"Національний музей Голодомору-геноциду працює цілий рік, практично без вихідних і заходи музею рівномірно розподілені від січня до грудня. Проте, що стосується сьогоднішньої програми, то буде комплекс традиційних заходів: запрошуємо всіх о 16.00 на меморіал, де відбудеться акція "Запали свічку". Чекаємо як представників влади, так і громадськості, аби в традиційній спільній молитві згадати мільйони українців, вбитих в роки геноциду. Також музей підготував спільно з українськими мисткинями і співачками спеціальну програму до роковин, яка розпочнеться орієнтовно о 16.30. Музичний вечір має назву "У пошуках зерен істини". Після виступу відбудеться презентація вистави "Контра", яку покажуть вже другий рік, а сама вистава є результатом співпраці музею з молодим аматорським театром Києва", – розповіла Леся Гасиджак.
Щодо розбудови музею, яке активно почалось саме цього року заступниця генерального директора музею зазначила наступне: "Концепція експозиції музею будується на науковій концепції, яку написали десятки науковців з України та з-за кордону, які спеціалізуються на цій темі. Робоча назва концепції – "Голоси", тобто в основу експозиції будуть покладені сотні свідчень, оповідей потерпілих від Голодомору, чим віддамо їм шану. З іншого боку, радянська влада десятиліттями докладала максимальних зусиль до того, щоб якомога менше документів і доказів дійшло до нашого часу. Звісно, є розсекречені з архівів документи, ми ними оперуємо це надзвичайно цікавий, унікальний матеріал. Але найціннішими є оповіді, які становитимуть основу, будуть підсилені і матеріальними предметами, і меморіальними речами, і документами, й історичними відеохроніками та фотографіями".
"Наш музей задуманий і для молодого покоління, і для зрілого. Останній раз експерти, дизайнери, музейники дискутували вже про те, як простір музею зробити зручнішим, аби міг прийти цілий клас й мати майданчик для дискусій і споглядання. Якщо подивитися на архітектурний проєкт, який вже досить добре оцінений спеціалістами не лише в Україні, побачите, що він символізує дах, який відкривається, тобто правду, яка піднімається з землі завдяки тим десяткам й сотням людей й спогадів, які були заборонені, але все-таки пробили правду назовні", – додав Іван Васюник.
Він наголосив, що щодо самого будівництва музею досі важливим залишається питання сприйняття його важливості: "Коли у 2008 році ми починали будувати першу чергу меморіалу, тоді лунали гострі слова, мовляв, навіщо будувати його в центрі, давайте винесемо його десь на околиці. Зараз скажуть: "навіщо його будувати під час війни?". Але це казали, кажуть і будуть казати ті, які не сприймають, що Голодомор був зловмисним геноцидом проти української нації, тому з їхніх вуст й зараз ви не почуєте слів "Путін – агресор" чи "Росія проти України". З цією частиною суспільства дискутувати вже не можна. Звичайно, що будувати музей під час війни – це свідомий вибір, тому що походження, причина геноциду 1932-33 років і теперішньої війни одна і та ж. Ані Ленін, ані Сталін, ані Путін не сприймали Україну як незалежну державу. Єдина відмінність – це те, що тоді ми втратили 7 мільйонів, а теперішні жертви обраховуються десятками тисяч".
ФОТО: Галінфо
