Попередній уряд покладав великі сподівання на приватизацію, маючи намір передати низку державних активів у руки підприємців. Йдеться не лише про велику, а й про малу приватизацію, адже на неї можуть розрахувати сотні, а може й тисячі середніх малих підприємств. В грудні минулого року Фонд державного майна України вперше оприлюднив повний перелік об’єктів, виставлених на малу приватизацію. Це 187 пакетів акцій держави у підприємствах та цілісних майнових комплексів державних компаній, 139 об’єктів незавершеного будівництва, 46 соціально-культурних об’єктів і 357 позицій окремого майна. Перелік включає абсолютно різні об’єкти малої приватизації по всій території України. Це і цілі великі морські порти, заводи, а також і бази відпочинку гаражі, їдальні, лазні. Прозора і конкурентна приватизація цього майна надає можливість збільшити ефективність його використання, зменшити корупцію та наповнити державний бюджет, як завдяки коштам від приватизації так і завдяки майбутнім податкам. Чи потягне бізнес приватизацію в умовах економічної кризи, зважаючи на те, що Фонд державного майна не переноситиме її терміни попри карантин пояснює Сергій Доротич: "Це залежить від бізнесу. Якщо говорити про пересічний бізнес, то зараз ніхто не думає про те, щоб збільшити свої активи чи придбати новий напрямок для свого бізнесу. Всі дбають про те, щоб зберегти хоч те, що є, адже запроваджені карантинні заходи фактично нищать будь-яке підприємництво. Найменш захищений звісно мікропідприємець, але й великі підприємці зараз перебувають на межі виживання. Усі ці обмеження вбивають бізнес активність і виробничі процеси, тому що є проблеми з доїздом робочої сили, є проблеми з доставкою комплектуючих та величезні проблеми з реалізацією. Відтак в таких умовах говорити про те, що український бізнес буде купляти ці активи – це щось з ряду фантастики".
На питання, чи не повториться ситуація 90-тих років минулого століття, коли під шумок тодішньої кризи було приватизовано багато підприємств експерт зазначає: "Доходи зараз нормально ідуть лише у великих торгівельних мережах і в фармацевтичних компаніях. Теперішню ситуацію не можна порівнювати з 90-ми роками. Тоді не стояло питання життя і смерті. В 90-ті роки була ваучерна приватизація, коли можновладці зробили собі великі статки. Тоді не було такого переляку і , як зараз. Відтак у такій ситуації бізнес не думає про розвиток. Крім того, мантра, яку нам нав’язує влада, що бізнес має бути приватизований – м’яко кажучи неправильна. Якщо брати досвід США, то там навпаки відбувається збільшення державних активів. Тільки нам розказують, що державний бізнес не може бути прибутковим. Це все казки, щоб збагатитися в черговий раз, скупивши всі активи під шумок епідемії. Для вітчизняного бізнесу зараз не стоїть питання придбання активів. У період економічної кризи продають активи тільки недолугі люди. Отримати від них реальні кошти неможливо, оскільки об’єкти фактично продаються за безцінь. Збиткові підприємства можна підняти, прописавши певні рамки та критерії для керівника. Але для цього немає бажання. У можновладців є бажання просто купувати активи. До прикладу, виставили на приватизацію державне підприємство "Артемсіль", яке на сьогодні є надприбутковим. Після приватизації сіль, яку видобуває це підприємство вже не коштуватиме так дешево, як зараз. Звісно є лазні, кафе інші об’єкти, які недоцільно тримати в державній власності, але є й стратегічні підприємства, які стимулюють ринок чи стримують ринок від монопольної змови і ці підприємства мають залишатися у власності держави".
На фото Сергій Доротич
