"Антарктида, що запалює серця"— українець уперше з міжнародною експедицією їде на безлюдний острів Сигні

"Антарктида, що запалює серця"— українець уперше з міжнародною експедицією їде на безлюдний острів Сигні

З 11 лютого до 14 березня 2020 року відбудеться міжнародна наукова експедиція в Антарктиду – на острів Сигні, що входить до архіпелагу Південних Оркнейських островів. Всього у експедиції візьме участь 14 дослідників з 6 країн світу. Від України вперше на Сигні вирушить киянин мандрівник і радіолюбитель Вадим Івлєв. В ефірі радіо Культура він розповів про унікальний досвід екстремальних подорожей.

 — Це ваш перший досвід, саме туди в так звану морську Антарктиду?

— Для мене це пристрасть. Антарктида відрізняється від інших, вона дуже холодна, але розпалює в серцях мандрівників і дослідників любов. Немає на Землі жодного такого місця, де є такі можливості до вивчення. Я думаю, що для кожного мандрівника потапити на безлюдні антарктичні острови, це як потрапити на 7 вершин для альпініста. І острів Сигні — це один із дуже важкодоступних острові, і він був моєю мрією. 

— Чим цікаві ці острови? 

— У цьому році виповнилось 200 років як була відкрита Антарктида, 27 січня 1820-го року мандрівники побачили шельф. А 1821 році був відкритий цей острів Сигні. Це чудова місцевість. Крім того, що це Антарктида, на південь від 60 широти. Є таке старовинне морське прислів’я, що на південь від 40-ї широти немає закону, а на південь від 50 — немає бога, а 60-ті широти — “верещать”: там постійно дме вітер, який виникає за рахунок обертання Землі. І, через те, що немає гір, які затримують його, цей вітер створює хвилі, які відбуваються 60 днів щороку. І в таких умовах є багато біо розмаїття. На цьому острові є пінгвіни, тюлені, морські слони і котики, багато птахів, є рослини. ЦЕ дуже цікаве місце для дослідження й проведення радіозв’язку. 

— А чи можна на цьому острові відкрити щось, що невідоме досі науці? 

— Це, перш за все, радіоекспедиція. Її мета — надати можливість радіо спільності світовій встановити зв’язок. Адже, востаннє радіозв’язок з Антарктидою встановлювали 108 років тому. Це було австрало-азійська експедиція. Зараз, наскільки я пам’ятаю, є близько 60 антарктичних баз, але дуже мало-хто використовує короткохвильовий зв’язок. Більше, супутниковий. Крім цього, ми будемо збирати зразки мікроскопічних тварин, які накопичилися за 540 мільйонів років. Вони допомагають вченим знайти корисні копалини. З цим пов’язані наукові можливості. 

— Слухаючи вас, як ви описуєте ці острови, то це досить екстремальні умови. Як відбуваються подорожі та дослідження на таких островах?

— Подорож буде на кораблі, це таке Новозеландське судно, яке відпливає з Чилійського порту. І далі воно перетинає протоку Дрейка, а після цього ми прямуємо на південні Оркнейські острови. У нас немає нічого зайвого, крім того, що ми придбали намет, є консервована їжа, мінімальний раціон та вода. 

 

— Така подорож — це великий ризик. Які позаштатні ситуації можуть виникати у таких мандрівках і як ви їх розв’язуєте?

— У нас є такий великий довідник щодо різних ситуацій. Перш за все, це переохолодження, може не вистачити здоров’я. Ми готуємося дуже ретельно. Є перелік речей, які ми маємо взяти. Крім того, евакуація, наприклад, якщо зайде айсберг., бо у нас була така ситуація. Є півгодини, щоб втекти. Також є небезпека укусів диких тварин. Наприклад, молоді самці морських котиків. 

— Як ви прийшли до цих подорожей? 

— Безумовно, книги, які прочитав у дитинстві. Коли я був ще у школі, багато читав про Амундсена, і я думаю, що це завжди було для мене цікаво. Також я дивлюсь документальні фільми про подорожі. Мандрівник — це людина, яка не має вагатися і романтик, який має любов до природи й свободи.

— Ви не лише мандруєте, а й пишете. Переді мною лежить одна з ваших книжок — “Мандри киянина Океанією або репортажі поспіхом з поза обрію". Що це за книга?

— Я збирав матеріали 10 років, щоб написати таку маленьку книжку. Це мої враження, якими я вважаю потрібним поділитися. Колись в експедиції я зустрів одного вченого, американця, дуже цікаву людину, яка створила для мене зміну парадигми світоуявлення. Тому що він постійно казав мені, що наше служіння людству має бути наукою. Ми маємо накопичувати й публікувати інформацію, обговорювати її з науковцями. Це була перша спроба виконати його завдання. Крім того, ми створили клуб мандрівників-дослідників "Voyagemakers", який має на меті сприяння саме науковим експедиціям, щоб переважала наука, а не просто світлини в Інстаграм чи Фейсбук заради розваги.

— Скільки країн за вашою спиною, скільки людей, які вас вразили?

— Я не рахую країни, десь близько 80. Це не моя мета. Головна мета — це цікава інформація, що несе науковий зміст, щоб можна було щось залишити для тих, хто прийде за нами. Бути таким плацдармом для мандрівників та науковців. А мрія — створити музей важливих наукових подороже українців, щоб надбання залишилось,обговорювалось і досліджувалось. Щоб заохочувати молодь до природничих дисциплін, щоб у нас були не лише юристи й економісти. Також у мене є невеликий свій Youtube канал, там близько 40 відео.

— А яку країну ви би порадили відвідати хоч раз у житті?

— Я би радив побувати в Папуа Новій Гвінеї. Це справжній кордон цивілізації. Це, мабуть, єдина країна, в яку я хотів би повернутися.

У матеріалі використані фото з мережі Facebook