Поляк із походження, Влодзімєж Антоновіч міг спокійнісінько користатися з того привілейованого становища, яке мала в середині 19 ст. в Україні польська шляхта. Міг успадкувати зверхнє ставлення до українців. Проте він пішов геть інакшим шляхом, логіку якого пояснив у "Моїй сповіді" 1862 року. За його твердим переконанням, польська шляхта повинна повернутися до народу, серед якого живе; шанувати його культуру й мову; спокутувати працею свої історичні гріхи. Праця, якій присвятив своє життя Антонович, – це громадська робота в Старій Громаді та історичні дослідження, які заклали фундамент української історіософії й по суті проклали шлях до монументальної 10-томної праці Михайла Грушевського "Історія України-Русі". Літературознавиця Ольга Петренко-Цеунова — про історика Володимира Антоновича. Чому він обрав українську ідентичність? Що таке хлопоманство і чому він став хлопоманом? Як Антонович обґрунтував неперервну тяглість українського історичного буття?
Як видобування корисних копалин сформувало суспільство на сході України та про маніпуляції щодо видобування золота в Антрацитівському районі. На зв'яку — Олександр Набока, доктор історичних наук, професор, краєзнавець.
МИНУЛІ ПЕРЕДАЧІ Українського радіо
"Хвилина класики". Жанна і Левко Колодуби, "Танцювальна сюїта".
"Хвилина класики." Володимир Сокальський, "Симфонія соль мінор".
"Хвилина класики". Микола Лисенко, увертюра до опери "Тарас Бульба".
