Результат пошуку: Життя в ефірі
Фото: Пресслужба KHAYAT
"Я безперервно рефлексую на тему людських стосунків, адже вони настільки перенасичені гострими сюжетами, що на їх розкриття може не вистачити цілого життя. В новій пісні "Рубікон" мені хотілось показати певний градієнт нестабільності, яка буквально зводить з розуму, коли ти усвідомлюєш неминучість фіналу, адже страх змін, спогади та банальна звичка дуже часто не дають людям рухатись далі. По факту ця пісня про сміливість поставити крапку. Відео ж до пісні має легку, гіперболізовану атмосферу божевілля, такого собі внутрішнього особистісного хаосу, який відбувається у головах і серцях людей при розставанні. Там я буквально розриваюсь на декілька особистостей, які не можуть співіснувати, як одне ціле, і це насправді дуже весело спостерігається. Але хто б що не казав, дорослішання і цинізм ходять за руки, і тому емоційний сенсовий спектр моїх пісень про кохання стає все ширшим. Я впевнений, що багатьом слухачам буде що згадати під цей трек. Цей трек насправді є також однією з перших ластівок майбутнього альбому "Контрасти", який вийде у квітні наступного року, і це щось зовсім нове для мене, тому що я експериментую, як композитор, як автор і буду змішувати там вперше для себе електронну музику та симфонічну. Я зовсім не знаю, яким буде фінальний результат, але дуже-дуже сподіваюся, що ви його оціните", — розповів KHAYAT в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у березні Khayat видав переспів пісні Кузьми Скрябіна.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські прем’єри 6-13 вересня: Олександр Положинський, Yaktak, MamaRika, Michelle Andrade, NANA
Фото: Пресслужба Zelenooka
"Хочу поділитися з вами історією мого нового треку "Коли немає сил". Ця пісня для всіх тих, хто коли-небудь відчував, що сил більше немає. Пісня починається з рядків "безкрає жовте поле, світанкове небо не просто так". Цей образ для мене — це дитинство. Спогади про те, як я мріяла, їдучи на велосипеді на роботу на поле, що коли виросту, то я зроблю все, аби стати співачкою. Пісню я написала за годину в ностальгії з минулого життя в рідному Ізюмі. Мінімалістичне аранжування вдало підсвітило сенс пісні, який я хотіла донести. Я дуже вдячна вам за підтримку і вірю, що ця пісня зможе стати для вас тією ниточкою, яка допоможе не зупинятися на шляху до вашої мрії. Ми всі можемо досягти більшого, навіть коли здається, що більше немає сил. А найближчим часом я готую новий реліз та фіт. А з яким саме артистом — поки секрет, нехай буде інтрига", — розповіла Zelenooka в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські прем’єри 6-13 вересня: Олександр Положинський, Yaktak, MamaRika, Michelle Andrade, NANA
Фото: Пресслужба NANA
"Майже рік тому я презентувала дебютний ЕP "Cекрет-чат" про жіночу незалежність та самодостатність, а вже зараз я готова поділитися з вами набагато обширнішою роботою — це мій перший повноформатний альбом під назвою "Urban". Ця платівка — великий експеримент над жанром поп-музики. За допомогою вкраплень інших стилів у альбом кожен трек звучить особливо і самобутньо, не вибиваючись із загального концепту. Цією роботою хочеться показати себе слухачам зовсім іншою і, в першу чергу, різносторонньою. Альбом "Urban" — це уособлення міста та всього, що в ньому відбувається, живе і розвивається. Місто не має меж. Мені здається, це і є провідна ідея цієї великої роботи, адже місто — це набагато більше, ніж тони хмарочосів. Воно ховає у собі людські почуття, спогади, емоції та думки. Альбом розділений на три частини, кожну з яких починає однойменна інтерлюдія: urban:ритм, urban:любов та urban:рефлексія. Назва кожної з них відповідає настрою тої чи іншої частини. У альбомі зібрані треки, у яких себе впізнають навіть полярно-протилежні слухачі, адже це про людей, про їх ритм життя і почуття, про їх думки і слова. Над створенням альбому "Urban" я працювала разом з креативним продюсером JAS 51, що виступив саундпродюсером та співавтором платівки. А звукорежисером виступив Сліпток. Також в альбомі є пісні із запрошеними артистами, вже відомий сингл "Брудно" з XXV кадром, а також трек "Бувай" з виконавцем The Curly. Одним із ключових треків у альбомі "Urban" є трек "Шанси". Він написаний про тяжіння людей до неземних і сокровенних почуттів попри неможливість нести за них відповідальність. На мою думку, "Шанси" — один з найчуттєвіших треків з усього альбому. Попри зрозуміле поп-звучання, він несе досить складні та важливі сенси. Ми маємо бути ментально готові до любові, інакше не ми будемо власниками своїх почуттів, а навпаки. Я неймовірно рада поділитися з вами такою важливою подією, як реліз дебютного повноформатного альбому. Нехай кожен віднайде у ньому той трек, який відгукнеться глибоко в серці", — розповіла NANA в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у липні NANA і XXV кадр спільно видали трек "Брудно".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські прем’єри 6-13 вересня: Олександр Положинський, Yaktak, MamaRika, Michelle Andrade, NANA
Фото: Пресслужба oneWITCH
"Хочу презентувати вам дуже важливий для мене сингл "Літали". Це наша спільна робота з Romario Punch. Коли я дописала текст до цього треку, я зрозуміла, що це діалог і мені дуже хотілося втілити його в життя і дати ролі. Коли я почала думати, хто б міг би відчути це, одразу згадала про Рому. З ним ми познайомилися минулого літа на шоу "Голос Країни". І там ми зрозуміли, що в нас збігається музичний вайб. Саме в цій пісні це можна почути та відчути. Трек "Літали" про відстань, про стосунки між людьми і як ми щодня долаємо перешкоди, щоб підтримувати зв'язок. Дуже символічно вийшло, що я в Києві, а Рома у Варшаві, і навіть створення цього треку і кліпу до нього відбувалося дистанційно. Вже третій рік, як в кожного українця призупинилося життя, а ми тримаємось і продовжуємо жити. Щодо подальшого життя oneWITCH — за місяць вийде фінальний трек, що стане заключним в першому мініальбомі. Зараз ми з саундпродюсером Data Head і командою працюємо над матеріалом для Євробачення, тому чекайте нових релізів та новин", — розповіла oneWITCH Вікторія Родько в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у липні oneWITCH випустила сингл "Zvuk".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські прем’єри 6-13 вересня: Олександр Положинський, Yaktak, MamaRika, Michelle Andrade, NANA
Фото: Пресслужба vioria
"Мій перший дебютний альбом називається "Кістки". І так, це звучить досить моторошно, але насправді нічого страшного в ньому немає — я лише співаю про те, що ми любимо обіймати один одного до хрускоту кісток, любимо проживати це життя і відчувати його до кісток, любимо інколи перемивати один одному кістки. Тобто я закладала саме ось такі сенси. Ця робота є для мене особливою, тому що, по-перше, це мій перший дебютний альбом — повноцінний, не EP-шка. По-друге, я задоволена абсолютно кожною піснею і абсолютно кожна пісня є для мене вже такою дорослою з красиво підібраним текстом. Я дуже парилась над текстами, щоб вони були більш дорослішими. Не у всіх піснях це вийшло, в деяких піснях все ж таки лишається такий дуже тінейджерський вайб, але я вважаю це нормально, адже мені 20 років, я ще не супер доросла людина, тому я співаю про те, що проживаю. Але там є досить дорослі пісні, такі як "Погана ідея" та "Світлофорами", і я сподіваюсь, що зможу залучити ними вже більш дорослу аудиторію. Що буде далі? Я поки що не знаю, тому що поки не зрозуміла, коли наступний сингл. Слухайте поки що мій альбом, а також, якщо хочете послухати його наживо, я всіх запрошую на презентацію мого альбому і на мій сольний концерт, який відбудеться вже 27 вересня в Києві в клубі Mezzanine. Там буде презентація нових пісень, а також ми поспіваємо з вами і старі хіти, тому обов'язково приходьте. Всіх чекаю!", — розповіла vioria в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у червні vioria представила трек "Барабанщик!".
Також читайте інтервʼю vioria: Я хочу співати про те, що мені подобається, і не зважати на думку інших.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Пресслужба Michelle Andrade
"У пісні "Краля" я повертаюсь до теми girl power, як колись у треку Mirror. Над новим синглом я знову працювала разом з моїм другом саундпродюсером Вовою Mazhora. Хочеться, щоб дівчата слухали "Кралю" та відчували свою жіночу силу. Бо я задумувала її, як нагадування про те, що кожна з нас уже красива і цінна сама по собі. Нас люблять не за наші досягнення, а просто тому, що ми є. А впевненість у собі з'являється тоді, коли починаєш любити та цінувати себе. Але це усвідомлення прийшло до мене не так давно, в моєму житті було навпаки: всі навколо вірили в мене, а я одна сумнівалася в собі і думала, що я недостатньо хороша. То мені дуже запам'ятався коментар Ріани про те, як вона вдає, що почувається впевненою і безстрашною. Якщо коротко, то fake it till you make it. Я почала створювати навколо себе атмосферу, в якій я б хотіла рухатися вперед. Тоді я почала цінувати себе не тільки за досягнення, а й просто за те, що можу бути собою навіть у важкі моменти. Вперше я заспівала "Кралю" влітку на сцені фестивалю Atlas United. Тоді поруч зі мною була моя команда, дівчата з балету, з якими ми поставили дуже кльові постановки. Тому я вирішила не знімати кліп, а випустити денс відео на пісню саме з виступу, бо воно ідеально передає ідею і енергію треком. Тож, дивіться, відчувайте і пам'ятайте, у кожній з нас живе справжня краля", — розповіла Michelle Andrade в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
У суботу, 14 вересня, о 12:00, Michelle Andrade стане гостею прямого ефіру шоу "Вікенд нової музики" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у березні Michelle Andrade видала сингл "В твоїх очах".
Також читайте інтервʼю Michelle Andrade: Для мене дуже важливо, щоб моє життя було в моїх руках.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Пресслужба Кажанни
"Пісня "Усмішка" стала справжньою новою сторінкою в моєму житті. Можливо, це перша насправді позитивна і оптимістична пісня, яку я написала, адже багато людей кажуть, що, прослухавши "Усмішку", хочеться і самому посміхнутися, і навіть в поганому настрої ця пісня якимось чином витягає з тебе найпозитивніші фібри твоєї душі. Історія цієї пісні досить проста: я дуже мріяла переїхати до Києва, адже це моє улюблене місто, в якому я навчалася, довгий час жила, але потім з початком повномасштабної війни з особистих причин мені довелося відмовитися від мрії жити в Києві і переїхати до Одеси. Я полюбила це місто по-своєму, але Київ — це моя справжня любов, справжня мрія, і я завжди знала і знаю, що хочу жити лише тут. Одного дня я просто прокинулася і зрозуміла, що далі тягнути нікуди, я повинна повернутися в свою місцину. І народилися такі рядки, що "хай позаду залишаються вокзали і міста, я усе на світі маю, бо усмішка на вустах". І справа не в тому, де ти чи які обставини тебе оточують, справа в тому, як ти почуваєшся всередині. І я почала вчитися мислити позитивно, почала багато працювати, і життя мені допомогло нарешті повернутись до мого рідного міста. Я дуже цьому рада. Ця пісня стане такою передісторією до мого майбутнього альбому, я зараз працюю над своїм першим альбомом, який буде називатися "Рукокрила", я його невдовзі презентую. Користуючись нагодою, запрошую вас на свій перший сольний концерт 7 грудня, який відбудеться у Києві в клубі Atlas", — розповіла Кажанна в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у липні Кажанна у реаліті-шоу "Мультипотяг" створила пісню "Магія".
Також читайте інтервʼю Кажанна: "Порівнювати себе з іншими — це меншовартість".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Пресслужба Ann in Black
"У пісні "Я шикарна"дуже цікава історія створення. Нещодавно моя подружка сказала мені таку гіпотезу, що ми є тими, що ми слухаємо. Якщо ти слухаєш 100 разів про розлучення чи про розставання — це й відбувається у твоєму житті. Якщо ти слухаєш, що в тебе класний настрій, що ти шикарна та унікальна — відповідно в тебе також це відбувається у житті. І я подумала, що чому б не написати пісню-афірмацію якраз от спеціально з ціллю, щоб людина, коли слухала цю пісню, її життя мінялося на краще: щоб вона себе відчувала більш впевненою, щоб вона відчувала себе унікальною, коханою. Вона дуже легко пішла, дуже швидко народилась, я її спочатку показала своїм підписникам шматочок в Instagram, вони дуже швидко почали її репостити, знімати свої рілси, і я зрозуміла, що так, вона заходить аудиторії, тому треба дописувати і релізити, робити повністю. Пісня має три основні меседжі: перше, що не дивлячись ні на що, ти найкрасивіша для себе, в першу чергу, ти найунікальніша, ти най-, най-, най- і тому ти маєш так себе відчувати, щоби так само тебе відчували інші. Другий меседж — що б не відбувалося навкруги, ти молодець. І третій момент – це коли ти знаєш, чого ти варта, то всесвіт тобі і дарує це. Тому я бажаю всім слухачам, щоб ви себе відчували на 10 із 10, щоби ніякі проблеми не могли вам зіпсувати настрій", — розповів Ann in Black в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у липні Ann in Black видала сингл "Він хропе".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Президент США Джо Байден виступає з промовою в навчальному центрі "Карпентерс Піттсбург", 31 березня 2021 року, Піттсбург, США. Фото: AP/Evan Vucci
Італія багато в чому допомагає Україні, але…
Міністр закордонних справ Італії Антоніо Таяні заявив, що Італія не дає дозвіл бити італійською зброєю по території Росії. Чому Італія досі проти і чому вони це вголос висловлюють?
Італія була тією країною, яка перед тим, як підписати безпекові угоди з Україною, сказала, що вони мають лише політичний характер, політичний відтінок, а не юридичне зобов'язання. Таяні сказав про це, виступаючи перед депутатами італійського парламенту перед поїздкою до Києва. Таяні належить до партії "Вперед, Італіє" — це партія колишнього прем'єр-міністра Сільвіо Берлусконі. Ця партія орієнтується не на ескалацію з Москвою, а завжди буде сателітом Москви. Але це не є рішенням партії, це є рішення уряду. Попри це Італія залишається державою, яка багато в чому допомагає Україні, але саме питання не давати використовувати італійську зброю, щоби бити по російській території, пов'язано саме з рішенням загальним. Політична ситуація в країні є непростою і доволі потужна опозиція взагалі щодо рішення не давати Україні зброю. Я дивуюся, наскільки прем'єр-міністерці Італії Джорджі Мелоні вдається знаходити аргументи і займати жорстку позицію, щоби хоча б щось Італія давала Україні.
На крайньому засіданні міністрів закордонних справ ЄС кожна країна самостійно буде ухвалювати рішення давати дозвіл чи ні. От Нідерланди — їм все одно — вони сказали, що Україна може використовувати їхні літаки для ударів по російській території. Маємо абсолютно різні погляди. Нідерланди в рази менші територіально і кількістю громадян, ніж Італія. І навіть з тим, що правлячою у Нідерландах є партія Герта Вілдерса (представляє засновану і очолювану ним Партію Свободи — ред.), яка є з абсолютно проросійськими поглядами, попри це нідерландський уряд знаходить в собі єдність і силу сказати, що Україна може використовувати їхні літаки. Зрештою вони кажуть, це вже не є їхніми літаками, а це українські літаки — чого тут входити в деталі?
Антоніо Таяні. Фото: newsroom.consilium.europa.eu
Метальна боязнь італійців Росії
Історично так склалося, що в Італії не є дуже прихильними політики та й пересічні громадяни до США, там поширені певні антиамериканські настрої. Наскільки, наприклад, позиція США могла би впливати на Італію?
Я думаю, що, більший фактор тиску має саме відчуття того, що Італія в Другій світовій війні була на стороні нацистської Німеччини і програла на стороні країни, яка програла війну. І в італійців залишилася така ментальна боязнь, що Росія — це велика країна з великою армією, яка не зважає на людське життя, солдатів може кидати в бій без озирання на втрати. І саме вони вважають, що росіяни не європейці, і тому від них очікувати мало чого позитивного можна. Відповідно краще не конфліктувати з ними, краще не входити глибоко у війну, щоб знову не опинитися на боці країни, яка може бути побитою Росією.
Залітає дрон чи ракета на територію Польщі або Румунії і НАТО бездіє
Тобто це означає, що немає віри в НАТО?
Це більш історичні ментальні якорі, які ще сидять з Другої світової війни, які пов'язані із пацифістькими рухами в Італії. Вони дуже тісно вплетені в політичну кон'юнктуру італійського уряду. В італійському ефірі мені говорили, що якщо ми даємо Україні зброю, то ми вже є учасниками війни. Коли ти їм пояснюєш, що це не є війна Італії проти Росії, а це війна більш глобального масштабу демократій, тому що якщо демократія в Україні програє, то ви просто будете змушені домовлятися з Росією, а Росія не буде вважати демократію, як одну з форм правління. Тому в італійців є цей страх, що краще ми будемо десь в стороні від цієї війни і не будемо втягуватися, щоб потім не відповідати.
А щодо НАТО, то я би не сказав, що є страх слабкості НАТО. НАТО себе дуже й не проявляло, але воно проявляє себе такими мікрокроками, коли, наприклад, залітає дрон чи ракета на територію Польщі або Румунії і НАТО бездіє. НАТО не відповідає. Якби була відповідь, то це би автоматично підняло моральний дух віри в сили НАТО. Тісні зв'язки Італії та Росії, які були роками ще за часів Сільвіо Берлусконі, де для італійців Росія вважалася бездонною бочкою — це про простоту і доступність легких грошей саме з Росії.
Нам треба про Сполучені Штати Америки поговорити в двох аспектах. Перший — це ті заяви, які ми чуємо впродовж останніх днів і тижнів про те, що дискусії ведуться, щоби дозволити не тільки по прикордонних областях Росії завдавати удару, але і глибше. Але ці дискусії поки що не завершилися позитивним для нас рішенням. І друге: а що відомо нам про погляди Камали Гарріс, тому що про погляди Трампа ми більш-менш можемо судити. А от стосовно Камали Гарріс, станом на зараз, ми, напевно, що не можемо достеменно говорити, попри те, що вона працювала в команді Байдена?
Насправді дійсно невідомо, але Камала Гарріс буде дотримуватися лінії, яку започаткував Джо Байден, тобто лінії Демократичної партії — це є підтримка України, це є засудження агресії і, очевидно, сподівання наші покладаються саме на майбутню підтримку. Я завжди закликаю уважно стежити за тим, як формується бюджет Сполучених Штатів на наступний рік. Нагадаю, що бюджетний рік завершується у вересні й Конгрес має ухвалити новий бюджет. І чи там закладаються кошти на підтримку України? Це дуже важливо в розумінні того, які партнерські стосунки в нас будуть зі США.
У разі повернення Трампа безпекова угода зі США зупиниться?
Підписана зі США безпекова угода передбачає, що ця підтримка має тривати. Станом на зараз вона є чинною, тобто по ідеї вона мала би знайти відображення і в бюджеті.
Політично так, тобто політично підтримка України в цій угоді зазначена, як і в інших. Тобто прийде, умовно, Трамп, то він може це, очевидно, відкоригувати або взагалі зупинити цю угоду. Навряд чи це станеться, тому що в Сполучених Штатах добре працює тяглість інституційної пам'яті. Тобто якщо закладено щось було на стратегічному рівні співпраці одним урядом, не все скасовується одразу, хоча прецеденти були. Тому тут не все зрозуміло.
Тарас Семенюк. Фото: facebook.com/taras.semenyuk.35-1
Під кінець правління Байден може дозволити бити вглиб Росії
Чи можуть усе-таки США зважитися на дозвіл використовувати їхню далекобійну зброю по території РФ?
Я думаю, що під кінець свого правління Джо Байден може зважитись. Саме ми, українці, є тим поштовхом еволюційним в ухваленні важливих рішень для збереження демократії. Тобто тисячу разів ти можеш пояснювати, що це потрібно для збереження взагалі всього демократичного світу і тільки тоді ухвалюються рішення. Джо Байден є представником олдскульної політики "кіссінджерської", коли рішення ухвалюються не одразу всі, скажемо так, бити зі всіх гармат, а поступово, зважаючи на баланс інтересів. (Генрі Кіссінджер, який у 1970-х роках був державним секретарем США і радником з національної безпеки – ред.) Ми ж бачимо, що немає чіткого розуміння Сполучених Штатів, принаймні публічно, якою має бути перемога України: чи це поразка Росії, чи це розвал Росії, чи це домовленість із Росією? Ми маємо свою візію перемоги і тому звідси виходить ось це затягування надавати дозвіл Україні бити далекобійною зброю чи ні. Американці бояться, що ця зброя може бути використана якось не в тому напрямку. Хоча ми вже неодноразово показували, що Україна може дотримуватися своїх зобов'язань: якщо не можна використовувати на території Росії, значить ця зброя не використовується. Ми ціною власного життя приводимо наших партнерів до розуміння, що краще зброєю бити на далеку територію, ніж відправляти людей на передову. Якби ми мали можливість бити далекобійною зброєю саме по військових складах, по інфраструктурних об'єктах російської армії, то нам би не потрібно було надсилати групи бригад, щоб вони брали це власним життям, щоб вони захоплювали ці території або знищували їх власним життям.
Ніхто не хоче брати на себе відповідальність останнього кроку, щоб Україна перемогла
Натомість ми теж еволюціонуємо, ми розвиваємо свою зброю. Але сам факт затяжного ухвалення рішення свідчить про все-таки страх того, що війна може вийти за межі й тоді, американці будуть напряму втягнуті у війну, чого, власне, будь-який політик США — не має значення, демократ, чи республіканець — не ухвалить одностайного рішення, адже є в пам'яті Афганістан, є в пам'яті Ірак. Відповідно завжди політики спекулювали на цих питаннях, і ніхто не хоче брати на себе відповідальність останнього кроку – тобто дати все, щоб Україна перемогла.
Нідерланди дають приклад
Верховний представник ЄС з питань безпеки та зовнішньої політики Жозеп Боррель вважає безглуздими аргументи деяких країн про те, що дозвіл Україні бити західною зброєю вглиб Росії нібито означатиме вступ у війну з Росією. Якраз Боррель про це заявив на зустрічі міністрів оборони країн-членів Європейського Союзу напередодні 30 серпня.
Ми бачимо, що навіть в самій Європі є країни, які без озирання на навіть ймовірні майбутні наслідки все-таки більш зрозумілі дії в своїх рішеннях — я говорю про Нідерланди — це є балтійські країни теж. Нідерланди в цьому плані дають приклад. Нідерланди постійні в своїх позиціях. Мали би вони більше — вони би дали більше. Все-таки залишаються оці такі острови стабільності і зрозумілості нашої проблеми і нашої війни. Але є країни, де фактично ось така поляризація і поліфонія політичних голосів не дозволяє уряду ухвалювати такі непрості рішення.
Сергій Жадан. Фото УНІАН
День Незалежності у Харкові, за 20 км від лінії фронту
Як ви відчуваєте і переживаєте День Незалежності сьогодні?
У Харкові відчувається і переживається дуже гостро, тому що питання незалежності, питання своєї свободи перестало бути якимось евфемізмом, якоюсь метафорою. У нас лінія фронту проходить за 20 км за окружною. І вночі іноді можна почути, як працює артилерія наша і російська. Тому це дійсно щось, що стосується тебе, стосується людей, які живуть у місті, і це відчуття дуже гострі й дуже емоційні. Сьогодні в місті це свято зовсім інакше сприймається багатьма: немає якихось святкувань, немає цієї якоїсь легковажності, карнавальності, яка, можливо, була до великої війни і до 2014-го року. Але, з іншого боку, я думаю, багатьма із нас, зі східняків цей день зараз сприймається зовсім інакше, з іншою глибиною.
Учора збиралися люди в Харкові…
Питання безпеки передусім зараз важливе. Насправді місто прифронтове. І це не метафора, не образи: місто бореться, місто захищається, тому трішки зараз не до якихось масових святкувань.
Квартирник у безпечному місці
Чи є у вас якісь особливі плани на сьогодні?
У мене є, як у військовослужбовця 13-ї бригади Національної гвардії Хартія. У нас є таке радіо, яке називається "Радіо Хартія". Ми нещодавно почали працювати і ми сьогодні робимо стрім-концерт в прямому ефірі, в якому будуть брати участь харківські музиканти, також до нас прийде Мирослав Джонович Кувалдін із групи "The ВЙО" — теж військовослужбовець, і ми робимо такий невеликий квартирник у безпечному місці, щоб привітати наших слухачів-глядачів і щоб трішки зібрати кошти на потреби бригад.
Відчуття захищеності Харкова
У новій прозовій книжці "Арабески" у вас є оповідання, де події відбуваються у Харкові в День Незалежності в 2022 році під час комендантської години. Що змінилося сьогодні?
Зараз вийшла моя книжка оповідань "Арабески". Там є це оповідання, де згадується досвід 24 серпня 2022-го року, себто перше літо повномасштабного вторгнення. Дуже чітко пам'ятаю той день, було так само спекотно, як зараз і була цілодобова комендантська година, відповідно місто було порожнє. А ми, як волонтери, які допомагали військовим, просто їздили, в нас була якась робота, і це було дуже дивне відчуття величезного міста, яке зачаїлося, міста, яке завмерло, причікуючи, остерігаючись небезпеки, тому що справді було багато повідомлень про можливі обстріли. Ці повідомлення не виправдалися, на щастя, але було очікування того, що в будь-який момент все це може перетворитися на напад, на обстріл і тому була така дивна тривожна пауза. З одного боку було дуже тривожно, з іншого боку було дуже спокійно, тому що місто було захищене, воно було під наглядом українського війська і це відчувалося, це все всіма розумілося. А що змінилося? Війна триває, на превеликий жаль, триває щоденно, місто далі захищається. Коли почався російський контрнаступ, ми знову відчули наближення цієї біди, наближення цієї загрози, яке й до сьогодні відчувається. Але, знову ж таки, є це відчуття захищеності, є відчуття того, що тут, в місті, ти поміж своїх, ти знаходишся на своєму місці і, власне, є військо, яке захищає, і ти можеш до цього війська долучитися, ти можеш так само стати на захист міста і країни.
Чи дійсно Харкову 370 років?
Це насправді дуже умовна дата, тому що на місці Харкова, на місці Харківської фортеці тут раніше були якісь поселення. Ви ж розумієте, що такі речі більш символічні. Харків для себе обрав цю дату — 23 серпня. От вона в нас є. День міста збігся з Днем прапора України, тому щорічно ці речі між собою якось суміщаються.
Друзі, тому вітання вам з українського Харкова! Хочу привітати із учорашнім Днем прапора і сьогоднішнім Днем нашої Незалежності. Дуже важливо, що ми робимо собі замітки, такі зарубки, що ось іще один рік нашої Незалежності, ще один рік, коли ми вистояли, витримали і рухаємося вперед. І, здається, дуже важливо, що ми далі зберігаємо силу, впевненість і чіткість погляду, і чіткість нашої настанови. Настанова в нас одна — це українська Перемога і українське майбутнє.
Є велика світла мрія вийти на кордон, як це було 2022-го року
Чи є нове відчуття відповідальності за захист міста і Харківщини загалом, враховуючи ваш нинішній статус військовослужбовця?
Безперечно, бо наша бригада стоїть саме на Харківському напрямку і це для багатьох бійців бригади, які є харків'янами і харків'янками особливе відчуття, коли ти не просто захищаєш свою країну, не просто стоїш на захисті своїх співгромадян, а ти захищаєш ще й своє місто, ти знаєш, що в тебе за спиною твій дім, твої рідні — це справді багатьом бійцям, наскільки я бачу, додає якоїсь особливої впевненості й особливо якоїсь злості та бажання тримати позиції. Крім того, що бригада тримає позиції, тримає свою ділянку фронту, "Хартія" рухається потрошку вперед і справді є велика світла мрія вийти на кордон, як це було 2022-го року — тоді хартійці ще як ДФТГ (добровольче формування територіальної громади — ред.) виходили на українсько-російський кордон, виганяючи росіян, коли був той перший контрнаступ наш. Ну і дуже хочеться все це повторити, тому та бригада оголосила великий збір на 40 млн грн на підтримку бійців, на підтримку бригади. Збір зараз триває, нам багато хто допомагає, багато хто бере участь. Якщо хтось зі слухачів, хто мене зараз чує, долучиться — буду страшенно вдячний. Всю інформацію можна знайти на моїй сторінці, в соціальних мережах на моїх сторінках і на сторінках бригади "Хартія".
Луганщина: ситуація, яка потребує інформаційної гігієни
Чи є у вас коннект із Луганщиною і чи вдається вам стежити, враховуючи вашу завантаженість, за тим, що там відбувається і які думки викликає та інформація, яку ви отримуєте?
Та звичайно, є, але ви ж розумієте, враховуючи статус нашої малої батьківщини, тобто те, що ця територія окупована, багато про що говорити не можна просто або з відповідними органами можна лише говорити. Так, є якісь новини, там залишились якісь знайомі, залишилися якісь люди, які далі передають якусь інформацію. Настрої різні що в тих, хто лишився, очікуючи на прихід росіян — зараз дещо змінюється настрій, тому що для них, очевидно, все це бачилося, як легка зміна влади і, відповідно, зміна ситуації. А все воно виходить не так просто. Я думаю, що багато хто там отверезів, а багато хто і лишався, тому що люди виявилися певними заручниками ситуації. Багато хто з моїх знайомих звідти виїхали, тому що не могли там лишатися через свою проукраїнську позицію, багато хто з друзів воює, багато хто знаходиться в місцях позбавлення волі, тому що росіяни, коли приходили, починали репресію проти тих, хто підтримував і був з активною проукраїнською позицією. Тому там безліч болючих гірких зворушливих історій — про щось сьогодні можна говорити, про щось говорити поки що зарано, я думаю, що треба трішки перечекати, тому що там така ситуація, яка потребує інформаційної гігієни.
Військовослужбовець бригади "Хартія" Нацгвардії Сергій Жадан та його побратими. Фото: офіційна ФБ-сторінка Сергія Жадана
Альбом "Злий" із по-хорошому злими піснями
Відучора вже можна слухати ваш новий альбом, який називається "Злий" і починається з пісні "Перекличка".
Цей альбом доволі цілісний, тому що він писався за короткий час, за короткий термін. Він нами писався і вигадувався під час нашого зимового туру, коли ми об'їздили Україну двічі чи тричі й бачили ці просто тисячі молодих людей, які приходили до нас на концерти. І було відчуття цієї єдності великої, великого єдиного організму, такого нашого українського мурашника, який ділився енергією, люди намагалися один одного підтримувати. Пісні про це вийшли, про це середовище, яке сьогодні намагається лишатися собою, намагається триматися разом, намагається обережно зазирати в майбутнє. Тому в цього альбома є дуже чіткий глядач і слухач — я його собі чудово уявляю, я його бачу перед очима. Тому, я думаю, пісні вийшли доволі прозорі і доволі цілісні, по-хорошому злі.
На якого ви слухача чекаєте сьогодні ввечері?
Це молоді, активні, свідомі громадяни цієї країни, які все життя вриваються в цей світ, відкривають для себе нашу українськість, як таку велику скриню, наповнену скарбами, люди, які наповнені вітальністю, наповнені якимись пошуками, десь з сумнівами, десь певним скепсисом, але, в принципі, люди сильні, світлі і енергійні. Власне таких от людей якось ми звикли бачити на наших концертах. Сьогодні в нас буде стрім і тому ми не будемо бачити наших глядачів-слухачів, але будемо їх відчувати. Ми загалом хочемо з хартійцями робити таку серію акустичних виступів з Харкова. То долучайтеся, будемо сьогодні святкувати разом День Незалежності нашої країни.
"Жадан і Собаки" випустили альбом "Злий". Фото: instagram Сергія Жадана
У Харкові, попри все, лишається велика кількість творчих людей
Чому акустика?
Просто виходячи з технічних якихось можливостей. Все-таки це прямий ефір і все-таки це Харків, де зараз не так багато фахівців, і зараз, щоб зробити повноцінний концерт, треба пошукати і необхідних людей, і треба знайти необхідні можливості. Тому ми робимо такий варіант більш домашній, щоби там були розмови, щоби там були якісь бесіди — це більше радіоформат, ми це робимо під наше радіо, під "Радіо Хартія". Подивимося, як це піде, подивимось, чи буде це мати якийсь відгук у наших слухачів, загалом шукаємо якісь нові варіанти, хочемо більше розповідати і про бійців "Хартії", і про бійців інших підрозділів, які перебувають зараз на Харківському напрямку, і про цивільних людей, які в Харкові і на Харківщині роблять все для нашої Перемоги. Нам цікаво шукати нові голоси і пробувати їх ретранслювати для наших слухачів.
Коли ти слухаєш відомі пісні, то в акустиці з'являються якісь нові нюанси, на які ти раніше, можливо, не звертав увагу. Такі квартирники по-своєму ми хочемо сьогодні спробувати, подивитися, як це буде виходити нам, як це буде заходити нашим слухачам. Я сподіваюся, що це початок хорошої традиції, ми будемо робити такі концерти, такі прямі ефіри. Тому що, з одного боку, в Харкові, попри все, лишається велика кількість творчих людей, які далі щось співають, працюють у театрі, пишуть. А з іншого боку, серед військових наших сьогодні багато людей творчих, людей зі світу музики, зі світу мистецтва і ми їх теж намагаємося запрошувати.
Чи буде імпровізація?
Трек-лист більш-менш готовий, там буде кілька колективів харківських. Сподіваюсь, буде цікаво, відверто, щиро, пізнавально для багатьох людей.
Багато хто з читачів хоче більше зрозуміти, що відбувається тут, між смертю-життям
Що ваші шанувальники очікують від вас в написанні книжок? Про що хочуть люди читати?
Є справді великий запит на цю от реальність війни, багато хто з читачів хоче трішки більше, можливо, зрозуміти, що, власне, відбувається тут, на порубіжжі, на помежів"ї між смертю-життям, між війною і миром. Книжка "Арабески" саме про це — про військових, які далі намагаються триматися корінням за мирне тилове життя, про людей цивільних, які так чи інакше залучені вже в оцю нову реальність війни. І далі хочеться щось писати подібне, тому що коли ти спілкуєшся з бійцями українського війська, які мобілізувалися, які перебувають сьогодні в Силах оборони, чуєш просто безліч якихось дуже важливих історій, дуже важливих свідчень, дуже важливих якихось голосів, які хочеться зафіксувати, які хочеться запам'ятати, які хочеться якось зберегти. Зараз не так багато можливостей сидіти і писати, але є якісь ідеї, є якесь бажання все-таки з цим щось зробити. Подивимося. Можливо, з цього щось вийде.
Тільки сидячи з людиною в одному бліндажі ти можеш розраховувати на те, що вона відкриється
Чи є ймовірність того, що ваші нинішні побратими, з ким ви зараз проходите службу, можуть стати прототипами ваших наступних творів?
Та ви знаєте, цілком можливо, тому що ми зараз от у межах нашої роботи, нашого радіо записуємо розмови з бійцями і в Харкові, і ближче до лінії фронту, і це насправді дуже цікаво, тому що за кожним стоїть його історія, стоїть його бекграунд, стоїть його родина, стоїть його історія появи у війську, його приходу в армію і це дуже і дуже цікаві, щемкі, іноді печальні, іноді смішні історії, які ти не почуєш, якщо перебуваєш на дистанції. Тільки сидячи з людиною в одному бліндажі або знаходячись на одному полігоні ти можеш розраховувати на те, що вона відкриється і буде більш щирою і розкаже тобі щось таке, що вона ніколи не розповість у своїх соціальних мережах чи на камеру журналісту.
Все, що має написатися, заспіватися, воно напишеться, заспівається
Чи вистачає часу, щоб сфокусуватися і писати?
Та ну, не вистачає. Але нарікати в цій ситуації теж не випадає, тому що є наші громадяни, яким зараз набагато важче і в лавах війська вони знаходяться у значно небезпечніших важчих умовах, і в тилу, тому нарікати не випадає, випадає робити свою роботу. Ми з друзями мобілізувалися разом, тому і робимо свою роботу — не нарікаємо. Все, що має написатися, заспіватися і знятися, воно напишеться, заспівається, головне зараз зробити так, щоб завтра була в принципі можливість нам із вами говорити в ефірі Українського Радіо.
Фото ілюстативне
Гніздо порожнє, але рука не піднімається вимкнути стрім… Люди все рівно приходять і спілкуються навколо порожнього гнізда
Що ж у гнізді зараз відбувається? Бо воно порожнє… Відлетіли Грицько та Одарка чи ще вони вдома?
Відлетіли. Вже два дні, як гніздо порожнє, але рука не піднімається вимкнути стрім, тому що люди все рівно приходять і спілкуються навколо порожнього гнізда.
Ми робили трансляцію в 2023-му році, а цьогоріч в нас вийшла повноцінна трансляція з моменту їхнього прильоту — весь час гніздо було в ефірі. І от я не знаю, коли вона навіть і закінчиться.
У нас накопичена база даних, але найцікавіші моменти — коли відклали яйце, коли вилупились пташенята, як вперше їх погодували, як вони з'їли вужа, як вони відходять назад, щоб не вимазати у свій послід своє гніздо — це все ми намагалися зберегти, прокоментувати і виставити для наших глядачів. Але ми змогли показати відсотків 30 того, що збережено.
Дійсно дивлюся, що чат активний… Чому саме лелек ми так любимо?
Лелека — один із птахів, символічний українській нації. Є ж багато легенд про те, що вони приносять дітей, що вони приносять добробут у домівку. А загалом це такий крупний яскравий великий птах, який пов'язав своє життя з людиною. І для українців, які традиційно є сільськогосподарською нацією, оцей союз між птахом і людиною виявився дуже символічний, перш за все, для лелеки, тому що лелека не лише приносить нам радість, але він ще і використовує нас, адже він збирає поживу для своїх пташенят перш за все на наших полях і на луках, які ми косимо і оремо.
Вони звідти хробачків, рештки жаб чи все, що трапиться, витягають?
Личинок хрущів, жаб, дощових черв'яків. Йому доводиться штрикати тим дзьобом, шукати якусь нірку, порпатися між корінням. А трактор перекинув скибу і це все на поверхні. Лелеки добре це знають і використовують цей момент оранки чи дискування для полювання.
Все, що може пролізти в горлянку, вони можуть з'їсти…
Просто зараз в прямій трансляції можна бачити функціонування лелечого гнізда. Горобці, які заселяють, так би мовити, нижні поверхи цього гнізда, зараз намагаються хазяйнувати на верхній палубі цього гнізда. Що вони там шукають?
Коли лелеки є, то горобці використовують лелек для власного захисту, тому що мало який хижак наважиться наблизитись до гнізда із крупним птахом. Зараз горобці підкрадають трошки будівельний матеріал, щоб утеплити свої гнізда. Адже одна справа тягнути соломинку чи шматочок дрючка із землі на 8 м вгору, а інша справа — піднявся тут на 10 см, вкрав і забрав до себе в гніздо. Влітку було в нас кілька жертв горобців від лелек, які втратили пильність, а от зараз вони почувають себе досить вільно.
Як публіка сприймає пожирання горобців лелеками?
Здивуванням, шоком, але чомусь нашим лелекам це вибачили. Врешті-решт на це він і хижак. Ну і є кілька стереотипів, що ці птахи їдять, перш за все, жаб і більше нічого. Лелеки мають дуже широкий спектр живлення: все, що може пролізти в горлянку, вони можуть з'їсти.
А чому лелеки цьогоріч так рано відлетіли — на 2-3 тижні раніше?
Лелека Грицько відлетів на два дні раніше, а його жінка Одарка відлетіла на два дні пізніше. Це лише під новий рік, коли будуть опрацьовані всі дані щодо відльоту лелек з України, ми можемо сказати про раніше чи пізніше. Взагалі відклали перше яйце на день раніше, пташенята вилупилися на день раніше, ніж минулого року — тобто все йшло майже за графіком минулого року.
А хто узагальнює і збирає оці дані, щоб зрозуміти, що взагалі з популяцією лелек в цілій країні відбувається?
Є Всеукраїнське товариство охорони птахів. Але в Україні є один такий фахівець, який все життя займається лелеками — Віталій Грищенко. Він працює в Канівському природному заповіднику і, фактично, він головний по лелеках в Україні. Вся інформація стікається до нього. За 30 років ця вся інформація опрацьована. Канівський заповідник та й Пирятинський парк — це природоохоронні території, які пов'язані з Київським національним університетом і студенти кафедри екології і зоології постійно проходять тут практику. І я сподіваюсь, що хтось із них таке стане орнітологом в майбутньому.
Чому лелеки викидають лелеченят із гнізда?
Природа змушена бути влаштована раціонально і якщо є дефіцит харчування для пташенят, то найменших, найслабших варто позбутися, щоб підвищити шанси виживання найсильніших. І саме на цьому ґрунтується отака практика, коли старші птахи в складній ситуації приносять жертву у вигляді слабших пташенят. Це нормально. З іншого боку в генетичному коді закладено у пташенят демонструвати свою силу, що він здатний вижити, і пташеня намагається протидіяти цьому. Цього року в Грицька лише троє пташенят було і, очевидно, що не було таких проблем із дефіцитом кормів.
Постійні глядачі каналу краще відрізняють, ніж орнітологи, хто є хто серед лелек
Юрко, Грицько, Одарка… А хто у вас іменуванням птахів взагалі займається?
Грицько — це склалось так історично. От він прилетів і чомусь я його назвав Грицьком. А все інше — то вже наші глядачі поназивали: від Одарки і до пташенят. Постійні глядачі каналу навіть краще їх відрізняють, ніж орнітологи — хто є хто.
А вони на одні й ті самі гнізда прилітають?
Так, першими прилітають самці до свого гнізда, щоб швиденько його зайняти і прогнати конкурентів. А тоді уже, через певний час — через два, три, п'ять, деколи через тиждень — до самця, який уже має свою власну житлову площу, прилітає його самка. Чому Грицько, як ми його впізнаємо? За поведінкою. Грицько прилетів, покалатав дзьобом, помахав крильми на гнізді на камеру і за 20 хвилин вже полетів до одного зі своїх сусідів-людей, до працівника нашого національного парку, і йому там кинули поїсти, бо вже його чекали. Вже знали, що він ось-ось має бути. І він регулярно у цей двір прилітає, там, де його підгодовують. Чужий лелека не знав би, куди полетіти, де він отримає карасика.
Але що тоді роблять нові лелеченята? Це ж означає, що наступного року нові самці прилітають, а гнізд на всіх бракує. Вони нові в'ють, будують? Як вони обирають собі місця?
Насправді вони намагаються зайняти те гніздо, яке порожнє. Адже вік будь-якої тварини і птаха обмежений, і хтось зі старих птахів не прилетить вже у своє гніздо. Тоді є шанси молодому поколінню його зайняти. В деяких випадках молоді можуть навіть і звити своє гніздо. Якщо гніздо впало чи воно було на дереві і обросло гіллям, то і старі птахи побудують нове гніздо десь неподалік. Відбувається щороку певна заміна гнізд. Мені здається отак відсотків п'ять. І це достатньо поширене явище. 80% гнізд лелек, принаймні по нашому національному парку, будують на стовпах, тому що для них дуже важливий оцей відкритий підліт. Адже лелека — птах з велетенськими крилами, і якщо він вдариться при підльоті об гілку, травмується і це значно ускладнює життя і йому, і його дітям. Тому опори ЛЕП їм виявилися дуже зручними, але небезпечними. Бувають ураження лелек струмом.
Поголів'я збільшується у вас в національному парку? Чи знаєте ви всіх лелек, які у вас є, чи ви їх обліковуєте?
Так, ми обліки проводимо вже 11 років, поголів'я лелек більш-менш стабільне. Гнізд 85 всього, 80 гнізд успішних, троє лелеченят на гніздо. Плюс двоє дорослих. Дві сотні малих випускників ми випустили цього року з нашого національного парку. Поголів'я лелек тримається достатньо стабільно з невеличкою тенденцією до збільшення. Умови життя для них у нас непогані.
Чому стільки поліетилену в гнізді?
Лелеки нам демонструють, що ми робимо зі своїм довкіллям. Для лелек є певна небезпека від того сміття, яке вони приносять у гніздо: перш за все випадки, коли вони приносять дроти і можуть заплутатись в них пташенята. А поліетилен для них — це такий собі непоганий будівельний матеріал, який вони вбудовують, втоптують всередину і це тільки надає міцності гніздечку. Хоча загалом, звичайно, краще було б, якби гніздо було повністю побудоване з природних матеріалів.
Рональд Рейган салютує під час салюту Збройних сил США президентові Рональду Рейгану на базі ВПС у Кемп-Спрінгс, Меріленд. 12 січня 1989 року. Джерело фото: catalog.archives.gov
Рейган – уособлення свободи від російського імперіалізму і від агресивного комунізму
Існує петиція про те, що Рональду Рейгану добре було в Києві поставити пам’ятник. Чому ми нині так активно згадуємо і шануємо 40-го президента США? Саме ви ініціювали і цю петицію, і встановлення пам'ятника.
Віктор Трегубов: Виникла ця ідея не у мене. Я включився вже по ходу. В Україні є така організація, як "Українські студенти за свободу". Це – спілка студентів, котрі виступають за ідеали свободи, лібертаріанства, інколи консервативного, інколи – ліберального. Але головна ідея – держави в нашому житті забагато, і її роль в нашому житті потрібно зменшувати. Саме вони стали свого часу ініціаторами цієї ідеї. Я, як співзасновник партії "Демократична сокира", яка теж поділяє дуже схожу ідеологію, приєднався пізніше. Для мене особисто Рейган – це певне уособлення свободи, з одного боку, від російського імперіалізму, з іншого боку – від агресивного комунізму. І в принципі – свободи особистості, свободи людини від держави, що, певною мірою, дивно. Бо з одного боку ця людина була очільником американської держави, з іншого боку, вона відома фразою "я представник уряду, і я прийшов вам допомогти".
Перед президентством Рейгана у США була поразка за поразкою
Він відомий багатьма фразами. І саме він назвав Радянський Союз "Імперією зла". І сьогодні ми використовуємо цю фразу проти російського агресора. Повернімося до Рональда Рейгана. Чим вам цікава ця історична постать?
Єгор Брайлян: Це одна з найбільш важливих постатей в американській історії. Він став президентом в дуже складний час. Він народився в 1911 році, і він обрав собі професію актора. Він робив кар’єру, як кіноактор. Включався в політичне життя вже після Другої світової війни. Хоча спочатку його політичні погляди тяжіли до Демократичної партії. До Другої світової війни президентом був Рузвельт, відомий своїми реформами "Новий курс", які заклали основи соціальної держави, держави добробуту. Але в кінці 40-х була така течія, як маккартизм, від прізвища американського сенатора Маккарті, які казали, що треба знаходити людей, які є прибічниками комунізму, звільняти їх з роботи і таким чином боротися з комунізмом. Тільки починалася Холодна війна, і Рейган, який очолював Гільдію кіноакторів Голівуду, став відомий тим, що в кінці 40-х звинувачував різних політичних діячів в тому, що вони мали комуністичні погляди. Разом з тим, маккартизм був сповнений полювання на відьом, адже іноді звинувачували людей, які не мали комуністичних поглядів. Але це принесло славу Рональду Рейгану. І, зрештою, з Демократичної партії він переходить у Республіканську. В ХІХ столітті Республіканська партія, за нинішніми ознаками, була лівою, а Демократична – правою. В ХХ столітті це помінялося. Якщо сказати коротко, демократи – це ліві, а республіканці – це праві. Хоча в обох партіях є різні фракції – ліві, праві, центристи тощо. В 50-тих роках президентом був Ейзенгауер. Це – консерватизм і апеляція до традиційних цінностей. І за республіканською адміністрацією Ейзенгауера США далі здобувають вплив у світі. І Рейган наприкінці 60-х років стає губернатором Каліфорнії. Чому Каліфорнія стала таким важливим штатом? Насамперед, наприкінці 60-х – у 70-х роках Каліфорнія – це розвиток технологій, саме там вперше масово почали використовувати кондиціонери для комфортного життя, з’явився інтернет, Кремнієва долина. Рейган, коли став губернатором Каліфорнії, почав впроваджувати відповідні порядки, і штат став одним із найбільш впливових в США. І на кінець 70-х років Рейган був однією з ключових постатей серед неоконсерваторів. Що це означає? Є класичні консерватори, відомі з ХІХ століття, ця термінологія йде з часів Французької революції. А неоконсерватори – це ті політики, які виступають за зменшення впливу держави в економіку, за більш жорсткий курс щодо Радянського Союзу. І тоді саме неоконсерватори були досить вагомою течією в США із Рональдом Рейганом, а у Британії із Маргарет Тетчер. І наприкінці 1970-х років США опинилися в такій ситуації, коли в країні була поразка за поразкою. В першу чергу, це Іранська революція, захоплення заручників в американському посольстві в Тегерані, яке стало національною трагедією для США. І тодішній президент-демократ Джиммі Картер вважався нерішучим у зовнішній політиці. Взагалі в 70-ті роки між Радянським Союзом і США конфронтації не було. А Радянський Союз здобував більший вплив в Африці, Латинській Америці. Це викликало обурення у частини американських політиків, яких і уособлював Рональд Рейган. І на виборах 1980-го року, яким передували вже традиційні теледебати, Рональд Рейган перемагає Джиммі Картера.
Віктор Трегубов та Єгор Брайлян у студії Радіо Культура
Рейган використовував образ харизматичного протестантського проповідника. Це дуже важлива тема, бо він формулював свою риторику згідно з християнськими цінностями. І він пропагував ті цінності, в які він сам вірив. Так, він не був доктором філософії чи професором, але він пропагував ці цінності. І саме апеляція до них стала важливою у формуванні його образу в медіа. А також те, яким чином він сказав боротися з Радянським Союзом. Щодо Радянського Союзу у Рейгана були доволі радикальні погляди. Але були різні погляди у його колег по партії. І це така засаднича проблема, яка й досі існує в США. Була совєтологія, коли під час Холодної війни в США і на Заході вивчали Радянський Союз і радянське суспільство. А для цього потрібно було знати російську мову, читати російську літературу. І це була москвоцентрична модель вивчення Радянського Союзу. І зрештою, як виявилося, коли розпався Радянський Союз, західні суспільства і політики не знали, чим живуть люди тут. І це був серйозний виклик, з яким ми стикаємося досі. Бо у США досі є викладачі, які дотримуються таких поглядів, і зараз вони кажуть, що не треба брати Україну в НАТО, що нібито НАТО спровокувало війну. І це все йде з тих часів Холодної війни, коли в США хотіли більше вивчати Радянський Союз, але з центром у Росії, а не приділяти увагу іншим республікам, тій же Україні, наприклад.
"Рейган був найталановитішим оратором з усіх, кого я бачив"
Віктор Трегубов: Абсолютно безперечно, що він був талановитим оратором. Напевно, найталановитішим оратором з усіх, кого я бачив. Можливо, за часів Цицерона були й кращі, але їх на відео не збереглося. А з тих, що на відео збереглися, він, як на мене, найкращий. Якби зараз президентом США чи хоча б вагомою фігурою в політиці США був Рональд Рейган, я вважаю, що війна у нас вже давно б закінчилася. І закінчилася б вона щонайменше виходом на кордони 1991 року. Чому? Бо Рональд Рейган був людиною, яка не боялася досить конкретних прямих рішень. І це його відрізняло і від американських політиків тоді, і тим паче, від будь-яких американських та європейських політиків зараз. Зараз класичний політик – це щось схоже на Обаму. Обама – людина дуже добра, симпатична. Але абсолютно не здатна приймати жодні рішення. У людини просто немає волі. І навіть політики, у яких є трішки більше волі, вони зараз завжди орієнтовані на компроміс. Тобто, якщо якийсь гопник відбере у тебе гаманець, ці люди прийдуть і будуть вмовляти гопника віддати тобі хоча б половину того гаманця. Рейган не боявся чітких рішень. Рейган не боявся назвати зло злом. Рейган не боявся виграти Холодну війну (що йому і вдалося), він не боявся ескалації. Він знав, що Радянський Союз не винесе ескалацію, що зрештою і відбулося. Рейган був першою людиною, яка прямо говорив, що народи Балтії і народи України мають бути вільними. Фактично, він визнав, що вони окуповані Москвою.
Рейган не намагався цілуватися з Брежнєвим
Його позицію щодо України і нині згадують політики, і посли України того часу. Згадують, що це було сказано відкритим текстом.
Віктор Трегубов: Ще до того, як він був губернатором Каліфорнії, ще до того, як він став президентом, на зустрічах з українською громадою він проголосив святкування Дня Незалежності України. Майбутнього Дня Незалежності. Це та людина, яка не намагалася грати в якісь дипломатичні ігри, "лобизатися" з Брежнєвим (генсек ЦК КПРС у 1964-1982 роках – ред.). Він спілкувався з радянськими представниками, запрошував Горбачова на своє ранчо. Але він не намагався при цьому вдавати, що це нібито цивілізовані партнери. Мова ніколи не йшла про щось середнє. І саме цього нам зараз не вистачає. Коли я дивлюся на усіх політиків, як американських, так і європейських, мені дуже шкода, що немає Рейгана. Мені дуже шкода, що останній великий республіканець такого штибу був нині покійний Маккейн, вулиця імені якого, до речі, в Києві вже є. Це були люди, які не боялися називати злом зло і сказати, що зі злом треба боротися. З ним не домовлятися треба. Його треба бити. Щоб воно або відмовилося бути злом, або відступило. І коли ми бачимо, як люди навіть не називають чорно-білим, а починають бачити абсолютно чорне, і починають сперечатися про відтінки сірого та антрацитового, від цього в’януть вуха. І дуже боляче на це дивитися. І дуже хочеться, щоб з’явилися такі люди, як Рейган, як Тетчер, як Іван Павло ІІ (тодішній Папа Римський – ред.). Це ті люди з 80-х, які поховали таке зло, тільки ще більше – Радянський Союз.
Трамп – абсолютний антипод Рейгана в усьому
Можливо, прийдуть люди, які не боятимуться нічого. Адже сучасні політики дуже бояться критики, навіть реакції в соціальних мережах на їхні якісь побутові вчинки.
Віктор Трегубов: Насправді, країна, де ще збереглася хоч якась рішучість, це Велика Британія. Там представники будь-яких політичних сил, які приходили до влади під час нашої війни, казали, що Росія – агресор, і вона має бути переможеною. Ми для цього все зробимо, дамо все, що треба, ми вже навчаємо українські екіпажі тощо. І ми не проти, щоб українці били цією зброєю, куди вони хочуть, куди вона долітає. Дивлячись на ту кількість людей, які пройшли навчання у Великій Британії, ми розуміємо, що там – щира підтримка. На фоні Британії дуже легко зрозуміти, де підтримка щира, а де – ритуальні танці і спроби зберегти обличчя. Раніше ідеалом республіканців був саме Рейган. Людина, яка сама себе зробила, людина харизматична, людина з дуже високими моральними цінностями, з дуже стійкими переконаннями, людина, яка ніколи не дозволить собі, наприклад, брехати в ефірі. Якщо дуже спрощено і примітивно сприймати Трампа, він теж такий собі ідеал республіканця. Багатий ефективний бізнесмен. Але насправді, якщо ми подивимося на нього, Рейган би його придушив. Бо це людина, яка не поважає жінок, людина, яка бреше, незважаючи на факти, не поважає опонента і давить його буром. Це абсолютний антипод Рейгана в усьому. І, на жаль, так вийшло, що цей антипод став трішки затребуваним в американському суспільстві через примітивізацію американської політики. Я їх не можу насправді звинувачувати. Бо він був після Обами. Після Обами Трамп – це був навіть не вибір президента. Це було все одно, що запустити коктейль Молотова в Білий Дім. Тільки процедурою голосування. Бо після абсолютно невиразної людини, яка була дуже симпатичною і демократичною, але була фактично селебриті, а не політиком, після нього обрали людину максимально контркультурну. Просто розворушили це кубло. І зараз ця людина фактично прибрала до рук Республіканську партію, сильно її змінила і зробила її сильно кон’юнктурною. Якщо раніше це була партія цінностей, то зараз це партія кон’юнктури. А кон’юнктура зараз їм диктує робити все протилежне опонентам. І оскільки опоненти виступили за Україну, вони торпедують підтримку.
Єгор Брайлян: Я хотів би нагадати, що саме за часів Рейгана було створено комісію з вивчення голоду в Україну, яку очолив Джеймс Мейс. Рейган не був сильно залучений до цієї комісії, але саме за його адміністрації це відбулося. І саме після вшанування 50-тої річниці Голодомору почали більше говорити про те, що це був геноцид українського народу.
Гроші на пам’ятник Рейгану є
Чи варто під час війни ставити пам’ятники і витрачати на це кошти?
Віктор Трегубов: Наскільки мені відомо, кошти на цей пам’ятник виділяє Фонд Рейгана. Ці кошти не стосуватимуться України. Від України потрібен лише дозвіл. Але з дозволом була проблема. Його хотіли спочатку ставити на перехресті Інститутської та Шовковичної. Але, як виявилося, прийшов якийсь чи онук чи правнук Івана Яковича Франка і попросив владу поставити саме там пам’ятник Франку. Один із пам’ятників Іванові Франку, яких у Києві загалом три, стоїть за 500 метрів від цього місця. Та ще й поряд площа Івана Франка. Але Івана Франка забагато не буває. І це місце пообіцяли його нащадку. Там досі нічого немає, і, швидше за все, нічого не буде. Тому потрібно визначитися з новим місцем. А гроші на пам’ятник є. Якщо київська влада дасть дозвіл, пам’ятник піде в роботу.
Рейгану ставили пам’ятники в якихось країнах?
Віктор Трегубов: Так. Я особисто бачив пам’ятник йому у Варшаві. Є пам’ятник у Будапешті. Є йому пам’ятник у Тбілісі. Іронія в тому, що багато пам’ятників Рейгану є саме в центральній Європі. В країнах, які перебували під радянською окупацією. Бо для них він також сприймається, як герой, який боровся проти радянської окупації. Це герой вільного світу. Людині, яка від початку назвала зло злом і виступила проти нього.
Фото: Пресслужба Taimanova
"Сьогодні я презентую вам пісню, яка називається "Сумне техно". Почнімо з того, що для мене це, мабуть, новий етап в моєму житті, тому що я починаю розвиватися в напрямку електронної танцювальної музики, що для мене є зовсім в новинку, адже моя душа звикла до ліричних пісень. Проте нещодавно я відкрила в собі нову рису, грань. Взагалі скільки людина живе, на мою думку, відкриває в собі щось нове і, мабуть, саме в цей період життя дане відкриття є моїм особливим та особистим. Пісня, яка повʼязана з явищами природи, - це не дивно, тому що кохання можна порівняти зі справжньою стихією, яка зносить все на своєму шляху. І я сподіваюся, що саме ця музика допоможе вам поринути у вайб 2000-х, тому що я людина-спогад. Я обожнюю все вінтажне, олдскульне, старе, тому багато речей навіть колекціоную в своєму домі, які нагадують мені про те, як було колись, раніше. Саме такі добрі емоції, спогади тримають мене на плаву і, мабуть, зараз вони прорвалися в композицію під назвою "Сумне техно". Тож я сподіваюся, що вона стане для вас близькою й рідною, можливо, комусь допоможе пройти крізь складнощі на певному етапі свого життя", — розповіла Taimanova в ефірі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські прем'єри 26 липня - 2 серпня: NAZVA & Brykulets, Intershum, Ann in Black, Shy, Monatik
Фото: Пресслужба Євгена Пугачова
"Ідея пісні "Sashenka", ця музика виникла в період мого життя, коли я познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Її краса, як людини, як жінки надихнула мене на цю мелодію і я її відправив голосовим повідомленням в Телеграмі. Ця ідея чекала свого часу поки ця ідея не зустрілася з Антоном Крамером, який надзвичайно тонко відчув цю музику і написав чудовий текст і мелодію. згодом ми записали наш скетч і покликали наших друзів Андрія Бармалія та Олександра Явдика які також підсилили цю музику, за що я всім цим людям дуже вдячний", — розповів Evhen Puhachov в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Пресслужба The Curly
"Трек "Плавить" ми вже готували дуже давно. Мабуть, пів року він лежав, готувався, зводився, мастерився, перероблювався повністю. Дуже-дуже багато з ним ми зробили мувів. Ця пісня про переживання ліричного персонажа, який вбивається по дівчині. І він розуміє, що може накласти на себе руки, бо біль всередині нього є дуже сильним. Емоційно він не справляється. Хочеться просто сказати, що з усіма проблемами в житті можна впоратись. Тож не засмучуйтесь, якщо вас кинула дівчина. Все буде гаразд, все буде добре. Ви знайдете собі нову дівчину і проживете з нею довге та щасливе життя", — розповів The Curly в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у лютому The Curly та Marcel Garson видали сингл "Це про любов".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.