Фото: Пресслужба Positiff
Хотілося просто веселого фану
Розкажи, звідки взявся "Київ великий". Що це за історія?
Ця пісня достатньо довго лежала на полиці. Вона була написана, може, два чи три роки тому. У пісні історія така, що ми хотіли її кожного разу зробити на День Києва і кожного разу спізнювалися із цим. І зараз те ж саме, але все одно тут пісня не тільки про Київ, а про гарний настрій, вона романтична і весела — така, яку ти хочеш сам для себе сприймати залежно від того, який у тебе настрій.
Це пісня не тільки про людину і не тільки про місто. Як у ній одне перетікає в інше?
Тут можна знайти і романтичність у цьому, тому що дійсно пісня написана від хлопця до дівчини, а також просто до любові, до настрою в Києві і до Києва також.
У пресрелізі сказано, що це пісня про закоханість. У твоїй системі координат чим відрізняється закоханість і кохання?
Кохання — це більш, мабуть, серйозніше. Закоханість — мені здається, що вона більш така неконкретна, тобто не конкретне кохання. Я маю на увазі, що якщо говорити про кохання, то це вже щось таке стабільне, а закоханість, мені здається, легша і може перетікати в різні стадії.
Закоханість відчувається і в тому відео, яке ви зняли на "Київ великий". Ти там зібрав багато людей. Розкажи, кого зібрав, за яким принципом і що хотів реалізувати?
Складно сказати, що зібрав, тому що це було все дуже спонтанно, бо з кимось ми домовилися зустрітися. Кліп ми вирішили знімати більш у фристайлі. Тобто немає конкретного сценарію і конкретних місць, де ми хотіли це зняти. Це було все, як кажуть, з руки знято, і ми просто подорожували містом, знаходили цікаві локації й цікавих людей. І також зустріли по дорозі, наприклад, Вову Дантеса, Васю Байдака, з кимось домовилися, щоб він приїхав, як, наприклад, Марк Куцевалов. Усі ідеї, танці, якісь фішки, всі взаємодії між собою ми зробили якраз під час зйомки: "А давай зробимо це, а давай станцюємо, а давай зробимо таке". І це такий настрій, як і пісня писалася, — у ній було дуже багато різних версій, куплетів і приспівів, і це був такий вайб. І мені так хотілося зробити це і з кліпом, щоб воно було вільно, з друзями, в такій атмосфері, не задуманій, як завжди, під сценарій. Хотілося просто веселого фану.
А що найцікавіше відбулося під час зйомок зі спонтанного? От що ти точно будеш згадувати?
Я скажу: точно це зустрічі людей, тому що ми знімали два дні поспіль і, наприклад, Дантеса ми зустріли наступного дня. Я знаю, що він там не живе в цьому районі, і чому ми його там зустріли? Це не було того дня, що ми домовлялися. Дуже багато кадрів не ввійшло, тому ми навіть для цього робили і тизер кліпу, де показали їх. Я думаю, що пісня має бути десь хвилин на десять, щоб показати всі красиві кадри, всіх людей і персонажів, яких ми зустріли. Тому це просто кльовий досвід — знімати, дивитися. Це те, що ми бачимо у Києві, й те, що хотіли показати людям, які ще там не були.
По суті, одним з героїв кліпу є жовтий пікап. Розкажи про нього.
Це пікап Ігоря [ред. Ігор Авраменко — власник мережі бургерних] — OG Burger, ми його всі знаємо. Це дуже кльовий заклад, де я вперше в Києві скуштував смеш-бургери. Це котлети-смеш, вони не товсті, а робляться по-іншому — розплющуються, можна так сказати, і тому вони карамелізуються. Це дуже смачні бургери.
Я ходжу до цього закладу, коли у мене є час, і завжди бачу цей пікап. Ми подумали про те, що хотіли якусь сцену — як показати Київ і як ним проїхатися. Вже всі робили, наприклад, сцени на траках, коли там грають гурти і проїжджають містом. Я подумав, що цей пікап був дуже прикольний. Ми таким чином познайомилися з Ігорем уже напряму і дуже серйозно подружилися саме під час зйомок, тому що він багато всього розповів і дуже нам допоміг з усіма локаціями, а також дав свій пікап і нагодував нас. Тобто дійсно з ним народилася така дружба.
Історія з пікапом і дружбою з Ігорем ще переродилася в те, що ви зробили передпрем'єру кліпу з благодійною вечіркою. Розкажи про неї.
Нещодавно був день народження у OG Burger, і ми якраз: о, так у нас цей кліп вийде, тому давайте об'єднаємо. Ми не хотіли, і зараз не можна робити гучних, відкритих якихось open air вечірок, тому ми зробили це все для своїх, для тих людей, які брали участь, допомагали, знімались, і просто для тих, кого ми знаємо, і навіть для людей, які випадково можуть зайти в цей скверик, де розташований OG Burger. Ми зробили таку вечірку, і це теж було зроблено спонтанно. Ми зробили її і якраз провели закриту прем'єру навіть не для журналістів, а просто для своїх, а також скуштували і робили якраз ці бургери.
Погані емоції й без того є кому дарувати, а якраз добрі — йдуть від музики
Пісня, по суті, є присвятою Києву. Коли взагалі Київ тебе свідомо закохав у себе?
Я завжди думаю, що як можна не любити свою маму, тата чи сестру? Так само і з Києвом. Я в Києві народився. У мене багато хто в третьому поколінні з Києва, тому мені складно казати, що я в щось закохався, тому що це просто мій рідний дім. І якщо говорити про якісь місця, то я дійсно людина спальних районів, тому що я виріс на Троєщині, на вулиці, яка зараз називається проспект Червоної Калини. Це для мене був окремий, можна сказати, острів, бо в початковій школі, наприклад, я там знав лише як проїхати на 34-му тролейбусі до супермаркету BILLA, а якщо далі кудись заїжджав, мені здавалося, що я вже на іншій планеті. Тому всі ці троєщинські місця для мене рідні. Потім я переїхав на Оболонь, уже навчався в Київській дитячій академії мистецтв на театральному факультеті. І для мене Оболонь — це теж спальний район, який я дуже люблю. Це теж окремий острів.
А в які місця Києва ти ведеш людей, які вперше приїжджають в місто?
До своєї мами. Тому що вона живе якраз на набережній на Оболоні. Для початку, щоб пройтися, прогулятися, подивитися на Дніпро і на красиві краєвиди, думаю, можна починати не з центру міста, а все ж таки з теплого прийому вдома у мами, а потім уже далі можна йти і їхати в центр.
Ти випускаєш останнім часом, та і взагалі, позитивні пісні. Зараз час, коли новини приносять новини протилежні. Звідки ти сам береш позитив?
Це завжди точно підтримка рідних. Ми всі знаємо, що нам треба підтримувати одне одного, і ми завжди будемо телефонувати. Я знаю, наскільки всі зараз змінили своє ставлення до дзвінків, щоб просто запитати: "Як у тебе справи?" й без причини зателефонувати своєму товаришу або другу — дійсно зараз є таке. І я думаю, що починається все з позитивних емоцій від друзів та рідних, а потім дійсно рятує музика, студія й те, що ти можеш комусь змінити або подарувати гарний настрій своєю піснею. Мені здається, що погані емоції й без того є кому дарувати, а якраз добрі — йдуть від музики.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
