Що відбулося у М’янмі
Військові взяли владу, але на короткий час. Вони одразу оголосили, що передадуть її цивільному уряду через рік. Зараз там інтернет заблоковано і працює лише один телеканал, який є державним і знаходиться під впливом військовиків. Разом з тим громадяни не проводять акції протесту, але є ажіотаж біля банкоматів, адже люди не впевнені у завтрашньому дні і стабільності національної валюти. Така ситуація склалася через події, які передували кількома днями раніше. Ситуація там нагадує сюжет старого радянського мультфільму "Пограбування по-італійськи". Головний герой якого оголосив про те, що йде грабувати банк за кілька днів до запланованого і все місто про це говорило, так само і в М’янмі майже вся країна знала про те, що військові влаштують державний переворот.
Що стало причиною такої поведінки військових
Тут треба пояснити. Торік у листопаді у М’янмі відбулись вибори. На них перемогла партія Аун Сан Су Чжі "Національна ліга за демократію", здобула майже 80% мандатів. Система виборів схожа на мажоритарну систему в Україні. Партія "Слуга народу" у нас на виборах взяла десь 30% голосів, але перемогла на більшості одномандатних округів і майже стільки ж депутатів завела за мажоритарною системою. Так відбулось і там: кожен конкретний кандидат переміг і на більшості округів вони отримали більше 80% голосів. Разом з тим було зафіксовано більше 10 мільйонів порушень. За три дні до перевороту військові зібрали велику прес-конференцію, куди запросили місцевих та іноземних журналістів, де заявили про свої вимоги до ЦВК стосовно перегляду найбільш обурливих випадків, а також оголосити повторні перевибори. ЦВК відповіла відпискою на кілька сторінок, і сказали, що перевиборів не буде. Вони погодилися, що деякі порушення були, але загалом все відповідало нормам законодавства. Треба також зважати на те, що ЦВК очолює ставленик "Національної ліги за демократію". Коли ідея відмінити вибори політичними інструментами не спрацювала, вони почали діяти напряму. Коли налагодити діалог з ЦВК не вдалося, тоді й почалася підготовка до військового перевороту. За два дні до перевороту на вулиці вивели війська, формально це відбувалося для репетиції параду.
Про постать Аун Сан Су Чжі
Рівень гостроти реакції провідних держав світу залежить від того, наскільки далеко Мьянма від них знаходиться або наскільки у них тісні політичні та економічні зв’язки.
Так, Аун Сан Су Чжі отримала Нобелівську премію у 1991 році. Коли вона прийшла до влади, у той період було не все так однозначно з правами людини у самій М’янмі. У 2017-2018 рр на півдні країни відбувалися жорстокі репресії проти народу рохінджа (прим. ред. — тоді М’янму покинули майже 700 тис. біженців мусульман-рохінджа, щонайменше 10 тисяч вбили, владу країни звинуватили в "етнічних чистках"). Хочу нагадати, що переважна у країні переважають буддисти. Окрім того, ще однією з причин перевороту було те, що останнім часом "Національна ліга за демократію" і Аун Сан Су Чжі просували на посади губернаторів штатів етнічних бірманців. А це не зовсім в традиціях М'янми, оскільки у них зараз децентралізована імперія в форматі федерації. Там більше 100 народностей, вони мали на місцях досить широкі власні повноваження, тому такі кроки з боку центральної влади не дуже подобалися місцевим.
Про реакцію Сполучених Штатів Америки на події у М’янмі
Це перший потужний зовнішньополітичний виклик з початку президентства Байдена. Крім того, це не дуже вкладається в їхню парадигму сприйняття світової політики. Ми ж пам’ятаємо, що Америка традиційно підтримує своє реноме захисника демократії у світі. Вони гостро реагують на дії проти демократично обраного уряду, навіть якщо є зауваження до чесності виборів. Це звична ситуація, коли американські політики не дуже вникають у деталі ситуації і не бажають розбиратися у ній. Найпотужніший інструмент, який можуть використовувати американці — це санкції. І тут невеличка проблема, адже частина військових, які зараз прийшли до влади, і так вже знаходяться під санкціями, але для них це не дуже суттєво, адже у них не так багато активів за кордоном.
Про нещодавню зустріч міністра оборони Росії Сергія Шойгу з головнокомандувачем армії М’янми Мін Аун Хлайном та військово-технічне співробітництво між країнами
Я схильний думати, що це просто збіг обставин. Підготовка таких контрактів триває не один рік. Для цього потрібні взаємні візити делегацій, узгодження технічних умов, щоб хоча б укласти контракти. До того ж візити на рівні Міністрів готуються кілька місяців. Можливо, російська розвідка і мала інформацію, що в М’янмі щось готується, можливо, вони навіть щось обговорювали. Росія підтримує різного роду диктаторів, згадайте Білорусь, Киргизію, інші країни. Тут, можливо, теж була така суто психологічна риса Путіна, коли йому комфортніше працювати з військовими генералами, а не з демократично обраними лідерами.
Зазначимо, що це четвертий за 63 роки державний переворот у М’янмі. Вибори стали другим демократичним голосуванням з того часу, як у 2011 році країна вийшла з 50-річного ізоляціоністського військового правління.
Фото: АР
