16 червня Верховна Рада прийняла в цілому законопроект №3377 про підтримку культури і креативних сфер. Чи вписується він у Вашу концепцію?
─ Я автор та ініціатор цього закону, тому він, безперечно, вписується у мою концепцію. Він привідкриває двері для можливого фінансового одужання креативних індустрій культурної сфери, яка сильно постраждала від коронавірусу. Цей закон вводить поняття гранту, деякою мірою полегшує орендні відносини, а також в різних сферах прибирає певні бар’єри для креативної індустрії. Але це лише перший крок, оскільки система грантів має бути наповнена грошима.
17 червня Вашою заступницею стала Лариса Петасюк. Що це за вибір і чи він теж вписується у Вашу теперішню роботу міністерства, яке працює на збереження того, що було зроблено?
─ З Ларисою я працював у комітеті. Вона дуже активно допомагала і включалася в роботу над законами. Вона фаховий юрист. Мене зараз турбує інституціональна спроможність міністерства. Крім того, операційні справи сьогодні значною мірою покладені на агентства. Тому мене, насамперед, цікавить спроможність міністерства як того.
Відбулась нарада представників кінематографічної галузі, на яку була запрошена очільниця Держкіно Марина Кудерчук. Довженко-Центр там був однією з ключових сфер. Кудерчук доволі швидко залишила цю нараду, і в кінематографічній спільноті почало звучати питання про її компетентність. Що Ви можете сказати про компетентність пані Марини і про те, чи є можливість вирішити цей конфлікт, який є зараз у кіноспільноти і очільниці Держкіно?
─ Я думаю, що проблема комунікації і необхідність діалогу важлива для всіх сфер. Тим паче, для сфери культури. Тому що без діалогу немає можливості досягати компромісу. Наскільки я розумію, пані Кудерчук ─ менеджер, яка підходить до справи, насамперед, з точки зору ефективності своєї роботи. Ймовірно, що необхідність налагодження контакту важлива, і я буду сприяти цій комунікації. Пані Марина вступила на свою посаду у час карантину. Це час, коли зробити щось фізично неможливо. Очевидно, що очікування кіноспільноти достатньо вагомі і мають всі підстави у багатьох випадках бути задоволеними. Але я за те, щоб все-таки спробувати цей діалог налагодити. Я не бачу неповоротних речей, які не можна було б зробити.
Ви неодноразово використовувати словосполучення "сенсативна тема", зокрема, щодо питання мови. Ви також заявляли, що навколо питання мови, Ви б ще раз побудували дискусію. Чому Ви вважаєте, що це бажання є функціонально виправданим?
─ Консенсусу у суспільстві стосовно того, яким чином має функціонувати мовний закон, немає. Є багато питань, і я не фахівець для того, щоб вирішувати деякі нюанси, пов’язані з ним. Для себе я вибір зробив. Вдома ми розмовляємо українською. Але так само я розумію, що якщо існують такі питання, на які тією чи іншою мірою потрібно давати відповідь. І з мого спілкування з академічними фахівцями я зрозумів, що серед їхнього середовища такого дискурсу не було.
Крім того, варто зважати на час, коли приймався цей закон, а саме ─ під час виборчої кампанії. І мені видається, що, крім благих намірів прийняти врешті-решт мовний закон, була ще політична складова, оскільки гасло "мова" було одним із тих, яке було на прапорах колишнього президента, який знову хотів прийти до влади. Тому я вважаю, що немає проблем у тому, щоб порозмовляти з вченими.
Буде модерація дуже цікавої людини. Найближчим часом ми оголосимо, хто це буде. І подивимось, до чого прийдуть фахівці. Питання мови ─ базове, концептуальне. Це були фахівці з економічних українських інститутів, а також філософії, стратегічних досліджень та фахові мовні спеціалісти. Я думаю, що у такому середовищі знайти консенсус буде цікаво. Тим більше, до коронавірусу ми планували, що такі круглі столи відбудуться не тільки в Києві, але й у найбільших містах України.
Наскільки це обговорення буде публічним?
─ Я думаю, воно буде публічним. Принаймні це буде бачити і чути громадськість. Ми домовляємося з провідними медіа, які б зголосилися виступити стратегічними партнерами у цій роботі.
Ви маєте бажання деполітизувати культуру. Чи не здається Вам цей заклик дуже необережним?
─ Безперечно, повністю деполітизувати сферу культури неможливо. Але я б хотів прибрати елементи використання культури в політичних цілях. Коли деякі представники культури виступають не як культурні діячі, а як політики. Коли деякі представники релігійних організацій так само виступають як політики, а не як релігійні діячі. І елемент використання цих сфер у політичних цілях, я вважаю, що це теж певною мірою завдання.
На фото: Олександр Ткаченко, facebook.com/oleksandr.tkachenko.ua
