямах. Жертвами Голокосту в Україні за данними Українського інституту національної пам'яті стали понад 1,5 млн осіб. Місяцями найбільших масових страт євреїв в Україні стали: Бабин Яр (Київ) – більше 100 000, Богданівка Одеської області – понад 40 000, Дрогобицький Яр (Харків) ‑ близько 20 000, Кам’янець-Подільський – 23 600, Дальник Одеської області – близько 18 000, урочище Сосонки біля Рівного – понад 17 000 жертв.
На фото: розстріли в Бабиному Яру, 1941р., dw
