Візуальна ідентифікація: в Україні презентували новий національний шрифт Zakon

Візуальна ідентифікація: в Україні презентували новий національний шрифт Zakon

Україна нарешті отримала власний національний шрифт "Zakon", покликаний змінити не лише вигляд офіційних документів, а й саму візуальну мову держави. Його створили на основі української мистецької та каліграфічної традиції, поєднавши спадщину Георгія Нарбута, Василя Кричевського, Роберта Лісовського, Якова Гніздовського та інших майстрів із сучасними дизайнерськими рішеннями. "Кожна держава говорить мовою офіційних документів, але так само важливою є візуальна мова, якою країна до нас звертається", – наголошує заступниця міністра культури Богдана Лаюк. Ідеться не просто про естетику: новий шрифт має поступово витіснити російську "Іжицю" та інші шрифти російського походження, які досі використовують у державних установах, на грамотах, дипломах і навіть бойових прапорах. Керівник проєкту Тарас Іщик називає "Zakon" соборним українським продуктом, над яким працювали дизайнери з різних регіонів країни. За словами каліграфа й дослідника української шрифтової традиції Олексія Чекаля, головним завданням було поєднати історичну тяглість із сучасністю, не перетворивши шрифт на архаїку і водночас не позбавивши його характеру та зв'язку з українською культурою. Наразі шрифт проходить тестування, попереду – доопрацювання, розширення кирилиці й латинки та поступове нормативне впровадження, адже, як наголошують творці, важливо не просто замінити одні літери іншими, а сформувати власну українську візуальну ідентичність.

0:00 0:00
10
1x

Презентація нового національного шрифту Zakon. Фото: mcsc.gov.ua

У Києві презентували новий національний шрифт "Zakon", розроблений на основі української мистецької традиції. Його планують використовувати в офіційних документах, щоб утвердити українську ідентичність у візуальному просторі держави й поступово замінити шрифти російського походження. Нагадаю, розроблення національного шрифту передбачене постановою Верховної Ради України від січня 2026 року про посилення ролі української мови в утвердженні української державності. Чому нам так важливо мати національний шрифт, як його створювали та в чому його особливість? Де його використовуватимуть, окрім тих сфер, які я вже назвав, і що тепер зміниться? Міністерство вже презентувало шрифт, але коли розпочнеться його безпосереднє впровадження?

Богдана Лаюк: Кожна держава говорить мовою офіційних документів, але так само важливою є візуальна мова, якою країна до нас звертається. Сьогодні ми дуже часто згадуємо спадщину УНР, пригадуємо Георгія Нарбута і Василя Кричевського, які створювали національну символіку держави в дуже складних, воєнних умовах. Це означає, що естетика стає особливо важливою в кризові моменти історії. І сьогодні ситуація дуже подібна. Ми досі бачимо багато російських шрифтів в офіційному візуальному просторі країни – від бойових прапорів до грамот чи офіційних документів. А іноді використовуємо універсальні, безликі шрифти, які не мають виразно українського характеру. І, власне, саме це покликаний змінити новий український шрифт "Zakon". Ідея цього шрифту належить голові Верховної Ради України Русланові Стефанчуку, а втілювала проєкт велика команда на чолі з військовослужбовцем і дизайнером Тарасом Іщиком. Загалом до команди долучилися кілька найвідоміших шрифтових дизайнерів України, які впродовж останніх 30 років реалізовували великі шрифтові проєкти. Вони об'єднали зусилля й занурилися у шрифтову спадщину України, щоб створити новий шрифт. Передусім він призначений для урочистих та офіційних документів, але водночас матиме й ширше поле застосування. Насправді йдеться про цілу родину шрифтів, тобто кілька різновидів одного шрифту для виконання різних завдань.

Чому цей шрифт з'явився лише зараз, через 35 років після відновлення незалежності України?

Богдана Лаюк: Це питання безпеки, а не естетики. Так буває, що на реалізацію деяких важливих проєктів потрібно почекати. Водночас я б не драматизувала, адже якщо подивитися на окремі європейські країни, то можна побачити, що деякі з них багато років обходяться без певних національних символів, які для нас цілком звичні, як-от герб. Шрифт з'явився саме зараз, тому що був важливий стимул і політична воля конкретного політика – Руслана Стефанчука. Він повсякчас наголошував на тому, що для грамот, подяк, дипломів і навіть бойових прапорів, уявіть собі, а також табличок державних установ досі часто використовують російський шрифт "Іжиця". Ми так часто бачили цей шрифт навколо себе, що цілковито його нормалізували. Нам здавалося, що так і має бути. Але в цьому й полягає суть деколонізації: те, що здається нам цілком звичним і притаманним, ми деконструюємо, зазираємо на 10, 20 чи 100 років назад і розуміємо, наше це чи ні, та чи хочемо ми це залишати. Власне, на початку цього року з'явилася постанова про утвердження української мови та посилення її позицій. Серед іншого, вона містила й вимогу розробити новий шрифт. Це важливо, адже мова виражається, зокрема, і через шрифт. Раніше ми такого шрифту не мали, а тепер матимемо. Мені важливо наголосити, що зараз шрифт перебуває на етапі тестування. Тому всіх, хто нас слухає, прошу: заходьте на www.minkult.gov.ua, тестуйте шрифт, випробовуйте його та залишайте нам зворотний зв'язок. Адже зараз головне – покращити його, вдосконалити й зробити якомога функціональнішим.

Богдана Лаюк. Фото: mincult.gov.ua

Чи буде шрифт "Zakon" обов'язковим для всіх державних установ, чи це поки що рекомендований стандарт?

Богдана Лаюк: Ми будемо закріплювати його використання нормативно, але впроваджувати дуже поступово. Тобто ніхто не зніматиме таблички негайно й не передруковуватиме певні архіви вже завтра. Нові документи та відзнаки створюватимуть шрифтом "Zakon", а решту поступово оновлюватимуть. Тут важливо сказати, що держава Україна має кілька шрифтів, якими послуговується на офіційному рівні. Один із них – шрифт eUkraine, розробник якого також долучився до команди творців шрифту "Zakon". І тут важливо розуміти, що кожен проєкт повинен мати свій шрифт, кожен тип комунікації – свій. "Zakon" не стане універсальним шрифтом для всього, але передусім він має використовуватися для нормативно-правових актів, оригіналів законів, які зберігаються в архівах нашого парламенту. А також це буде урочистий шрифт для грамот, прапорів, табличок і відзнак. Важливо, щоб усе відбувалося поступово, і щоб це жодним чином не передбачало негайних змін.

А скажіть, будь ласка, чи плануєте ви, наприклад, подавати заявки та співпрацювати зі світовими програмами, зокрема Microsoft Word, щоб там офіційно додали цей шрифт і надали можливість його використовувати?

Богдана Лаюк: Насправді кожен із наших слухачів і слухачок може спробувати цей шрифт у Word уже зараз, але для цього його потрібно завантажити на комп'ютер. Тоді ви зможете додати його у свою програму й подивитися, який вигляд він має в друці. Для нас передусім важливо, щоб його можна було використовувати тут, в Україні, адже він призначений для офіційних документів і комунікації держави з громадянами. Це один із шрифтів, але дуже важливий. Водночас надалі я не виключаю, що ми зможемо забезпечити його ширше поширення, адже цей шрифт спирається на потужну естетичну традицію, що охоплює понад століття історії української культури. Що це означає, якщо коротко? Шрифт має український характер. Тому я не виключаю, що іноземці, якщо захочуть використати його, наприклад, для оформлення подій чи виставок, пов'язаних з Україною, зможуть це зробити. Важливо також сказати, що шрифтові дизайнери розробили не лише кирилицю, а й латинку та низку спеціальних знаків, зокрема діакритичних, які використовуються в інших мовах. Усе це зроблено для того, щоб шрифт був максимально інтернаціональним.

Пане Тарасе, розкажіть трохи про саму кухню створення цього шрифту. Чим відрізняється розроблення національного шрифту від роботи над звичайним? Можливо, тут є якісь особливі вимоги й технічні нюанси?

Тарас Іщик: Насправді завдання було досить амбітним, як і терміни його реалізації. Мені, як керівнику проєкту, було дуже цінно, важливо й за честь зібрати таку зіркову команду. Я вважаю, що це справді найкращі українські шрифтові дизайнери. Це – Олексій Чекаль, Геннадій Заречнюк та Андрій Шевченко. І це справді дало дуже хороший результат. Насправді технічне завдання, яке нам поставили на початку роботи, формувалося Міністерством культури та особисто головою Верховної Ради України, який мав досить чітке бачення того, який вигляд повинен мати цей шрифт. Загалом ішлося про бажання створити історично обґрунтовану українську антикву, якої раніше не було. Тобто певні спроби були, але повноцінної гарнітури такого типу не існувало. Ця ідея витала в повітрі вже досить давно. Думаю, для нашої команди було дуже амбітно й цікаво дослідити це питання та створити справді вартісний продукт. Треба також сказати, що гарнітура "Zakon" – це не лише текстовий варіант шрифту, який планують використовувати в документообігу. Це ще й спеціальне накреслення Letterpress для високого друку – друку оригіналів нормативно-правових актів і законів України, що матиме свою непідробну особливість. Це закрите накреслення, доступне лише певним посадовим особам, які працюватимуть із ним. Крім того, є "Zakon Decor" – низка декоративних накреслень шрифту, які використовуватимуть для оформлення урочистих документів, дипломів, грамот, подяк і фасадних табличок. Особливо важливо це в контексті витіснення російського шрифту "Іжиця" та інших російських шрифтів, адаптованих для кирилиці, які навіть зараз, на 35-му році Незалежності України, залишаються в широкому вжитку. Тому я вважаю, що розроблення цього продукту – це великий крок до відходу від російської, радянської та імперської спадщини.

Тарас Іщик. Фото: theukrainians.org

Олексію, хотів би звернутися до вас і попросити розповісти про роботу над цим проєктом, адже знаю, що у вас була особлива роль. Ви – каліграф і дослідник української шрифтової традиції. На що ви спиралися під час роботи? Можливо, на історичні джерела, рукописи, спадщину українських майстрів? І що ви намагалися зберегти, створюючи цей шрифт?

Олексій Чекаль: Насправді завдання було досить складним, адже, з одного боку, нам потрібно було поєднати історичну й естетичну тяглість, яка простежується від витоків нашої писемності, через Остромирове Євангеліє та козацьку добу. Важливо було врахувати зв'язки з Європою, з грецькою писемністю, а також особливості літерництва й каліграфії, пов'язані з визвольними змаганнями та УНР. Усе це потрібно було осмислити й втілити в сучасній шрифтовій гарнітурі так, щоб вона не створювала відчуття архаїчності й водночас залишалася достатньо модерною для сучасного читача. Тому це було складне завдання. Думаю, ми впоралися, але, звісно, робота над проєктом іще триває. Ви вже говорили про зворотний зв'язок. Ми прислухаємося до користувачів, які тестують шрифт, враховуємо їхні побажання й допрацьовуємо саме це співвідношення, цю рівновагу між історичною тяглістю та сучасним використанням.

Олексій Чекаль. Фото: risu.ua

Пане Тарасе, я розумію, що завдання було непростим – створити шрифт, який одночасно має бути сучасним, функціональним і впізнавано українським. Як ви шукали цей баланс?

Тарас Іщик: Власне, тут велика заслуга команди, яка працювала над проєктом,  усіх чотирьох шрифтових дизайнерів. Сама постановка завдання замінити навіть у документообігу шрифт Times New Roman, до якого всі вже звикли й яким майже 30 років набирають документи, – це вже досить складне завдання. Я думаю, що цей перехід буде плавним, не різким. Але насправді до всього нового з часом звикаєш. Треба розуміти й комунікувати, що ми нарешті заслужили та створили справді український національний продукт. Це, по суті, соборний продукт, адже шрифтові дизайнери представляють різні регіони України: Бердянськ, Суми, Харків і Львів. Звісно, є ще багато речей, які варто допрацювати. Як уже сказав Олексій, зараз шрифт перебуває на етапі тестування, ми збираємо зворотний зв'язок, адже для нас важлива думка кожного. Тобто наразі це ще не остаточний варіант, не константа, як то кажуть. Попереду ще певний етап тестування та впровадження шрифту відповідним нормативно-правовим актом. Ми також працюємо над розширенням кирилиці й латиниці, тому роботи зі шрифтом іще чимало. Але перший наріжний камінь уже закладено. Ми справді зацікавлені почути думки всіх, хто працює з документообігом, адже передусім зацікавлені в якості цього продукту.

Олексію, до вас те саме запитання. Наскільки складно було зробити шрифт сучасним, не втративши його історичної основи? Чи була для вас певна межа між відновленням традиції та її сучасною інтерпретацією?

Олексій Чекаль: Звісно, треба сказати, що ми працювали не на порожньому місці. Навіть під час презентації ми зазначили, що спиралися на творчість наших майстрів, справжніх велетів української культури. Це Георгій Нарбут і Василь Кричевський, які розробляли стилістику УНР. Це Роберт Лісовський і Яків Гніздовський, які представляли діаспорну, нерадянську естетику. Вони виїхали й не перейняли того радянського бачення шрифту та естетики, яке формувалося в Радянському Союзі. Натомість зберегли й розвинули певну інтонацію української традиції. До речі, вони працювали над оформленням проєктів і видань УПА, ОУН, "Пласту". Ще один важливий пласт – це Василь Хоменко та Василь Чебаник. Хоменко розробив єдиний у Радянському Союзі шрифт з українським характером, який був відлитий у металі. Ним, наприклад, набирали "Енеїду" Івана Котляревського з ілюстраціями Анатолія Базилевича – дуже відоме видання. Цей шрифт частково використовували й у документообігу в 1960–1970-х роках. Василь Чебаник створив унікальну українську абетку. Він також працював над оформленням багатьох установ і проєктів, зокрема над оформленням Конституції України, візуальним стилем Національного університету "Києво-Могилянська академія", табличками та оформленням Академії мистецтв. Це різні митці, але ми намагалися взяти від кожного певні характерні риси. Наприклад, використали асиметричну засічку Георгія Нарбута, яку згодом застосовував і Роберт Лісовський. У Якова Гніздовського запозичили зв'язок із європейською традицією та прагнення поєднати її з українською. До речі, у Гніздовського були думки про те, щоб держава замовила йому розроблення антикви, але, на жаль, цього не сталося. Ми також багато працювали з тим, що було створено Василем Хоменком, і запозичили звідти певні елементи. Тобто від кожного майстра ми взяли окремі характерні риси. Наприклад, передбачили альтернативні варіанти кириличних літер, пов'язані з творчістю Василя Чебаника. Ми хочемо, щоб цей шрифт був справді багатоваріантним і щоб кожен міг набирати ним складні й різноманітні тексти. Тому на наступному етапі плануємо збільшувати кількість гліфів і розширювати підтримку інших систем письма. Що стосується сучасності, то для нас важливо було поєднати українську традицію з рукописністю та читабельністю. Водночас ми не стали переходити до нейтральних шрифтів, які зараз у моді. Звісно, нейтральний шрифт зручно читати, наприклад, в аеропортах, коли ти кудись поспішаєш і маєш швидко сприйняти інформацію. Але цілком нейтральний шрифт не має характеру, не має цього внутрішнього зв'язку із землею, з культурою. А цього нам якраз не хотілося. Тому ми намагалися зберегти цей баланс. І сподіваємося, що зможемо довести роботу над шрифтом до такого рівня, коли читачі й користувачі справді оцінять його.