Євген Бистрицький про Революцію Гідності і зміни після неї

Євген Бистрицький про Революцію Гідності і зміни після неї

19 листопада, напередодні 7 річниці Революції Гідності, в Українському кризовому медіа-центрі відбулася дискусія "Революція Гідності та трансформація свідомості південної та східної України". Розмова на цю тему продовжилася в ефірі Українського радіо з доктором філософських наук, професором, завідувачем відділу філософії культури, етики і естетики Інституту філософії НАН України Євгеном Бистрицьким.

0:00 0:00
10
1x
Програма:
Ведучі:

Про початок Революції Гідності

Я думаю, що треба дещо нагадати про Майдан. Почався Майдан і російська пропаганда переконує власне населення, я це дуже добре пам’ятаю, що Майдан — це національні фундаменталісти, екстремісти, просто бандити і жодного відношення до нормальної революції немає. Просто бандити вийшли на вулиці і б’ють усіх. Що передувало цьому? Не відбулося підписання угоди про асоціацію з ЄС і початок демонстрацій представників громадських організацій та студентської молоді на площі. І вийшли такі політичні сили як "Батьківщина", "Удар" та "Свобода", але громадський Майдан відмовився разом з ними проводити демонстрації. Тобто Майдан одразу був заявлений як неполітична або позаполітична громадська акція. 24 листопада у великих містах і регіонах збираються прихильники євроінтеграції. І влада збирає під гаслами "Ні — Європі гомо", тобто гомосексуальній, збирає антимайдани. Фактично одразу починається реванш. 30 листопада, з дня, коли починається Майдан, достатньо мирну акцію під стелою по-фашистські розганяють. 1 грудня починається справжній Майдан, збирається півмільйона людей біля парку Шевченка, як зараз пам’ятаю. Головні гасла: "За людську гідність" та "Владу геть". На мій погляд, було два вектора Майдану: перший — проєвропейський, люди хотіли щоб життя, цінності, законодавство були такими як у Європі, щоб не було корупції, а влада дослухалася до людей. Майдан задав високу планку цінностей та ідеалів. Тому, коли після Майдану було обрана нова влада, змінився парламент і протягом цих років люди намагалися порівняти з попередниками їх, тому виникли проблеми. Другий вектор Майдану, для мене був очевидним, він був проти Росії, а значить — проукраїнський. Згадайте сцену на Майдані, там були українські пісні, виступи українських митців. Я не кажу, що там був радикальний націоналізм, в жодному разі. Згадую опитування, яке фонд "Демократичні ініціативи" проводив на Майдані, мені надсилали результати і виявилося, що переважно там говорили українською мовою, хоча очевидно, що там звучала і російська мова і ніхто тоді на це не звертав увагу, тому що всі боролися за свободу. Ця свобода була спрямована не лише на сучасні демократичні цінності і становлення на таких інституцій в Україні, вона була спрямована на  те, що ми маємо відстоювати себе як Україну. 

Про зміну свідомості південно-східних регіонів

Там сьогодні відбуваються достатньо позитивні зміни. Після Майдану у влади з’явився острах перед громадянським суспільством. Тому що Майдан був повстанням громадянського суспільства. Влада після Майдану досить серйозно прислухалася до громадської думки. З кожним роком все слабшає цей острах, я б сказав. І от я знову згадую опитування Ірини Бєкєшкіної і фонду "Демократичні ініціативи" про вимоги Майдану, яке завершилося 3 січня 2014 року. Крім основних вимог про підписання асоціації з ЄС, мітингувальники просли порушити кримінальні справи проти тих, хто бив студентів під стелою. Досі відбуваються дивні речі, наприклад, ДБР викликає політиків за заявою одного з нардепів з "ОПЗЖ" за створення перевороту. Вимога Майдану досі не виконано. Дуже важливо, що тоді 62% опитаних говорили про заведення справ на всіх, хто був корумпованим, але це й досі не виконано.

Я хотів би згадати ще одну річ: Майдан був проєвропейським і проукраїнським. Майдан переміг і ми підписали угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Це дуже велике досягнення, що ми досягли демократичності суспільного і політичного ладу. А значить — Майдан точно переміг.

Фото: pixabay.com