Результат пошуку: Життя в ефірі
Фото: Пресслужба Маші Кондратенко
"Пісня "Білі ночі" – це емоційний гімн про безтурботність юних років, про незабутні моменти, про сподівання, про віру в мрії та про те, як важливо зберегти ентузіазм та щирість в будь-якому віці. Візуалізацію пісні у відеороботу здійснив режисер Ілля Дуцик. Кліп знятий у двох локаціях Києва: у мальовничому лісопарку з кришталевим озером та височенними деревами та в урбаністичному районі міста, підкреслюючи контраст між спокоєм природи та динамічним сучасним життям. Саме цей контраст відображає емоційний спектр пісні, яка поєднує в собі ностальгію за минулим, юними роками та прагненням до майбутнього. Хочеться, щоб найкращі роки юності запам'яталися, як щось приємне для кожного, навіть в такий складний час. Як на мене, робота вийшла справді вайбовою, тож "Білі ночі" — це не просто пісня, це маніфест, який закликає слухачів ностальгувати, згадувати найкращі роки свого життя та назавжди бути юними душею та серцем", — розповів OSTY в ефірі Радіо Промінь.
"Пісня-ностальгія, яка повертає нас у часи безтурботності й абсолютного щастя. Пісня-фотоплівка, яку хочеться слухати та згадувати танці на світанку, рожеві заходи й сходи сонця, хвилі моря, очі найближчих, що сяють. Вона транслює життя в моменті, адже всі ці миті не повторяться ніколи знову. Перше кохання, перші сильні почуття, перше розчарування. Всі ці спогади живі, самобутні й дуже особливі. Як і наш з OSTY кліп, створений чудовим режисером Іллею Дуциком", — розповіла Маша Кондратенко.
Нагадаємо, у травні OSTY видав сингл "Фонтан".
Також читайте інтервʼю Маша Кондратенко: Легкі й танцювальні пісні дуже важливі зараз, бо навколо багато горя й трагедій.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Пресслужба КИТ
"Нещодавно я випустив свій перший міні-альбом під назвою "Ініціація." Фокус-трек альбому називається "Без тебе" і саме в цій роботі ви можете почути мене із відомим і дуже фірмовим українським артистом LAUD. Всі задачі та виклики сьогодні стали значно масштабнішими, що вплинуло на особисте життя багатьох людей. І саме трек "Без тебе" описує ситуацію, коли через відстань люди не можуть бути разом, але їхні думки, бажання і мрії при цьому залишаються пов'язаними з тією людиною, яку вони вимушені відпустити. Тому цей трек — це така моя особиста спроба створити спільний емоційний простір, де двоє люблячих людей намагаються сказати один одному, що без тебе насправді дуже складно і я б не хотів, щоб так сталося. Я дуже вдячний за підтримку LAUD у цьому релізі — він завжди звучить висококласно і ексклюзивно і це надзвичайно підсилює пісню і мій перший міні-альбом загалом. Я дуже поважаю його творчість і хочу, щоб ми обов'язково зробили ще щось спільне в майбутньому, розкриваючи вже його бачення нашого дуету. Це дуже цінно і важливо, коли на початку свого шляху артиста ти отримуєш підтримку від більш досвідчених колег", — розповів КИТ в ефірі Радіо Промінь.
"З КИТом ми познайомилися кілька років тому — тоді нас познайомив наш спільний менеджер — ми почали спілкуватися, але навіть не задумувалися про спільний трек, колаборацію і так далі. Але вже тоді я записав гітару в один з перших релізів КИТа під назвою "Де ти" — це дуже класна робота, мені вона сподобалася, я вже тоді помітив потенціал в цьому артистові. І ось нещодавно КИТ написав мені пропозицію записати вокальні партії в його нові треки, які увійдуть тоді в майбутній EP під назвою "Ініціація". Мені сподобалися ці треки, я послухав демки і вирішив долучитися. І якраз одним із цих треків став трек "Без тебе". Мені сподобалася ідея intro англійською мовою — я повністю переписав англійський текст, я переробив трішки мелодію і ось те, що ви чуєте в фінальній версії — це те, над чим ми попрацювали. Мені подобається цей трек. Про що він? Він доволі сумний, і мені здається, цей трек про розставання, про відстань між двома людьми, які кохали один одного і, можливо, і продовжують кохати, але вони вже, на жаль, не можуть бути разом, тому що вони в різних містах, в різних країнах і в різних світах. Ось така драматична історія. Але мені в цілому дуже сподобалася співпраця із КИТом і, мені здається, в майбутньому ми, можливо, запишемо іще щось разом, і це буде також дуже цікаво", — розповів LAUD в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у травні LAUD випустив третій студійний альбом "Пробудження".
Також читайте інтервʼю КИТ: Відбувається мій перехід від початківця до серйозного гравця в музичній індустрії.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Пресслужба Stasya
"Хочу трішки розповісти вам про свою нову пісню, нову композицію, яка вийшла буквально нещодавно і яка називається "Даруй тепло". Думаю, що сама назва говорить вже про головну тему, яку хотіла відкрити в своїй композиції, а саме про те, що потрібно дарувати тепло, добро, ділитись один з одним своєю енергією та любити один одного. Я дуже вірю, що ця пісня надихне вас, так само як і мене, а можливо навіть і більше. Зараз важко всім, важко зібратися силами та жити. Але, як то кажуть, що нас не вбиває, то робить сильнішими. Я дуже вірю, що ми зможемо здолати все зло та житимемо і насолоджуватимемося кожною хвилиночкою нашого життя. Також готую для вас ще новенькі релізи, які, на мою думку, дуже вам сподобаються. Ще працюю навіть над відеороботою, яка, впевнена, що не відведе ваших очей від екранів. І навіть відкрию вам малесеньку таємницю: готуємо ще одну колаборацію із артистом, попередня робота з яким всім вам дуже сподобалась і ми сподіваємось, що нова вам також припаде до душі не менше", — розповіла Stasya в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у червні Stasya та Blockbaby представили спільний трек "Так не буває".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото надане артистом
В Україні дуже багато крутих авангардних реп-виконавців, які зараз просто випереджають свій час
Привіт тобі, Blockbaby! Скажи для початку, як тебе звати в миру?
Йо-йо-йо! Салют-салют! Мене звати Дмитро, я з міста Вінниця. Музикою займаюся близько 5 років, але випускаю пісні не так давно. Тому що більшу частину творчого шляху я писав музику "в стіл". Практикувався, так би мовити (сміється).
Чи є в тебе музична освіта? Ходив у музичну школу?
Насправді, ні. Я всьому вчився сам. В мене немає музичної осіти, я самоучка. Але наразі я відкриваю для себе щось нове в плані музики і навчаюсь. Тобто, з часом приходить потреба більше поглиблюватись в це, тому наразі я цим займаюсь.
Для хіп-хоп культури бути самоучкою дуже типово і класично, в найкращому сенсі. Ким із українських виконавців ти надихався?
Якщо бути відвертим, я насправді дуже мало слухав саме українських виконавців. Переважно – західну музику в цілому. Був час, коли Alyona Alyona випустила свій альбом – і дійсно він був дуже крутим. Це було щось нове. Тому що той флоу, та подача, ті вайби і сенси максимально круто підходили під нашу авдиторію. Якийсь час був момент, коли деякі треки Kalush мені також подобались. Якщо ми говоримо саме про хіп-хоп, коли він його робив (сміється). Також було багато українських реп-виконавців, які залишились на рівні андеграунду, ніколи не виходили в маси. Їхні імена вам напевно нічого не скажуть.
Буквально днями гурт Танок на Майдані Конго виклав у себе відео, в якому до Фагота звертається ведучий з питанням: "Чому у нас не випускають якийсь простенький тупенький реп, а натомість все дуже змістовно?" І Фагот із притаманною йому здоровою агресією відповідає: "А нащо нам годувати людей тупістю, якщо можна годувати сенсами?" Як ти вважаєш, чому ці андеграудні виконавці, про яких ти згадав, залишаються невідомими? Можливо, треба простіше писати? Чи все ж таки реперам варто залишатись вірними своїм стандартам, попри все?
Мені здається, саме за рахунок того, що у нас не так сильно вкладаються в це, така музика не знаходить масового відгуку.
Тобто, ти про те, що немає ринку і немає поля для того, щоб різноманітна музика з’являлась?
Саме так. Я про це багато думав. У нас в Україні є дуже багато крутих авангардних реп-виконавців, які – мені здається – зараз просто випереджають свій час. Саме для ринку. Тому що люди не готові їх сприймати. Вони не підходять під типові стандарти. В них немає вкладень і немає поля для реалізації.
Ось OTOY виходив-виходив з андеграунду, і таки вийшов – і залишився при цьому вірним своїм принципам.
Так.
В нас цікава дискусія, але давай все ж таки повернемося до твоєї пісні "Життя як є", яку ми презентуємо сьогодні в ефірі. Все ж таки – яке воно, це життя, і яким має бути?
Ця пісня, насправді, трохи далека від того стилю, з яким я "увірвався" в цю індустрію. Я почав дивитися трохи під іншим кутом на себе. Я намагаюсь пробувати різне. Намагаюсь давати людям різну музику, для того, щоб – скажу відверто – отримувати більшу авдиторію, щоби потім просувати і показувати людям якісь свої ідеї.
Пісня "Життя як є" – вона про два світи, які зараз існують. Один світ – де люди воюють за те, щоб вижити, і один світ – де є мирне життя. І про те, як вони зливаються в одне, коли пересікаються. З того часу, як почалась велика війна, в мене є відчуття, що є ці два світи. І якщо один забуде про існування іншого і перестане з ним взаємодіяти – то другий перестане існувати. Вони пов’язані і один від одного дуже залежать. Наразі, як на мене, це дуже актуальна тема. Коли я писав цей трек, я думав про те, як військові, які повертаються з війни, адаптуються і знаходять себе в мирному житті. Так само, як змінюються люди, які беруть у руки зброю і йдуть їм на заміну.
Ти підіймаєш буде серйозні питання. Це дійсно як два полюси, які не можуть існувати один без одного. І ці полюси не мають бути знищені, тому що без них взагалі все зникне. Дякуємо тобі за твою творчість і за ці складні питання, які ти підіймаєш.
Слухати трек "Життя як є" Blockbaby, як і багато інших прем’єр, можна в плейлисті "Промінь Рекомендує 2024" на Spotify.
Фото: Пресслужба Білого Бо
"Я з тих людей, які все беруть близько до серця і часто через це страждаю. Але з часом ти розумієш, що багато речей, ситуацій чи людей цього просто не вартували. Що я хотів сказати у новій пісні "Немає значення"? Не вестись на токсичних людей, їхні провокації і маніпуляції і таким людям кажіть частіше "до побачення". І взагалі майже будь-яка ситуація під певним кутом може просто не мати значення: тут і пофігізм зокрема, і тверезий розум, і просто роздуми на різні ситуації з мого життя. Основна ідея — все-таки не перейматися зайвим, особливо тим, що немає вагомого значення. Тому якщо ви побачили якісь знаки, як, наприклад, передбачення у чеку, який дали на касі, що все буде добре — то обов'язково так і буде", — розповів Білий Бо в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у червні Білий Бо видав сингл "Отрута".
Також читайте інтервʼю Білий Бо: Без мрій наше життя перетворюється на один суцільний довгий день.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Щодо чого люди звертаються, які ще виникають ситуації? Якщо є конкретна статистика, що турбує одеситів?
Фото: Уніан, Радіо Культура
Почнімо з конкретної ситуації, що відбулася місяць тому, — скандал в Одесі, що набув розголосу. Там відбувався захід, який відкрили російською мовою, хоча документи й слайди презентації були українською. Тобто якби ми просто побачили фотографії, не запідозрили б, що діється щось за межами закону. Але серед відвідувачів була місцева блогерка, яка попросила говорити державною мовою. І той, хто відкривав подію, сказав, що "давайте без цього, мені так зручніше". Чому таке досі трапляється?
Говорити про державну мову на одинадцятому році війни, яка ведеться і за збереження нашої державності й ідентичності, і за нашу культуру, і за зміцнення наших територіальних кордонів, складно і відповідально водночас. Мені здається, що стільки аргументів, скільки сказано на користь переходу на українську мову, стільки можливостей, скільки створено, щоб поліпшувати свою українську, мати доступ до української книги, телебачення, обслуговування, медицини — такого ніколи не було за роки української незалежності. І після недавніх подій — ракетних обстрілів Києва, Кривого Рогу, інших міст і містечок України — чому в Одесі, у Харкові, у моєму рідному Миколаєві, у багатьох інших куточках України, де свого часу пройшовся каток зросійщення, колонізації та зачистки національно-патріотичних сил, які брали участь у відновленні української незалежності, у формуванні територіальних підрозділів оборони, де героїчно захищають українську державу, на превеликий жаль, досі лунає мова, яку ми асоціюємо з країною-окупантом? Питання навіть не в тому, що це вже не модно, не престижно чи не зручно. Вважаю, що в окремих випадках просто злочинно топтатися на крові наших дітей і наших захисників, продовжуючи ці наративи в інформаційному просторі, мовляв, коли ж нарешті ці політики домовляться. Чуємо голоси окремих блогерів, які формують громадську думку.
Ситуація в Одесі стала наріжним каменем і для Півдня, і для України в цілому, бо такої колосальної підтримки дій пані Юлії, яка попросила забезпечити її право на отримання інформації та послуг державною мовою під час проведення заходу для обмеженої кількості учасників, годі було шукати. Це якраз свідчить про те, що в Одесі відбуваються незворотні націєтворчі процеси національного пробудження мешканців простору, зросійщеного постімперськими синдромами та експериментами часів Ківалова-Колесніченка. Молодь, військові, старше покоління для себе остаточно визначилися.
Я, звісно, як Уповноважений із захисту державної мови відреагував, напевно, чи не першим. У нас відбулася негайна розмова із представником омбудсмена України, зустрівся я з Уповноваженим із прав людини Дмитром Лубінцем, із правоохоронними органами. Ми надіслали офіційні листи, чекаємо на відповідь. Організатори принаймні перепросили за застосування не державної мови. Хочемо з'ясувати імена учасників цього заходу: чи були там представники органів державної влади, місцевого самоврядування, які за замовчуванням зобов'язані вільно володіти державною мовою? Чому захід проводився неналежним чином? І чому ситуація з пані Юлією має всі ознаки дискримінації громадянина України за мовною ознакою? На ці запитання ми дамо відповідь найближчим часом.
У контексті піврічної статистики, яку ми оприлюднили на офіційному сайті Уповноваженого із захисту державної мови, хочу сказати, що, порівняно з іншими куточками України, Одещина демонструє не тільки факти активного реагування на порушення прав у сфері обслуговування, недотримання мовного закону у сфері інформації про товари і послуги, зовнішньої реклами, обслуговування, діяльності органів місцевого самоврядування, охорони здоров'я тощо, а й фактично опинилася серед лідерів щодо надсилання звернень і скарг на нашу адресу. Торік Одещина була у п'ятірці, а нині — друга після Київщини. Отже, статистика змінюється, процес мовної ідентичності утверджується, і на Півдні України ми бачимо сталі процеси, що йдуть на користь усім нам. Тому хочу подякувати відповідальним одеситам, мешканцям Миколаївщини, Херсонщини, які разом із нами провадять наступальну українізацію.
Щодо чого люди звертаються, які ще виникають ситуації? Якщо є конкретна статистика, що турбує одеситів?
Південь, як і Схід — це ті куточки України, що найбільше зазнали інформаційного засилля, колонізаторського тиску і, звісно, російської агресії, починаючи з 2014 року. Ми пам'ятаємо тогочасні події: фактично, одна з вигаданих історій, чому російські війська почали вводити свої підрозділи в 2014-му, — так званий захист російськомовних, хоча ми розуміємо, що це справжня війна, справжній геноцид українського народу. Геноцид передбачає зокрема й знищення всього, що становить основу національної ідентичності, і питання української мови, як і мов національних спільнот і корінних народів, стоїть на першому плані. Ми це бачимо із зафіксованих фактів лінгвоциду на тимчасово окупованих територіях, наші звіти, оприлюднені за ці 4 роки, якраз говорять про це.
Закон про мову, якому 16 липня виповнюється 5 років, був написаний таким чином, що окремі статті набувають чинності щопівроку. Виходить так, що навіть 16 липня 2024 року буде восьма хвиля, відповідно до якої друковані медіа місцевого або регіонального рівня мають друкуватися українською мовою (навіть якщо мають варіант іншої, ніж державна, мовою), і якщо українською — того ж накладу, шрифту, змісту й так далі. Ці чотири роки ми готували громадян України до нової хвилі. 16 січня 2021 року українська стала обов'язковою для сфери обслуговування (супермаркетів, заправок, тренувальних і тренажерних залів тощо), 16 липня 2022 року — для інтернет-ресурсів (стартові сторінки інтернет-магазинів або інтернет-ресурсів офіційних представництв тощо повинні мати українську мовну версію), 16 липня 2021 року — для сфери культури (демонстрація вистав, екскурсійне обслуговування, туристична діяльність, показ фільмів, серіалів тощо). Ті ж фільми якихось три роки тому не завжди демонструвалися українською: мовляв, з одного боку, російська зручніша, а з другого, щодо продукції до 1991-го, давайте Штірліца російською. Ми ці історії чули й усвідомлюємо, з якою метою це робилося. Південь і Схід завжди були і є в полі особливої уваги російського агресора. Через мову, культуру і збережені, на превеликий жаль, зв’язки окупанти використовують ситуацію на свою користь. Ми створили свої офіційні представництва на Півдні та Сході, часто буваємо там й особливо пильнуємо тамтешню ситуацію.
В яких сферах і чому виявляється найскладніше дотримуватися норм закону про державну мову й загалом залишатися в полі власної ідентичності?
Наймасовіша сфера, де бачимо порушення мовного закону, — інтернет-ресурси, медіаресурси, інтернет-магазини, які, на превеликий жаль, досі не мають стартової сторінки українською. Ідеться і про соціальні мережі, які поширюють, зокрема, неправдиву інформацію, або ресурси, що мають стартову сторінку державною мовою, але поширюють російські фейки. На другому плані серед порушників — сфера обслуговування споживачів: у супермаркетах, маленьких крамничках, кав'ярнях, тренажерних залах, де завгодно. Там досі можемо почути російську мову — і це порушення, якщо громадяни України проти, хоча за замовчуванням можна користуватися будь-якою іншою мовою за згодою сторін (особливо якщо це стосується, скажімо, місць компактного проживання національних спільнот чи корінних народів). Звісно, існують порушення у сфері надання інформації про товари та послуги, це на третьому місці.
Є порушення у сфері зовнішньої реклами й оголошень і, на превеликий жаль, у сфері освіти — я кажу не тільки про повну загальну середню, а й про університетську освіту. Найбільше звернень якраз надходить від студентів з одеських університетів. Не називатиму ці виші напередодні вступної кампанії, але думаю, що ректори, так само, як і Міністерство, зроблять відповідні висновки, особливо після оголошеної мною інформації.
Що стосується регіонів, де порушень зафіксовано найбільше, на першому місці залишається столиця. Чотири роки, відколи я працюю на посаді Уповноваженого, столиця є лідером — і за фактом порушень, і за фактом реагування на них. На другому місці, як уже було сказано, — Одещина, на третьому — Харківщина, потім Дніпропетровщина, і вже після них Запоріжжя, Полтавщина, Миколаївщина тощо. Загалом, порівняно з минулим роком, звернень стало вдвічі менше: торік, у першому півріччі, ми мали їх 2020. Не можна сказати, що ситуація кардинальним чином змінилася, оскільки з'являються нові сфери й нові порушники. Серед лідерів залишається інтернет-сегмент. Закону про медіа трошки більше ніж рік, а питання регулювання тієї ж діяльності соціальних мереж — це мегазавдання, але боротися необхідно. Знаємо, що є рекомендації з боку, зокрема, РНБО щодо соцмереж, якими не варто користуватися громадянам України, але ними й далі користуються. Тому ці й багато інших компонентів — у полі нашої уваги. Ми підготували рекомендації і на адресу Кабінету Міністрів, і Верховної Ради України, і Нацради України з питань телебачення і радіомовлення щодо напрямків, які вважаємо загрозливими для української мови, а отже, і для національної безпеки.
Цифри — це завжди добре, але їм потрібна інтерпретація. Наприклад, у Запорізькій області було всього 2% звернень. Це як можна інтерпретувати? Як там добре, всі говорять українською, всі інтернет-магазини, тренажерки, кав'ярні, і лише на 2% є проблема. Та можливе й інше тлумачення: так небагато людей реагують на те, що їх не обслуговують українською мовою або не пропонують інформацію українською, як на проблему.
Півтора місяця тому я був у Запоріжжі. Фронт за 20 кілометрів від обласного центру. І на тому тлі, що масово не працюють заклади громадського харчування, супермаркети, розважальні центри, тренажерні зали, заклади освіти, все одно громадяни й мешканці Запоріжжя (кажу насамперед про обласний центр) звертають увагу на засилля російської мови. Донедавна в Запорізькій області були класи, де й далі навчали, зокрема після повномасштабного вторгнення, російської мови, або ж російську вивчали як другу мову. Це стосувалося і Харкова, і Харківської області, і Дніпропетровської області. Зрозуміло, що в мене як у громадянина України й Уповноваженого із захисту державної мови виникає просте запитання: що ще має відбутися, щоб ситуація перемінилась? Тому я ніколи не порівнюю регіони між собою, але вважаю, що вони є стратегічно важливими, особливо в питаннях утвердження державної мови: що більше української, то сильніша єдність нашої нації, надто в нинішній боротьбі проти російського окупанта.
Звучить доволі страшно, але 4% звернень стосувалися комунікацій з органами влади. Як сталися ці 4% в 2024 році? Мені здається, що з 1991-го вже все мало бути вирішено й мало бути 0%. Що це за 4% і чому це відбувається?
Мені здається, статистика набагато гірша, бо нині не відбуваються трансляції пленарних засідань, сесій місцевих рад. Те, що фіксуємо зараз, хтось десь побачив, зафільмував на мобільний телефон і поскаржився нам. Можу собі уявити, коли буде відновлена трансляція органів місцевого самоврядування, який ми побачимо багатий і разючий інтерес із боку депутатів до опанування української мови. На превеликий жаль, триває системне порушення мовного закону депутатами, які (незалежно від того, яку політичну силу представляють) вважають, що, поспіхом розв'язуючи соціально-економічні чи питання безпеки, можна послуговуватися не державною мовою. У нас така ситуація була зовсім нещодавно. Я розглядав справи сімох депутатів однієї селищної ради, які між собою і далі спокійно спілкувалися російською, вважаючи, що так і слід. Звісно, у поясненнях вони зазначили, що це були емоції. Дехто написав, що це суржик, а дехто написав: мовляв, Тарасе Дмитровичу, а давайте після війни.
Ясна річ, такі ситуації мене непокоять. Прошу депутатів відреагувати, а громадян України — тиснути на таких народних обранців і не допускати порушення своїх мовних прав. Людина, яка навіть в умовах війни, під ракетними обстрілами, і далі поширює не тільки неправдиву інформацію про важливість дотримання мовного закону, а й ставить під сумнів ціннісні орієнтири громадянина України (а кожен громадянин зобов'язаний вільно володіти державною мовою) — це нонсенс.
Із місцевою владою за роки, особливо під час повномасштабного вторгнення, ми змогли розробити й затвердити близько 150 місцевих мовних програм. У всіх областях, містах обласного підпорядкування або стратегічно важливих громадах вони є. На жаль, немає міських програм у двох містах, де вони мали б бути передусім, — у Києві та Харкові. Загалом по Україні з початком великої війни організовано близько 600 локацій. Окремі громади знайшли кошти на придбання книжок, забезпечення бібліотечного фонду. Спільними зусиллями ми зібрали близько 20 тисяч примірників сучасної літератури, яку передали на деокуповані території для поповнення бібліотечних фондів, зруйнованих бібліотек, включно зі шкільними. Дякую і PEN Ukraine, провідним університетам, окремим посольствам, громадським організаціям, які й далі поповнюють бібліотеки, зокрема для Збройних сил України. Таких акцій теж багато, і вони не менш корисні, ніж інші види доброчинності.
Українське слово залишається зв'язком із нашою ідентичністю, історичною пам'яттю, боротьбою, якої ми не можемо жодним чином послаблювати. Тому історія з місцевими депутатами — це про те, якою Україна не має бути.
Інша цифра, 7% звернень, стосується освіти. Про що йдеться — дитячі садки, школи, університети?
Якщо говорити про освіту, вона є однією з найважливіших сфер, яка завжди потерпала і від неналежного фінансування, і відповідних реформ. Утім, завдяки народним депутатам України восьмого скликання, позиції Міністерства і нашій тісній співпраці з ними, робимо дуже багато, щоб освіта була конкурентною, випереджальною і задовольняла потреби української нації сьогодні й на десятиліття наперед. На жаль, трапляються поодинокі випадки порушень мовного закону на рівні реплік, використання літератури, фрагментів аудіо- чи відеоматеріалу під час презентацій, окремих вивісок, дидактичних матеріалів, методичок не державною мовою тощо. Також це стосується власне спілкування поза навчальним процесом представників педагогічного чи науково-педагогічного складу. Працюємо над тим, щоб виправити ситуацію, здійснюємо в різних областях чимало досліджень, контрольних заходів та моніторингів. Скажімо, не так давно провели виїзне моніторингове дослідження в Чернівецькій області і з'ясували, що навіть у місцях компактного проживання національних спільнот українська значно переважає, вона є першою. Ситуація змінюється.
Що стосується наших досліджень, буквально завтра разом із Державною службою якості освіти України презентуватимемо вже третій річний звіт про стан дотримання мовного закону в закладах загальної середньої освіти. Ця робота була проведена протягом квітня-травня поточного року у близько двохстах школах України незалежно від регіону. Ми з'ясували, що серед учасників освітнього процесу (йдеться про вчителів, учнів та їхніх батьків) справді є ознаки порушення, і вони самостійно це визнають. Наприклад, у спілкуванні в позаурочний час, і між учителями зокрема, у спілкуванні між дітьми на території спортивного майданчика чи на подвір'ї, зрозуміло, що й між батьками і дітьми не державною мовою у домашній комунікації. Закон про державну мову не поширюється на спілкування вдома, так само, як і на діяльність релігійних установ, але вже доведено: що більше батьки спілкуються з дітьми українською мовою, не зловживаючи питаннями двомовності, не демонструють мультфільми, ютуб-канали, серіали не державною мовою, то сильніша мовна поведінка, українськомовна активність наших дітей і в інших сферах суспільного життя — кажу в даному разі про школу.
Якщо говорити про садочки, не так давно вийшло ще одне дослідження, проведене громадськими організаціями. Дошкільною освітою у нас охоплена не більше ніж половина дошкільнят. Існують порушення у цій сфері, зокрема, у садочках Києва: скрізь по-різному, залежно від авторитету і контролю з боку керівника закладу освіти. Факти очевидні: що більше української в дошкільному віці, то менше російської у старшому віці. Це, так би мовити, програмні заводські установки, з якими дитина має приходити в доросле життя, розуміючи, що для неї означає державна мова, чому її треба застосовувати у визначених законом сферах, чому потрібно боротися проти двомовності — зокрема через те, що українську мову знищують на тимчасово окупованих територіях. Тому наші рекомендації стосуватимуться посилення контролю, створення додаткових можливостей, відкриття батьківських мовних курсів за такої потреби. Як казав В'ячеслав Чорновіл, Україна починається з тебе. Які ще треба аргументи, щоб батьки почали розмовляти з дітьми українською, взяли підручник, зайшли до книгарні, перелаштували мобільний телефон українською, подивилися футбольний матч державною мовою, — що для цього ще має відбутися?
Повернімося до створення можливостей для переходу або утвердження стійкої мовної поведінки громадян України. Мовне середовище у ранньому віці є фундаментальним для формування національної ідентичності й цінностей дитини. Мені здається, одна з територій великої загрози — підлітковий контент. Це складна річ. З одного боку, наші колеги з Суспільного активно працюють над створенням підліткових програм, новин, щоб звучали і голоси підлітків, і мова, якою вони говорять. Але їм не завжди хочеться брати те, що пропонують дорослі, якщо є контент, створений однолітками. Одна з надпопулярних соцмереж, де великою мірою формується мовна картина підлітків, не пропонує широкого спектру наповнення українською мовою. Часто, навіть якщо підліток є українськомовним, він вбирає цей контент російською. Очевидно, хоч би які існували ініціативи з оновлення сільських бібліотек чи програми в ефірі Радіо Культура, ми не будемо в полі великого інтересу цих підлітків. Як ми можемо вплинути — як медіа, представники державних інституцій — на те, щоб територія дитячого зацікавлення, де вони почуваються серед своїх, була українською, щоб, власне, виникла потреба її українізувати, шукати і створювати український контент? Адже навіть якщо в родині всі розмовляють українською, але використовують цю соцмережу, дитина теж це робитиме — і не знайде там наповнення рідною мовою.
Без родинного виховання, сімейних налаштувань і ціннісних речей, які закладаються в юному віці, дуже складно змінити парадигму, диглосію ціннісну й культурну у значно старшому віці. Це підтверджують наукові дослідження і досвід. Цінності сімейного виховання дещо розмилися в умовах війни: родини розбиті, матері виховують дітей самостійно — під ракетними обстрілами, за кордоном в іншомовному середовищі або ж у токсичному середовищі в Україні, де наявна двомовність.
Питання диглосії є ключовим. Коли йдеться про спілкування з мовцем іншою мовою, донедавна було прийнято переходити на його мову. І дуже добре, що мовна поведінка громадян України, наша гідність не дозволяє нам далі це робити. Ми зберігаємо свою сутність, важливість і значущість. Тому це не запитання до Уповноваженого, а до кожного з нас, до нашого родинного виховання і середовища. На жаль, і в Києві, і будь-де зараз можна почути російську мову. Тому треба думати над кращими механізмами й справді боротися за те, щоб українська була й у тих сегментах, куди потрапляють діти поза нашим контролем. Я кажу про соціальні мережі, ютуб-канали, спілкування на подвір'ї, вибір мови за замовчуванням в інших сферах, як-от ігри, і так далі. Але час змінюється, і української все одно стає більше.
ПАРЄ ухвалила резолюцію про вивчення української мови. Що це означає для нас?
Протягом цього тижня я мав кілька зустрічей з авторами правок до цієї резолюції — із Дмитром Лубінцем, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, і з Євгенією Кравчук, яка очолює нашу парламентську групу в Парламентській асамблеї Ради Європи. Країни Європи взяли на себе зобов'язання в місцях компактного перебування громадян України забезпечити їхні права на українськомовний компонент у навчанні. Ідеться насамперед про українську мову, літературу, захист України та історію. Це питання матеріально-технічного і методичного забезпечення, і перед Україною постає кілька викликів. Маємо забезпечити заклади освіти літературою, учителями — як своїми, так і тими, хто перебуває там, — знайти ресурси, щоб діяльність таких освітян була зарахована до їхнього педагогічного стажу. Водночас потрібно знайти якомога кращу комбінацію і модель взаємодії із тамтешніми школами, щоб дітям не довелося одночасно навчатися чи продовжувати навчання в українських школах, що зберігалося донедавна. Ситуація критична. Сподіваюся, що і профільний комітет Верховної Ради з питань освіти, і Міністерство знайде цю модель. Моя вимога і рекомендація як Уповноваженого — забезпечити права громадян України щодо української мови в місцях компактного проживання навіть за кордоном.
Підсумовуючи: надзвичайно важливо реагувати. У всіх нас багато справ і причин не мати часу — але бажано його знаходити, щоб надіслати звернення, продемонструвати наш намір відстоювати мовні кордони. Мова — одна з тих речей, що захищають нас.
Найголовніше, що відбулося за п'ять років, відколи закон набув чинності, — громадяни навчилися захищати свої мовні права там, де їх порушено: на касі, у супермаркеті, у магазині, у закладі освіти. Це величезний плюс громадянської активності нашого суспільства у нетерпимості до порушення своєї території свободи.
Фото: @julsi.photo з інстаграм-сторінки anya.lipatova
"Мені хотілось максимально випробувати свою попсовість. І мені здається, що це пік попсовості, який буде, тому що далі збираюсь повертатись до більш такого інді звучання"
Привіт! Насправді ми з тобою спілкувались не так давно. Хотів запитати, як цей відтинок часу пройшов? Ти можеш сказати, що все позитивно рухається, динаміка існує? Чи навпаки?
Все позитивно рухається. Так, ми з вами нещодавно спілкувались. Я з вами спілкуюсь так часто, як зі своїми друзями деякими! Продовжуємо писати нові пісні, робити релізи. Так все несеться, що ми от випустили цю пісню, а я вже над наступною думаю.
А що стосується результатів? Я говорю про перегляди, прослуховування, розуміння того, що люди пишуть.
Насправді дивно трохи, тому що я дуже звикла дивитись на цифри, звикла до результатів. На стримінгах цифри поки невеликі, але є прослуховування. Більше коментарі пишуть, мовляв, знайшла твій проєкт, твою пісню, мені дуже сподобалось! Багато переглядів на reels в інстаграмі. Я прям зробила собі челендж і майже кожен день роблю reels, на мене підписуються люди. Мені здається, треба, щоб якась пісня особливо зачепила, залетіла. Можливо, поки це не ці перші дві пісні, але вони теж знайшли свого слухача і я задоволена ними теж.
Ти минулого разу розповідала нам, що важкувато організувати життя на дві країни. Цей процес ти вже встигла налагодити?
Я просто зрозуміла десь півроку тому, що мені не вистачає грошей з моєї онлайн-роботи в Україні. Зараз працюю баристою в кав’ярні. Я вже змінила чотири різні кав’ярні, щоб зрозуміти, де мені працювати. І зараз у мене так виглядає день, що я ходжу на роботу, потім пишу музику, потім ходжу на роботу й зараз дуже законсервоване в мене життя. Сподіваюсь, це на якийсь період і я зможу їздити в Україну й більше фіти, наприклад, писати, знімати якісь відео в Києві, але зараз поки накопичую свої ресурси тут і не розпорошуюсь.
"Наступний реліз — я вже навіть вчора записала вокал, і це буде фіт. Це секретик поки що, невдовзі буде анонс, але це інді-гурт із Києва. Отакий спойлер"
А якщо говорити про фіти, співпрацю, в тебе є якісь побажання або навіть попередні домовленості?
Я вам так скажу, що наступний реліз — я вже навіть вчора записала вокал, і це буде фіт. Набагато легше робити фіт, коли ти сольний артист. Тому що, коли я була в гурті, було не дуже зрозуміло, як два гурти можуть зробити фіт. А зараз і через жанр теж, тому що більш такий попсовий, набагато легше домовитись про фіт. Я нарешті можу співпрацювати з іншими музикантами. Планів багато. Один уже фіт записаний, так що можна очікувати.
Це зараз не схоже на розмову друзів. Так а з ким фіт?
Це такий секретик поки що, невдовзі буде анонс, але це інді-гурт із Києва. Отакий спойлер.
"Хотілось легкості якоїсь. Це літня пісня, приємна мелодія, щоб під неї хотілось підтанцьовувати"
Саме зараз в нашому ефірі лунатиме пісня "Сум’яття". Якщо ти кажеш, що вже думаєш про іншу пісню, то які думки були з приводу цієї?
Мені хотілось максимально випробувати свою попсовість. І мені здається, що це пік попсовості, який буде, тому що далі збираюсь повертатись до більш такого інді звучання. З самого початку ця пісня була натхненна френч-попом. Вона не звучить так, як мені хотілось з самого початку, але мені все одно подобається поп звучання в неї. Хотілось легкості якоїсь. Це літня пісня, приємна мелодія, щоб під неї хотілось підтанцьовувати.
Слухати пісню "Сум’яття" від Lipatova, як і багато інших прем’єр, можна в плей-листі "Промінь Рекомендує 2024" на Spotify.
Фото: Пресслужба Kozak System
Війна — це дуже масштабна й найгірша подія, яка може трапитись із людством
Іване, нещодавно на стримінгових платформах з'явилася ваша нова пісня "Прощавай, Голубко". Як саме вона створювалась?
Під час війни стосунки між людьми "зависають", стають невизначеними з точки зору часу. І ніхто — ні ті, хто зараз воює в зоні бойових дій, ні ті, хто їх чекає, не знають, коли ця війна закінчиться. Очевидно, що вона закінчиться перемогою. Тому переписки є одним з важливих аспектів сьогоднішньої комунікації. Одну з таких нам надали у приватній бесіді. Це листування воїна з коханою дівчиною, з їхнього спілкування стає зрозуміло, що після війни вони планують кудись поїхати, підкорити Еверест, тому що їм подобається ходити в гори; завести собачку лабрадора. Загалом триває звичайна щира людська емоція, пов'язана з тим, що ми будемо робити після війни. Обривається це листування тим, що воїн загинув. І таких переписок існує багато і це є правда про війну. Наш трубач Сергій Соловій, переосмисливши цей текст, подав його у такий спосіб, що цей хлопець-воїн вже говорить до своєї коханої з небес: "Я все одно чекатиму тебе. Якщо не на цій землі, то десь там, у вирії, ми зробимо наше життя щасливим". Аранжування до цієї пісні робив Андрій Тимощик, він також працював над нашими треками "Люди-Титани" та "Українське сонце". Загалом під час повномасштабного вторгнення склалась така команда однодумців, яка вже разом із нами робить шосту чи сьому пісню.
Також на цю пісню вийшов кліп. Розкажи, з ким ви його створювали та хто став героєм цієї відеороботи?
Катерина Фогілєва, Вікторія Квітка, Гліб Широчкін та їхня команда — це ті, хто нам знімають відеороботи на всі написані під час повномасштабного вторгнення пісні. Головним героєм кліпу на композицію "Прощавай, Голубко" став актор Андрій Ісаєнко. Він нам чимось нагадав комбрига 12 бригади НГУ "Азов" Дениса ("Редіса") Прокопенка, з яким ми товаришуємо.
Нещодавно у нас в ефірі Женя Галич сказав, що він проти спекуляцій на темі війни. Як ви визначаєтесь із тим, що є правдою і може стати піснею, і тим, від чого можна відмовитись?
Все, що робить гурт KOZAK SYSTEM, проходить через наші серця і душі. Ми знаємо війну, ми чуємо війну і, головне, — ми відчуваємо українців, до яких ми їдемо з різними формами концертів: від бліндажів до вулиць, від оперних театрів до зони бойових дій. Нам багато хто після концертів виливає душу. Думаю, сьогодні ми найкраще з усіх музичних колективів відчуваємо український народ. Це резонує з тим, що ми пишемо і що хочемо сказати людям. Ми робимо це щиро.
У пісні "Прощавай, Голубко" є фраза: "Ти тільки пам’ятай", на твою думку, яку пам'ять про війну має зафіксувати мистецтво?
Різну, тому що війна — це дуже масштабна й найгірша подія, яка може трапитись з людством. І дуже парадоксально, що з одного боку люди придумали таку велику кількість корисних речей, і це свідчить про достатню кількість емпатії та мудрості для того, щоб будь-які ситуації вирішувати діалогом, але війна зайвий раз підтверджує, що у світі ще багато нижчих за розвитком "подібних до людей наборів" (бо народом російську федерацію не назвеш), які, на жаль, вирішують свої проблеми зброєю. Ми, українці, набагато добріші, ніж представники інших народів, ми завжди з посмішкою та обіймами зустрічаємо будь-кого, тому для нас це буде уроком на майбутнє. Треба мати "зуби", щоб захищатися. І треба писати про різну війну: окупацію, мародерство, злочини, знущання, подвиги, звитяги, майбутнє та сьогодення, тобто, про все, що сьогодні переживає кожна дотична до війни людина. Якщо це правдиво та щиро, це все треба фіксувати, тому що існує єдиний закон — правда про війну.
Чи плануєте ви оформлювати видані під час повномасштабного вторгнення пісні в окремий альбом, чи, можливо, вони так і залишаться синглами?
Це суто технічне питання. Єдина фабрика. яка виготовляла в Києві компакт-диски, закрилась, тому створити окремо компакт-диск, нам, мабуть, не вдасться. Чи зробимо це на вінілі — можу з упевненістю на 99,9% сказати, що зробимо.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста
Відеоверсії ексклюзивних інтерв'ю з артистами дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Фейсбук-сторінка гурту adm:t
"З adm:t ми познайомилися ще у 2021-му році на фестивалі Джаз Коктебель. Ми з Владом були вуличними музикантами, тоді написали пісню "Вечорниці", але не випустили її, і коли ми виступали на фестивалі в Києві на вулиці Нижньоюрківській, то ми виграли шанс виступити на Джаз Коктебелі. Але, оскільки ми тоді ще були маловідомі зовсім, ми виступали вдень, а ввечері ми пішли дивитися на більш досвідчених артистів, серед яких був гурт adm:t. Ми знали творчість Андрія Дмитренка ще до зустрічі наживо, адже ми слідкували за плейлистами Spotify і нам вже тоді дуже подобалися пісня "Вулиця Фучика". Але коли ми побачили їхній виступ, ми прям були захоплені і тоді поговорили про те, що колись обов'язково ми запишемо пісню разом. І цей момент настав аж у 2024-му році за умов війни, причому що Андрій служить. Але історія склалася таким чином, що він був особисто знайомим з Максимом Кривцовим — поетом, який загинув на війні, і він домовився з ним ще за життя, що напише дві пісні на його вірші. Одну з пісень "Завтра?" він вже випустив, а "Метаморфосінь" запропонував нам.
Якщо говорити про те, над чим зараз працює гурт Tember Blanche, то ми пишемо новий матеріал, але наразі ми не готові його анонсувати. Але що ми можемо точно сказати, то це те, що 26 липня ми будемо виступати в Києві на фестивалі "V'YAVA" на ВДНГ зі струнним концертом. Струнний концерт також відбудеться у Львові 29 серпня. А ще ми будемо хедлайнерами на Light Stage на Faine Misto 4 серпня", — розповіла солістка дуету Tember Blanche Саша Ганапольська в ефірі шоу Селекція на Радіо Промінь.
"Як і попередній реліз "Завтра?", ця пісня створена на вірш Максима Кривцова. Ми зараз працюємо над третім мініальбомом, який матиме назву "В клубі", і обидві ці пісні увійдуть до його складу. Коли я вже дописав мелодію і мелодику слів до пісні "Метаморфосінь", то я вирішив скинути демку гурту Tember Blanche, оскільки ми вже давно з ними домовлялись про спільну пісню. Їм сподобалось, і в подальшому на їхній домашній студії ми і записали всі партії. Потім вже, для того, щоб зробити версію повну, а не акустичну, я надіслав усі матеріали Тарасу Підкуймусі, з яким ми працюємо з попереднього мініальбому "В квадраті". Коли послухали матеріал, нам акустична версія також сподобалась і вирішили видати одразу дві версії пісні. Максісингл — мабуть, правильно називається. Тому слухайте, діліться враженнями, будемо дуже вдячні за коментарі і відгуки ", — сказав вокаліст гурту adm:t Андрій Дмитренко в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у червні Tember Blanche та The Budchuk випустили новий трек "Телепат".
Також читайте інтервʼю adm:t: "Митців слід цінувати за життя".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські премʼєри 28 червня-5 липня: KOLA, Kozak System, Cheev, Kalush, Yaktak, IRYN, Krechet
Фото: Пресслужба гурту Dobryva
"Ми сьогодні вам презентуємо наш мініальбом під назвою "Музика — мій дім". У нас взагалі ніколи не було концепції для цього мініальбому, нас попросили розказати про концепцію і ми зрозуміли, що концепція полягає в тому, що ми зібрали всю злість, тривогу, розпач, журбу і наклали це на музику. І коли ми цим займаємось, ми відчуваємо максимальний комфорт. Тому музика для нас – це як дім. Саме тому "Музика — мій дім". Все наче зрозуміло. Ще є одна концептуальна фішка в цьому мініальбомі: у всіх треках мій голос використовується, як семпл, в деяких просто, як шматок тексту, наприклад, "Зроби гучніше" — перший трек, а в усіх інших використовується саме, як музичний елемент. Взагалі хотілось би виділити пісню "Настане останній" — це четвертий трек в альбомі. Пісня завірусилася в ТікТоці за 3-4 тижні, набрала понад тисячі кліпів: люди просто монтували якісь вирізки зі свого життя, просто рандомні відео з галереї, під словами "ми народились точно не в свій час, нам переплутали сторіччя", тому дуже раджу послухати. Не будемо вдаватись в концепції треків — вони сумні, рефлексивні, електронні, ритмічні, гучні і класні. Тому приємного прослуховування, обов'язково слідкуйте за нами, будуть якісь концерти, будуть якісь виступи, будуть якісь нові треки, якось буде", — розповів учасник гурту Dobryva Едгар Єнокян в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у червні шоу українських премʼєр "Селекція" виповнилося 9 років.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські премʼєри 21-28 червня: Христина Соловій, Dobryva, vioria, Туди сюди і смерть, Surov
Ілюстрація: Українське Радіо
Програма "Лист на Радіо" виходитиме тричі на тиждень — у понеділок, середу та п’ятницю об 11:35. Заплановано 25 епізодів, що відповідає кількості областей України та Криму.
"Ми готуємо 25 епізодів про роботу радіо у всіх областях України та в Автономній республіці Крим, у яких ідеться про те, що ефіри не лише інформують, а допомагають розв’язувати проблеми, — розповіла виконавча продюсерка Українського Радіо Юлія Шелудько. — Наприклад, у когось зародилося кохання завдяки радіо, або у громаді вдалося полагодити дорогу і запустити автобус у віддалений куточок завдяки програмам, або комусь радіоефір навіть допоміг зберегти життя. А трапляється, що люди зустрілися у програмі як спікери з певної теми і дійшли консенсусу завдяки тому, що їх зібрали разом у певній регіональній редакції Українського Радіо".
Виконавчий продюсер Українського Радіо Юрій Табаченко зазначає, що на радіо часто звертаються, коли ніхто не зміг допомогти розв'язати проблему.
"Цей проєкт був інтригою для нас самих, адже на кожен епізод знайшлася маса абсолютно різних історій про радіо. Кожна з них, з одного боку, показує місцевий колорит, а з іншого — всюдисущість радіо. При чому масштаб цих історій теж різний: від облаштування пішохідного переходу до порятунку життя. Часто люди звертаються на Українське Радіо як в останню інстанцію, коли ніхто інший не зміг розв'язати проблему. І це також працює. Сподіваюсь, ці історії будуть цікаві й нашим постійним слухачам, і новій аудиторії", — поділився Юрій Табаченко.
За словами Юлії Шелудько, в новому проєкті нинішні працівники і ветерани Українського Радіо розкажуть про особливості своєї роботи у їхньому регіоні.
"З назви програми можна зрозуміти, що лист або останнім часом повідомлення на радіо — це фідбек, зворотна реакція на почуте в ефірі. Важливо показати, що наші регіональні редакції не лише надають інформацію, а допомагають, надихають, змінюють життя людей і громад", — розповіла виконавча продюсерка.
Українське Радіо — найпопулярніше розмовне радіо України з найбільшою FM-мережею та флагманський канал Суспільного Мовлення. У 2024 році відзначає століття з початку мовлення. У Києві мовить на частоті 105 FM. З усіма частотами Українського Радіо та лінками на соцмережі Суспільного в регіонах можна ознайомитися за посиланням. Українське Радіо також можна слухати в мобільному застосунку suspilne.radio, на сайті ukr.radio та в мобільному застосунку "Дія".
Фото: Пресслужба Аппекс
"Я пропоную вам послухати мою нову пісню "Люмінісцент" з альбому "Синтетика", що вийшов на флешках і от вже скоро, нарешті, буде оприлюднений в мережі. Ще колись давно, на шкільних дискотеках, під стробоскопічним мерехтінням ми помітили, що рухи людей сприймаються рвано, роботично — рухаємось, як роботи. У цій пісні я порушую тему одноманітності життя, повторюваних дій. Але саме за повторюваність ми любимо музику та архітектуру — природа людини суперечлива та взаємовиключна, ми втікаємо від свободи у лапи системи, а потім, навпаки, рухаємось, як роботи. Попри те, що пісня гаусова із прямою бочкою, вона не буде слухатись, скоріше за все, легко саме через екзистенційні питання сенсу буття, одноманітності та безвиході. Під таку музику можна рухати тілом або напружувати уяву — я зву це танці для аутистів. Рухаємося, як роботи. Підтримуйте, поширюйте та примножуйте українську культуру, адже це також наша зброя у цій віковічній війні", — розповів Аппекс Віталій Руппельт в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у червні шоу українських премʼєр "Селекція" виповнилося 9 років.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Пресслужба співачки Я Тоня
"Пісня "Ким я стану" це внутрішній діалог із собою в період трансформації мене, як особистості. Вона написана нещодавно, але усі переживання та історія взята з минулого. Це про сильний страх невідомості майбутнього і ступор в питанні, чи зможу я бути достатньо гнучкою, аби адаптуватися до всіх складнощів, які впливали та продовжують впливати на побудову моєї особистості. Війна пробудила сильну цінність життя, також вдячність людям, які можуть мене захистити. Втрата рідної людини поставила пріоритетність сім'ї та проведення з рідними більше часу на перше місце. Найважливіше — це плекати своє ремесло і постійно нагадувати собі знайомитись та приймати щодня себе такою, яка я є, робити задумане, зважуватись на складні кроки, не боятись провалу, бо все це робить мене тою, ким я стану. В цій пісні я спілкуюся з собою минулою через музику. Хтось веде щоденник, хтось залишає посилання для себе майбутнього, а я залишаю свої пісні. Над цією роботою я працювала з талановитим музикантом та саундпродюсером Захаром Бо. Також я самостійно зрежисувала лірик відео, яке ви можете переглянути на моєму YouTube каналі "Я Тоня". Я зараз в процесі зйомки ще одного відео під цю пісню, в якому я хочу, щоб слухачі поділилися своїми історіями, які перевернули їхнє життя, через які сталася їхня трансформація особистості. Тому я прошу слухачів Радіо Промінь ділитися своїми історіями, писати мені в особисті повідомлення — я це все читаю, і якщо ви захочете, то поділюся цією історією у ще одному відео", — розповіла Я Тоня в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у березні Я Тоня видала новий трек "Коли ти поряд".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські премʼєри 21-28 червня: Христина Соловій, Dobryva, vioria, Туди сюди і смерть, Surov
Фото: Пресслужба BIEHU
"Пісня "Яка є я?" дуже глибока та щира, адже народилась вона з власного досвіду. Вона пробуджує всередині ті самі важливі питання, які приходять до кожного з нас, коли ми наодинці з власним я. Відкривати в собі нові фарби, відчуття, переживати новий досвід, виходити за рамки та дозволяти собі бути різною, якою тільки захочеться, і не боятись втратити себе в різні періоди свого життя. Насправді це і є сенсом моєї творчості. Світ рухається з великою швидкістю, і ми час від часу в ньому втрачаємо контакти з собою. Те, що було цінним вчора, сьогодні не має сенсу і те, що має сенс сьогодні завтра втратить свою актуальність. Пісня "Яка є я?" спонукає до сміливості відкриватись собі попри власні страхи, нав'язані думки оточуючих", — розповіла BIEHU в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у червні шоу українських премʼєр "Селекція" виповнилося 9 років.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські премʼєри 21-28 червня: Христина Соловій, Dobryva, vioria, Туди сюди і смерть, Surov
Фото: Пресслужба SadSvit
"Хочу вам представити свою нову пісню "Той, хто пісню грав". Я вирішив зробити такий невеликий експеримент, адже в мене була перерва майже в рік, де я не випускав майже ніякого матеріалу, а якщо й випускав, то він вже був, скажемо так, з новим переосмисленим звучанням. Але суть полягає в тому, що я вирішив повернутися до того, як я робив музику колись раніше, тобто сам за комп'ютером записував в себе в спальні, сам мастерив і займався цим переважно сам, а не зі звукорежисером, як я це роблю, наприклад, зараз. Я намагався передати всю свою атмосферу в цій пісні, але з новим переосмисленням, тому що за цей час я набрався певного досвіду і, відповідно, я це захотів показати саме зараз світові. Мотив цієї пісні полягає в тому, що хто співає музику, той завжди знайде дорогу, адже ми своє життя завжди пов'язуємо з музикою напряму чи не напряму. Наприклад, коли ми щось робимо — ми співаємо пісню, коли ми намагаємося заспокоїти дитину — ми співаємо їй колискову, в бою, наприклад, бійці співають пісні, щоб підняти свій дух і щоб мотивувати себе. Ця пісня узагальнює весь цей термін, узагальнює музику, як щось єдине, що нас всіх об'єднує", — розповів SadSvit в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у червні шоу українських премʼєр "Селекція" виповнилося 9 років.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські премʼєри 14-21 червня: Roxolana & Phil It, Zbaraski, SadSvit, Klavdia Petrivna, Dorofeeva