Саме цими днями у 1889 році Прусія першою в Європі запровадила пенсії для людей поважного віку. З чого почалася ера соціального забезпечення людей на території сучасної України розповідає експерт: "Якщо дивитися у глибоку сивину України, то можна сказати, що перші згадки, прототип соціальних виплат, відшкодування збитків за завдану шкоду життю і здоров’ю людини документально датовані на території України ще 9 століттям. До таких документів можна зарахувати збірник законів Ярослава Мудрого "Руська правда", де подібні речі передбачалися. Якщо хтось комусь завдавав шкоди, то навіть передбачалося пожиттєве утримання постраждалого. Якщо казати про феодальний період, то у нас існували цехові та купецькі об’єднання. Там були так звані каси взаємодопомоги – прототип страхування на випадок нещасних випадків, втрати годувальника. Майже одночасно з Прусією у 1899 році на території України було засновано товариство взаємного страхування робітників та ремісників від нещасних випадків. Вперше пенсії робітникам почали надавати на півдні. У 1904 році в Одесі вже 22 підприємства страхувало своїх працівників".
"Якщо казати про пенсію за віком, то до Жовтневого перевороту 1917 року на території Російської імперії і власне України такого поняття, як пенсійне забезпечення по досягненню пенсійного віку не існувало. На початку 20 століття у Львові діяли прототипи галузевих пенсійних фондів. Наприклад, пенсійний фонд працівників міських електричних закладів. Пенсію виплачували зокрема і по досягненню відповідного віку працівниками тих закладів. Якщо людина мала 10 років членства у цьому пенсійному фонді, то отримувала 40% від заробітної плати в якості пенсії. З кожним наступним роком ця виплата збільшувалася на 2%. Вперше загальний пенсійний закон на території України фактично почав діяти у 1967 році. Це був закон УРСР про державні пенсії. Він передбачав, що після досягнення певного віку: для чоловіків – 60 років, для жінок – 55 люди мали право виходити на пенсію і отримувати виплати. Це переважно стосувалося робочих спеціальностей містян. Щодо працівників колгоспів була така несправедливість, за якою чоловіки могли йти на пенсію в 65, а жінки в 60 років. Ба більше працівники колгоспу без дозволу голови не мали права залишати місце проживання. Цікаво, що пенсії виплачувала не держава, а колгосп. При цьому виплати були мізерними і видавалися трудоднями", – зазначає Андрій Павловський.
На питання, чи була диференціація пенсій і що впливало на її розмір експерт зазначає: "Він залежав в першу чергу від посади працівника і заслуг тієї чи іншої людини перед державою. Була категорія персональних пенсіонерів. Тоді персональна пенсія складала 120 карбованців. При цьому в СРСР було таке поняття, як мінімальний розмір пенсії. Наприклад, у 1981 році він становив 70 карбованців на місяць, що становило 60% від зарплати тогочасного інженера".
На фото Андрій Павловський Радіо Свобода
