Результат пошуку: лист на радіо
За її словами, наразі юристи готують позов на результати конкурсу та лист до Кабінету міністрів, що призначав комісію Держагентства з питань державної служби, яка розглядала її кандидатуру.
Юлія Сінкевич, яка не пройшла фінального етапу відбору на голову Держкіно, бачить кілька шляхів виходу із ситуації, що склалася.
"Наразі готується позов (оскарження результатів) до суду моїм адвокатом, і це буде подано. По-друге, готується лист-звернення до Кабінету Міністрів, тому що уряд призначає комісію Державного агентства з питань державної служби. Ця комісія є незалежним органом. Тому її перелік повноважень визначений Кабінетом міністрів. І, власне, можливе рішення так ad hoc, коли надаються, в порядку виключення, можливості перегляду останнього етапу співбесіді саме цього конкурсу. А є і опція оголошення повторного конкурсу", – розповідає вона.
Нині, за її словами, з головою Національного агентства з питань державної служби Олександром Стародубцевим у них було два етапи переговорів.
"Звичайно, зрозуміло і визнано всіма, що ця процедура проведення конкурсу не є досконалою, бо є такою, що не ставить у рівне становище людей, у яких є досвід роботи на державній службі і тих, у кого немає, але є досвід і розуміння потреб галузі. Також є знання як розробити стратегію, яка приведе до ефективного розвитку галузі. Цей діалог є. Але є нормативні акти, вони не дають багато свободи", – пояснює Юлія Сінкевич.
Читайте також: Акція на підтримку Сінькевич: чи буде повторний конкурс на посаду голови Держкіно?
Нагадаємо, на початку жовтня Кабмін оголосив конкурс на посаду голови Держагентства з питань кіно. Був перелік з 8-ми кандидатів. 17-го листопада вони мали презентувати програми, але до цього часу з претендентів лишилася єдина Юлія Сінкевич. 21-го листопада стало відомо, що вона не набрала необхідної кількості балів під час фінального етапу відбору. Кінематографісти написали листа до президента та прем’єр-міністра, з вимогою переглянути результати співбесіди. Документ зібрав понад 2 тисячі підписів.
22 листопада в ефірі Радіо Культура колишній голова Держкіно Пилип Іллєнко назвав співбесіду, яку проходила Юлія, "фарсом" і "театром абсурду". Також він поставив під сумнів її легітимність.
Сама ж кандидатка стверджує, що здаватися не збирається і продовжить боротьбу: "Це принципово. І справа вже не в мені зараз, бо це такий ляпас усій кіноспільноті, коли навіть на всіх етапах була підтримка. Міністр культури підтримав мене", – каже Сінкевич. Вона сподівається також на готовність уряду почути кіноспільноту.
На питання ж, чому так сталося, Юлія відповіла, що комісія, яка розглядала її кандидатуру, є незалежною і не є підпорядкованою Агентству з питань державної служби: "Чи я вбачаю якусь упередженість? Як варіант. У мене немає жодних доказів поки що або підстав. Я подала інформаційний запит і поки що не отримала всієї оцінки. Оцінки експертів комісії зашифровано - незрозуміло, чиє ім’я та прізвище ховається за цими балами".
фото - facebook.com/julia.sinkevych
— Як у Jazzforacat зазвичай відбувається підготовка до виходу на сцену? Є якісь забобони?
Та ні. Сергій, який грає на саксофоні та на кларнеті, розігрується. А я прошу, щоб мене ніхто не чіпав, щоб ніхто зі мною не розмовляв, бо я люблю побути сам ці пару хвилин.
А перед самим виходом на сцену я мию руки. Це якісь мої […], але мені хочеться виходити до людей з чистими руками. З чистими руками, думками і головою.
— У жовтні ви презентували новий сингл та кліп на нього – "Згораємо". Це, мабуть, один з ваших ключових синглів?
Якоюсь мірою так. Перед цим була пісня "Туман", а це наче продовження. Це все пісні, написані за останні два місяці. За місяць має вийти ще один сингл.
Я думаю, що ми зробимо збірочку з чотирьох пісень, укладемо в маленький альбом. Вони дуже схожі між собою за настроєм і саундом.
Раніше я усі пісні писав під гітару. А останнім часом пишу під фортепіано. Я відчуваю, що щось змінилося, музика стала серйознішою. Принаймні, я хочу думати, що люди чують у цих піснях щось важливе для себе.
— В "Згораємо" теж?
Так. Я часто стаю слухачем чужих історій. І я дуже не люблю, коли люди сваряться – мені самому стає від цього погано.
Мені прийшла така думка, що люди згорають одне з одним, живуть не з тими, з ким мали б бути, і проживають своє життя без будь-якого змісту. Вони бояться щось змінювати, виходити з цієї зони комфорту, і від цього страждають. А бувають і такі обставини, що вони просто не можуть нічого з цим зробити. І згорають.
— Як ви потрапили на польське шоу "Mam talent”?
Це сталося випадково. Ми йшли по місту, і побачили, що якраз цього дня саме в цьому місті проходить кастинг. Зважаючи на те, що був дощ, і те, що ми запланували, ми не могли робити, ми вирішили піти і подивитися, як там усе це відбувається.
Заповнили купу документів за допомогою Гугл перекладача, дочекалися своєї черги, пограли пісні… Це дуже цікаво: інша країна, інші люди. Як у Польщі пишуть, це "Пригоди двох українців у Польщі".
Ми пограли, повідповідали на запитання. Ну як повідповідали – половину на мигах, половину – тими словами, які знали. А потім поїхали додому і забули. А через місяць нам прийшов лист: запрошуємо на телезйомки. Ми були в шоці, але це було приємно, і ми не роздумуючи сіла в літак і полетіли на зйомки. І ось ми вже пройшли ряд етапів, а за кілька днів ми летимо на перший прямий ефір.
— І часто у вас у житті трапляються такі незаплановані штуки?
Мені здається, що всі якісь класні і важливі штуки, знайомства відбуваються незаплановано. Бо як ти можеш запланувати, що "ось ця дівчина буде моєю дружиною" і піти знайомитися? Крутіше, коли ти знайомишся, спілкуєшся, і є відчуття, що це твоя людина.
— Чи підете цього року на Євробачення?
Маю надію, що так. Ми подали заявочку. В Україні насправді дуже важко пробиватися, особливо з такою музикою, коли людям є про що подумати. Тому ми підемо на Євробачення, а на Х-факторі уже були. Раніше я до цього якось погано ставився. А зараз я бачу, що це така можливість, таке вікно до слухачів.
— Чому ви – Jazzforacat?
Бо є джаз, а є коти. Цю історію я зазвичай розповідаю на концертах. Тому якщо хочете почути її – приходьте до нас на концерт.
Слухай розмову повністю в ефірі Радіо Промінь!
— Виконавець пісні "Як тебе не любити, Києве мій!" Юрій Гуляєв, але ж це не зовсім так, правда?
— Так, це не зовсім так. Вже стільки існує легенд про те, як створювалася ця пісня, хто її виконував. Я навіть почула, що автор тексту та мій батько поїхали в Ірпінь, гуляли, дивилися й написали. Це все вигадки. Хоча й чудово, коли пісня обростає легендами. Я розповім, як було насправді. В 1962 році була нагода вручити Києву орден Леніна й пісні якоїсь не було. Тоді батька викликав міністр культури Ростислав Бабійчук до Міністерства й дав офіційне замовлення — написати урочисту пісню про Київ. І дав на це одну добу.
Першою слухачкою була моя мама: вона почула вальс чудовий, ніжний, прекрасні слова й музика. Але це ж не гімн. Що робити? Часу вже не було, вони з Дмитром Луценком побігли до Міністерства культури. Бабійчук послухав, сказав, що пісня йому дуже подобається, давайте на радіо. Часу робити "оркестровку" не було й батько зробив її на підвіконні, а пан Гнєдаш готував з оркестром цю пісню. Ввечері вже був урядовий концерт.
А на урядовому концерті виконував пісню дует уславленого Костянтина Огнєвого і зовсім молодого баритона Юрія Гуляєва. А фондовий запис зробив тільки Юрій Гуляєв і пісня пішла в життя.
— Батько був на тому концерті? Він згадував, які враження були в публіки?
— Вони дуже добре сприймали, хоча батько дуже хвилювався, адже це був урядовий концерт. Але все пройшло на найвищому рівні.
— Пані Тамаро, ще перед Другою світовою війною ваш батько став випускником медичного училища. Як склалося, що він вирішив не поєднувати своє життя з медициною, адже його батько та брат були пов'язані з нею?
— Він розповідав, що для нього музика — це всесвіт, він прагнув бути музикантом, композитором, піаністом. І те, що він пройшов такі страшні часи, лихоліття війни спонукали його до музики. Вони з мамою познайомилися в 1945-му: дві армії стояли поруч, батько був в артилерії, мама — в авіації. В 1946-му одружилися у Відні, а в 1947 році повернулися до Києва, де вже чекав лист із проханням від керівництва консерваторії, щоб молодого лейтенанта Шамо відправили на продовження навчання.
— Була ж навіть спроба пізніше, щоб Ігор Шамо був запрошений у Москву, правда ж?
— Так, це було, дійсно. В 1958 році його друг композитор Ян Френкель запросив його до Москви, але він все ж таки вирішив залишитися в Україні. По-перше, він її дуже любив, любив Київ, бо він киянин і для нього поїхати з батьківщини було неможливим. Також вони щойно отримали квартиру.
— А щодо квартири: для вас він був матеріалістом чи ці моменти існування в просторі були другорядними?
— Це були другорядні явища. Він жив музикою, людьми, які його оточували, дуже любив те, що робить. До речі, він ніколи ніде не працював, окрім творчості. Був лише момент, коли в 1947 році він грав на акордеоні, коли він повернувся з фронту і треба було годувати вже маленьку сім'ю. Народився мій брат, Юрій Шамо, і ввечері батько ходив до ресторану грати на акордеоні. Вночі писав музику, зранку озвучував спортивні свята чи на радіо писав музику. І так було кожного дня. Але все ж таки прагнув закінчити консерваторію "на відмінно".
ФОТО: composersukraine.org
– Чи вважаєте ви можливим систематизувати свої спогади про окупацію Криму і те, що ви пережили?
– Буду відвертим, є такі пропозиції, але чесно скажу: я ще не готовий. Може колись захочеться якісь спогади нотувати, зараз – ще ні. Люди кажуть: "Ми маємо зустрітись, ви маєте розповісти, ми самі напишемо". Але зараз я не хочу нічого розповідати. Хоча вважаю обов`язком всіх звільнених політв’язнів доносити правду про те, що там відбувається на різного рівня майданчиках, як міжнародних, так і в Україні.
– Чи означає це, що ви будете долучатись до акцій в Україні?
– На жаль, так, в Україні є ще багато роботи для політв`язнів. Я вважаю, що країні потрібно на всіляких міжнародних майданчиках доносити правду до світу, шукати можливості співпраці, тиску на державу-агресора, але найбільше чим держава має перейматися – це внутрішня єдність і розуміння того, що ніколи з агресором в нас не може бути дружніх чи партнерських стосунків. Росія усвідомлює, що без України вона не є імперією, а саме імперськість засіла в головах росіян. Навіть спілкуючись з простими в’язнями, розумієш, що імперськість в них сидить: він не матиме, що їсти, житиме в бруді і повній несвободі, зате "мы всему миру наваляем".
– Сьогодні на сайті Української правди було опубліковано лист Олександра Шумкова, українського військового, який теж є політичним в’язнем і відбуває покарання у полоні міста Торжок. В листі він просто розповідає про те, що він бачить у російському інформаційному просторі, та намагається аналізувати її та видавати своє бачення, зокрема, й щодо того, що росіяни думають про українців. Що бачили ви?
– Там в головах нема розуміння, лише чорне і біле. Їм вкладають у вуха, що ми – це біле і нас всі хочуть з`їсти. Більш-менш усвідомлені люди розуміють, що телебачення і радіо їм бреше. Але навіть не усвідомлюють, що брешуть їм на 95 %. Вони думають, що трошки є брехні, але це нормально, це потрібно для держави. І коли починаєш їм розповідати, навіть працівникам колонії під час щоденних обшуків, вони кажуть: "О, у нас цього не говорять, ми цього не знали". Дуже важко туди щось донести, бо кожен з них каже, що телевізор не дивиться, а сам говорть тезами з російського телебачення. Хоча було багато людей, з якими я спілкувався, листувався, які мають розуміння. Вони вчаться читати, писати українською, щоб розуміти українців. Тобто люди є різні, але, на жаль, загал такий, що з намальованого Путіну рейтингу велика частина справді є його прихильниками.
– На вашу думку, чи відіграють акції і флешмоби свою роль, де би вони не відбувалися: онлайн, оффлайн?
– Тим, що я зараз перебуваю на свободі в столиці нашої держави, я маю завдячувати в тому числі й таким акціям, бо без подібних акцій не було б широкого тиску і на владу, і на світову спільноту і, через них – на Росію. Кожен на своєму місці робить те, що він може. Якби була можливість просто зайти танками і звільнити всіх наших полонених – це був би ідеальний варіант. Але, на жаль, це неможливо. Кажуть "вода камінь точить", тому кожна акція має сенс.
– Зараз проходить акція, на яку вийшли представники громадянського суспільства, які наголошують чинній українській владі, що є ризики у формулі Штайнмаєра, яку підтримує влада. Чи бачите ви себе учасником такої акції?
– Я до вас з цієї акції й прийшов. Був на Майдані, спілкувався з людьми і одразу після передачі знову туди піду. Мені ще важко повноцінно усвідомити все, що відбувається в Україні. Відверто, я досить розгублено себе почуваю. Знаю лише одне – держава Україна не має права йти на будь-які поступки.
– Як громадянам з окупованих територій давати знаки, що Україна на державному рівні працює над вирішенням проблеми окупованих територій?
– Якось я був в номері і дивився "Крим.Реалії", де розповідали, що нема українського мовлення в Криму. Я так скажу: в тій місцевості, де мешкає моя мати, люди ставлять тарілки, оскільки поганий сигнал. Всюди, де є ці супутникові тарілки, українське телебачення є. Навіть люди, які з Путіним на всю голову, дивляться українське телебачення в тому числі. Проблема з українським інфопростором в Криму є, проте здебільшого у містах, де кабельне телебачення. Цікавою була б ідея розповсюджувати встановлення цих тарілок, щоб українське телебачення було присутнє на тих теренах.
ФОТО: Укрінформ
Директор Національного антикорупційного бюро України Артем Ситник заявляє, що Генпрокуратура ще не відреагувала на прохання бюро про передачу справи стосовно Окружного адміністративного суду Києва. Про це він заявив в ефірі Українського радіо.
"На сьогодні цей лист не розглянуто", – сказав Ситник.
За його словами, у справі щодо ОАСК співпраця з генпрокурором як така відсутня.
Читайте також – Ситник: під час слідчих дій щодо Окружного адмінсуду Києва були отримані шокуючі дані
9 серпня у Національному антикорупційному бюро України повідомили про звернення до ГПУ з проханням передати бюро розслідування справи стосовно Окружного адмінсуду Києва (ОАСК).
Нагадаємо, 26 липня детективи НАБУ спільно зі співробітниками ГПУ провели обшуки у приміщеннях ОАСК та Суворовського районного суду м.Одеси в межах розслідування можливого вчинення кримінальних правопорушень головою та окремими суддями ОАСК..
В Окружному адмінсуді ції слідчі дії з боку співробітників НАБУ і ГПУ назвали "спробами тиску на суддів та їх дискредитацію".
За даними слідства, голова, заступник голови та суддя ОАСК організували винесення завідомо неправосудних судових рішень та втрутились у діяльність судових органів з метою створення штучних перешкод у роботі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Метою цих дій було уникнення обов’язкового кваліфікаційного оцінювання.
2 серпня голові ОАСК, заступнику голови, судді ОАСК, а також судді Суворовського районного суду Одеси повідомлено про підозру за низкою статей.
— Нещодавно відбулась спільна прес-конференція Артема Ситника та Назара Холодницького, очільника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Чим може похвалитися НАБУ та САП за півроку, що минули?
— Я не буду зупинятись на цифрах. Зазначу лише, що перші звіти роботи ми давали з наростаючим підсумком, зараз ми даємо за останні звітні півроку. З останніх справ зверну увагу на справу щодо посадових осіб адміністративного суду Києва та справу щодо так званої формули "Роттердам+", це та справа, яка дуже довго була на слуху. Нещодавно ми зробили крок, щоб наблизитись до фінального рішення. Також нещодавно були оголошені підозри діючому міністру енергетики (Ігорю Насалику щодо внесення завідомо недостовірних даних до декларації) та ряду інших посадових осіб. Після зустрічі з новообраним президентом зазначу, що динаміка взаємодії детективів і прокурорів суттєво зросла.
— Щодо справи "Роттердам+": на даному етапі є шість підозрюваних членів НКРЕКП, також у справі фігурує компанія ДТЕК Ріната Ахметова. Коли говорити про 18 мільярдів збитків, як НАБУ їх обчисляло?
— Це питання не входить в компетенцію ані прокурора, ані детективів, згідно законодавства, ми зобов'язані встановити суму збитків експертним шляхом. Без висновку експертизи жодна підозра, яка буде оголошена, вона не буде обгрунтована. Саме у зв'язку з тим, що тривалий час ми не могли отримати висновок експертизи, питання щодо оголошення підозри постійно відкладалось. Була проведена велика робота, але без висновку експертизи ця робота не могла трансформуватися в обгрунтовані підозри. Зараз ми будемо проводити додаткові дослідження, бо цим висновком експертизи не охоплений весь період дії формули. Не виключається, що після додаткової експертизи сума збитків буде ще більшою.
— Коли говорити про збиток і ціну, формула "Роттердам+" полягає у тому, що там закладена ціна антрацитного вугілля, яке нібито їде з Роттердаму, тобто фрахт закладений, тому для населення ціна саме така. Справді вугілля їхало з України до Роттердаму і назад?
— Це не зовсім так, мова йде не лише про антрацитне вугілля. Якщо говорити просто, то окремі складові формули не знайшли свого підтвердження і обгрунтованості в ході розслідування. Сама формула дуже складна, вона має дуже багато складових, які перевірялися в ході розслідування. Якраз було встановлено, що славнозвісний "плюс" є необгрунтованим. Експертиза говорить, що формула дійсно є і вона працювала, ця формула, а висновок про її обгрунтованість чи необгрунтованість не був зроблений.
— Коли ви говорите про деякі речі, які не знайшли свого підтвердження, хоча на папері вони були... Наприклад
— Не знайшла підтвердження ціна фрахту, сума реального імпорту склала біля 1%, хоча згідно паперів це було набагато більше. Також ми досліджували не тільки саму формулу, а й процес прийняття рішення, хто доповідав. І це все дало підстави стверджувати, що а) є певна необгрунтованість окремих складових формули і б) це було зроблено з умислом.
— На користь кого?
— Згідно з фабулою підозри, зловживання службовими особами НКРЕКП в інтересах компанії ДТЕК.
— Про формулу "Роттердам+" вже давно говорять. І це було як одне з звинувачень колишньому президенту і колишній владі, що вона була запроваджена. Справа "Роттердам+" фактично рушила з місця вже при зміні влади, зміні президента. Усі ці речі — затвердження тарифів НКРЕКП і перевезення вугілля — могли б відбуватися без політичної волі найвищого керівництва держави?
— Це питання не до працівника правоохоронних органів, який керується доказами. Наразі із зібраних матеріалів ми змогли довести необхідність оголошення підозри шести працівникам НКРЕКП. А далі — час покаже. Як тільки були оголошені підозри, включилися дуже багато експертів, які почали говорити, що наші дії непрофесійні, що насправді формула обґрунтована. Це явно спростовується матеріалами справи, але у такій медійній кампанії, бачимо, є багато експертів, говорять про обгрунтованість формули. Сам пан Вовк, голова НКРЕКП, не був оригінальним. Він почав писати пости, при тому що ми закликали його прийти до нас і здіснювати свій захист не у Facebook, а в процесуальний спосіб. До речі, представники ДТЕК так і зробили...
На сьогодні двоє із шести підозрюваних перебувають за межами України, вже зафіксовано, що вони не прибули за викликом. Якщо вони не з'являться найближчим часом, буде застосовано механізм міжнародного розшуку.
— Ви так доволі позитивно відгукуєтесь сьогодні про Назара Холодницького, хоча раніше між НАБУ та САП існувало напруження і в медіа говорили, що між вами війна. В яких ви зараз відносинах з Назаром Холодницьким?
— Я ніколи не говорив ані поганого, ані хорошого. Я говорю постійно лише те, що без прокурора, мається на увазі не конкретного прокурора, а антикорупційного прокурора, всі наші розслідування не будуть рухатись. Коли рішення прокурорів не були зрозумілі для детективів, наприклад, справа "рюкзаків": коли прокурор приймає рішення, що зібраних доказів достатньо для передачі до суду, а потім приймає рішення, що ні, немає складу злочину. Такі рішення не сприяють конструктивній співпраці. Зараз динаміка змінилася.
— Останніми тижнями вибухнув ще один скандал щодо Окружного адміністративного суду міста Києва, слідчі дії там проводить НАБУ, а процесуальне керівництво здійснює управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури під керівництвом пана Горбатюка.
НАБУ і управління спецрозслідувань. Що це за історія? Пан Горбатюк на спільній прес-конференції говорив, що це розслідування проводиться у рамках розслідування справ Майдану. Але прозвучали лише речі, які стосуються втручання у діяльність судів, суддів, а про Майдан не йшла мова. Чи там є все-таки епізоди, які стосуються Майдан?
— Це не перший випадок, коли НАБУ працює зі слідчими департаменту спецрозслідувань Генпрокуратури. До речі, це приємний приклад, що можна працювати разом, а не займатися тим, чим займався постійно Юрій Віталійович. Приклад співпраці - справа по чорній бухгалтерії.
Якщо ми говоримо конкретно про прес-конференцію, яка стосувалась окружного адміністративного суду, то справа, в якій проводились негласні слідчі дії у цьому випадку стосувалась "майданівських" справ. Для того, щоб зафіксувати певні додаткові докази у цих справах були залучені детективи НАБУ. В ході проведення цих дій було отримано шокуючі дані, які вказують на те, що правосуддя використовується для формування державної політики і формування державних органів. Найбільш цинічно, що це не просто втручання в роботу ВККС, це спроби формування наглядового органу над судами, який приймає кадрові рішення та дисциплінарні провадження здійснює. При цьому використовується інструмент тиску на Уповноваженого з прав людини та багато інших державних органів, а правосуддя здійснюється не в залі засідань, а в кабінеті керівника. Це дійсно загроза національній безпеці.
— Чи правда, що те, що було показано на прес-конференції, — це лише вершина піраміди?
— На спільній прес-конференції НАБУ і САП було оголошено те, чого, на думку слідчих і прокурорів, було достатньо для оголошення підозр і в майбутньому вони дійсно були погоджені. З іншого боку, матеріалу там набагато більше, проте НАБУ не є основним органом розслідування у цій справі і ми обмеженні позицією колег з Генпрокуратури в частині розголошення матеріалів. Ми направили листа до Генеральної прокуратури з проханням передати нам справу для того, щоб ми були старшими слідчої групи, щоб включились туди представники антикорупційної прокуратури.
— Юрій Луценко достатньо довго тягнув з цією справою. Він казав, що немає достатньо доказів, але потім все підписав. Як відбувається співпраця з Луценком у справі ОАСК зараз?
— Як така співпраця відсутня. Я намагався йому зателефонувати, але він не взяв слухавку. Хотів просто попросити, щоб звернення керівника підрозділу про передачу цієї справи до НАБУ було задоволеним, і ми далі працювали саме в частині цих епізодів, ну і не без допомоги по майданівським епізодам. На сьогодні цей лист не розглянуто.
— Напередодні президентських виборів вибухнув скандал з оборонним комплексом. Журналісти зробили серію матеріалів, після чого почалися перевірки. Там також лунала назва НАБУ, яке, мовляв, сприяло певним речам і, наскільки мені відомо, ДБР взяло до себе цю справу. Що зараз з цією справою?
— З цією справою поки що нічого. Ми одразу заявили, що готові передати всі матеріали, провели своє службове розслідування, вжили певних заходів.
ФОТО: Українське радіо
"Наш обов'язок як Державного агентства — публікувати екологічну інформацію, а в цьому році вона дуже цікава для громадськості. Що стосується того, куди ці дані прямують далі: ми передаємо інформацію до Державної екологічної інспекції, яка має реагувати в межах своїх повноважень. Топ-100 забруднювачів вод, які сформували список цього року, — це по суті одні й ті ж самі підприємства, які роками забруднюють в українські води", — розповідає Марія Шпанчик.
Еколог Олексій Ярошевич висловлює свою думку щодо публікації чергового рейтингу: "Я радий, що така інформація з'являється, оскільки в нас б'ють на сполох лише тоді, коли вже є аварійна ситуація: загибла риба, щось зламалось. І добре, що зараз публікують перелік забруднювачів. Звичайно, можна було очікувати, що найбільше забруднень надходить з Києва та промислових областей. Ця інформація дає загальне поняття про об'єм вод, які недостатньо очищені".
"Щоб такі публікації мали вплив на реальну картину, а ми досягнули доброго екологічного стану та всі річки були чисті, необхідно об'єдати зусилля громадськості та влади. В минулому році по всіх районах річових басейнах було створено басейнові ради. Це платформи, де кожен зацікавлений може висловлювати позицію чи долучатись до розробки планів, згідно з якими будуть існувати басейни", — наголошує Марія Шпанчик.
30 років тому забруднення було значно більше, ніж сьогодні, вважає Олексій Ярошевич, що є добрим знаком для екології: "Раніше працювало значно більше підприємств. Проте склад забруднюючих речовин змінився, що впливає на екосистему. Проблема в тому, що ситуація з моніторингом цих речовин залишилась така сама, як 30 років тому: наші лабораторії визначають не ті показники, які зараз треба шукати, а ті, які вони можуть".
За його словами, виходячи з наявної екологічної ситуації та чинного законодавства, в Україні мають бути очисні споруди повного очищення всюди, де проживає більше 2 тис. населення, та очистка від фосфатів в населених пунктах, де живе більше 10 тисяч насеення: "Проте таких споруд в Україні не існує ніде".
Віцепрезидент Асоціації "Укрводоканалекологія" Ольга Бабій заперечує проти оприлюдненого рейтингу та заявляє, що Асоціація подаватиме апеляцію: "Статистика, яку опублікували, є трохи некоректна. Оскільки вона не стосувалася якості води після очистки каналізації, а лише якості води після очистки води. А Держводагенство взяло суху статистику, детально не розібравшись про що йдеться. Вчора наша асоціація відправила до Держводагентства лист-заперечення. Насправді водоканали в Україні, можливо, можуть стати найбільшими забруднювачами води, якщо не відбудеться реконструкції каналізаційних споруд, 95 % з яких на сьогодні побудовані в 70-х роках минулого століття".
Нагадаємо, Держводагентство оприлюднило рейтинг ста найбільших підприємтсв-забруднювачів вод в Україні. Цей перелік сформували на підставі даних Державного обліку водокористування за результатати поданої суб'єктами господарювання звітності про використання води у 2018 році. 2/3 всіх підприємств, які забруднюють воду, розташовані на території п'яти областей: Дніпропетровської, Донецької, Львівської, Харківської та Луганської. Найбільше підприємств-забруднювачів належить до комунальної власності.
ФОТО: Українське радіо
Як кваліфікувати загибель італійського журналіста Андреа Рокеллі, чи співпрацювали італійські правоохоронці з українськими та чому суд призначив більшу міру покарання, ніж просила прокуратура, розповів Українському радіо в програмі "Справа честі" заступник Генерального прокурора в 2016-2018 роках Євген Єнін.
Ведучий:
Любомир Ференс
— Справу Марківа можна поділити на 2014-2017 роки та 2017-2019 роки. Багато кажуть, що це зона бойових дій, отже Рокеллі загинув у зоні бойових дій. Як з юридичної точки зору можна кваліфікувати цю справу?
— До цього часу в нас існує певна правова невизначеність, оскільки військовий стан не оголошений, тому є різні юридичні погляди, як це кваліфікувати. Воєнний стан не був оголошений, але навіть якби й був, у нас в законодавстві містяться норми, які впроваджують відповідальність за воєнні злочини, наприклад, злочини проти гуманності. Водночас для кваліфікації подібних тяжких злочинів треба довести умисел на вчинення цих конкретних дій.
— У 2014-2017 роках цією справою займалася Служба безпеки України. В 2017 році Марківа затримали, адже він має подвійне громадянство і справою активно зацікавилась італійська прокуратура.
— Зазначена справа стала справою честі для італійської Феміди. В 2012 році італійська влада зіткнулась із схожою проблемою, коли її піхотинці у внутрішніх водах Індії здійснили декілька пострілів з корабельної гармати, в зв'язку з чим було вбито декілька цивільних осіб. У внутрішньому плані італійській владі це коштувало посади міністра.
В той час я працював у посольстві України в Італії і всі наші запити отримували відповіді, що досудове розслідування триває і про подальші дії ми будемо повідомлені. Так тривало аж до 2017 року, коли Марківа затримали на території Італії. Це призвело до активізації українських правоохоронних органів, прокуратури. Ми підготували спільний лист, де запрошували італійських правоохоронців прибути на територію України, аби ми продемонстрували їм всі наявні докази. Пізніше стало відомо, що італійська сторона поставила хрест на співпраці з українськими колегами. Їй треба було реанімуватися і довести свою спроможність захищати інтереси італійських громадян. Плюс давайте не забувати російський чинник — загинув російський журналіст. Тільки сторону Росії цікавила демонстрація, що тут, на Сході України, ніяка не агресія, а йде громадянська війна чи внутрішній конфлікт.
— Італійська прокуратура просила для Віталія Марківа 17 років, суддя призначила 24 роки. Ще має відбутися апеляція, однак на чому все ж таки італійська прокуратура побудувала своє обвинувачення, що це навмисне вбивство? Як можна оцінювати доказову базу, а саме слова журналістки?
— Це можна назвати лише непрямими доказами, які в сукупності могли би бути враховані, але будувати на них лінію обвинувачення є недостатнім. Я вважаю, що судді стали свого роду заручниками соціального запиту, який панував в цьому маленькому містечку. Після 2017 року особи, які включилися в захист пана Марківа, були вмотивованими, але не завжди професійними, часто встрягали в особистісні конфлікти з суддями та прокурорами. Тому так, бувають випадки, коли суд може дати більшу міру покарання, ніж запитує обвинувачення. Але цей вирок є непропорційним доказам, які є, і обстановці, яка панувала в момент трагедії.
Нагадаємо, суд італійського міста Павія засудив українського військового Віталія Марківа з Тернопільщини до 24 років ув'язнення. Суд та присяжні визнали його співучасником у навмисному вбивстві італійського журналіста Андреа Рокеллі та його російського перекладача Андрія Миронова 24 травня 2014 року у Слов'янську.
Обвинувачений свою вину заперечує.
Слухати повну версію.
ФОТО: Українське радіо
Як стати свідомим виборцем, в ефірі "РанокПРО" на Радіо Промінь розповіли політологи Станіслав Шулімов та Антон Суслов.
Ведучі:
Ярина Скуратівська, Євген Павлюковський
Нам тут зебра на хвостику принесла новину: цієї неділі вибори! Одразу подумав: СТРАШНЕ? Нема чого боятись! Ми впевнені, що ти хочеш добре жити в успішній Україні, а тому готовий стати свідомим виборцем. Це легко!
Перше. На сайті Державного реєстру виборців в Кабінеті виборця дізнайся адресу своєї дільниці та номер округу (якщо побачиш абревіатуру ОВО — це воно). Якщо ти вже отримав лист щастя від місцевої виборчої комісії — можеш цього не робити.
Друге. На сайті Центральної виборчої комісії ознайомся із програмами партій (чи хоча б партій-фаворитів). Для цього треба зайти на сайт ЦВК — віднайти в нетрях сайту кнопочку "Позачергові вибори до Верховної Ради 2019" (у колонці ліворуч) — клікнути на зображення з прапором, гербом та написом "21 липня 2019 року" — згори обрати розділ "Партії", а в ньому — "Виборчі списки партій". Або просто тицьнути сюди.
Це все можна робити, якщо твої смаки специфічні. Але є простіший варіант — просто зайди на портал Вибори 2019.
Третє. На сайті ЦВК знайди кандидатів за своїм виборчим округом (так само заходимо на сторінку цьогорічних виборів — згори обираємо розділ "Кандидати" (3-й пункт), і тицяємо на Кандидати в округах — там шукаємо свій округ — і тицяємо навпроти нього на цифру в 2-й колонці. Там же можна ознайомитись із їхніми програмами (зображення з книжечкою прозоро натякає).
Четверте. На сайті руху ЧЕСНО прочитай політичну історію кандидатів за твоїм округом. Там сайт зроблений руками, а не як у ЦВК, тож все інтуїтивно знаходиться.
П’яте. Прийди на дільницю і проголосуй!
5 кроків заради 5 років! Так-так, ми знаємо, що це пафосно. Але ж правда! Голосуй свідомо!
Про сім майже морських книжок говорили в ефірі Радіо Культура в програмі "Книжкова лавка: топ-7" з письменником Андрієм Курковим.
Ведучі:
Олена Гусейнова
"Садівник з Очакова", Андрій Курков
Історія така: є хлопець, якому 30 років, який живе в Ірпені і випадково потрапляє до Очакова. Там йому дістається міліцейська форма 50-х, яка йому допомагає мандрувати в часі. І от з такого хлопчика, який живе в Ірпені з мамою і не особливо активно себе виявляє, він потрапляє в 1957-й рік.
"Шенгенська історія", Андрій Курков
Це перший роман Андрія Куркова, в якому немає жодного українця. Немає України. Але тема дуже актуальна для нас, тому що мова йде про шенгенський простір, тобто про загальний для всіх доступний простір Європи.
"Зло під сонцем", Агата Крісті
Це один з 88 романів про Еркюля Пуаро. Але один з найкращих. Тому що локація справжня — це на кордоні Корнуолла і Девона… Все працює на парадоксі. Що в такому чудовому, красивому, суперчарівному місці під сонцем відбуваються злочини.
"Та, що грає в шахи", Беттіна Хенрікс
Німкеня, що живе в Парижі, написала про грекиню. Про пані поважного віку, яка живе на маленькому острові в Егейському морі разом із дітьми. Все життя працює прибиральницею в маленькому готелі біля моря. Вона чекає, коли постояльники підуть на море, прибирає їхні кімнати, а тоді займається своїми справами. Аж доти, доки вона, прибираючи кімнату молодої пари з Парижа, помічає, що ті пожильці лишили незакінчену шахову партію.
"Старий і море", Ернест Хемінгуей
Текст, який повернув автора у великий світ літератури, примусив світ таки повірити, що він великий письменник. Класичний текст про взаємодію людини, моря і літератури.
Велика тема. Боротьба зі стихією. Людина і стихія. Людина і природа. Людина і доля. Якщо довести цей двобій до кульмінації, то перемагає природа, перемагає доля, перемагає стихія. Майстерність Хемінгуея можна побачити в інтенсивності цієї боротьби.
"Інший чоловік", Бернгард Шлінк
Історія про чоловіка, в якого помирає дружина. Вони прожили чудове життя. І кілька наступних місяців, після того, як її не стало, він намагається дотримуватися всіх ритуалів у своїй щоденній практиці, і з кожним днем це все важче. З нею треба прощатися. І коли він вже не знає, як прощатися з цією пам'яттю, він випадково знаходить лист. Приходить лист від її коханця. Це ефект вибухівки, який відбувається в його світі.
"Травнева ніч, або Утоплена", Микола Гоголь
Історія про панночку, яку не любила мачуха і завела її до русалки. Але панночка помстилася і зробила мачуху теж русалкою. І зробила хлопця щасливим.
Весь ефір слухайте тут
Андрій Курков. Фото Facebook
Заступник голови Центральної виборчої комісії Євген Радченко в ефірі Українського радіо в програмі "Персона ґрата" пояснив, за яких умов можуть скасувати реєстрацію кандидатом у народні депутати Андрія Клюєва.
Ведуча:
Світлана Мялик
"Я хочу відповідально сказати, що ця ситуація стосується не тільки Андрія Клюєва. Таких осіб є набагато більше. Враховуючи вимоги статті 9 Закону "Про вибори народних депутатів України", Центральна виборча комісія у будь-який час до дня голосування має право і можливість скасувати реєстрацію будь-якого кандидата, якщо виявить інформацію про те, що ця особа не відповідає вимогам статті 9, наприклад, не проживала протягом 5 років на території України", — зазначив Євген Радченко.
Радченко зауважив, що реєстрацію кандидата скасують, якщо компетентні органи нададуть відповідні відомості, які унеможливлюють реєстрацію на виборах відповідно до чинного законодавства.
"Якщо компетентні органи, не тільки пан Аваков своїм листом, нададуть відомості, а не лист, про те, що хтось десь був чи не був, то Центральна виборча комісія, безумовно, їх розгляне і, безумовно, скасує реєстрацію будь-якого кандидата, якщо на те будуть підстави", — сказав він.
Читайте інтерв’ю повністю: Політичні погляди не мають для ЦВК жодного значення — Радченко
Нагадаємо, 2 липня ЦВК зареєструвала колишнього депутата від "Партії регіонів" і екс-главу Адміністрації президента Януковича Андрія Клюєва кандидатом у депутати на вибори до Верховної Ради, які призначені на 21 липня. Верховний Суд заявив, що не зобов'язував ЦВК вносити Шарія та Клюєва до виборчих списків. Тим часом, у ГПУ обіцяють арештувати Клюєва та Кузьміна щойно вони перетнуть кордон.
Ввечері 2 липня на Майдані Незалежності у Києві зібралися люди на акцію протесту через рішення Центральної виборчої комісії про реєстрацію кандидатами у народні депутати Андрія Клюєва та блогера Анатолія Шарія.
Прослухати повну версію.
На фото — заступник голови ЦВК Євген Радченко
Чи скасують реєстрацію Андрія Клюєва та Анатолія Шарія кандидатами у народні депутати, як впливають рішення Верховного Суду на роботу Центральної виборчої комісії, та як відбувається новий судовий процес з партією "Рух нових сил" Міхеїла Саакашвілі — про це в ефірі Українського радіо в програмі "Персона ґрата" говорили із заступником голови Центральної виборчої комісії Євгеном Радченком.
Ведуча:
Світлана Мялик
Новина про реєстрацію кандидатами колишнього регіонала Андрія Клюєва та відеоблогера Анатолія Шарія сколихнула українське суспільство. Напередодні на Майдан виходили люди, відбулись акції, тривали політичні дискусії. Мітингувальники дали ЦВК декілька днів, аби це питання було врегульовано. Хто взагалі винен у цій ситуації? Чому ЦВК ухвалила таке рішення?
— Мене дуже турбує те, що звістка про реєстрацію таких панів, як Клюєв та Шарій сколихнула суспільство тільки вчора. Центральна виборча комісія волала про допомогу, про те, що органи державної влади не надають адекватної інформації.
Коли ЦВК відмовила у реєстрації зазначеним панам, і не тільки їм, то суспільство сприйняло це як належне. Коли Верховний Суд фактично зобов’язав ЦВК їх зареєструвати, суспільство сприйняло це як належне. А коли Центральна виборча комісія, не маючи іншого виходу, виконала рішення Верховного Суду, чомусь громадськість сколихнулася. Тому давайте не шукати винних, а подивимось, як працюють державні органи і наші реформовані суди.
Глава МВС Арсен Аваков направив листа до ЦВК і заявляє, що екс-глава Адміністрації президента Віктора Януковича Андрій Клюєв залишив Україну у 2014 році. З того часу він не проживав на території нашої країни. Чи вплине цей лист на подальші ваші дії і ухвалення рішення про зняття кандидатури Андрія Клюєва з реєстрації кандидатом у депутати?
— Я хочу відповідально сказати, що ця ситуація стосується не тільки Андрія Клюєва. Таких осіб є набагато більше. Враховуючи вимоги статті 9 Закону "Про вибори народних депутатів України", Центральна виборча комісія у будь-який час до дня голосування має право і можливість скасувати реєстрацію будь-якого кандидата, якщо виявить інформацію про те, що ця особа не відповідає вимогам статті 9, наприклад, не проживала протягом 5 років на території України.
Якщо компетентні органи, не тільки пан Аваков своїм листом, нададуть відомості, а не лист, про те, що хтось десь був чи не був, то Центральна виборча комісія, безумовно, їх розгляне і, безумовно, скасує реєстрацію будь-якого кандидата, якщо на те будуть підстави.
Якщо не буде чітких даних від Держприкордонслужби, ви також можете реєструвати? Якщо президент-втікач Віктор Янукович теж подасть документи, ви теж будете зобов’язані зареєструвати кандидатом?
— За тією логікою, яку нам демонструє Верховний Суд, так... Центральна виборча комісія виконає ті вимоги закону, які є. І ми виконуємо вимоги закону. Політичні погляди для Центральної виборчої комісії не мають ніякого значення.
Чи затягнеться виготовлення бюлетенів у зв’язку з ситуацією, що склалась? Якщо буде рішення про зняття з реєстрації Клюєва, Шарія, їхні прізвища будуть у бюлетені?
— Це дві різні ситуації. Щодо Шарія, то він є першим номером у списку політсили "Партія Шарія". Він уже буде у бюлетені по загальнонаціональному виборчому окрузі. З паном Клюєвим ситуація інша. Він балотується у 46-му виборчому окрузі Донецької області. Якщо рішення про скасування його реєстрації буде до того часу, як бюлетені не є надрукованими, тоді в бюлетенях прізвища пана Клюєва не буде. Якщо бюлетені будуть надруковані з прізвищем пана Клюєва, однак Центральна виборча комісія встигне скасувати його реєстрацію, то дільнична виборча комісія скористається штампом "вибув".
ЦВК внесла партію "Рух нових сил" Міхеїла Саакашвілі до виборчого бюлетеня під номером 22 без проведення нового жеребкування. Чи не призведе це до судових позовів?
— Призвело. Сьогодні о 8:30 вже почалось засідання суду. Суд дав нам цілих 49 хвилин для того, аби написати відзив. Вчора о 18:11 зайшла ухвала суду, в якій був строк до 19:00, аби дати свої аргументи. Зараз у нас відбуваються засідання суду.
Це може бути загрозою для проведення позачергових парламентських виборів?
— Це залежить від того, яке рішення (суду — ред.) буде. Ми обстоюємо свою правоту. Ми вважаємо, що наші дії законні. На наше переконання, партія "Рух нових сил" неналежним чином оформила документи для подачі при реєстрації. ЦВК відмовила. "Рух нових сил" подав до суду і виграв. Ми виконали рішення суду. Ми зареєстрували. Після того виникло питання з жеребкуванням.
Центральна виборча комісія спеціально скликала нараду з уповноважених представників політичних партій, суб’єктів виборчого процесу, з правом дорадчого голосу. Із присутніх представників 14 осіб висловилися за те, щоб не проводити пережеребкування, а троє висловилися за те, щоб проводити. Ми оцінювали цю ситуацію і з точки зору законності, і з точки зору того, чиї права і яких суб’єктів виборчого процесу будуть порушені.
Центральна виборча комісія виходила з кількових аргументів. Перший — політичні партії, які встигли прожеребкуватися і отримали свої номери, поукладали договори і почали вже передвиборчу агітацію з використанням цих номерів. Якби ми провели пережеребкування, ми б порушили інтереси та права тих партій, яких більше, ніж одна. Другий — це виборці. Виборці теж дивляться рекламу, дивляться агітацію і сприймають ці номери. Якби ми поміняли номери, це було б введенням виборців в оману.
Яку перспективу може мати рішення України відкликати спостерігачів від ПАРЄ на позачергових виборах до парламенту? Чи вплине це на відносини України з Європейським Союзом?
— Центральна виборча комісія не буде реєструвати цих спостерігачів. Чи вплине це — питайте у Міністерства закордонних справ.
Прослухати повну версію.
На фото — заступник голови ЦВК Євген Радченко
Пенсіонерка Неля Рожко в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Зранку" розповіла про те, як вона намагається поновити отримання пенсії, оскільки у Пенсійному фонді вирішили, що вона померла.
Ведучий:
Дмитро Хоркін
"Я отримую пенсію на пошті у призначений мені день. Приходжу я на пошту, а мені кажуть: "Ви знаєте, Вас немає у списках, і Пенсійний фонд пенсії Вам не перерахував". Я думала, що це якась помилка, оскільки, крім хати, лікарні та магазину, я нікуди не ходила. Я пішла на пошту в центр обслуговування пенсіонерів, потрапила до інспектора. Інспектор подивилася на мій паспорт, дуже довго вивчала його, дивилася у комп’ютер і каже, що за списками Міграційної служби Ви вважаєтеся померлою. Інспектор звернулася до начальника служби, і начальник служби мені категорично заявила, що "якщо ви нам терміново не принесете довідку, а яку — про це там знають (про те, що мій паспорт дійсний)". Я пішла до прокуратури і написала заяву", — зазначила Неля Рожко.
Пенсіонерка зауважила, що з квітня минулого року і дотепер не отримує пенсії.
"З квітня і дотепер я досі не отримую пенсії. У вівторок, 18 червня, я просила на пошті перевірити, чи я є у списках. Мене у списках не було", — зауважила вона.
Рожко розповіла, що вона отримала лист від Пенсійного фонду, в якому було сказано про те, що вона мала повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки. Хоча пенсіонерка наголошує, що цей пункт не доцільно застосовувати до неї.
"З травня мені почали приходити відписки з Пенсійного фонду. Першим відписався в.о. начальника головного управління, який посилався на п. 3 част.2 статті 16, що згідно з цим пунктом я повинна була прийти і відмітитися в них. Цей пункт передбачає таке: "застрахована особа зобов’язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки: про виїзд за межі держави або обставини, що спричинюють зміну статусу застрахованої особи". Але нічого зі мною не відбувалося, тобто мені не було чого їм повідомляти", — сказала Рожко.
Постраждала пенсіонерка зараз "подає скаргу, аби правоохоронні органи зареєстрували її справу в єдиному реєстрі досудових розслідувань, аби вони з’ясували у чому причина і що від неї хоче Пенсійний фонд".
Зазначимо, що до Українського радіо звернулася слухачка Неля Рожко. З квітня цього року Неля Рожко перестала отримувати пенсію. Звернувшись до Пенсійного фонду України, вона дізналася, що у реєстрі Пенсійного фонду та за списками Міграційної служби вона вважається померлою, хоча насправді є живою.
Пенсійний фонд запевнив Українське радіо, що вже з липня Неллі Рожко буде відновлено виплату пенсії.
Прослухати повну версію.
Фото — НБУ
Лінійна продюсерка головної редакції літературних передач і радіотеатру, авторка і режисерка радіовистав Українського радіо Нелля Даниленко та звукорежисерка Олена Єфимчук стали лауреатами Премії імені Івана Франка за перемогу в номінації "За кращий твір у радіомовній сфері".
Премія імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності присуджується за нові оригінальні публіцистичні твори, які сприяють утвердженню історичної пам’яті народу, його національної свідомості та самобутності.
Цього року в номінації "За кращий твір у радіомовній сфері" перемогли Нелля Даниленко, авторка сценарію і режисерка радіофільму, заслужена журналістка України, та Олена Єфимчук, звукорежисерка, за створення документально-художнього радіофільму "Валерій Марченко. Дорога до вічності".
Цей твір розповідає про політв’язня радянських концтаборів, який виступав проти русифікації України, Валерія Марченка.
"Доля цієї молодої людини, Валерія Марченка, вразила би кожну людину, яка про нього дізналась. Померти у 37 років, не скорившись, піти на каторгу, піти у в’язницю тільки того, що ти обстоював свободу слова, свободу своєї країни, боровся з русифікацією — це, звичайно, не могло не вразити", — ділиться думками авторка фільму Нелля Даниленко.
Журналістка вважає, що про Валерія Марченка необхідно було розповісти тому, що зараз мало хто про нього знає.
"Усі, хто бачили портрет Валерія Марченка, говорили: "О! Жан-Поль Бельмондо!" Вони справді дуже-дуже схожі. Є лист, який він (Валерій Марченко – ред.) пише до сестри, де запитує, чи справді він схожий на Бельмондо. "Бо якщо так, то я йому напишу, бо поки він фільми знімав, я тут сидів за гратами. Нехай поділиться гонорарами, бо так несправедливо"", — розповідає Нелля Даниленко.
Радіофільм-переможець належить до циклу радіофільмів Неллі Даниленко та Олени Єфимчук "Світочі епохи" — циклу радіопортретів видатних українців.
"Був ще радіофільм про Івана Піддубного, котрого називали чемпіоном чемпіонів, 6-разового чемпіона світу з боротьби. Був фільм про Марію Капніст, яка пройшла усю каторгу сталінських таборів і знайшла у собі сили не зламатися, не озлобитися, стати акторкою, — розповіла Нелля Даниленко. — Ще Віра Холодна, теж дивовижна історія, дивовижна акторка. Микола Зеров, якого називають лідером неокласиків, але про якого також мало відомо. Серж Лифар, про якого не можна було не розповісти, бо його передсмертна записка закінчувалась словами "Серж із Києва. Українець до кінця"".
Радіофільм "Валерій Марченко. Дорога до вічності" створений на Радіо Культура і транслювався в ефірі UA: Радіо Культура і в ефірі UA: Українське радіо.
На фото Нелля Даниленко. Фото з Фейсбуку
30 травня відбувається інтернет-голосування за новий склад Ради громадського контролю Національного антикорупційного бюро України. В ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Зранку" голова Ради громадського контролю Національного антикорупційного бюро України Галина Янченко та член Ради громадського контролю Національного антикорупційного бюро України Анна Калинчук розповіли про процедуру онлайн-голосування та окреслили коло повноважень РГК.
Ведучі:
Богдан Буткевич, Христина Стець
"Сьогодні відбуваються вибори до нового складу Ради громадського контролю, і 6 червня мають оприлюднити результати цього голосування, і ми будемо мати нову Раду громадського контролю при НАБУ", — зазначила Галина Янченко.
Голова Ради громадського контролю зауважила, у якому форматі відбуваються вибори.
"У нас завершується 4-та каденція Ради громадського контролю. Це особлива громадська рада, яка створена при НАБУ, яка складається з 15 представників антикорупційних організацій. Склад Ради громадського контролюоновлюється щороку. Вибори відбуваються в онлайн-форматі. Голосування відбувається з 9 ранку до 9 вечора", — сказала вона.
Янченко окреслила коло ключових повноважень Ради громадського контролю.
"У Ради громадського контролює ряд основних функцій, до яких належить участь у кадровій політиці НАБУ. З 15 осіб 9 можна делегувати у відбіркові комісії НАБУ. Друге важливе повноваження це вплив на рішення дисциплінарної комісії. Також ми даємо висновки на піврічні звіти НАБУ. Крім того, РГК розпочала ряд активностей, які допомагають покращити якість НАБУ, насамперед, це публічні заходи та судовий моніторинг", — повідомила вона.
Анна Калинчук зауважує, що авторитетні організації опублікували свій список 15 ленів до Ради громадського контролю.
"На сайті Національного антикорупційного бюро публікується весь перелік осіб, який бюро допустило до участі в у конкурсі. Серед тих документів, які потрібно подати для того, щоб стати кандидатом, є декларація, автобіографія, мотиваційний лист, тобто ця сукупність інформації Якимось чином може дати зрозуміти хто є хто. Крім того, на сьогодні уже є громадські організації, які зарекомендували себе у сфері протидії та боротьбі з корупцією. Вони склали список своєї 15-ти, кого б вони бачили в Раді громадського контролю, тому, як на мене, це те, на що потрібно орієнтуватися", — сказала вона.
Прослухати повну версію.
Фото — РГК НАБУ, facebook.com