Ілюстративне фото з відкритих джерел
"Об'єднана енергосистема України – це єдиний організм"
Що таке система енергетики України?
Об'єднана енергосистема України – це єдиний організм, який складається з трьох ключових етапів: виробництво електричної енергії, її передача магістральними мережами, якими керує НЕК "Укренерго" по Україні від електростанцій до регіонів. І вже на рівні регіонів обласні розподільчі компанії, так звані оператори систем розподілу, розподіляють електроенергію вже кінцевим споживачам. Від злагодженої і надійної роботи всіх цих трьох ключових ланок і залежить надійна робота на цій енергосистемі в цілому. В енергетиці має бути досягнуто щомоментного балансу між виробленою та спожитою електричною енергією. Саме ця специфічна і унікальна особливість визначає роботу енергосистеми, реагування диспетчерів на критичні ситуації, способи досягнення цього балансу в енергосистемі. І коли в системі виникають якісь аварійні ситуації, диспетчер змушений на них реагувати. Якщо, наприклад, в нас бракує генерації, то необхідно або залучити цю генерацію з-за кордону додатково у вигляді імпорту, або ж обмежити споживання нашого внутрішнього споживача. І таким чином все одно забезпечити щомоментний баланс між виробленою та спожитою електричною енергією.
"На сьогоднішній день в нас практично знищена внутрішня генерація"
Чому коли в одне місце вдарило, можуть інші міста теж відчувати?
Насправді неможливо буде сказати, що по одному місту ударили, інше відчуло. Треба мислити категорією, по якому елементу було завдано удару і який елемент зазнав ушкодження. Найлегше пояснити цю ситуацію на прикладі Києва. Київ – великий мегаполіс із досить значним внутрішнім споживанням. Взимку місто в години максимального навантаження потребує 1800 МВт. І у мирний час, аби забезпечити місто потребами в повному обсязі, була побудована так звана внутрішня генерація: ТЕЦ-5, ТЕЦ-6 і Дарницька ТЕЦ (або ТЕЦ-4). З півдня підпирала місто Трипільська теплова електростанція дуже велика. На сьогоднішній день в нас практично знищена внутрішня генерація. Всі станції стоять, вони зазнали численних атак із боку агресора і на сьогодні електричну енергію не виробляють. Потреба міста, яка на сьогодні лишається, по суті, незмінною, але тепер вона повинна покриватися за рахунок зовнішніх джерел. Зовнішні джерела – це, безумовно, в масштабі всеукраїнському атомні електростанції: Волинська, Хмельницька, Південноукраїнська, які лишилися на контрольованій території України, і низка теплових станцій, які більш функціональні на заході нашої держави. Але для того, аби передати цю електрику від цих станцій на столичний регіон, має пройти через магістральні мережі, через низку підстанцій 330 кВ, а спочатку 750 кВ, бути доставленою до столиці. І розподілятися уже, понижуючись поступово від класу напруги до класу напруги, надходячи до кінцевого споживача. На сьогоднішній день, якщо ми говоримо про Київ, знищена не лише внутрішня генерація, а ворог системно б'є по тих підстанціях, які здійснюють функцію зовнішньої поставки електричної енергії у Київ та область. І навіть маючи надзвичайно серйозний рівень резервування, ми регулярно, на жаль, стикаємося з проблемами, які пов'язані саме із системним руйнуванням тих ключових об'єктів магістральних мереж, які задіяні у процесі поставки електричної енергії у столицю та область. Це призводить до неможливості доставити необхідний обсяг електроенергії. Диспетчери змушені задіювати графіки обмеження або відключення примусового споживання, аби забезпечити доступність тієї електричної енергії, яку мережа може в Київ доставити. Таким чином відбувається процес балансування і диспетчеризації доступної електричної енергії, зокрема для Київщини і столиці.
Система живлення міста Києва в нас досить розгалужена і доволі складна. Оці підстанції навколо Києва, які формують так зване кільце 330 кВ, також мають свою певну пропускну спроможність. І пошкодження однієї чи кількох підстанцій призводить до порушення нормальної схеми живлення і зниження цих пропускних спроможностей. Це один наслідок. Другий наслідок – від підстанції, яка зазнала пошкодження, якщо ми зараз говоримо про Укренерго, заживлюється частина мереж Київенерго, а вже від цих мереж і кінцеві споживачі, зокрема метрополітен. Тому пошкодження деяких магістральних підстанцій призводить в одному випадку до безпосереднього знеструмлення споживачів по ланцюжку підстанція НЕКА, підстанція Київенерго і кінцеві споживачі. В деяких випадках до неможливості перезаживлення через зниження пропускної спроможності мереж, через пошкодження тих елементів, які цю гнучкість і забезпечують в нормальному режимі. Тому аби уже вести мову про конкретні відключення на конкретних вулицях, необхідно брати до уваги конфігурацію електроенергетичної мережі міста Києва, і можливість резервування перепідлючень локальними мережами.
-%D0%B7%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB.jpg)
Юрій Бойко. Фото з відкритих джерел
"Децентралізацію енергосистеми для Києва реалістично зробити за 7-8 років"
Щодо децентралізації енергосистеми. Як рухається децентралізація і наскільки реально її робити швидкою?
Децентралізація насправді дійсно є одним із ефективних способів підвищення гнучкості енергосистеми. Але вона може працювати лише у поєднанні з рядом інших підприємств. І ним підмінить собою централізовану енергосистему. Аби перебудувати ієрархічну побудову нашої енергосистеми, об'єктивно треба достатньо чимало часу. Київ візьмемо. Типовий об'єкт розподіленої гінерації – це, як правило, 5-10 МВт. Аби побудувати такий об'єкт, необхідно дев'ять місяців. Це приклад успішної реалізації багатьох проєктів. Внутрішньої генерації в Києві до моменту її системного знищення з боку агресора було 1100-1200 МВт. Можна порахувати, скільки треба побудувати об'єктів малої, децентралізованої або розподіленої генерації, аби сповна компенсувати ту потужність, яка вироблялася великими установками ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, Дарницькою ТЕЦ або ТЕЦ-4. Мова йде про навіть не десятки об'єктів. Об'єктивно в місті може паралельно будуватися кілька десятків об'єктів. І це означає, що реалістична програма побудови децентралізованої системи повинна бути розрахована на кілька років. І розуміння і усвідомлення цих реалістичних термінів повинно бути елементом нашої комплексної стратегії по проходженню і цієї, і наступної зими. Треба бути готовими до аналогічних форс-мажорів не лише на цю зиму, а і на наступні періоди. Ця готовність точно не буде зайвою, а лише дозволить в спокійніший спосіб реалізовувати мирні проєкти. Аби перебудувати енергосистему і забезпечити місто саме децентралізованою розподіленою малою генерацією, необхідно цілеспрямована реалізація програми. Причому вона повинна бути впродовж кількох років. Для Києва, на мій погляд, це реалістично зробити не менше ніж за 7-8 років.
"Закопати ТЕЦ неможливо"
Чи можливо закопати ТЕЦ?
Ні. Ми можемо знайти у світовій практиці багато успішних випадків будівництва підземних підстанцій. Це дуже дорого, обладнання унікальне, виробляється одним-двома виробниками в світі. Одну, дві, три підстанції можна перемістити під землю. Лінії електропередач під землю перемістити, особливо високих класів напруги, ті, які експлуатуються в Україні 750, 330 – неможливо. Здатність кабельної мережі і повітряної лінії по фізико-технічних характеристиках не співмірна. І в кабельному виконанні це зробити неможливо. Міські мережі на нижчих класах напруги і сьогодні виконуються кабельними мережами. В Києві не так багато ліній в повітряному виконанні. Основна частина мереж – кабельні. Але це не заважає ворогу на підходах до міста атакувати ті елементи інфраструктури, які у відкритому виконанні. Навіть підстанції перенести під землю неможливо. Ми будемо продовжувати тактику захисту критичних елементів. Вона реалізована доволі успішно, в нас є шелтери, які вже кілька десятків влучень витримали. І обладнання, яке всередині цих шелтерів, продовжує успішно функціонувати, не зазнавши жодного ушкодження.
Якщо ми говоримо про масштабне будівництво захисних споруд, чи розв'язує це загалом проблему повністю? Що ще потрібно?
Енергетика така галузь, де якогось чарівного рішення чи унікальної ідеї точно не вистачить, аби вирішити проблему. Виключно комплексний підхід. Якщо ми говоримо про завдання забезпечити гнучкість, надійність роботи енергосистеми, треба виконувати і рухатися паралельно по багатьох заходах. Це будівництво захисних споруд, посилення антидронового захисту, це і активний, і пасивний захист. Це і розподілена генерація, і оздоровлення ринку, аби приходили інвестори і будували цю розподілену генерацію. Задача комплексна.
"Невеликі обсяги імпорту електроенергії дійсно є"
Надлишкова енергія, куди її продають?
У нас в країні на сьогоднішній день внаслідок системних ударів Росії виник досить серйозний дисбаланс і диспропорція регіонального характеру. На заході нашої держави об'єктивно є більше генерації, тоді як на сході такої генерації суттєво менше, відповідно зосереджені досить-таки значні обсяги споживання. Найбільші станції, які Україна втратила за час повномасштабного вторгнення: Курахівська, Слов'янська, Вуглегірська окупована з перших днів війни, Запорізька теплоелектростанція, Запорізька атомна електростанція. Каховська ГЕС зруйнована повністю. І це все станції східного регіону. Неможливо із заходу нашої країни передати в повному обсязі потребу сходу України. Система при всій гнучкості і надійності таким чином не будувалася. Обов'язково в джерелах, де відбувалося значне споживання, будувалися джерела виробництва електроенергії. Відповідно на заході, як наслідок, є надлишок, це правда. Це і Рівненська атомна електростанція, Хмельницька, на сьогоднішній день ще є низка теплових станцій "ДТЕК Західенерго", які перебувають хоч і після значних обстрілів, проте частково в роботі. Велика кількість відновлюваних станцій з сонця та вітру. І ми маємо ситуацію, коли захід виробляє набагато більше, ніж може спожити, і більше, ніж можна передати на сьогоднішній день після цих атак і додаткових пошкоджень нашої мережі на схід України. У диспетчера є два альтернативних рішення цієї задачі: або знижувати обсяг виробництва електричної енергії на станціях західного регіону, або дозволяти імпорт надлишку електроенергії, оскільки передати її в достатніх обсягах, аби уникнути графіків обмеження в Києві, Сумах, Харкові, на жаль, технічно неможливо. Невеликі обсяги імпорту на сьогоднішній день дійсно є. Але вони не становлять серйозний характер, не спричиняють ті обмеження електричної енергії, які на сьогодні присутні в центральних та східних регіонах нашої країни.