Проєкт про історію світової політики та вплив подій минулого на сьогодення. Авторка зосереджується на маловідомих, забутих, прихованих або сфальшованих фактах міжнародної політики та історії. Ці факти напряму чи опосередковано мали чи й досі мають вплив на українську політику, а також на війну, яку веде Росія проти України.
Після зустрічі Дональда Трампа і володимира путіна в Анкоріджі, США щонайменше чотири рази піднімали винищувачі для перехоплення російського літака Іл-20, який летів поблизу Аляски. Звісно, росіяни знають, яку межу в повітряному просторі перетинати не можна, але бажання подражнити американців, які стелили червону доріжку російському диктатору на своїй землі, нікуди не поділося. Післясмак від тієї зустрічі, "російські" настрої на Алясці та карколомна зовнішньополітична діяльність Дональда Трампа, який, сам того не підозрюючи, став нащадком Річарда Ніксона. Гостя — Яна Примаченко, кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця Інституту історії України НАН, викладачка Прінстонського університету.
"Крим пішов сам", на Донбасі до 2022-го точилася "громадянська війна", комунізм то була класна штука, Україна 2020-ого року мала усього $60 млрд ВВП, "Львів російське місто", "Україна бідна й при цьому виробляє головним чином зброю", "Одеса розташована в Криму", "Східна Європа розпочинається у Сибіру". Це не фрагменти з виступу Путіна. Так пишуть в італійських підручниках із географії. Саме про те, як українські активістки з 2021 року почали боротися за правду для всіх школярів, як уже 2024 року в Італії провели наукове дослідження 28 підручників з історії та географії говоритимемо з однією зі співавторок цього розслідування, журналісткою-міжнародницею Іриною Кащей.
Величезний африканський континент колись був поділений на колонії, якими володіли європейці. Наслідки тієї колоніальної політики відчутні й досі. Саме тому лідери багатьох африканських країн відкривають обійми тим, хто не заплямований колоніальним минулим – це Китай, Росія, Туреччина та Японія. Саме про співпрацю із цими країнами, про різні підходи, бізнеспроєкти та військову присутність в Африці, про її внутрішні конфлікти говоритимемо з кандидаткою політичних наук, аналітикинею фундації Глобал Юкрейн Мартою Олійник-Дьомочко.
2020 року експерти Національної розвідки США підготували звіт, в якому прописали сценарії розвитку світу до 2040 року. З приходом до Білого дому Дональда Трампа, один із сценаріїв, названий "Роз’єднання світу", почав справджуватися. Світ більше немає напрямку руху, лідерство – як глобальне, так і національне – неефективні, а навколо превалює хаос і нестабільність. Ті, хто прогнозують такі речі, самі ж їх і моделюють. А тому є шанс внести свої правки в такі сценарії. Поділ світу на макрорегіони в трикутнику США – Китай – Росія не влаштовує ні Європу, ні Україну. Про зміну цієї геометрії говоритимемо з медіаекспертом, виконавчим директором громадської організації "Інститут постінформаційного суспільства" Дмитром Золотухіним.
Лише 2004 року, після Помаранчевої революції, наші сусіди-словаки зрозуміли, що на їхньому східному кордоні вже не СРСР і не Росія, а Україна. Це свідчить про те, що наші сусіди дуже мало знають про нас і, відповідно, ми — про них. Потроху виправляємо цю ситуацію. Саме для цього запросили до розмови професора Пряшівського університету, доктора філософії, кандидата політичних наук Александра Дулебу.
Туреччина впродовж століть послідовно й успішно веде багатовекторну політику. Тому намагається підтримувати добрі відносини як з москвою, так і з Києвом навіть після того, як росія почала повномасштабне вторгнення. Туреччина надала військову допомогу Україні та висловила підтримку її територіальної цілісності, але також принципово виступає проти санкцій щодо росії. І це не протиріччя, а свідома міжнародна політика, де на першому місці – вигоди для Туреччини. Наскільки потужною є російська пропаганда в Туреччині, як ця країна підтримує українців та кримських татар, як розвиває ВПК, а також як працюють наші дипломати. Гостя — Ольга Будник, кореспондентка Головної редакції міжнародної інформації Укрінформук, яка працює в Анкарі.
Російська присутність в Італії доволі відчутна, як і російська пропаганда. Нещодавня перемога української громади - скасування виступу російського диригента, друга Путіна, Валерія Гергієва на музичному фестивалі в Казерті, - стала справжньою перемогою. Про те, як українці протистоять російським викликам, про їхню співпрацю з італійськими політиками і партіями, розповідають журналістка Наталя Кудрик та голова Християнського товариства українців в Італії Олесь Городецький.
У Польщі вчергове загострення антиукраїнських настроїв. Одразу після інавгурації нового президента Кароля Навроцького, в Києві зібралися експерти і дипломати двох країн, аби спробувати відновити діалоги та ще раз наголосити на тому, що протиріччя між Польщею та Україною вигідні тільки росії. 7 серпня в Укрінформі відбулася експертна дискусія на тему: "Польща та Україна у боротьбі з пропагандою кремля". Її організаторами стали Посольство Республіки Польща в Україні та ГО "Інститут світової політики". Саме з її директором, кандидатом політичних наук, політологом Євгеном Магдою ми поговоримо не лише про цю зустріч, а ширше поглянемо на колишні та нинішні проблеми у двосторонніх відносинах, коли третім зайвим у них увесь час намагається бути росія.
Вже давно відомо, що керівництво Росії, зокрема її спецслужб, зрослося з лідерами організованих злочинних угруповань. І почалося це зрощення після розвалу СРСР. До кінця 90-х стало зрозуміло, що величезні гроші треба вивозити за кордон. Однією з країн, куди вивозилися, і де відмивався російський "чорний нал", була Іспанія. Саме про неї, та про таємні оборудки росіян, вбивства і замахи на вбивства ми говорили з медіаекспертом, виконавчим директором громадської організації "Інститут постінформаційного суспільства" Дмитром Золотухіним, який ще 2022 року провів власне розслідування щодо шляху російського злочинного багатства.
Вплив російської пропаганди, дезінформаційні викиди, великі гроші російських мільйонерів, які живуть у Великій Британії, й досі впливають на формування громадської думки щодо російсько-української війни. 2024 року своє дослідження російських впливів у Великій Британії провів кандидат історичних наук, дослідник британської історії, член королівського історичного товариства, аналітик видання "Детектор медіа" Єгор Брайлян.