Закінчила Київський національний університет імені Т.Г. Шевченка.
Вчилася на вечірньому відділенні факультету журналістики й працювала в "Спортивній газеті". В 1992 році перейшла працювати на Українське Радіо до редакції суспільно-політичного мовлення. Впродовж кількох років була авторкою і ведучою програми "Зворотній зв’язок" про соціальні та медичні проблеми в суспільстві. Спільно з Республіканським управлінням ДАІ МВС України готувала й вела в прямому ефірі 50-хвилинну програму "Автомобіль, дорога, ми". У 1995 році була створена молодіжна редакція "Європа-Центр", тож перейшла працювати туди і повернулася до спорту. Напередодні Олімпійських ігор 1996 року в Атланті створила і вела програму "Олімпійське сходження", згодом — "Планета Спорт". На Українському Радіо виходили програми "Хто я?", "Неповторність", "Крупний план" — коротка версія "Неповторності". Коли молодіжна редакція стала частиною Радіо Промінь, то в прямому ефірі вела програми "Культ особи", "Азбука реальності", "Радіопрес. Портрет". У запису виходила програма "Музика на кону. Музика зарубіжного кіно". З 2017 року співпрацює з російською редакцією мовлення іноземними мовами. Спочатку була одна 20-хвилинна програма "Русские украинцы" щосуботи, а з квітня 2018 — прямі ефіри щопонеділка, щовівторка та щосереди. Щоп’ятниці виходила — "Життя без лінії розмежування". Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну було створено програму "Война и русский мир". Нині ведуча програми "Реконструкція".
Журналістика — це спадкове, переконана Олена: "Мій батько, Юхим Шарпанський, був спортивним журналістом і коментатором. Понад 40 років він присвятив роботі на радіо та телебаченні. Тому мій вибір професії — не випадковість. Тепер уже і я можу похвалитися понад 40-річною журналістською кар’єрою. За ці роки займалася різними темами, однак улюблені назвати важко. Мене цікавлять люди, їхні історії, життєвий досвід, уміння долати нездоланне, їхня творчість і погляди на життя. Мені цікаво простежувати причинно-наслідкові зв'язки в політиці, економіці, суспільному житті".
Намагається бути молодою мамою і бабусею. Любить тварин, особливо собак, а також ліс й "тихе полювання" — збирати гриби. А ще тишу і читання. Іноді знаходить час для рукоділля.
За життям Олени можна стежити на її фейсбук-сторінці.
Передачі з архіву Українського радіо
У грудні 2024 року Дональд Трамп заявив про намір повернути контроль над Панамським каналом, повторивши це в інавгураційній промові 20 січня, звинувативши Панаму в порушенні тарифних зобов’язань. І вже на початку березня 2025 року Гонконзький конгломерат CK Hutchison Holdings Ltd. погодився передати контроль над своїм портовим бізнесом, зокрема об’єктами біля Панамського каналу, американському консорціуму BlackRock-TiL. Натиснувши на Панаму, американці змусили її вийти з китайської стратегічної ініціативи "Один пояс - один шлях". Але присутність КНР у країнах Латинської Америки залишається надзвичайно великою й плідною для всіх сторін. Стратегія Трампа відірвати Китай від Росії має зворотній ефект. Поки США сваряться з сусідами і партнерами, Китай на м'яких лапах тигра успішно заходить у нові для себе країни. Що може протипоставити цьому нинішня адміністрація Білого дому? Розбиралися разом із доцентом кафедри міжнародних відносин Національного університету "Києво-Могилянська академія", експертом Української асоціації китаєзнавців Дмитром Єфремовим.
Спробуємо проаналізувати і розібратися в тому, як за 75 років колишня британська колонія — Індія виросла до однієї з п’яти найпотужніших економік світу. Аналітики Goldman Sachs очікують, що до 2075 року Індія може посісти друге місце після Китаю, тобто залишити позаду США. Мета уряду полягає в переході в категорію розвинених економік до 2047 року. Чи вдасться це зробити до 100-річчя незалежності — покаже життя. Розмірковували про непрості виклики для Індії разом із Мрідулою Гош, головою правління Східноєвропейського інституту розвитку, докторкою філософії, доценткою кафедри міжнародних відносин Національного університету "Києво-Могилянська академія".
Після вдалої купівлі Аляски в росіян, американці спробували купити Гренландію в данців. Це було в ХІХ столітті. Потім, після Другої світової, президент США Гаррі Трумен пропонував Данії 100 мільйонів доларів за цей острів. Данія не відповіла на пропозицію. Та на найбільшому в світі острові вже була й досі є американська військова база. І ось у ХХІ столітті Дональд Трамп уже двічі пропонує данцям продати/віддати свій острів США. Що так сьогодні приваблює в Гренландії американців і китайців? Контроль над Арктикою? Корисні копалини? Світове домінування? Розбиралися разом із президентом Женевського центру дипломатії та вирішення конфліктів, науковим дослідником американського коледжу Чарльстон Миколою Волківським.
Приводом до нашої розмови стала книга ізраїльського журналіста-розслідувача, колишнього військового розвідника, а нині письменника Ронена Берґмана "Встань і вбий першим. Таємна історія ліквідацій ворогів Ізраїлю", яка вийшла українською в перекладі Марини Марченко у видавництві "Наш Формат". Це унікальне та сенсаційне дослідження ізраїльських програм цілеспрямованих позасудових вбивств як інструмента оборони та зовнішньої політики задля захисту єврейського народу та запобігання глобальним загрозам, а також моральної та політичної ціни таких завдань. Війну, яку Україна веде проти росії, часто порівнюють із війнами, які понад 70 років існування, веде зі своїми ворогами Ізраїль. Чи правомірні такі порівняння? І чому Ізраїль не став на наш бік ані в ООН, ані в наданні засобів ППО? Говоримо про це з політологом, керівником напряму Постросія аналітичного центру Українська Стратегічна Ініціатива при Києво-Могилянській академії Станіславом Федорчуком.
Мова піде про Центральноафриканську республіку. Чому від 60-х років минулого століття ця країна ніяк не може почати розбудовувати економіку? Чому там весь час відбуваються військові перевороти і до влади приходять нікчемні та войовничі лідери? Зрештою, тепер ЦАР знаходиться під контролем колишніх вагнерівців, які неконтрольовано вивозять із країни золото та діаманти. Відповіді шукали разом із кандидаткою політичних наук, аналітикинею фундації "Глобал Юкрейн" Мартою Олійник-Дьомочко.
Спробуємо розібратися, хто, як і коли почав розробляти рідкісноземельні мінерали (критичні мінерали) — складні для переробки і виділення з породи мінерали, як на цьому піднявся і яких успіхів досяг. А також спробуємо зрозуміти, чому, маючи великий запас таких мінералів, Україна їх не видобувала, і чи зможе самотужки або з допомогою надійних партнерів, це робити в найближчій перспективі. Говорити про все це будемо з колишнім головою АТ "Обʼєднана гірничо-хімічна компанія" Єгором Перелигіним.
Українсько-польська історія часів Другої світової війни. В квітні 2018 року під керівництвом польського історика, професора Ґданського університету, дослідника історії української меншини у Польщі та польсько-українських відносин Ігоря Галагіди розпочався дослідницький проєкт "Жертви українсько-польського протистояння 1939–1947 років", у якому взяли участь четверо українських і двоє польських істориків. Про нього, а також про політизацію трагічних подій на теренах колишньої Польщі говоримо з професором Галагідою, а також з українським журналістом, дослідником історії Другої світової війни на Волині Іваном Ольховським.
Ретроспективний погляд на Мюнхенські безпекові конференції різних років. Як змінювалися погляди європейців — розповідає учасник багатьох конференцій, голова правління Інституту світової політики, засновник інформаційно-аналітичного агенства "Главком", журналіст Віктор Шлінчак.
Про Міжнародний трибунал для колишньої Югославії. Процес тривав 25 років, він почався, коли в колишній Югославії ще йшла війна, а останній вирок судді оголосили у 2017-му, а потім були ще слухання апеляцій на вироки, які закінчилися лише у березні 2019 року. Звісно, що всі ми в Україні хочемо суду над воєнними злочинцями. Однак маємо бути готові до глибоких розчарувань. З чим вони пов'язані й до чого мають готуватися ті, хто готовий буде свідчити проти російських воєнних злочинців говорили з кандидаткою історичних наук, керівницею Аналітичного центру балканських досліджень Катериною Шимкевич.
Як китайські компанії працюють на окупованих територіях Донеччини відомо давно. Але розслідування журналістів "Реальної газети", яку вже багато років очолює Андрій Діхтяренко, з цифрами, фактами, фото і відео, показали масштаби цементування окупації. В цій китайській співпраці з квазіурядами, так званих, ДНР/ЛНР, крім економічного виміру (бо росія не здатна фінансово тягти економіку окупованих територій), присутній сильний пропагандистський компонент. Про все це говорили з провідним ведучим Суспільного мовлення, головним редактором луганської "Реальної газети" Андрієм Діхтяренком.
