— Це ваш перший досвід, саме туди в так звану морську Антарктиду?
— Для мене це пристрасть. Антарктида відрізняється від інших, вона дуже холодна, але розпалює в серцях мандрівників і дослідників любов. Немає на Землі жодного такого місця, де є такі можливості до вивчення. Я думаю, що для кожного мандрівника потапити на безлюдні антарктичні острови, це як потрапити на 7 вершин для альпініста. І острів Сигні — це один із дуже важкодоступних острові, і він був моєю мрією.
— Чим цікаві ці острови?
— У цьому році виповнилось 200 років як була відкрита Антарктида, 27 січня 1820-го року мандрівники побачили шельф. А 1821 році був відкритий цей острів Сигні. Це чудова місцевість. Крім того, що це Антарктида, на південь від 60 широти. Є таке старовинне морське прислів’я, що на південь від 40-ї широти немає закону, а на південь від 50 — немає бога, а 60-ті широти — “верещать”: там постійно дме вітер, який виникає за рахунок обертання Землі. І, через те, що немає гір, які затримують його, цей вітер створює хвилі, які відбуваються 60 днів щороку. І в таких умовах є багато біо розмаїття. На цьому острові є пінгвіни, тюлені, морські слони і котики, багато птахів, є рослини. ЦЕ дуже цікаве місце для дослідження й проведення радіозв’язку.
— А чи можна на цьому острові відкрити щось, що невідоме досі науці?
— Це, перш за все, радіоекспедиція. Її мета — надати можливість радіо спільності світовій встановити зв’язок. Адже, востаннє радіозв’язок з Антарктидою встановлювали 108 років тому. Це було австрало-азійська експедиція. Зараз, наскільки я пам’ятаю, є близько 60 антарктичних баз, але дуже мало-хто використовує короткохвильовий зв’язок. Більше, супутниковий. Крім цього, ми будемо збирати зразки мікроскопічних тварин, які накопичилися за 540 мільйонів років. Вони допомагають вченим знайти корисні копалини. З цим пов’язані наукові можливості.
— Слухаючи вас, як ви описуєте ці острови, то це досить екстремальні умови. Як відбуваються подорожі та дослідження на таких островах?
— Подорож буде на кораблі, це таке Новозеландське судно, яке відпливає з Чилійського порту. І далі воно перетинає протоку Дрейка, а після цього ми прямуємо на південні Оркнейські острови. У нас немає нічого зайвого, крім того, що ми придбали намет, є консервована їжа, мінімальний раціон та вода.
— Така подорож — це великий ризик. Які позаштатні ситуації можуть виникати у таких мандрівках і як ви їх розв’язуєте?
— У нас є такий великий довідник щодо різних ситуацій. Перш за все, це переохолодження, може не вистачити здоров’я. Ми готуємося дуже ретельно. Є перелік речей, які ми маємо взяти. Крім того, евакуація, наприклад, якщо зайде айсберг., бо у нас була така ситуація. Є півгодини, щоб втекти. Також є небезпека укусів диких тварин. Наприклад, молоді самці морських котиків.
— Як ви прийшли до цих подорожей?
— Безумовно, книги, які прочитав у дитинстві. Коли я був ще у школі, багато читав про Амундсена, і я думаю, що це завжди було для мене цікаво. Також я дивлюсь документальні фільми про подорожі. Мандрівник — це людина, яка не має вагатися і романтик, який має любов до природи й свободи.
— Ви не лише мандруєте, а й пишете. Переді мною лежить одна з ваших книжок — “Мандри киянина Океанією або репортажі поспіхом з поза обрію". Що це за книга?
— Я збирав матеріали 10 років, щоб написати таку маленьку книжку. Це мої враження, якими я вважаю потрібним поділитися. Колись в експедиції я зустрів одного вченого, американця, дуже цікаву людину, яка створила для мене зміну парадигми світоуявлення. Тому що він постійно казав мені, що наше служіння людству має бути наукою. Ми маємо накопичувати й публікувати інформацію, обговорювати її з науковцями. Це була перша спроба виконати його завдання. Крім того, ми створили клуб мандрівників-дослідників "Voyagemakers", який має на меті сприяння саме науковим експедиціям, щоб переважала наука, а не просто світлини в Інстаграм чи Фейсбук заради розваги.
— Скільки країн за вашою спиною, скільки людей, які вас вразили?
— Я не рахую країни, десь близько 80. Це не моя мета. Головна мета — це цікава інформація, що несе науковий зміст, щоб можна було щось залишити для тих, хто прийде за нами. Бути таким плацдармом для мандрівників та науковців. А мрія — створити музей важливих наукових подороже українців, щоб надбання залишилось,обговорювалось і досліджувалось. Щоб заохочувати молодь до природничих дисциплін, щоб у нас були не лише юристи й економісти. Також у мене є невеликий свій Youtube канал, там близько 40 відео.
— А яку країну ви би порадили відвідати хоч раз у житті?
— Я би радив побувати в Папуа Новій Гвінеї. Це справжній кордон цивілізації. Це, мабуть, єдина країна, в яку я хотів би повернутися.
У матеріалі використані фото з мережі Facebook
