Мобільний додаток

Хто заплатить за музику: Валерій Харчишин про гроші, прибутки та захист прав музикантів

13.11.2020 р., 17:53

Загальний ринок роялті за публічне виконання музики в Україні за приблизними оцінками становить близько 30 млн грн. Повний обсяг ринку досі не вдається встановити через відсутність прозорої звітності від організацій колективного управління. Це саме ті структури, які мають збирати роялті і здійснювати виплати музикантам. Втім, навіть за таких приблизних оцінок ринку більша частина виплат нині припадає на правовласників західних артистів. Топові ж українські музиканти за публічне виконання своїх пісень можуть отримувати всього лише 10–20 тисяч грн на рік. Загалом за результатами дослідження музичного ринку України, здійсненого за підтримки Українського культурного фонду, в Україні роялті регулярно отримують лише 9,7% опитаних музикантів. Окрім комерційних структур, які не поспішають сплачувати музикантам за використання їхньої творчості, звичайні слухачі також не доплачують авторам музики. Адже кожен другий українець досі регулярно споживає піратський контент. Щоб змінити цю ситуацію, музиканти і автори об’єдналися в громадську організацію "Українська агенція з авторських та суміжних прав" (УААСП). Про гроші, прибутки і юридичний захист прав музикантів у шоу "Стерео" на Радіо Промінь розповів соліст гурту "Друга ріка", Генеральний директор ГО "УААСП" Валерій Харчишин.

Валерію, давайте шукати винних у ситуації з виплатами для музикантів.

–  Ви трішки змінюєте вектор розмови. Ми всі говоримо про авторське  право і гроші авторські, але чомусь постійно звертаємося до слухачів. Я розумію, що людям важко зрозуміти, про що йдеться. Але коли ми звертаємося до них, народ думає, що це ж їм доведеться платити. Мовляв, я раніше не платив, а тепер мушу платити оцим Харчишиним та іншим? Я їх не слухав, вони мені триста років не потрібні, я не хочу їх чути і бачити не хочу!

Але насправді ми не звертаємося до людей. Музиканти вдячні своїй публіці за те, що вона просто приходить на наші концерти. Люди слухають нашу музику, купують квитки, стріми чи ще щось із нашої музичної продукції – і цього достатньо. Ми за це дуже вдячні. Якщо люди слухають піратську музику, вони будуть робити це і надалі. Це справа власного менталітету і культури. Ми не маємо до цього ніякого відношення і не ліземо до них в гаманець. Наші слухачі –  це споживачі музики, яку ми створюємо.

Ми звертаємося виключно до користувачів – тих, хто користується нашою музикою з комерційною метою. Тих, хто на нашій музиці заробляє, і не тільки на нашій, а цілого світу. Тому що музика використовується протягом року, а за неї не сплачують.

Ви уявіть, щоб музики не було  взагалі на радіо, на телебаченні, будь-де. Заходиш в магазин, в супермаркет, в кафе, в спорт-клуб – а звучить лише тиша. Ви думаєте, музика просто так з’явилася –  як сонце, як небо? Музика звучить тому, що її хтось створив і записав. І це коштує великих грошей. Наприклад, альбом "Піраміда" обійшовся гурту "Друга ріка" більше, ніж у сто тисяч доларів, і це разом з кліпами. А якщо враховувати, що концертів немає, як ви думаєте, звідки будуть вийматися ці інвестиції?

Тоді чому так складно владнати це питання з користувачами музики?

–  Нехай це по-філософськи звучить, але за свій невеликий річний досвід роботи я зрозумів, що питання є лише в недовірі одне до одного. Користувачі не довіряють навіть акредитованим ОКУ (організаціям колективного управління – ред.), бо вони не є представниками індустрії. Часто ті організації є звичайними колекторами.

Тобто, є проблема недовіри користувача до ОКУ, є проблема  недовіри авторів та правовласників до ОКУ. Тому що всі звикли, що роялті  –  це темний ліс, і гроші там крадуть. Святих тут немає точно, я вже за цей рік переконався. Мені довелося перезнайомитися з купою людей, з якими би я, в принципі, і не вітався б. І ти розумієш, що ці люди звикли просто сидіти на потоці, не вкладаючи жодної копійки, не інвестуючи, на відміну від нас, музикантів, артистів та авторів, які створюють те, що ви слухаєте.

Творці схем і потоків?

– У нас взагалі дика ситуація.  У світі інвестують в музику, замовляють музикантам альбоми. Наприклад, мейджор-лейбл підписує контракт –  і за пять років ти мусиш видати три-чотири альбоми, і на це ти вже отримав гроші. Окрім того, ще будеш отримувати роялті. Оце бізнес. А те, що у нас –   це просто колекторство. 

Ви не жалкуєте, що взялися за цю справу?

– Не жалкую,  тому що ми є представниками індустрії. Ми –  саме та спільнота, яка створює продукт, яка є власником цього продукту, яка може розпоряджатися ним так, як хоче. Тому ми доведемо реформу до кінця успішно.

Я очолюю "УААСП" впродовж року і не збираюся йти з посади, поки не владнаємо цю сферу, поки автори не будуть отримувати бодай копійки. Але будуть отримувати справедливо. Справедливість спрацювала для мене як мотивація, як поклик до дії, щоб очолити організацію. 

А якщо будуть ухвалені відповідні закони, це допоможе переорієнтувати грошові потоки?

–  Це питання часу. Ніхто б не озолотився відразу, але це питання культури, це питання створення взагалі інституції сплати роялті й культурної поведінки користувачів. Все зміниться, коли з’явиться довіра користувачів до ОКУ. А вона з’явиться поступово. Ми ж не аборигени маленького острова, ми така сама країна, як і пострадянська Польща.

А поясніть тоді для звичайних слухачів, скільки "Друга ріка" отримує роялті за рік за трансляцію вашої музики на радіостанціях.

–  Важко сказати. Треба відкрити звіт. Бо акредитовано організацію в суміжній  сфері за використання фонограм тільки протягом року…

Десятки тисяч гривень чи це мільйонами обраховується?

–  Не те, щоб я уникав цього питання. Більше того, я за публічність і за те, щоб музиканти оголошували свої статки, свої надходження від роялті за використання їхніх майнових прав. І я б хотів зробити навіть таку нагороду для музикантів за доходами. Бо доходи – це кількість ротацій, це успішність і популярність твору. Хотів би зробити таку премію. Це була б перша чесна премія, коли б усі розуміли, хто справді популярний.

Але про роялті таки не скажете?

–  Скажу загальну цифру від надходження за суміжні та авторські права, а це приблизно 50 на 50. Я не є  ексклюзивним автором "Другої ріки", я лише пишу 100% текстів. На всіх авторів ми отримуємо суму  від 80 до 120 тисяч грн. на квартал. Туди ж  входить і продаж. Це не просто роялті. Якщо говорити конкретно про роялті, то це приблизно половина – десь 40-60 тисяч гривень на квартал.

Ми втрачаємо нині тільки через те, що побудували такий складний шлях через посередників. Я кажу зараз про всіх музикантів. У нас була створена така парадигма, що за всі паперові справи з твоєю музикою,  за роялті відповідає видавець. Тепер через посередників ми втрачаємо до 80% своїх надходжень. А недоотриманий прибуток взагалі поки що не рахуємо.

У світі трохи не так побудовано. І для нас, для авторів, найголовнішою має бути співпраця з ОКУ.  Звідти гроші мають приходити. В будь-який момент фіксатор з ОКУ може перевірити звіт, наприклад, радіостанцій. Правда, поки що радіостанції такі звіти в ОКУ майже ніколи не дають, бо це гроші. Або дають вибірково –  певним особам чи певним організаціям. Ми, найбільша організація колективного управління «УАССП», отримали цього року звіт чи не вперше. Та й то тільки тому, що у нас зараз є добрі стосунки з Національною асоціацією мовників. А грошей ще не отримали.

Цікаво виходить. Для того, щоб привернути до цієї проблеми увагу, музиканти об’єдналися в найавторитетнішу організацію, влаштовували флешмоби, записували ролики зі зверненнями. Але чи дає така діяльність якийсь результат?

–  Сатисфакція є лише моральна (сміється). Але ми step by step рухаємося до завершення проведення акредитації у сфері публічного виконання і сповіщення творів – це найголовніше. Коли отримаємо її, тоді все налагодиться з авторським правом.  Тоді нам доведеться просто працювати з користувачами – і все.

Валерію, ви оптиміст. За такого стану справ ви плануєте це зробити за три роки?

– Ось те слово "культура", про яке я говорив. Все зміниться коли вона з’явиться. А вона з’явиться досить швидко. А поки що про цю проблему треба говорити. Коли у вас пожежа, ви телефонуєте до МНС, коли у вас болить голова – телефонуєте до сімейного лікаря. А коли вам потрібна музика, куди ви мусите телефонувати? Правильно, в "УАССП". Там вам все розкажуть і пояснять, нададуть консультацію.

Музика належить всім, а авторське право на неї – лише автору. Це невід’ємна частина, і воно ніколи не вмирає. Це як дитина. Якщо ви народили, то завжди будете мамою чи батьком. То незмінно. А сама музика, хочемо ми того чи ні, давно стала продуктом. Якщо вона популярна, має приносити якісь кошти.

Давайте  насамкінець все ж про музику. Тут слухачі запитують активно, коли буде новий альбом?

–  Мої колеги з "Другої ріки" були проти, коли я йшов в "УАССП". Бо вони знають, що коли я занурююся в якусь проблему чи якийсь проєкт, вона поглинає мене цілком і повністю. І дуже важко мене витягти звідти, аби я робив те, чим можу добре займатися. Але мої колеги мене ж і надихають насправді. Я їм постійно звітую, які кроки робляться, як ми йдемо до якоїсь умовної перемоги.

Якщо ви думаєте, що ми байдикуємо і якимись дурницями займаємося, то це не так. Ми ще й створюємо наші пісні, створюємо те, чим живемо. Зараз ми пишемо і записуємо альбом. Скоріше за все, він з’явиться наступного року. Але хочу вас заспокоїти, що музики на альбом  десь 8-9 пісень ми вже маємо. Можу сказати, що цей майбутній альбом буде відрізнятися від "Піраміди". Мабуть, буде не таким філософським.

Фото: https://www.facebook.com/DrugaRika 

Хто заплатить за музику: Валерій Харчишин про гроші, прибутки та захист прав музикантів

Новини по темі