"Самообмеження від Кабміну": від яких повноважень та чому відмовляється уряд. Пояснює експерт

"Самообмеження від Кабміну": від яких повноважень та чому відмовляється уряд. Пояснює експерт

9 лютого у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт № 5052 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо позбавлення уряду невластивих повноважень. Ініціатором проекту закону, погодженого на засіданні уряду 3 лютого, виступив особисто прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Кабінет Міністрів планує передати частину своїх повноважень, які через об'єм роботи не може виконувати якісно. Що це за повноваження, які шанси в урядового законопроєкту в сесійній залі парламенту та які зміни пропонують внести до законодавства, що регулює роботу Уповноваженого з прав людини, Українському радіо розповів аналітик Центру спільних дій Олег Савичук.

0:00 0:00
10
1x

"В Україні вже була практика, коли вищі органи влади позбавлялися повноважень: так було в 2014 році, коли Президент України Віктор Ющенко разом з парламентом ухвалили зміни до Конституції. Тоді з президентської ми стали парламентсько-президентською республікою. І так само останні роки відбувається реформа децентралізації, коли деякі повноваження з центру передаються на місця", – розповів Олег Савичук.

Але загалом, за словами експерта, державні інституції, такі як уряд, парламент, президент тільки центрують у собі повноваження і не воліють їх віддавати. 

Проєктом закону № 5052 передбачається внесення змін до тридцяти законодавчих актів щодо позбавлення уряду повноважень та покладення їх на центральні органи виконавчої влади (ЦОВВ) та інші державні органи відповідно до компетенції. Зазначається, що уряд вдається до такого кроку, оскільки вважає, що зараз представники КМУ перевантажені невластивими уряду повноваженнями. 

"Якщо більше заглиблюватися в те, що пропонує законопроєкт, то там є 54 пропозиції забрати повноваження в уряду та перенести їх на рівень міністерств та центральних органів виконавчої влади або взагалі їх не виконувати, тому що в них немає сенсу. Там йдеться про повноваження від більш важливих до сумнівних, чому цим має займатися уряд. Наприклад, від передачі державного майна в комунальну власність до визначення порядку декларування зерна або визначення категорій населення, які мають проходити обов'язкові медичні огляди", – пояснив Олег Савичук. 

Експерт зауважив, що уряд є інституцією, яка повинна була  займатися формуванням державної політики у стратегічних сферах: "Якщо ж це є, наприклад, визначення категорій населення, які мають проходити обов'язковий медичний огляд, для уряду це буде довго і безпідставно. Він просто не буде займатися такими повноваженнями". 

"Це питання ефективності здійснення повноважень, тому що уряд навряд чи буде мати змогу займатися тим всім, що на нього скинули. Він не зможе робити це ефективно, відповідно є сенс передати це на рівень  міністерств чи ЦОВВ, щоб вони здійснювали це своїми рішеннями", – висловив свою думку Савичук. 

Разом з тим, аналітик Центру спільних дій зауважив, що шанси на проходження цього законопроєкту в парламенті сумнівні: "Але, з іншої сторони, це гарна ініціатива і, якщо уряд буде спілкуватися з народними депутатами, з профільним комітетом, з головою ВРУ, то шанси будуть".

Також Олег Савичук в ефірі Українського радіо розповів й про інший цікавий проєкт закону № 3312, згідно з яким очікуються внесення змін до роботи українського омбудсмена. 

"Зокрема, цей проєкт дозволить громадським організаціям впливати на вибір кандидатури Уповноваженого та перевіряти його доброчесність. Голосування за кандидатів зроблять таємним, аби усунути будь-які політичні домовленості", – розповів експерт. 

В цьому законопроєкті, як зауважив Олег Савичук, є гарні ініціативи, а є такі, стосовно яких можна подискутувати: "Питання стосовно таємного голосування – це, безумовно, гарна позиція. Уповноважений ВРУ з прав людини не є політичною посадою, це не людина, яка бореться за владу чи бореться з політиками. Це посадова особа, яка слідкує за дотриманням прав людини, наприклад, під час здійснення поліцейськими своїх повноважень, зі сторони прокурорів. Це людина, яка має переживати стосовно інших людей, громадян України, щоб їхні права не були порушені". 

"В проєкті закону є дві ключові вимоги до кандидатів: щоб кандидат володів п’ятирічним досвідом правозахисної діяльності і щоб за останні п'ять років особа не мала досвіду роботи в поліції, СБУ та інших правоохоронних органах", – розповів Савичук. 

Наостанок він зауважив, що відповідно до проєкту закону Уповноваженого може висувати як голова парламенту, там і громадські правозахисні організації: "Тут можна подискутувати, адже, відповідно до Конституції, немає жодних особливих умов стосовно висування кандидатів Уповноваженого з прав людини. Це мав би мати змогу будь-який народний депутат. А стосовно громадських організацій, то з точки зору спілкування з громадянським суспільством я б сказав, що це гарно. Але Уповноважений – це все ж таки парламентська установа, відповідно більше сенсу є в тому, щоб саме народні депутати висували кандидатів".

Фото: rbc