На фото: Павло Клімкін, УНІАН
"Це суперово"
"Я вважаю, що це суперово, що ми зробили це одразу (подали заявку на вступ до Євросоюзу — ред.) Оскільки після Помаранчевої революції не зробили, після Майдану підписували Угоду про асоціацію, але зараз саме той момент. І для мене насправді це перезавантаження нашого бачення як України і як нації. По-перше, нас побачили не представники європейської еліти, які за своєю посадою чи бізнесовим станом мали подивитися і працювати з Україною, а люди. По-друге, вони зрозуміли, що ми представляємо щось інше, що насправді для них споріднене".
.jpg)
На фото: саміт Україна-ЄС у Києві, 3 лютого 2023 року. Президент Європейської ради Шарль Мішель, Президент України Володимир Зеленський, Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн, president.gov.uа
"Угорці порушують фундаментальні принципи ЄС"
"Угорці порушують фундаментальні принципи Європейського Союзу. Я вважаю, що вони впритул наблизилися до того, щоб порушити базові принципи європейської солідарності. Про це ведеться дуже непроста дискусія. І партію Віктора Орбана виключили зі спільноти європейських християнсько-демократичних партій саме за порушення принципів верховенства права і за порушення принципів солідарності".
"Європа не зробила роботу над помилками щодо зв'язків із путінською Росією"
"Звісно, ми шалено ідеалізуємо Європу. І я б дуже не хотів, щоб ми "шлях до комунізму", який був за часів Радянського Союзу, тепер поміняли на "шлях до Європи". Ментально, історично, з точки зору нашого відчуття, і це не просто географія, ми до Європи належимо. Зараз це сприймає переважна більшість також і в європейських країнах. Але сам процес вступу до ЄС точно простим не буде. І це не стосується тривалості чи щось іншого. Є питання, які дуже непросто обговорюються. Згадую, як ми вели переговори про асоціацію, і казали про українське вино, наприклад, "Херес". У нашій традиції його кріплять зерновими спиртами, а в ЄС це неможливо. Тож яким чином поставити пляшку українського "Хересу" для того, щоб її продавати? І про вино ми говорили дещо більше як рік. А нещодавно я почув ще більш забавну історію. В Угорщині була своя форма для почтового ящика, і угорці під час переговорів до ЄС два з половиною роки погоджували оптимальну форму поштового ящика.
Я нікого не лякаю, виклики — це для нас насправді стимул. Але буде дуже-дуже багато питань, оскільки вступ до ЄС означає наше повне перезавантаження. І в Європейському Союзу, по-перше, є "позитивна узурпація", тобто ЄС узурпувати всю Європу і казати, що "от ми і є Європа, а всі інші — десь до нас". По-друге, це європейський расизм, який я спостерігав під час вступу Румунії та Болгарії до ЄС. Від самого початку багато хто з політиків, журналістів і просто пересічних людей думали, яким чином румуни чи болгари без якоїсь європейської традиції приймуть всі європейські правила, все верховенство права, все те, що визначає Європу як Європу.
Я підкреслюю, що Європа абсолютно не ідеальна. У неї багато своїх проблем. Я вважаю, що Європа має перезавантажитися під 21 століття. Вона цього що не зробила. Так само як не зробила роботу над помилками й не проаналізувала глибину зв'язків з Росією, кого і як корумпували. Європейцям варто зрозуміти, яку Європу вони хочуть у 21 столітті. Це абсолютно інший світ. І тут вони у нас можуть чомусь навчитися".
Фото: Lviv Media Forum
Ми не можемо бути "сірою зоною"
"Змінився і геополітичний, і зараз почав змінюватись ментальний код. І це сприйняття українців як європейців і України як Європи було частковим до війни, скоріше, на рівні аргументів. Зараз це сприйняття на рівні емоцій. І це насправді те, що нам критично потрібно, те, що залишиться. Оскільки емоції вщухнуть, але вони залишать свої сліди. І для нас дуже-дуже важливо, щоб ми тепер зрозуміли своє місце і щоб наші друзі зрозуміли, яке наше і їхнє місце. Очевидно, що буде нова Центральна Європа. Вона не буде схожа на попередню. Вона буде іншою геополітично. Я вважаю, що в Центральної Європи є шанс стати геополітичним гравцем. У Європі є ті, хто однозначно втрачає свій прямий чи опосередкований вплив — це німці і французи. Однак європейці не готові мінятися, особливо, якщо ти перебуваєш у зоні комфорту. Але вони все краще розуміють, що це необхідно. Ніяких варіантів вистрибнути з цієї історії не буде.
У нас теж немає ніяких варіантів, оскільки ми прекрасно розуміємо, що геополітика, простір цінності, людей, солідарності — це відчуття належності до великого простору. Ми не можемо бути "сірою зоною". І не лише в сенсі геополітики або безпеки, а й в сенсі цінностей. Я бачу зараз, що точку неповернення пройдено в Україні. Хоча далі все не буде просто, але цей рух буде. Його вже не зупинити. І однозначно бачу точку неповернення в Європейському Союзі, хоча там перезавантаження буде ще болючішим".
"Навіть серед наших друзів є багато тих, хто тримається за голову…"
"Європейський Союз — це потужна машина, яка перерозподіляє гроші, зокрема на сільське господарство. І навіть серед наших друзів, які нас підтримували, є багато тих, хто тримається за голову від того, що українське сільське господарство стане частиною європейського. А коли ми почнемо говорити не про вино, а про те, скільки і де молока виробляти і скільки за це грошей будуть давати, скільки за одну вівцю будуть платити тощо, то тут насправді все і почнеться. Крім того, є багато хто з тих, хто зараз в Європейському Союзі отримує гроші на те, щоб покращувати інфраструктуру та громади, а тепер ці гроші підуть до нас. Хтось буде посміхатися, а хтось ні. І тут нам попри симпатію насправді доведеться пройти через дуже непростий процес. І цю симпатію до України нам потрібно буде тримати ще багато-багато років".
"А потім прийшов ковід, а потім — наша війна…"
"Сьогоднішня Європа не життєздатна в цьому світі. Якщо говорити про уроки цієї війни, один з них абсолютно зрозумілий: що б могла зробити Європа без Сполучених Штатів — без лідерства, без військової допомоги, без термінової фінансової допомоги? Моя чесна відповідь — майже нічого. Багатьом європейцям є над чим замислитися. І це також наша місія — перезавантажити сьогоднішню Європу, яке має бути адекватною в її реальності. Оскільки перші 20 років цього століття — це насправді було продовження попереднього століття. Все працювало, як і тоді. А потім прийшов ковід, а потім — наша війна, і всім зрозуміло, що світ точно не буде попереднім, якби нам не хотілося повернутися до нього. То ж хочеться нам, чи не хочеться, але це – наша місія".
