Минулого тижня Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг заявила про рекордно малі запаси вугілля на український ТЕС. Станом на 8 лютого запаси вугілля на ТЕС на 43% менші за мінімально необхідний рівень та становлять 384 тисячі тонн. Про це йдеться на сайті Укренерго. Із початку листопада 2020 року запаси зменшилися у 6,5 разів.
Про монополізацію енергетичного ринку
Енергетика Україна пожинає плоди непродуманої політики попередніх десятиліть. Проблемою енергетичної безпеки є тотальна монополізація нашого енергетичного, газового та електричного ринку. Відповідно, ті, хто володіє цими монополіями намагаються впливати на політиків і насправді не дуже хочуть нашої інтеграції з європейськими ринками. Тому питання в тому, чому вони не хочуть? Тому що, коли ми в 2023 році інтегруємося і наша система буде синхронізована з європейською континентальною мережею. То ми відповідно відкриємо наш ринок виробникам електричної енергії з Європи. Відповідно наші монополісти вже не будуть монополістами. Відтак у споживачів з’явиться ринок і вони зможуть обирати електричну енергію за тією вартістю, яку пропонуватиме ринок. Проблема монополістів вирішується ринком. Монополісти чинять опір цій інтеграції, аби люди вважали, що європейські ринки – це загроза для української економіки. Коли я починаю говорити про відмову від вугілля в енергетиці, поступову відмову від теплової генерації, відразу в ефірі з’являються «експерти», які починають говорити, що це все вбивство нації та економіки. Але справжні експерти, на жаль, не мають доступу до широкої аудиторії, тому популізм, який спонсорується цими монополіями справляє негативний вплив.
Про відмову від викопного палива
У нас найнебезпечніші шахти у світі. Наша вугільна промисловість збиткова. Річ у тім, що ми вже з економічних причин мусимо відмовлятися від вугілля в енергетиці. Плюс ми маємо кліматичні зобов’язання. Щойно в парламенті починаються дискусії щодо термінів відмови від вугілля з’являються парламентарі, які хочуть зберегти електоральну підтримку і починають паразитувати на цій тематиці. Тому політичне рішення щодо дати дуже довго не приймалося. Ми порахували з Міністерством довкілля національно визначений внесок до Паризької угоди і подивилися, що оптимістичний сценарій – це відмова до 2040 року, коли Україна зможе відмовитися від використання викопного виду палива, такого як вугілля. Але це може відбутися за певних чинників. По-перше, це фінансування цих вугільних шахт. По-друге, це створення нових робочих місць для шахтарів. По-третє, це розробка програм з трансформації цих регіонів. Тобто потрібні кошти. У державному бюджеті таких коштів немає, щоб закрити шахти до 2040 року. Відповідно нам потрібна міжнародна допомога. Тому 2040 рік – це дуже оптимістичний рік. 2050 (рік кліматичною нейтральності європейського континенту відповідно до Зеленої угоди) більше реальний рік для України.
Про альтернативи викопного палива
Традиційна для України теплова генерація виробляє для України 40% електроенергії. Це дуже багато. Відмовитися від неї вже сьогодні неможливо. Чим замінити вугілля – це дуже актуальне питання. Польща, наприклад, планує побудувати в морі офшорні вітрові станції. Тобто поляки робитимуть акцент на відновлювальну енергетику. По-друге, вони роблять ставку на атомну енергетику. Для України було би краще, якби ми продовжили будівництво третього, четвертого блоку Хмельницької АЕС, відмовилися від російського ядерного палива, а перейшли на американське, щоб бути більш енергетично незалежними від агресора. Для України було би краще робити ставку на відновлювальну енергетику. Тому тут комплексне питання, яке передбачає створення нових генерацій, залучення розумних технологій, та інновацій. Крім того, нам потрібно провести потужну кампанію з енергоефективності. Ми дуже багато споживаємо електричної енергії. Ми маємо мотивувати промисловців та домогосподарства, аби ті ставали більш енергоефективними.
Про атомну генерацію
В Україні великі проблеми з рівнем споживання електроенергії. У нас енерго неефективна економіка і дуже великі втрати навіть в мережах. Ми втрачаємо близько 40% виробленої електричної енергії через зношеність електричної інфраструктури. Крім того, у нас проблеми невідповідності структури та характеристики генеруючих потужностей потребам нашої об’єднаної енергосистеми. Реально ми дуже відстаємо від європейських країн. Ми не повинні купувати електроенергію в Білорусі, яка побудувала електростанцію, порушуючи міжнародні зобов’язання і норми МАГАТЕ. Ми маємо забезпечити потенціал атомної генерації шляхом будівництва нових енергоблоків та модернізації існуючих. Також слід звернути увагу на підвищення маневреності атомної генерації. Атомну генерацію на відміну від теплової дуже важко запускати і ще важче зупиняти. Тому слід зробити більш маневрову атомну генерацію, а на це потрібні значні кошти.
Фото: Ярослав Демченков Українське радіо
