"Я є різким і послідовним противником того, щоб казати, що взагалі цей досвід може бути адаптовано на український ґрунт. По-перше, у Хорватії мав місце міжетнічний конфлікт. І їм у будь-якому разі потрібно було домовлятися не з тими сербами, які воювали з ними, керуючись вказівками Белграду. Їм треба було домовлятись з тими сербами, які проживали локально у Вуковарі і районах довкола нього. Тобто це була національна меншина, яка вимагала певних поступок і врахування їх прав. Це практика, яка є у світі, коли національним меншинам дозволяють певні поступки і дозволяють диктувати якийсь порядок денний", — зазначила Марія Кучеренко.
Експертка пояснює, що "якщо ми говоримо про нашу війну, то жодного народу Донбасу, як про це сказав нині вже відставлений міністр Сурков та інші куратори окупованих територій, не існує. Не йдеться про війну між частинами України, між етносами, які населяють Україну. Тому що навіть якщо ми подивимось на склад Збройних сил України, які воюють з нашим противником, Російською Федерацією, яка окуповує частину наших територій, то ми побачимо, що там багато людей з прізвищем на "-ов" та "-ова", тому про жоден етнічний компонент там не йдеться. Тому я не бачу підстав, щоб ми мали домовлятися з так званими представниками окупованих регіонів Донецької та Луганської областей", — сказала вона.
Кучеренко наголосила, що не бачить тут підстав говорити про те, що "це можуть бути якісь локальні поліцейські, і це дуже змінює справу", оскільки силовики окупованих територій отримали російські паспорти внаслідок паспортизації цього регіону.
"Насправді, це не дуже змінює справу. Тому що якщо ми звернемось до подій останнього часу на окупованих територіях, то ми маємо згадати, що там мала місце паспортизація російськими паспортами. І, насамперед, за даними нашого центру, ці паспорти отримували представники так званих силових структур окупованих територій. І міністру Авакову варто було б врахувати у своєму коментарі цю "пікантну обставину", що представники тієї самої поліції отримували ці паспорти першими. І у мене виникає цілком резонне питання: "Як мають взаємодіяти представники Російської Федерації, навіть з рейковими паспортами, та представники Української держави?". Про це ніхто не говорить", — зауважилакерівник проектів Центру досліджень проблем громадянського суспільства.
"Коли люди знаходяться у заручниках у якоїсь дуже складної ситуації, вони хочуть пояснити цю нову для себе ситуацію через вже знайому стару. І є дуже велика спокуса порівняти себе у цій ситуації з хорватами, яким нібито вдалося мирне ре інтегрувати частину своєї території. Але ми в жодному разі не маємо забувати про те, що це була інша війна, по-перше. По-друге, це війна, яка мала інші причини та інший характер. По-третє, їм вдалося мирно реінтегрувати частину своєї території після дуже значних військових перемог. Які у нас є значні військові перемоги сьогодні, щоб ми могли говорити про це порівняння? Це різні ситуації, насамперед, тому, що у Хорватії сили супротивників були хоча б приблизно рівні. Ми ж воюємо з ядерною державою, Російською Федерацією, яка має дуже значний людський та суто військово-технічний потенціал. Тому це порівняння я б назвала "ходінням по мінному полю". Тут можна, звісно, брати якісь елементи, намагатись порівнювати, говорити про те, що також, як і хорвати, відстоюємо свою незалежність, але тут є дуже багато підводних каменів", — підсумувала Марія Кучеренко.
Експертка також зауважила, чи варто у цій ситуації розраховувати на залучення миротворців Організації Об’єднаних Націй.
"Щодо залучення миротворців, щоб ця місія була реально ефективною, якщо ми говоримо про місію з підтримання миру, а на жодні інші місії ми зараз не можемо розраховувати, як-то місії примусу до миру, то для того, щоб мир підтримувати, треба, що він фактично був. Тобто нам, насамперед, потрібно нормальне, а не фейкове припинення вогню. Сьогодні я такої ситуації не бачу. І навіть якщо звернутись до досвіду Хорватії, до місії UNTAESфункціонували ще й інші миротворчі місії, але вони не були успішними саме через те, що вони були введені на територію бойових дій до того, як була досягнута домовленість про припинення вогню", — сказала вона.
Зазначимо, за словами міністра закордонних справ Вадима Пристайка, ідея спільного патрулювання території Донбасу обговорювалась ще з початку Мінського процесу. Пристайко додав, що ця ідея завжди стає темою жвавих обговорень, а саме наскільки можна дозволити бойовиками брати участь у цих патрулях.
Нагадаємо, 15 лютого президент України Володимир Зеленський запропонував, щоб безпеку на тимчасово окупованих територіях під час підготовки до місцевих виборів забезпечували спільні патрулі у складі українців, представників окупованих територій і спостерігачів Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ. Українська влада прагне у жовтні 2020 року провести місцеві вибори на території всієї держави, включно з тимчасово окупованими територіями Донбасу і Криму.
На фото — Марія Кучеренко, facebook.com/MGKucherenko
