Кіберпростір, або ще цифровий чи віртуальний простір, став невід’ємною частиною нашого життя. Тут ми спілкуємося, комунікуємо, працюємо, купуємо товари та отримуємо послуги, проводимо дозвілля. Але, як і в реальному житті, цей простір містить чимало небезпек: вплив некоректної або небезпечної інформації, фінансові шахрайства з використанням онлайн-технологій, різнопланові терористичні атаки, неконтрольоване поширення порнографії, інформації дискримінаційного характеру або закликів до тих чи інших видів ворожнечі (національної, расової, релігійної тощо). Однак "praemonitus, praemunitus", або "попереджений ― значить озброєний". Володіючи необхідними знаннями та навичками, навіть у цифровому просторі можна убезпечитися від різних загроз.

Як давно ви змінювали паролі на своїх гаджетах і чи встановлювали антивірусне оновлення на свій комп’ютер? А чи бачили та, що важливо, чи не відкривали сьогодні сумнівні електронні повідомлення у своїй поштовій скриньці?  І це лише запитання щодо базових правил кібергігієни, яких має дотримуватися кожен користувач інтернету. Якщо, звісно, не хоче стати жертвою. А нею може стати кожен, говорить директорка Центру медіааналітики "Cyber Media Track" Анастасія Кондрико.

Сучасний цифровий світ – це не тільки про можливості, а й про загрози. Адже там, де є доступ до будь-яких ресурсів (чи це фінанси, чи особиста інформація, чи персональні дані), одразу ж проявляють активність зловмисники. Одним із найважливіших компонентів цифрової безпеки є пароль. Так-так, банальний, звичний, а для декого ще й не обов'язковий. Однак саме він виконує роль невидимого щита перед потенційними загрозами. І в багатьох випадках злом, викрадення інформації, доступ до особистих даних, крадіжки в онлайні стаються саме через слабкий пароль. Чому надійна парольна система – це важливо? Як створити надійні паролі? А ще – як правильно їх зберігати? Розповідає інженер із кібербезпеки компанії OptiData Владислав Радецький. 

Сучасний світ — це швидкі процеси та величезні потоки інформації. І багато в чому вони пов’язані із цифровим простором, де люди проводять значну частину свого часу. Але, як і в реальному житті, в інтернеті людина залишається   людиною — зі своїми перевагами та недоліками, емоціями, слабкостями та вразливостями. І так само, як у реальному житті, у цифровому просторі цим можуть скористатися зловмисники. Психологічно впливаючи на людину, маніпулюючи нею, вони можуть змусити її зробити те, що полегшить їм отримати бажане. Таке психологічне маніпулювання людьми задля обману має своє визначення — соціальна інженерія. До речі, за словами викладача факультету інформатики Національного університету "Києво-Могилянська академія" Трохима Бабича, соціальна інженерія — це те, що не потребує технічних навичок.

Сучасний світ зі своїми віртуальними можливостями і глобальним зв'язком надає нам величезні можливості для спілкування та обміну інформацією. І основним майданчиком для цього стають соціальні платформи, які через відео, чати, зображення, музику, блоги і багато іншого дозволяють нам здійснювати комунікацію. Сьогодні наші акаунти у Facebook-у, Twitter-і, Instagram-і, TikTok-у, YouTube-і, наші вайбери/телеграми/вотсапи є такими ж важливими, як і електронна пошта, навіть якщо не виявляти там особливої активності. Однак разом із перевагами з’являються і виклики, пов'язані з інформаційною безпекою та кібергігієною. 

Із розвитком інформаційних технологій виникло та стало поширеним таке явище як кіберзлочинність. Залежно від мети та способів її досягнення, кіберзлочини поділяють на агресивні та неагресивні. До першої групи належать кібертероризм, погроза фізичної розправи (наприклад, передана через електронну пошту), кіберпереслідування, кіберсталкінг (протиправне сексуальне домагання та переслідування іншої особи через Інтернет), а також дитяча порнографія. Друга група, неагресивна, охоплює кіберкрадіжки, кібервандалізм, кібершахрайство, кібершпигунство, поширення спаму та вірусних програм. 

Чи чули ви про таке поняття як "цифрова ідентичність"? Це вся інформація про людину, що існує в інформаційному просторі. Причому йдеться не лише про ті дані, які людина особисто публікує про себе в інтернеті, а й ті, які збирають про неї сайти та програми, а також дані, яких ніхто не збирає, але які існують у мережі. "Цифровий слід" ― ще одне поняття, яке стосується всього, що ми залишаємо в мережі, користуючись інтернетом: геомітки, фото, відео, повідомлення, пошукові запити, паролі, номери карток, пости у соціальних мережах тощо.

Фінансове шахрайство — один із найпоширеніших злочинів у цифровому просторі. Ще донедавна шахраї просто телефонували людям і намагалися виманити кошти за допомогою маніпуляцій та вигаданих історій про родичів, а вже сьогодні вдаються до таких схем, що постраждалий навіть не одразу може їх розпізнати. У 2020 році, із початком пандемії коронавірусу, торгівля та послуги почали активно переходити в онлайн. Проте ця онлайн-активність також призвела і до зростання інтернет-шахрайства. Вже із початком повномасштабної війни в Україні, схеми фінансового обману стали особливо цинічними. Зловмисники майстерно використовують війну та складну ситуацію в суспільстві, підлаштовуючись під них і маніпулюючи почуттями людей, коли ті найбільш вразливі. 

У період війни росії проти України, інформаційна війна стала другим фронтом реальних збройних протистоянь. Від політики до психології, через різні медійні ресурси, за допомогою дезінформації та фейків вороги роблять спроби змінити переконання, зманіпулювати світоглядом і, як наслідок, досягнути політичних, економічних та військових цілей. Інформаційна війна переважно анонімна, що ускладнює визначення джерела дезінформації та приховує інтереси і цілі ворога. У цьому контексті важливим стає поняття інформаційної гігієни, що передбачає критичне мислення та медійну грамотність.