Мобільний додаток

Розбір Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності з науковою консультанткою проєкту Ларисою Масенко

15.11.2020 р., 12:12

"Енелятко" чи енелятко, вже чи уже, гаджети чи ґаджети, кома чи тире? В етері радіо "Культура" ведуча Олена Гусейнова та докторка філологічних наук Лариса Масенко розбирали XX Всеукраїнський радіодиктант національної єдності-2020, який створив письменник і видавець Іван Малкович.

Програма:

Як виникла ідея Радіодиктанту

Починався він у 2000-му році. Відома журналістка та дитяча письменниця Леся Воронина мені розповідала, коли вона була в Польщі, то там почула як проводять радіодиктант з польської мови. Після повернення в Україну, вона звернулась до керівництва радіо "Культура" з пропозицією запровадити такий захід і в нас. І, як на мене, це видався дуже вдалий проєкт. І він щороку набуває все більшої популярності. Що важливо, він об’єднує не лише українців всередині України, а й за її межами.  Наскільки я знаю, цього року на всіх континентах писали диктант, навіть в Антарктиді.

Про цьогорічний текст Івана Малковича

Про цьогорічний диктант я би сказала, що він середньої важкості щодо орфограм, пунктуації, написання складних випадків написання слів.  А от змістовно, він мені дуже сподобався. Мені здається, що Іван Малкович не може написати щось недосконале. Я дуже люблю його поезію, зокрема, звернення до дитини берегти мову і берегти "Свічечку букви "Ї" (так називається одна з поезій Малковича – ред.), яка це чудова знахідка. І він багато робить як видавець для престижу мови, для зацікавлення, причому, саме молодшого покоління. І зараз виховую онуку і купую їй книжки видавництва Малковича "Абабагаламага". Там кожна книжка, це – шедевр і в змістовому плані, і в художньому оформленні. І, коли дитина бере таку книжку до рук, її одразу цікавить читання. І мені деякі мами казали, що дитина не хотіла ніяк читати, а коли їй купували книжку, видану Малковичем, то дитина одразу починала розглядати малюнки і читати. Самі його твори для дітей – якісь "теплі". Наприклад, я читаю онучці "Мед для мами" – миле оповідання про почуття любові дитини до мами, коли дитина готова зробити все. І у  цьому  тексті (радіодиктанту – ред.), я чула, що дехто критикує, чому тут Гаррі Поттер, Джоан Ролінґ, то відповім, що цей текст спрямований у майбутнє. Він написаний у контексті світової культури, адже твір "Гаррі Поттер" зробив революцію саме щодо читання. Молоде покоління вже занурювалось в ґаджети і не звертало уваги на книжки, переставало читати.  І саме "Гаррі Поттер", який вийшов мільйонними тиражами, їх зацікавив і повернув до читання. І видавництво Малковича видало прекрасний український переклад цього твору.  

Оцінка читання Римми Зюбіної

Пані Римму готувала людина з факультету "Журналістика" Київського національного університету ім. Шевченка. Римма – відома акторка, вона сама писала, що готувалась до цього диктанту. Вона готувалась все життя, адже акторів учать артикуляції, фонетиці. І мене дивує зауваження, що вона "ковтала" закінчення, я такого не помічала. Диктант було прочитано дуже добре – з відповідними паузами,  інтонацією.

Чому в тексті не згадувалась Україна

Мені якраз текст і сподобався тим, що він сучасний. Тут був і Ілон Маск, і ґаджети.  Річ в тім, що весь радянський період був спрямований на те, щоб виштовхати українську мову і культуру, зробити їх "сільськими", щоб їх не допустити в міста, особливо в великі міста. Міста активно зросійщувались. І, на жаль, цей стереотип досі впливовий. І ось чому цей текст Малковича важливий. Він показує, що українська мова – сучасна і може висловити всі найсучасніші проблеми й інновації. І я вважаю, що цей текст набагато важливіший, ніж уся патетика про "рідну неньку Україну".

САМОПЕРЕВІРКА ДИКТАНТУ: Текст XX Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності-2020

 Про новотвір "енелятко" 

Речення з диктанту: Однак деякі науковці стверджують, що коли люди нарешті зможуть зачати й народити в космічних умовах нове життя, то таке людське дитя буде схоже радше на знайомий кінематографічний образ "енелятка" — з великою головою, очима на пів обличчя, слабкими м’язами.

"Енелятко" – дуже вдале слово. Так, воно не для всіх відоме і не для всіх звичне. І тут цікаві коментарі є. Один чоловік російською питав: "А что это за зверь?" Одна вчителька  вважала, що це – від Енея. Насправді це слово походить від НЛО. Тут вжив Іван Малкович як дитя народжене НЛО. Пам’ятаєте,  у 90-х роках "Брати Гадюкіни" співали:  "Що то було? Мабуть, НЛО". Слово "енелятко" дуже мило звучить, ця наша зменшена форма – типова риса української мови. Здається, в редакції домовились, що, якщо воно не буде в лапках, то це не буде вважатися помилкою. Інші написання будуть вважатися помилкою. Все-таки слово досить відоме, воно присутнє в "Абетці" Івана Малковича. І те, що це від НЛО, треба було принаймні вловити.   

Про правила милозвучності

Речення з диктанту:  І ось, напевно, вже аж тоді й запанує ера електронної книжки.

Мовознавець Олександр Авраменко зробив зауваження до тексту, що треба було писати не "вже", а "уже" за правилами милозвучності. Мені здається, що наше правило на чергування "у" і "в", коли запровадили, що після голосної треба "в" тільки вживати, а після приголосної "у", так само на початку речення треба вживати лише "у", це є те, що називають "надмірним нормалізаторством". Висміяв це правило наш відомий мовознавець Костянтин Тищенко у підручнику "Основи мовознавства". Він зазначив, що не треба завжди так категорично впроваджувати це правило.  Ми ж не будемо переписувати Шевченка "Все йде, все минає…", бо за правилом виходить: "Усе йде, усе минає…". Або, наприклад, пісня: "Всюди буйно квітне черемшина…"  Це "правило милозвучності" дуже часто порушує милозвучність, і на це теж треба зважати. 

Про слово "ґаджети"

Речення з диктанту: Це він підсунув нам ґаджети, щоб ми змогли колись забрати з собою на інші планети свої улюблені книжки, музику, фотографії, картини, — бо як інакше вдалося б це зробити?

Це – друге зауваження Олександра Авраменка. І тут треба робити зауваження мовознавцям, людям, які приймають рішення щодо змін в правопису. На сьогодні це слово запозичене, іншомовне, але воно не узаконене. У нас написання літери "ґ" не узаконене в загальних словах. І це великий недолік.  У 90-х роках вже намагались: є навіть такий довідник про літеру "ґ" і "г", про проривне і фрикативне. "Просвіта" видала невеликий словничок Олександра Пономарева. На жаль, навіть в проєкті змін до правопису Василя Німчука обмежились тим, що ввели літеру "ґ" тільки у власні назви, але оминули загальні слова. А, оскільки, багато людей ці іншомовні слова вживають через англійську, вони вживають їх із "ґ". Візьмімо, наприклад, слово "гугл", його краще вживати з "ґ".  Можливо, цей диктант примусть мовознавців замислитись над тим, що час впроваджувати "ґ" і в загальних словах. До речі, в деяких творах автори вживають "ґ", і тут виходить різнобіжність.   

Про пунктуацію в тексті

Речення з диктанту: Це він підсунув нам ґаджети, щоб ми змогли колись забрати з собою на інші планети свої улюблені книжки, музику, фотографії, картини, — бо як інакше вдалося б це зробити?

Лариса Масенко: Були питання до тире в останньому реченні другого абзацу. Це так зване інтонаційне тире, тут і – кома, і – тире. В чому і складність наукова, бо тут закінчується підрядне речення. А тире, воно вживається тут для увиразнення, а часто – для протиставлення. Тут увиразнюється протиставлення: І щодо інтонаційного тире, я  раджу "Пунктуаційний словник-довідник" Зіновія Терлака. Він дуже зручний для користування. Там на опцію "тире" можна прочитати всі правила. Ось він наводить приклад з Шевченка:

Мій боже милий, 

Даруй словам святую силу — 

Людськеє серце пробивать…

Оце теж інтонаційне увиразнення. Тут саме такий треба розділовий знак. Моя одна колега каже, що у неї теж виникло тут питання. Щодо закидів про те, що інтонаційне тире не вивчають в школі, це – справді складний випадок. Але в редакції не будуть вважати це помилкою. Кома має бути обов’язково,  якщо не буде тире, то це не буде помилкою.

Розбір Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності з науковою консультанткою проєкту Ларисою Масенко

Новини по темі