Президент України Володимир Зеленський і президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган. 31 жовтня 2026 року. Фото: president.gov.ua
"Там є з чим працювати"
Президент України Володимир Зеленський побував з візитом у Туреччині, де під час зустрічі з президентом Реджепом Таїпом Ердоганом обговорювалися можливі тристоронні переговори України, США і Росії. Зеленський в тому числі сказав, що він готовий і з Путіним зустрічатися. На ваш погляд, такий сценарій реалістичний чи Росія використає ці дипломатичні треки для прикриття й накопичення сил на фронті?
Я би тут розділив. Зустріч з Ердоганом – це міждержавні взаємовідносини і спільні інтереси у Чорному морі, в зернових угодах. Також розуміємо, що на даному етапі Туреччина закрила прохід через Босфор і Дарданелли, перекривши за великим рахунком підхід додаткових сил, зокрема, російських флотів і флотилій до Чорного моря. Ми знаємо, що вони свого часу пробували перекидати навіть ракетоносії через ці протоки, але Туреччина відмовилася пропускати. Крім того тут є свій транзитний нафтовий інтерес для Туреччини, зокрема, до Європи, по суті, напівлегального експорту нафти і газу з Росії під азербайджанським чи ще якимось прикриття. Пам'ятаєте історію, коли навіть американці свого часу просили, щоб ми не били нафтоналивні станції в Новоросійську, бо мовляв це американська нафта. Хоча всі прекрасно розуміли, що це російська нафта, яка продається під різними прапорами.
Якщо ми говоримо про ще якісь міждержавні угоди, домовленості з Туреччиною, то Туреччина свого часу нам давала певне озброєння, ті ж бронетранспортери. І з урахуванням того, що Туреччина – країна НАТО, нам точно є про що з нею говорити. Тим паче, що Туреччина входить у певні коаліції щодо передачі і бронетехніки, і танків. Тобто там є з чим працювати.
"За підсумками виборів до Конгресу у США стане зрозуміліше, чи взагалі такі переговори відбудуться найближчим часом"
Щодо мирних треків, то тут інша історія. Річ у тому, що сам Рубіо (держсекретар США Марко Рубіо – ред.) сказав, що він не бачить припинення бойових дій до весни. І тут варто звернути увагу ще на один момент. Путін теж заявляв, що він може починати переговори з Україною чи може обговорювати якісь пропозиції, якщо президент України приїде в Росію. Ми ж розуміємо про що йдеться, тут доволі чітко звучить фраза: "Приходи в Росію, ми тебе візьмемо в заручники, а після того ми будемо диктувати тобі умови під виглядом якихось домовленостей". І це дійсно так. Тому зараз Україна працює в напрямку, щоб паралельно з європейцями, що дуже важливо, і з американцями проводити якісь переговорні треки з Росією у форматі рівноправних, суб'єктних країн для того, щоб були і ті, хто проводять переговори, і ті, хто нестимуть відповідальність за підписання договорів, і ті, хто будуть союзниками і партнерами у випадку порушень з боку Росії цих домовленостей. Тим паче, є інформація, що навіть китайський лідер не готовий озвучувати якісь чіткі умови чи регламент про період проведення цих переговорів. Тому на даному етапі ми маємо розглядати ситуацію про заявлені якісь переговори Трампа, Путіна і Зеленського більше як підігрування Путіна Трампу у передвиборчий період, який відбувався в Америці. Які формати і які взагалі переговори будуть відбуватися, я думаю, — через день-два стане зрозуміліше. За підсумками виборів до Конгресу США стане чіткіше зрозуміло, чи взагалі такі переговори відбудуться найближчим часом.
Іван Тимочко. Фото: facebook/ivan.timocko
"Це означає, що українське суспільство консолідоване"
Загалом виглядає так, що ще не визріли умови, щоб Путін серйозно поставився до перспективи перемовин. Тим паче, ми ж пам'ятаємо, як Путін і його речник Пєсков не раз підкреслювали начебто "нелегітимність" чи "не суб'єктність" Володимира Зеленського. Чи можуть ці умови визріти, якщо відновлені удари по російських НПЗ продовжаться? Ця ставка може спрацювати, це може змусити Путіна реально сісти за стіл перемовин?
Передусім щодо суб'єктності нашого президента. Насправді це не сумнів ворога про суб'єктність президента. Якщо б вони реально сумнівалися, то вони б так і заявляли, що ми з таким чи з таким готові говорити. Насправді це була перевірка на міцність українського суспільства. Як щойно вони бачать, що реакція українців, підтримка українцями президента або державних інституцій показує доволі високий рейтинг, умовно, 60-70% і вище, то це означає, що українське суспільство консолідоване. Відповідно проводити якісь масштабні операції для внутрішнього підриву противник, якщо й планує, то він розуміє, що це довгострокова робота. Тобто вже і зараз сіяти в цей ґрунт зерно якоїсь зневіри, конфлікту – не перспективно. Тому вони шукають інші шляхи. Але це перевірка на міцність українського суспільства.
"Зараз "добрі дрони" прилітають доволі кучно по російських НПЗ"
Щодо продовження, як багато хто говорить, ударів по нафтопереробній галузі Росії. Слово "продовження" могло б звучати, воно б відповідало реальності, якщо б ми озвучували на офіційному рівні, на рівні українських якихось державних інституцій про припинення ударів по НПЗ. Таких заяв не було. Не було припинення – немає й відновлення. Є продовження. Відбувається переважно не анонсоване продовження прильотів дронів по російських нафтопереробних станціях. Такі переходи, я думаю, відбувалися з урахуванням різних чинників. Перш за все, ми знаємо, що в нас доволі величезна проблема в плані отримання протибалістичних ракет. Ми це прекрасно усвідомлювали і просто приймати удари, звичайно, ніхто не погоджується. Тому, я так розумію, зараз робиться ставка на винесення тих російських військових об'єктів, які забезпечували кінцеву збірку, виготовлення комплектуючих, випуск пального для російських ракет. Тобто не можеш або не маєш чим їх збивати на підльоті, то тоді потрібно нищити їх у зародку. Тому й була велика кількість ударів саме по російських заводах, які виготовляють різного роду комплектуючі, електродеталі, а також по хімічних заводах, зокрема, які займаються випуском твердого палива для російських ракет. І враховуючи те, що певні удари досягли результату, то звичайно, що й противник почав перетягувати системи протиповітряної оборони під ці заводи. Відповідно, знову відбулася переорієнтація ударів зі змінами самої тактики. І як бачимо, зараз "добрі дрони" прилітають доволі кучно по російських НПЗ. Тобто не один-два, а по десятку і півтора одномоментних уражень, що по суті призводить не просто до руйнування російського заводу, а виходу його з ладу на дуже довгий термін. А деякі, найімовірніше, вже ніколи не будуть відновлені.
І це при тому, що ми насправді маємо доволі обмежений далекобійний арсенал озброєння, оскільки ми не є надто багатою країною. Так, ми індустріальна країна, але наш ресурс все-таки доволі обмежений. Тому при здійсненні ударів по ворожих об'єктах, ми мусимо міняти пріоритети для того, щоб результати були ефективними. Але я б не говорив, що ми припинили удари. Були визначені пріоритетні цілі і відповідно до визначених пріоритетів і змінювалися напрямки ударів по окремо взятих галузях ворожого військово-промислового комплексу.