Сьогодні Верховна рада проголосувала за призначення на посаду міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка, а також втретє за останній дев’ять місяців призначила нового віцепрем’єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. Натомість вакантними досі залишаються посади міністра екології та міністра освіти. Крім того, вперше в історії України Програма дій уряду була відправлена на доопрацювання. Чому Денис Шмигаль попросив народних депутатів відправити на доопрацювання запропоновану їм Програму дій уряду пояснює Олексій Голобуцький: "Відбувається імітація діяльності. В них немає програми, немає дій. Шмигаль дивиться на досвід свого попередника і в нього звісно це ніякого ентузіазму це не викликає. Він розуміє, що його звільнятимуть не за помилки чи прорахунки, а невідомо за якими критеріями. Зараз він накопичує весь негатив на собі – карантин, МВФ, глибока економічна прірва, в яку ми вповзаємо і виходу немає з неї. Це все звісно перед місцевими виборами буде викинуто на сміття історії у вигляді відставки уряду. Тому над Програмою вони навіть напружуватися не хочуть. Немає Програми – немає за що й критикувати. Критикують за саму відсутність. У нашої влади немає реального плану, як виходити із ситуації".
Натомість Валерій Клочок не такий категоричний в оцінці Програми дій уряду. "Потрібно розділити Програму Шмигаля на дві. Тому що є "шкільний реферат" і є величезна програма, яка включає аналіз ситуації, яка є в країні. Обидві програми визначають пріоритети. Якщо перша визначала лише ключові горизонти, до яких може рухатися Шмигаль, то друга програма, яка з’явилася минулого тижня багато в чому дала відповіді на запитання. Проте, на жаль, сьогодні в парламенті не було конструктивного діалогу стосовно Програми, тому що вона в багатьох моментах визначала позитивні моменти. Однак вона не містила такого пункту як реформування правоохоронної та судової системи, що вкрай важливо сьогодні", – зазначає експерт.
Під час сьогоднішнього призначення Ольги Стефанішиної на посаду віцепрем’єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції пролунала репліка, що це вже третя зміна на посаді віцепрем’єра за 9 місяців. Цей кадровий калейдоскоп коментує Олексій Голобуцький: "Це занадто, особливо в такій важливій сфері, як євроінтеграція. Там є недосвідчена команда президента і є люди, які просто маніпулюють і президентом і його оточенням. Є гіпотеза, що це рішення нашого міністра закордонних справ, якому особисто не подобається Пристайко. Коли будь-яка посада є продуктом домовленості, компромісу політичних сил, представлених у парламенті, там принаймні можна зрозуміти логіку. А коли це абсолютно кулуарна справа, то за це все відповідає президент та його Офіс".
Натомість Валерій Клочок вважає такі кадрові перестановки корисними: "Вони потрібні з точки зору технологій. Саме зміна кадрів у будь-якій структурі, яка є публічною і дотичною до суспільного життя всіх громадян, змушує нас до певної міри аналізувати і висловлювати критику на адресу будь-якої влади, якщо вона є мотивованою. Тому ці ротації з точки зору технології є нормальними і виправданими. Яскравим прикладом є звільнення очільника Митної служби Максима Нефьодова, після чого резонанс у медіа довкола незадовільної роботи митниці помітно вщух. Тому кадрова політика, яку проводить президент є ефективною для нього самого та сприяє зменшенню критику на його адресу зокрема. Крім того, призначення пана Пристайка послом у Великобританії для України буде непоганим кадровим рішенням, оскільки він є досвідченим дипломатом. Загалом зараз складно давати довготривалі прогнози життєздатності цього уряду, тому що на носі стоять місцеві вибори. Я не виключаю відставки цього уряду перед самими виборами. Та все залежатиме від самого уряду, як він упорається із завданнями, які перед ним ставить суспільство і сьогодення. А виклики дуже серйозні. Це й економічна криза, і пандемія коронавірусу тощо. Якщо робота буде ефективною, бюджет наповнюватиметься, то питання відставки відсунеться на другий план".
"Для мене ці кадрові призначення не стали сенсацією, навіть те, що Пристайко пішов. Чутки про те, що він посів посаду віцепрем’єра тимчасово, були й раніше і зараз вони підтвердились. Але і на посаду віцепрем’єра з європейської інтеграції, і на посаду міністра культури прийшли люди досвідчені, фахові, тому я оцінюю ці призначення як закономірні і логічні", – розповів Володимир Фесенко. За його словами, затримки в призначеннях зумовлені попереднім негативним досвідом поспішних кадрових рішень. Відтак краще відбирати кандидатури на урядові посаду більш ретельно.
Призначення на посаду міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка Олексій Голобуцький коментує так: "Не знаю, наскільки швидко Ткаченку вдасться позбутися ореолу, що він людина Коломойського. З іншого боку це гра. Ткаченко – дуже розумна людина і розуміє, що цей уряд не надовго і можливо він не випадає з розкладу по київським виборам. Тому йому краще стартувати не з посади депутата Верховної ради, а з посади міністра культури. Посада мера Києва – це третя чи четверта посада в Україні по значимості по економіці. Це не можна порівняти з міністром культури". А Валерій Клочок додає: "Дуже цікава історія з паном Ткаченком. Його амбіції обійняти якусь обрану посаду чи посаду у виконавчий владі сьогодні знайшли своє логічне завершення. Його заявка в мери була одним з механізмів досягнення цієї мети. Проте, враховуючи можливість відставки уряду за три місяці, він може залишитися і без посади і без депутатського мандату. У мене великі сумніви, що він долучиться до праймеріз на посаду мера. У Міністерстві культури проблем завжди було багато, тому роботи там для нього більше, ніж вдосталь. Тим паче, що він має непоганий досвід роботи у медіа просторі, розуміється в питаннях культури. Звісно хотілося щоб його позиція була державницькою".
"Щодо Ткаченка, наскільки я розумію, пропозиція була ще декілька тижнів тому. Він не відразу дав відповідь, адже мав амбіції щодо участі у виборах мера Києва. Але коли зрозумів, що від "Слуги народу" буде інший кандидат, то погодився на нинішню посаду. Проте він керівник профільного парламентського комітету і такі призначення з комітету ВРУ до міністерства були в нас вже неодноразово", – висловив свою думку Володимир Фесенко.
Зі Стефанішиною, як підкреслив Фесенко, інша ситуація: "Вона не політик і навіть працювала за часів президента Порошенка в команді Іванни Климпуш-Цинцадзе. Але оскільки іншого кандидата такого рівня не було і щодо Пристайка було вже вирішено питання, що він їде послом у Велику Британію, то треба було знайти достатньо фахову людину". "Вибір, я вважаю, був достатньо вдалий. Можливо, їй поки що не вистачає особистого політичного авторитету, але фаховий авторитет у неї є. Я сподіваюсь, що вона відновить і активізує роботу свого відомства", – зауважив Володимир Фесенко.
Він пригадав, що Ольга Стефанішина працювала керівником служби відомства, яке тепер очолила, декілька років, співпрацювала з попередніми віцепрем’єрами: "У фракції були приємно вражені і тому 223 депутати підтримали це призначення. До неї дуже позитивним було призначення й Кулеби. Він актично пішов на підвищення, адже міністр закордонних справ – це друга або третя позиція в уряді. Вона дуже впливова це сприяло посиленню ролі МЗС в переговорному процесі. Наскільки я знаю, Кулеба налагодив дуже добрі і конструктивні стосунки з новим керівництвом ЄС".
"Щодо Пристайка, то було зрозуміло, що він віцепрем'єром буде тимчасово, але за період його роботи нічого страшного не сталося. І, я думаю, що вибір на користь Стефанішиної відбувся за участі пана Пристайка. Це була планова зміна", – підсумував Володимир Фесенко.
Наостанок Олексій Голобуцький аналізує актуальний рейтинг чинного президента України: "Зеленський найпопулярніший політичний діяч зараз і він ще довго буде найпопулярнішим. Рейтинг його справді впав, проте є інерція. За нього проголосували люди, які ніколи ні за кого не голосували і вони ще довго будуть його інерційно підтримувати. Йому немає альтернативи. Крім того, більшість населення немає критичного мислення. Якби люди робили висновки, то ми можливо зараз жили б в інших умовах".
Фото: уніан
