Закінчив Донецький національний університет (історичний факультет за спеціальністю "Історія України") та аспірантуру на кафедрі філософії Донецького національного університету (за спеціальністю "Соціальна філософія та філософія історії").
Розпочинав шлях журналіста 2001 року футбольним оглядачем в газеті "Футбольное обозрение" в Кадіївці Луганської області, був диктором новин на радіо "Спорт-ФМ". Протягом 2008–2013 років працював позаштатним кореспондентом газети "День", писав на суспільно-філософські теми, редагував україномовну газету Донецька "Поштовх Плюс". Паралельно дописував до деяких інших видань, як "Дзеркало тижня", Тексти.орг.юа, Gazeta.ua.
Після початку війни в 2014 році переселився до Львова, де працював в інформаційній агенції "Гал-інфо". Переїхавши 2016 року до Києва, три роки працював ведучим прямоефірних програм на "Громадському радіо". В 2017–18 роках вів авторську суспільно-політичну програму на телеканалі "Магнолія-ТБ". З липня 2018 року — ведучий на Українському Радіо. Вів підсумкову недільну суспільно-політичну програму "Україна. Сьогодення". Від початку повномасштабного вторгнення залучений до національного марафону "Єдині новини".
Радіоефір, на думку Сергія, чимось нагадує політ: "Твій голос протинає простір, долає тисячі кілометрів, сягаючи тих, хто чекає на звістку. Надто це відчувається в час війни, коли слово, промовлене в радіоетері, може стати для когось рятівним. Радіо — це можливість порушувати ключові для суспільства теми й доносити до глядача важливі меседжі, культивувати й поширювати європейські цінності. Виконувати значущу суспільну місію. У цьому полягає місія Суспільного мовлення, й я тішуся, що дотичний до її здійснення. Мене надихає ця місія. А ще — надихають високопрофесійні колеги, з якими маю честь пліч-о-пліч поширювати українське слово".
З дитинства захоплюється футболом: не уявляє свого життя без суботнього матчу. Також любить читати книжки — як нон-фікшн, так і художню літературу. За спокійніших часів полюбляв мандрувати й активний відпочинок.
За життям та роботою Сергія можна стежити на його фейсбук-сторінці.
Передачі з архіву Українського радіо
Ситуація в Молдові на тлі президентської кампанії та в Румунії. Які українські інтереси? Гостя: Маріанна Присяжнюк, журналістка-міжнародниця.
У теплу пору продукти швидше псуються. На що звертати увагу, купуючи їх на відкритих ринках та в магазинах? Гість — Ігор Басюк, в.о. першого заступника начальника Головного Управління Держпродспоживслужби в м. Києві.
Російські інформаційні спецоперації. Легітимність українського Президента. Саміт миру в Швейцарії. Гість — Олександр Антонюк, військовослужбовець ЗСУ, політичний консультант.
В Україні стало більше мільйонерів. Такі результати декларування доходів за 2023 рік. Про що це свідчить. Доходи зростають чи відбувається детінізація економіки. Хто вони — гривневі мільйонери. В яких сферах можна заробити мільйон. Гість — Олександр Крамаренко, головний редактор журналу "Деньги".
Великодні яйця. Які види пасхальних яєць існують. Крашанки, писанки, драпанки, крапанки: як їх відрізнити, чи можна створити власноруч. Воєнна тематика у писанках. Символізм і традиції. Цьогоріч українську писанку можуть внести до переліку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Гостя — Оксана Білоус, заслужена майстриня народної творчості України, членкиня Національної Спілки майстрів народного мистецтва України.
ДСНС: робота на Великдень. Як готується служба. Заходи безпеки. Гість — Олександр Хорунжий, пресофіцер ДСНС України.
Гуманітарна ситуація у місті Часів Яр, скільки ще там цивільних, евакуація. Гість — Сергій Чаус, начальник Часовоярської міської військової адміністрації.
Ситуація на фронті. Часів Яр: як триває оборона міста, якого вже не має. Чи має рф достатньо ресурсів аби просунутись далі. Проаналізуємо звіт від Інституту вивчення війни щодо цього напрямку. А також про те, як удари по НПЗ рф знекровлюють ворога. І чи вже відчуває він проблеми з пальним на фронті. Гість — Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень.
Польща відзначає 3 травня, 231-у річницю з дня проголошення першої конституції країни.
Німеччина проти передачі активів рф Україні, бо побоюється нових позовів за Другу світову війну. Також така практика може спричинити позови проти інших європейських країн — за колоніалізм і рабовласництво. Пише The Wall Street Journal. Наскільки вірогідні такі побоювання? Подібні позови можуть бути такою собі світовою скринькою пандори, яку всі так бояться відкрити? Які ще побоювання щодо передачі нам російських активів є? Чи вдається нам з ними ефективно боротись? Гостя — Олена Галушка, співзасновниця Міжнародного центру перемоги, членкиня правління ЦПК.
