"Чому це не зроблено" Віктора Некрасова та промова Івана Дзюби на 25 роковини Бабиного Яру
Текст написаний російською мовою в 1959 році. Віктор Некрасов та Іван Дзюба – це ті кияни, які мали мужність попри заборону, переслідування та знищення "Чорної книги", яку укладали Гроссман та Еренбург порушити мовчання. Віктор Некрасов мав вже письменницький авторитет у темі війни. Він автор книги "В окопах Сталінграду". Мовчання допустиме лише там, де вже все сказано, а там, де не сказано воно стає спільником неправди і несвободи. Некрасов і Дзюба чітко сказали, що мовчання про Бабин Яр – є спільником неправди, несвободи і ментального та культурного рабства. Саме вони дали початок спіралі нових розмов про Бабин Яр. Вони наголосили на двох важливих речах: Бабин Яр – це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. Тому українець не має права забувати про неї так само, як і євреї.
Чорна книга
Найстарша і найновіша книга, оскільки українською вона вийшла лише цього року. Василь Гроссман та Ілля Еренбург збирали матеріали в ході Другої світової війни про злочини в Бабиного Яру та інших місцях. Чорна книга вперше зібрала ці тексти, дала їм форму. Вона була заборонена сталінською владою, хоча вже була верстка. Дуже важливо, що книга не зникла назавжди. Далі є карколомна історія про друк на Заході в Лазаньї та в Ізраїлі. І лише цього літа Чорна книга з’явилася українською мовою у видавництві "Дух і літера". Це пам'ять про те, як від початку 40-их років починається боротьба за правду за Бабин Яр. Чорна книга – це сильний свідок, який укладали надзвичайно талановиті письменники.
"Бабин Яр" Анатолія Кузнєцова
Це роман-документ, де не єврей розповідає про те, свідком чого він став. У 2009 році книгу перевидали українською мовою. Цього ж року на розі Кирилівської і Петропавлівської вулиць з’являється бронзова статуя хлопчика, який читає оголошення, про те, що всі євреї міста Києва мають прийти до Бабиного Яру. Це власне Анатолій Кузнєцов у дванадцятирічному віці, який став свідком тих моторошних подій у Бабиному Яру. Так кожен на вулиці Києва може зустріти свідка. Ця зустріч зі свідком когось шокує, а когось змушує пригадати в якій історії ми живемо. Таким шоком була поява книги Анатолія Кузнєцова в середині 60-их років. Вона з’явилася в цензурованому вигляді шаленим накладом в 2 мільйони примірників в часописі "Юність" і 150 тисячним накладом книгою. Через конфлікт з режимом автор емігрує до Лондона, де отримує політичний притулок і працює на радіо "Свобода". У 1979 році Анатолій Кузнєцов помер загадковою смертю. Анатолій Кузнєцов – дуже важливий свідок. У 1941 році він вів нотатки і його джерела як прямого свідка дуже цінні для вивчення цієї трагедії.
.jpg)
ШОА в Україні. Історія свідчення, увічнення
Це ключовий англомовний текст. По той бік океану ця книга є засадничою. Вона стосується історії свідчень і меморіалізації. Найвидатніші західні історики зібрали докупи надзвичайно точні і високоякісні дослідження. Тут є Тімоті Снайдер: "Життя і смерть західно-волинських євреїв". Є Карел Бергоф і історія Діни – свідка, яка пережила Бабин Яр. Книга перекладена українською мовою.
Бабин Яр. Історія і пам'ять
Це дуже важливий приклад співпраці. Книга вийшла українською і англійською мовами. Передмова Нормана Наймака. Упорядники: Владислав Гриневич і Пол Роберт Магочі . Тут є також Карел Бергоф "Україна під нацистською владою", Віталій Нахманович "Бабин Яр як символ Голокосту" та інші українські і західні дослідники.
.jpg)
"Мабуть Естер" Катерини Петровської
У тексті багато документу, багато біографічного, персональної приватної історії. Книга написана німецькою і перекладена багатьма мовами. Мабуть Естер – це метафора того, що сталося з людьми наприкінці вересня 1941 року. Це ім’я жінки, яка загинула в Бабиному Яру, але при цьому не дійшовши до нього. В родині не пам’ятають її ім’я, оскільки пам'ять його стерла. Тому вони припускають, що її звали мабуть Естер. Катя Петровська акцентує увагу на думці, що в Бабиному Яру немає чужих. Це не питання ідентичності, це питання порядності.
"Бабин Яр. Голосами" Маріанни Кіяновської
Маріанна отримала за цю книгу Шевченківську премію. Дуже складна книжка для прочитання. Видана у видавництві "Дух і літера". Цього серпня Київ мав шанс почути голоси Бабиного Яру на території Софії Київської. Ця книга – видатне явище на рівні видатних книг двадцятого століття.
Фото Костянтин Сігов YouTub
