Передачі з архіву Українського радіо

Американський журналіст, аудіопродюсер і медіастратег Грем Гріффіт, якого всі називають Джі Джі, відомий у США як організатор одного з найпопулярніших радійних ток-шоу "On Point". Воно вийшло в ефір після теракту 11 вересня 2001 року, й за наступний період отримало чимало національних нагород. 2008-го Джі Джі очолив запуск масштабної щоденної новинної програми The Takeaway, назву якої можна перекласти як Висновок, на публічному радіо США. Прикметно, що всі ці програми працюють і досі. Згодом Грем Гріффіт почав викладати й зосередив свою увагу на роботі в країнах Східної Європи, приміром, у Болгарії, де навчав молодих колег вести журналістські розслідування, розпізнавати фейки і протидіяти дезінформації. Ми записували нашу розмову в суботу вранці, в нашій студії, на Хрещатику, а вночі був найлютіший за останній час обстріл Києва. Тим суботнім ранком я запитала Джі Джі: чи відчули ви за кілька днів у Києві, що ми живемо у війні?

Джон Адамс та Томас Джефферсон — другий та третій президенти відповідно. Адамс переміг на перших конкурентних виборах президента США, коли Джордж Вашингтон відмовився балотуватися на третій термін. Його друг і опонент Джефферсон автоматично став віцепрезидентом, але на наступних виборах переміг Адамса. Попри політичне суперництво та розбіжності у поглядах, вони були близькими друзями, вони сварилися й доходили до ворожнечі, роками не спілкувалися, але на схилі літ примирилися, листувалися і залишили нащадкам 158 листів, сповнених політично-філософських роздумів. Вони навіть померли в один день — 4 липня 1826 року, у 50-ту річницю підписання Декларації незалежності. Про все це й багато іншого говоримо з доктором філософії, асистентом кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Артемом Кошелєвим.

Ми маємо тисячолітню історію створення власної правової системи — від "Руської правди" Ярослава Мудрого до Універсалів Центральної Ради та Конституції УНР 1918 року, що стали вершиною української правотворчості. Сьогодні правники та правозахисники працюють над тим, аби українське законодавство та практика щодо прав людини співвідносилися зі стандартами Європейського Союзу. Разом із виконавчою директоркою ГО "Центр громадянських свобод" Олександрою Романцовою ми говорили також про те, як поєднати логіку війни з логікою демократії, про запит українців на справедливість, коли агресор має відшкодовувати матеріальні збитки, коли ті, хто задумали та ініціювали цю війну, мають опинитися на лаві підсудних воєнного трибуналу.

Сьогодні Північна Ірландія та Республіка Ірландія живуть у мирі, відносному спокої, але за різних умов. Північна частина острову – це Британські володіння, а південна – незалежна, заможна країна Європейського Союзу. Як і чому Ірландія розділилася? Чи справді лише релігійна несумісність протестантів і католиків стала причиною розпаду? Як попри війни і кров, нетерпимість і ворожість представники півночі і півдня дійшли згоди? І чи є шанси двом Ірландіям об’єднатися, адже станом на травень 2026 року згідно з опитуваннями, 59% у Республіці Ірландія та 63% у Північній Ірландії висловилися за об'єднання острова, якщо воно відбуватиметься в межах повернення до ЄС. Гостя — кандидатка історичних наук, наукова співробітниця Дублінського Міського Університету, українська громадська діячка міста Корк, авторка історичної агенції Літопис Незламності Олеся Житкова.

Початок 90-х для народів Югославії — це не лише розпад їхньої країни, а війна, біженство, сирітство, геноцид і велике горе. Страшні війни почалися в Боснії і Хорватії. ООН приймає рішення ввести миротворців у Боснію і Герцеговину. Це було частиною масштабної операції з врегулювання збройного конфлікту. Миротворці ООН (UNPROFOR - Сили ООН з охорони) почали прибувати в Боснію у червні 1992 року. А вже в липні до Югославії вирушили перші українські миротворці. 1995 року до Сараєво прибули двоє моїх сьогоднішніх гостей — колишній сержант Олександр Вишнівський і його ротний — полковник запасу Микола Крючков. Тут буде багато подробиць про їхній полон у сербів, про втечу з полону і повернення до нього, про свідчення в Гаазі в справі Радована Караджича.

Коли ми зазираємо в історію, якій тисячу й більше років, то, з одного боку, дуже важко знайти правду, особливо, якщо не зберіглося документів чи артифактів, а з іншого – дуже легко заповнювати білі плями припущеннями чи вигадками. Коли ми згадуємо про династійні шлюби з короляма Європи, які влаштовував для своїх дочок, синів і сестри Ярослав Мудрий, ми можемо потрапити у фантастично красивий світ, згенерований ШІ, а можемо зустрітися з тим, що історики й досі не знають, як насправді звали одну з дочок Ярослава, і чи справді інша дочка вийшла заміж за короля Англії й народила доньку, яка стала шотландською святою. Про всі ці загадки будемо говорити з кандидатом історичних наук, старшим науковим співробітником Інституту історії України НАН Вадимом Арістовим.

У жовтні 2022 року, до 30-річчя з дня смерті Віллі Брандта "Дойче Велле" видало статтю з великою кількістю фотографій. Називалася вона "Віллі Брандт – позашлюбний син, емігрант, бургомістр, канцлер". І цей заголовок відображає основні етапи життя політика – першого соціал-демократа на посаді канцлера ФРН. Яким він був, як формувався як політик? Гість — Сергій Стельмах, доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту всесвітньої історії НАН України.

Естонці, як і інші народи Балтії, вважають роки своєї незалежності й будівництва перших республік із 1918 до 1940 років – міжвоєнною державністю. Сьогодні мова піде саме про 22 роки першої Естонської республіки. Про те, як складно було відвоювати свободу, розпорядитися нею, наробити помилок і не встояти перед спільним ворогом. Українсько-естонські відносини мають свою історію — вже 1918 року Центральна Рада встановила контакти з балтійськими народами, а за часів Гетьманату Павла Скоропадського ці зв'язки зміцнилися. 1919 в Таллінні почала діяти надзвичайна дипломатична місія УНР, а в Києві – естонське посольство. Гість — кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії та археології Балтійського регіону Клайпедського університету Артем Петрик.

В цій програмі часто повторюватиметься слово "унікально". Бо мова піде про Нову Зеландію. Як сказала моя гостя, маорі, корінний народ країни – народ-воїн, який завжди стояв на захисті своєї землі й своєї культури. Сьогодні представники Нової Зеландії воюють разом із українцями проти агресора. А в роки Першої світової українці стояли разом із новозеландцями та австралійцями в АНЗАКу, Австралійсько-новозеландському корпусі. 25 квітня в Новій Зеландії, Австралії та Великобританії відзначають День АНЗАКу як головне національне свято пам'яті загиблих у всіх війнах. Про це і не лише про це говорили з віцепрезиденткою Світового Конгресу Українців у країнах південної, південно-східної Азії, Австралії, Нової Зеландіі, очільницею освітньої референтури Світової Федерації Українських Жіночих Організацій, головою Союзу Українок штату Вікторія в Австраліі Наталею Пошивайло-Таулер.

За останні майже 100 років наука стала головним архітектором геополітики, перетворюючи теоретичні відкриття на інструменти глобального домінування, зміни кордонів та створення нових альянсів. Якщо епідемії здатні зупиняти світову торгівлю та руйнувати фінансові системи в 21 столітті, а ми всі були цьому свідками під час COVID-19, то колись вони призводили до хаосу, релігійного фанатизму та політичних переворотів. Вчені дають суспільству раціональний інструмент контролю над хаосом. Але, як бачимо, він не завжди спрацьовує.
Наукові досягнення поділили світ на "технологічне ядро" – країни, що володіють ядерними, космічними та цифровими технологіями та "периферію". Це створило нову ієрархію, де статус держави визначається не кількістю солдатів, а кількістю патентів та потужністю суперкомп'ютерів.
Відкриття в хімії та геології дозволили країнам освоювати важкодоступні ресурси як, приміром, сланцевий газ або рідкісноземельні метали. Це змінює центри впливу: країни, що контролюють технології видобутку або переробки "металів майбутнього", стають новими геополітичними гравцями.
Саме про те, як наука зі сфери знань перетворилася на головний інструмент світової влади говоримо з доцентом кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ "ХПІ", кандидатом історичних наук Ярославом Мотенком.