Нові домовленості в Мінську: як маніпулюють питанням війни на Донбасі

Нові домовленості в Мінську: як маніпулюють питанням війни на Донбасі

Минулого тижня у Мінську було досягнуто нових домовленостей щодо Донбасу. Команда президента Зеленського транслює меседж, що те, що відбулось у Мінську, - це “зрушення щодо встановлення миру на Донбасі” і можливість залучити місцеве населення (яке не колаборанти) та переселенців, у яких раніше, мовляв, не було права голосу до процесу ухвалення важливих рішень. Представники інших політичних сил і громадянського суспільства транслюють меседж, що це здача національних інтересів. Одні кажуть - перемога, інші - зрада. Помилки і маніпуляції в контексті останніх мінських домовленостей обговорили в ефірі Українського радіо.

0:00 0:00
10
1x
Програма:
Ведучі:

Маніпуляція №1 - Гра з наративом про "внутрішній" конфлікт

На питання “Про що домовились?” представник Росії сказав, що про “діалогову площадку за участі сторін Нормадського формату, за участі сторін конфлікту”. Представники ОРДЛО домовились про "площадку для прямого спілкування двох сторін конфлікту - Донбасу і України".

Редактор ресурсу VoxCheck Максим Скубенко звертає увагу на те, що зараз складно прогнозувати реакцію Європи.

"Ми зараз не можемо знати, як це вплине на переговорні позиції України і на наших міжнародних партнерів. Але водночас ми знаємо, що робити Європа втомилася від війни, від того, що це наша проблема, яку вони також вирішують. Це дуже небезпечно, тому що такі заяви і рішення в Мінську можуть спровокувати Європу на те, щоб перекинути розв’язання цієї проблеми лише на нас. Водночас Росія далі буде впливати через своїх маріонеток ОРДЛО", - каже він.

Крім того, Скубенко підкреслює, що потрібно зважати на ще одну маніпуляцію - якщо українська сторона не підпише цей документ, це зірве обмін заручниками.

“Це небезпечна маніпуляція. У нас іде війна, якщо ми будемо кожного разу будемо звертати увагу лише на обміни заручниками, це ніколи не закінчиться”

Маніпуляція №2 - З ким домовлялись?

Закріплення за окупаційними адміністраціями ОРДЛО (а не за населенням та переселенцями - як кажуть в Офісі президента) статусу "полномочных представителей ОРДЛО". Ким є Ніконорова і Дейнего, підписи яких стоять у протоколі? Дейнего - "уповноважений представник” терористичної "ЛНР" в Мінській контактній групі і “міністр закордонних” цієї ЛНР.  Ніконорова - міністерка закордонних справ терористичної ДНР.

“Мотивація, про яку я чув, була одна - нам треба для того, щоб якось посунути процес перемовин донецьких з донецькими - в Офісі президента прекрасно розуміють, що люди, які сидять в Луганську і Донецьку, не є суб’єктами - подати росіянам як ілюзію прямого діалогу Києва з ними. Стосовно Ніканорової і інших - це власне фейк. Розмови про прямий діалог Києва з Донецьком - це фейк. Мова йде про те, щоб був діалог Донецька українського з Донецьком окупованим”, - стверджує генеральний директор інформагентства "Інтерфакс Україна” Олександр Мартиненко.

Політична аналітикиня Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва Марія Золкіна вважає, що Росія у завуальованій формі намагається просунути новий формат, який дозволить їй апелювати до прямих переговорів між Києвом і Донецьком. Це може стати помилкою, яка дорого коштуватиме Україні.

“Справа в тому, що вони визнаються нашим візаві. І формат, який запропонований для створення цієї консультаційної ради, з моєї точки зору, є неприйнятним. Тому що немає значення, в якому саме форматі, але якщо започатковуються переговори між Україною і представниками окупованих територій, при цьому знімається статус ключової сторони переговорів з Росії - це змінює логіку і архітектуру переговорів”, - каже вона.

                               Маніпуляція №3 - Кого буде більше?

Як пояснив Андрій Єрмак, з 10 членів консультативної групи "від ОРДЛО" лише 5 призначатимуть окуповані Донецьк та Луганськ, решту сформують переселенці і за рахунок цього Україна матиме більшість - мовляв, цим кроком виконується план про розмивання впливу Росії. Однак погоджений в Мінську документ свідчить, що на жодні поступки Росія не пішла, її ставленики зберігають половину місць, які ватажки ОРДЛО наповнять самостійно і + один голос від Росії як спостерігача. 

Фактор введення до складу ради внутрішньо переміщених осіб поряд з людьми, які проживають на території ОРДЛО, не змінює підхід. 

“Все одно виходить, що певну де факто суб’єктність ці райони набувають у переговорному процесі. Це те, чого до цього не було. Навіть якщо їх там буде не 10 людей, а, наприклад, 3 чи 5 з окупованих територій, все одно вони матимуть голос, який до цього в Мінській тристоронній контактній групі офіційно не мали”, - каже  Марія Золкіна.

Аналітикиня дивується, чому не використовуються можливості превентивного пояснення і зондування певних ідей гострого характеру. Вона нагадує, що нинішня ситуація фактично повторює помилку погодження “формули Штайнмаєра”, хоча в принципі тоді навіть формат її погодження не означав жодної катастрофи і політичної трагедії для України в переговорному процесі.

Олександр Мартиненко головною проблемою влади вважає те, що нові домовленості в Мінську почали пояснювати вже після підписання та лише деяким групам.

“Говорити треба було до того і пояснювати мотиви цього рішення. Я прекрасно розумію мотиви людей, які просто читають цей документ і не знають, навіщо це було зроблено, а далі фантазія малює жахливі картини. З бесід, які були ввечері 13 березня, з людьми, які мали стосунок до цього документа, мова йде про реалізацію не нової ідеї включення в перговорний процес вихідців з Донецька, які живуть зараз на підконтрольній території”, - каже він.

11 березня на зустрічі Тристоронньої контактної групи в Мінську було домовлено вже на наступній зустрічі, 25 березня, підписати рішення про створення так званої консультативної ради. Офіційно документи зустрічі не були оприлюднені, 13 березня видання "Дзеркало тижня. Україна" опублікувало їх. Зокрема, йдеться про те, що в згаданій консультативній раді мають вести переговори повноважні представники України, з одного боку, і її окремих районів у Донецькій і Луганській областях, із іншого, а Росія стає лише спостерігачем, разом із Німеччиною, Францією й ОБСЄ.