Результат пошуку: Життя в ефірі
Радіо Промінь · "Наші люди"
"Домашні" Євробачення
Знаєте, хто в буквальному сенсі був на висоті на Євробаченні? Злата Огнєвіч. У 2013-му на сцену її виніс Ігор Вовковинський — найвища людина у США (його зріст — 2 метри 30 сантиметрів). А хто з українських артистів зажив слави "співочого Дракули"? Меловін. На сцені Євробачення-2018 він підіймався з рояля і співав в оточенні полум’я. Тож відкриття фіналу Євробачення було по-справжньому запальним.
У 2020 році конкурс, як ви пам’ятаєте, скасували через пандемію коронавірусу. Тож, аби підтримати і фанатів, і учасників, організатори провели серію домашніх онлайн-концертів "Eurovision at home". Український гурт Go_A тоді виконав свого "Солов’я" та кавер на пісню Сердючки "Лаша тумбай" на даху телецентру "Олівець", показавши світові панораму весняного Києва.
Гадаю, багато єврофанів упізнали тоді знайомі місця. Адже до того вже двічі бували в Києві, коли Євробачення ставало нашим, "домашнім".
Спочатку — завдяки перемозі Руслани на конкурсі в 2004-му. Для Києва це стане викликом, адже на той час наша країна ще не мала досвіду проведення таких заходів. До того ж восени 2004 в Україні відбулась Помаранчева революція. Обурені фальсифікаціями на виборах, люди вийшли на протести. Це позначилось і на підготовці до Євробачення (вона скоротилась до трьох місяців). А гасло конкурсу — "Пробудження" ("Awakening") — символізувало початок нового життя й готовність України стати частиною Європи. Для участі в конкурсі українці обрали тоді гурт "Гринджоли" з революційним хітом "Разом нас багато, нас не подолати". Але пісня посіла всього лише 19 сходинку.
Мине 12 років, і завдяки перемозі Джамали Україна знову прийматиме в себе "домашнє" Євробачення. Біля Маріїнського палацу в Києві розстелять рекордну, як для Євробачення, червону доріжку завдовжки 265 метрів. Крім офіційної фан-зони Eurovision Village, відкрили чотири додаткові. На сцені Євробачення встановили рекордний для України екран (11 метрів у висоту й 70 у довжину). Конструкція в центрі сцени під назвою "Вулик" дозволяла окремим фермам сцени опускатися чи підніматися під час шоу. У вулику закріпили камеру, що транслювала вигляд зверху. Ще одна камера могла ховатися під сцену або підніматися над нею.
У фіналі конкурсу обидві переможниці Євробачення презентували свої нові пісні. Джамала заспівала "I Believe In U", а Руслана — тепер уже в кольчузі, а не в образі амазонки — виконала трек "It`s Magical".
До слова, без магії і справді не обійдеться. Четверо конкурсантів незадовго до пісенного конкурсу стали батьками. Серед них і фронтмен українського гурту "O.Torvald" Женя Галич. Саме цей гурт представлятиме Україну на "домашньому” Євробаченні-2017, але займе лише 24-те місце. Магія, знаєте, теж не всесильна.
Вечірка України у Ліверпулі
Євробачення-2023 феєрично відкрила фронтвумен рок-гурту "The Hardkiss" Юлія Саніна. Конкурс теж мав бути нашим, "домашнім", але через повномасштабне вторгнення росії став "гостьовим" — його провели у Великій Британії. В Ліверпулі влаштували грандіозну вечірку від імені України, але без росії та білорусі.
У Ліверпулі висадився справжній співочий український десант. У півфіналах, крім The Hardkiss, виступили Alyosha, Марія Яремчук, Злата Дзюнька та OTOY. У фіналі на сцену вийшли Go_A, Джамала, Тіна Кароль, Вєрка Сердючка і, звісно ж, Kalush Orchestra з постановкою "Голоси нового покоління".
Крім цього Руслана спробує себе в ролі диригентки й виступить з Англійською національною оперою. А Джамала презентує музичний альбом "QIRIM", до якого увійшли 14 старовинних пісень кримськотатарською мовою.
Над шоу працювала величезна інтернаціональна команда, а креативним директором Євробачення від України став Герман Нєнов. І шоу, яке у них вийде, цілком заслужено можна назвати найкращою презентацією України серед трьох "домашніх" Євробачень. Адже крім пісенного конкурсу в Ліверпулі організували культурний фестиваль EuroFestival, що презентував 24 проєкти. Місто не лише вбралось у жовто-сині кольори, а й "смакувало", й звучало по-українськи.
Літописці Євробачення
Для тих українців, які дивились шоу, сидячи вдома, ефект присутності створював … Не буду казати, хто. Гадаю, ви й самі легко впізнаєте його голос: "Пані, ви готові? Хай почнеться Євробачення! О, яке шоу! Євробачення, дайте трохи галасу!"
Саме так, це був Тімур Мірошниченко, який вже 19 років залишається "голосом" Євробачення.
До слова, на Українському радіо Євробачення вперше транслюватимуть у 2005 році. В прямому ефірі його коментуватиме Галина Бабій — ведуча й журналістка, голос якої — один із найбільш упізнаваних у національному мовленні (вона працює на Українському радіо з 1987 року).
А з 2011-го естафету коментування Євробачення на УР-1 підхопила журналістка й ведуча Олена Зелінченко. Як і більшість із нас, до 2003-го, коли Олександр Пономарьов вперше від України поїхав на Євробачення, вона вважала цей конкурс одним із багатьох. Каже, ставлення до нього змінилось, при чому кардинально, після перемоги Руслани:
"Це був 2004 рік, якраз Руслана була в Туреччині, а я перебувала з колегами-журналістами у прес-турі і, як зараз пам’ятаю цю ніч, готель, ми зібрались в одному номері, величезний екран на всю стіну і ми дивимось Євробачення. Так само загалом ставились до конкурсу, як до якогось заходу, який просто дозволив нам провести приємно вечір. Але яким був наш подив, наш захват і, звісно, наші бурхливі емоції, які вилетіли просто з вікна цього турецького готелю й розтеклися, розляглися, розбіглися і заполонили всю територію навколо, коли виграла Руслана. І от, власне, відтоді почалась моя історія, дотична до Євробачення. Тому що наступного року, за правилами конкурсу, Євробачення проводилось у Києві. І, відповідно, ми готувались до цього конкурсу вже професійно. Українське радіо тоді започаткувало першу трансляцію, ведучою була Галина Бабій, а я і мій колега Валерій Кириченко — ми працювали на комерційній радіостанції у структурі Українського радіо і готували також матеріали з Палацу Спорту, де відбувався цей конкурс. Словом, тоді я вперше занурилась у світ Євробачення. А потім на Українському радіо це коментування перейшло до мене."
Будь-який конкурс — це складний механізм, а що вже говорити про Євробачення. Він передбачає комунікацію не лише між артистами, а й мовниками та їхніми делегаціями, між фахівцями в галузі телевиробництва та працівниками Європейської мовної спілки, між глядачами й фанатами конкурсу з різних країн. Ну і, звісно, не остання роль тут належить ЗМІ, які забезпечують інформаційний супровід конкурсу.
Вже загадана нами ведуча й журналістка Олена Зелінченко на УР-1 коментувала Євробачення 11 разів! Каже, за цей час чого тільки не траплялось, адже шоу завжди йде в прямому ефірі:
"Пам’ятаю, наприклад, як іспанець виступає, і тут вибігає якийсь чоловік і починає щось волати в мікрофон — підспівувати. І я пам’ятаю, як в студії натискаю кнопочку переговорну з режисерською й запитую: хлопці, а що це було, це заплановано чи не заплановано? А потім з'являється миттєва пауза, коли організатори вирішували, а що ж робити, і таки дали можливість іспанцю ще раз виконати свою пісню. Що казати про голі сідниці, які були показані під час виступу Джамали вже наступного 2017 року, коли вона виступала під час одного з інтервал-актів. Словом, і казуси бувають, і різні цікаві історії."
На запитання, чи вважає якесь із Євробачень більш пам’ятним, Олена переконує, що для неї особливі всі. Хоча її голос змінюється, коли згадує, як на всю Україну в 2016 оголосила про перемогу Джамали. Каже, це був справжній і дуже заслужений тріумф:
"Я пам’ятаю, з яким задоволенням, з якою гордістю, з яким захватом я оголосила про те, що наступний конкурс буде проводитись в Україні. З Джамалою — це був цілком заслужений результат, дуже потужна пісня, пережита історично цілим народом, пам’ять, яка не створена штучно для конкурсу, пам’ять, яка є справжньою, реальною, яку перенесла Джамала з історії своєї бабусі, з історії своєї родини, депортованої з Криму. І я думаю, що саме ця справжність, трагічність і потужність справили враження на аудиторію європейську й далеко за її межами, відтак перемога була за Україною."
На Радіо Промінь міжнародний пісенний конкурс транслюють з 2021 року. Коментувати Євробачення в різні роки пощастило Дмитру Захарченку, Анні Заклецькій, Євгену Павлюковському, Олександрі Франко, Тімуру Мірошниченку, Олександру Барлебену.
З 2022 Промінь стає не лише офіційним радіопартнером Нацвідору на Євробаченні, а й офіційним радіомовником міжнародного пісенного конкурсу. А цьогоріч вперше про все, що відбуватиметься за лаштунками й на сцені Євробачення в шведському Мальме, слухачам Променя розповідатиме наша ведуча Анна Заклецька. З 6 до 11 травня в ефірі ранкового шоу "РанокПро" в будні, а також на вихідних в ефірі "Вікенду нової музики" вона ділитиметься останніми новинами з конкурсу.
За плечима в неї сотні проведених концертів і фестивалів. Але Євробачення для неї особливе, бо цей конкурс, як кажуть, — з іншої ліги:
"Євробачення точно є найбільшою подією з усіх тих, що я можу згадати. мені подобається, що цей конкурс несе важливі меседжі толерантності, терпимості, в хорошому сенсі, знайомство з різними культурами, і тим самим, хоч він був створений як конкурс, який мав допомагати утримувати мир у Європі, а зараз ми бачимо, що ця ціль не не дуже поки вдається, але завдяки, в тому числі, участі наших цьогорічних конкурсантів, минулорічних, позаминулорічних, я думаю, ми дуже велику й важливу роль відіграємо в тому, що європейці дізнаються про справжність "руzzкого міра", про справжність української культури, талановитих людей звідси і, зрештою, ми таки виконаємо цю місію. Мені завжди було цікаво, наскільки б змінювались результати Євробачення, якби конкурсанти не зазначали країну, з якої вони приїхали. Ясна річ, що тут велика особливість ідентифікації — це мова, тобто якщо лунає пісня українською мовою, то зрозуміло, що це українці. Тим мені приємніше, що цьогорічні конкурсанти від України — Jerry Heil та alyona alyona — їдуть з україномовною піснею."
Аня вже пакує валізу та скуповує українські сувеніри, які повезе в Мальме. І вже знає, яку сукню вдягне в день фіналу:
"Це сукня, на якій зображена витинанка, в якій закладений міф про створення світу. Ескіз цієї витинанки я намалювала за українською традиційною дохристиянською міфологією. А моя старша сестричка дуже філігранно, ювелірно його зробила досконалим, і тепер це принт або вишивка, які присутні на багатьох елементах мого бренду. І дуже співзвучне з Євробаченням саме те, що в цій витинанці, вона називається "Пісня", зображена пташка, яка летить і виспівує яєчко — яйце-райце — воно ж є піснею, а з нього виростає дерево життя, яке розвивається до безкінечності на всі боки різними квіточками та завитушечками."
Словом, шукайте гарну дівчину в сукні з принтом витинанки, а, щоб нічого не пропустити, як радить Анна Заклецька, — залишайтесь на нашій хвилі:
"Приймачі перемикати з Радіо Промінь взагалі ніколи не варто, тому що тут лунає найактуальніша українська музика, інформація, яка допомагає нам пізнавати себе, а значить, зміцнюватись, перемагати, долати комплекс меншовартості, плодити й поширювати любов цим світом."
Саме цим і пропонуємо зайнятись 7 травня. Цього дня дня відбудеться перший півфінал Євробачення, в якому під номером 5 з піснею "Teresa & Maria" виступить дует з України — alyona alyona & Jerry Heil. Другий півфінал відбудеться 9 травня, а 11-го — фінал, який вже традиційно транслюватиме Радіо Промінь.
Фото: Фейсбук-сторінка Ірини Вихованець
"Я виросла межи горами і дуже звикла просто бачити гори з вікна. З малого мені здавалося, що гори створюють безпеку, так, наче оберігають мій дім. На жаль, зараз немає безпечного місця в нашій країні і в потоці всіх новин, подій, думок, слів просто хочеться спокою хоч на мить. Я все ж відчуваю, наче гори таки оберігають мене, тому тільки там зараз я можу відчути той бажаний спокій, ту тишу в своїй голові. Відеороботу до кліпу ми зняли в селі Дземброня, звідки відкриваються неймовірні краєвиди Чорногірського хребта і сама Говерла, а також в селі Ільці на Верховині. Гуцульські хатки, перелази, потоки — це все таке близьке моєму серцю, що надає мені сили, наснаги, натхнення до життя. Я не хотіла показати масштаби гір чи велич природи, а саме такий вайб у кліпі, коли дуже внутрішньо, камерно і так по-простому: просто я і мої гори. "Мої гори" — це пісня про місце сили. Я впевнена, що кожен має своє і часом треба туди повертатися, особливо якщо ви втрачаєте натхнення до життя — воно там, у ваших горах", — розповіла Fiїnka в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у грудні Fiїnka видала колядку "Не журімоси".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські премʼєри 26 квітня - 3 травня: ONUKA, Positiff, Go_A, Tery, NANA, Fiїnka, Tayanna
Фото: Пресслужба Vitaliia
"Цієї зими ви могли чути мою авторську колядку "Зірка яскрава в небі тривожному". А сьогодні я хочу розповісти вам про авторську "Веснянку". "Бачиш, весно, не втомились ми, хоч мились ми сльозами" та решту рядків – це точно про нашу весну. Думаю, що цю веснянку міг написати кожен з нас, бо ці слова не треба придумувати, я їх з себе не видушувала. Я просто проспівала, що, в принципі, й так зрозуміло. Своєю веснянкою я хочу закликати весну на наші розбиті стіни і цього разу не забути про нас. Хочу знову ж таки, як і зі своєю колядкою, залишити для нащадків слід про наші часи у веснянці. На жаль, у регіоні, звідки я, звичай співати веснянки на галявинах, біля церкви не зберігся, але я дуже хотіла б його відновити, бо це наш національний код. Я вважаю дійсно цю традицію дуже-дуже вайбовою. Звісно, що ось сьогодні сучасній людині, яка знає, що весна прийде і без веснянок, складно відчути ці пережиття. Але насправді іншого більш вагомого свята чи періоду колись для наших предків не могло й бути, бо, як ви знаєте, основа життя українців – в міцному зв'язку з природою, з тим, що вона дасть новий врожай, оживе. Тож я вважаю, що все багатство наших традицій точно має передаватися якщо не практично, то хоча б інформативно. Якщо чесно, я впевнена, що елементи водіння хороводів, співанки веснянок громадами, компаніями можуть стати елементом нашої національної культури. І може не зараз, але з часом стануть такими ж масштабними, як і колядування. До речі, у травні я презентую пісню про маму "Любов і закрутки". А влітку планують сольні концерти. Тому, якщо вам сподобалася моя "Веснянка", запрошую стежити за моєю творчістю", — розповіла Vitaliia в ефірі шоу "Селекція" Радіо Промінь.
Нагадаємо, у березні Vitaliia та гурт "Дно" представили нову пісню "Це тільки демо".
Також читайте інтервʼю Vitaliia: "Рада, що цього року змогла подивитися в очі нашим захисникам".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські премʼєри 26 квітня - 3 травня: ONUKA, Positiff, Go_A, Tery, NANA, Fiїnka, Tayanna
Фото: "Таємна вечеря". Вісенте Хуан Масіп
Суть Великого Четверга
Четвертий день Страсного Тижня, Великий Четвер — це Подія, яку ми переживаємо наново через таїнство, Тайна Вечеря, коли Христос, наближаючись до Своїх Страстей, збирає 12 апостолів, серед яких і Юда Іскаріотський, що зрадить Учителя після трапези. Вечеря ця і таємна, і таїнственна: на ній відбулося встановлення святих таїнств Священства і Євхаристії, Причастя. Христос узяв хліб і сказав: "Це Тіло Моє, яке за вас ламається на відпущення гріхів". Потім узяв чашу з вином і промовив: "Це є Кров Моя Нового Завіту, що за вас проливається на відпущення гріхів". І далі сказав апостолам: "Це чиніть на Мій спомин".
Сьогодні, через дві тисячі років, Христос знову через таїнство Євхаристії стає присутнім між нами, людьми ХХІ сторіччя. Установлення найважливішої тайни християнства, найбільшого дару, який ми отримали, відбулося саме на Тайній Вечері. Після цього Ісус з учнями пішов до Оливного саду, Гетсиманії, де молився і куди зрадник Юда привів юдейських релігійних лідерів, що були опонентами Христа. Вони зв'язали Вчителя й повели на релігійний суд, синедріон, де Його засудили, а відтак повели до Пилата. У Страсну П'ятницю Пилат засудить Христа до розп'яття на вимогу первосвященників, що підбурили натовп, який кричав: "Розіпни Його!".
Чин умивання ніг та його значення
У катедральних храмах по всій Україні, як і у православних церквах, єпископи звершують ще одне дуже важливе богослужіння — чин умивання ніг. Це спомин про те, що Христос також зробив під час Тайної Вечері, коли скинув із Себе верхній одяг як символ великої покори перед учнями, взяв миску з водою і почав умивати їм ноги. Апостол Петро, коли Христос наблизився до нього, щоб умити ноги, сказав: "Господи, Ти мені вмиватимеш ноги?", — тобто не міг на це погодитися. А Христос відповів: "Ти зараз не розумієш того, що Я роблю, потім зрозумієш". Цей великий жест упокорення сьогодні роблять єпископи, коли звершують чин умивання ніг, буквально вмиваючи ноги дванадцятьом священникам зі своєї єпархії. Це роблять також предстоятелі церков. Блаженніший Святослав у Патріаршому соборі Воскресіння Христового теж звершує цей комплекс богослужінь, що передбачає і чин умивання ніг. Кожному з дванадцятьох вибраних священників з усієї Київської Архиєпархії (а вона в нас охоплює п'ять областей Центральної і Північної України) він символічно вмиває праву ногу.
Церковні практики у сучасних реаліях
У пандемійні часи додалися нові способи звершення служб Божих та участі в них. Наприклад, у нічні богослужіння люди мусили бути вдома, дивитись онлайн-трансляцію з храмів. До речі, у Патріаршому соборі в Києві служби онлайн були ще з 2014 року. Комендантська година, яку маємо з початком повномасштабної війни, також вносить свої корективи, її ніхто не порушує. У наших храмах по всій Україні немає богослужінь уночі — усі відбуваються або зранку, або ввечері, приблизно з п'ятої-шостої до дев'ятої-десятої години, щоб люди встигли повернутися додому, не порушуючи комендантської години. Тому протягом дня зранку є служба Божа, яке називається Вечірня з Літургією святого Василія Великого. На ній ми переживаємо Тайну Вечерю, згадуємо установлення святого таїнства Євхаристії.
Церква навчає людей розуміти суть богослужіння і зміст молитви. Форма і спосіб звершення може відрізнятися залежно від обставин. Під час пандемії у нас збільшилася кількість храмів, що почали транслювати служби Божі онлайн. Для декого це стало гарною нагодою: наприклад, коли людина через недугу або старість сидить удома, для неї велика ласка мати можливість дивитися у прямому ефірі, що відбувається у храмі, зі свого дому єднатись у молитві. Утім, для декого це стало спокусою, потуранням гріху: здорова людина, що має можливість і час, через свою лінь обирає трансляцію — замість того, щоб прийти до храму. У часи коронавірусу це було виправдано й допомогло багатьом, але після пандемії деякі люди надто призвичаїлися молитися онлайн. Підкреслю: це не замінює реальної присутності на службі у храмі, оскільки онлайн ми не можемо причаститися до Тіла і Крові Господа, не можемо отримати жодного святого таїнства, наприклад, посповідатися, а лише спостерігаємо. Щоб прийняти усі таїнства, зустрічатися з Христом — а в цьому й полягає зміст нашого релігійного життя — треба приходити до храму.
Храми мають бути відкриті так само, як аптеки, бо там є ліки, які допомагають людям переживати складні часи. Маємо всі таїнства, найголовніше з яких — Причастя, коли Бог через Свої Тіло і Кров додає нам сили переживати складні обставини життя, зокрема війни. Хай графіки богослужінь трохи змінилися, та люди шукають джерела сили й особливо — надії, якої ми так потребуємо, коли морок війни висить над Україною. Церква намагається дати людям надію через святі таїнства, силу в молитві, зустрічі з Богом.
Ми пояснюємо, що релігійне життя не позбавить нас від усіх проблем. Але Бог через служби дасть нам силу пережити ці обставини, рухатися вперед із надією до перемоги України. Це не означає, що сьогодні помолимося, і війна одразу ж закінчиться. Це не магія. Але ми довіряємо Богові, бачимо у вірі перспективи нашої перемоги, і ми допомагаємо армії, працюємо в тилу, єднаємо суспільство і йдемо разом до спільної перемоги над російським агресором.
Готуймося до Великодня без забобонів
Що можна робити у Чистий Четвер? Готуватися до свята Пасхи: випікати паски, прибирати у домі, це все дуже добре і правильно. Завтра, у Страсну П'ятницю, важливо утриматись од важкої роботи, оскільки це для нас, християн, трагічний, а водночас і великий день. У Велику П'ятницю споминаємо розп'яття, смерть і покладення до гробу Ісуса Христа. Потрібно заглибитися, подумати, для чого Христос прийшов у світ, щоб прийняти мученицьку смерть, знайти ці сенси у проповідях, узяти участь у богослужінні, прийти до храму, помолитися. Буде виставлення Плащаниці в наших храмах, лежатиме образ Розп'ятого Христа для вшанування поцілунком. Знайдіть час не лише на прибирання й миття вікон, адже Чистий Четвер не тому так називається. Якщо не заглиблюватися в суть, людина намагатиметься знайти пояснення — і тоді створюватиме забобони, що виникають від браку віри й глибини.
Фото: Пресслужба typeled
""Автоперегони" написав нещодавно і я, зазвичай, не поспішаю випускати пісні, які дуже свіжі, тому що я притримуюсь тактики, що треба дати трохи постояти їм, щоб зрозуміти, наскільки пісні цінні для мене та наскільки довго я буду їх переслуховувати, поки не набридне. Тому що якщо мені не буде цікаво, то навряд чи слухачу буде взагалі теж цікаво. Але ця пісня – це реально якісь чесні емоції від мене і я дуже хотів якомога швидше поділитися зі всіма та випустити її. Ця пісня наче один день з мого життя і поки я її писав, вона дійсно якось підтримувала мене в мої важкі хвилини та, я сподіваюсь, що вона і підтримає слухачів. Про що саме моя пісня? Знаєте, іноді просто хочеться відволіктись від всього і якось відпочити. Так, це може трохи безвідповідально, трохи по-дитячому звучить, але всі ми люди і всі ми хочемо потрапити у той час, у той літній день, коли все, що турбувало колись, все, що тобі було важливо – це чи вийде твій друг погуляти, чи ні? Через це така назва "Автоперегони". Мабуть, багатьом не дуже знайома ця тема, чесно кажучи мені теж, але я хотів щось знайти таке, знаєте, просте та наївне. Для мене це просто вайб спокою та надії, поєднання з постпанк та інді звучанням. Взагалі мій голос не дуже пасує постпанк жанру, але якось вийшло це цікаво скомбінувати та вийшло наче й не постпанк та й не зовсім те, що я робив раніше. І ще є дуже класна тема, яка мені подобається ось у цій пісні – це семпл якоїсь іграшки, я знайшов його десь в інтернеті та я його додав і він робить якийсь дійсно теплий вайб", — розповів typeled Пилип Дяченко в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у листопаді typeled видав дебютний альбом "Паперові міста".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські премʼєри 19-26 квітня: Крихітка&хейтспіч, Roxolana, Саша Чемеров, Molodi, Vitaliia, Kler
Фото: Пресслужба Oi FUSK
"Зараз я активно працюю над альбом, який має вийти вже на початку літа. Це не просто музика, а дослідницька робота, де я, спілкуючись із різними людьми, пізнаю почуття любові. Це доволі широке поняття, яке кожен інтерпретує по-своєму. Тому, в принципі, альбом не маленький – це майже півтори години особистої рефлексії, музики та поезії, в якій воно розкривається. Я вважаю, що кожен має трошки більше дізнатись про це дивовижне явище, яке охоплює кожен аспект нашого життя та втілювати його більш свідомо. Навіть, банально, більше говорити про це одне одному. Тоді соціальна взаємодія між людьми може стати більш благотворною та цілющою. Це альбом про любов до себе, до своєї темної сторони, про любов до ближніх, про прийняття цього світу та, звісно ж, про кохання в його різних проявах. Кожна закоханість є шансом відрефлексувати себе та зрозуміти свої потреби та тонкощі характеру через іншу людину. Я вважаю, що випадковостей не буває: всі люди, що зустрічаються на шляху – це наші вчителі, в них, ніби в дзеркалі, можна побачити відображення своїх граней. Дивитись в дзеркало – це про синхронізацію з реальністю, як і в спільному танці, про який йде мова в пісні. Перший сингл – це перший промінчик, який називається "Крихітка", розказує історію мрійника, що втюрився в стриптизерку, з якою він бачився всього на один танець, ту, що оселилася в його серці та віднімає легкість буття, розриваючись між минулим та майбутнім. Він розуміє, що тільки живучи в теперішньому, він може парити в небі", — розповів Oi FUSK в ефірі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські премʼєри 19-26 квітня: Крихітка&хейтспіч, Roxolana, Саша Чемеров, Molodi, Vitaliia, Kler
Фото: Пресслужба Після Дощу
"Ідея пісні "Давай" досить проста: не дивлячись на всі проблеми, всі виклики, з якими ми зіштовхуємося щодня, які ми бачимо щодня, абсолютно кожному з нас потрібна людина, яку ти зможеш обійняти і з якою поряд ти зможеш забути про всі негаразди, принаймні на якийсь короткий час. Пісня "Давай" про те, що дуже важливо цінувати тих людей, які є поряд з нами, бо ми живемо в такий час, що ми ніколи не знаємо, коли ми можемо побачити цих людей востаннє: буде це сьогодні або буде це через 50 років. І тому це про те, щоб цінувати момент. Я думаю, що кожен з нас за останні два з гаком років навчився цінувати своє життя або став цінувати його більше, навчився розуміти, що з ним може статися що завгодно, коли завгодно і тому, коли в нас є можливість насолодитися нашими близькими людьми, нашими друзями, нашими коханими людьми, нашою сім'єю – то цією можливістю треба скористатися наповну. І тому я дуже сильно сподіваюся, що вам ця пісня зайде, що ви її послухаєте і вам вона сподобається. Тому що коли ми її створювали, ми не намагалися зробити якийсь хіт, ми не намагалися зробити щось вірусне, ми намагалися описати стан, який ми відчуваємо самі – це, напевно, стан всіх українців. І хотіли, щоб ця пісня дала вам емоції і розуміння того, що якщо ви хочете когось набрати і давно цього не робили або з кимось зустрітися, то це треба зробити якомога скоріше", — розповів "Після Дощу" в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у березні "Після Дощу" презентував новий трек "Краплі".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські премʼєри 19-26 квітня: Крихітка&хейтспіч, Roxolana, Саша Чемеров, Molodi, Vitaliia, Kler
Фото: Пресслужба UNAKK
"Зараз набирає популярності соціальний реп і, відповідно, на це є причини: корупція, політична і не тільки, війна і, як наслідок, напруга в суспільстві. На цьому фоні я не маю жодного бажання кидати порожні заяви, які часто взагалі відірвані від реальності. Моя мета – просто показати те, що я бачу і пробудити хоча б якісь думки у вас, у слухачів. Головний меседж пісні – не все так добре, як нам розповідають з екрана телевізора та інших інформаційних ресурсів. Пісня пропонує слухачам зупинитися і подумати про справжність того, що нам подають, як ідеал. Це чудово, це не просто черговий музичний твір, а й запрошення до аналізу та саморефлексії. Також у травні в мене запланований вихід нової пісні, що має назву "Пізно". Концепція треку насправді дуже проста: розповідь героя, який живе звичайне життя, особливо ні над чим не замислюючись, але, як часто буває, трапляється якийсь тригерний момент, що змушує людину переосмислити, що вона робить та яке її місце у цьому світі. Як наслідок – ліричний герой усвідомлює ситуацію, в якій він опинився і приймає її. Враховуючи обставини, в яких ми з вами живемо, одного усвідомлення мало – потрібна дія. Пісня про це прямо не говорить, що треба робити, чи треба взагалі. Вона просто викликає бажання щось змінити на краще", — розповів UNAKK в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у березні Unakk видав пісню "Тиждень".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські премʼєри 19-26 квітня: Крихітка&хейтспіч, Roxolana, Саша Чемеров, Molodi, Vitaliia, Kler
Фото: Пресслужба Alina Pash
"Пісня "Скло" є певною мірою найвідвертішою піснею з мого доробку, а саме вона про з'єднання душ та тіл мовою музики і слів. Пригадую, як на мене, малу, повпливав кадр із фільму "Титанік", коли Роуз і Джек займаються коханням у вінтажній машині, залишаючи слід руки на склі вікна. Я часто міркувала про те, що коли люди відкриваються одне одному на такому рівні, вони є найбільш вразливими одне для одного, що вони крихкі, як найтонше скло. Цей процес є сакральним, на мою думку, він дарований Богом. В той час, коли стосунки заходять у глухий кут, кохання стає болючим порізом, який залишає сліди рани. Тож нехай ваше кохання буде кришталево чистим, найтоншим склом, яке буде виблискувати, а ви будете з нього тільки тішитися. 10 травня ми зі Zbaraski презентуємо спільний мініальбом під назвою "Ніколи, ще раз". Ще у 2020-му ми записували пісні з Іваном у Львові, в Карпатах, в Києві, у мене в селищі Буштино, ми прожили цілий цикл життя разом, але далі наші шляхи лягли по-різному і ми вже гадали, що ця музика ніколи не буде почутою вами. Та прийняття, пробачення і, власне, трансформація дозволила перерости цей егоїзм і віддати цю музику вам, друзі. Тож заходьте до мене на YouTube 10 травня в день народження моєї бабусі, там ви знайдете сім mood-відео, які дозволять ще більше вловити настрій цієї, не побоюсь так сказати, музичної поезії", — розповіла Alina Pash в ефірі шоу "Селекція" Радіо Промінь.
Нагадаємо, у березні Zbaraski видав новий альбом "Temp".
У лютому Alina Pash видала мініальбом "Esbat".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські премʼєри 19-26 квітня: Крихітка&хейтспіч, Roxolana, Саша Чемеров, Molodi, Vitaliia, Kler
Ілюстративне фото: defence-ua.com
Німеччина готується
Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус в ефірі телеканалу ARD заявив, що Росія масово переозброюється. Більше того, багато зброї пішло не на фронт, а на склади. Що це за зброя і про що свідчить ця заява міністра?
Я думаю, що міністр оборони Німеччини, як одна з найбільш обізнаних посадових осіб, абсолютно чітко розуміється на тенденціях. Адже раніше ми чули від нього заяву, що Німеччина має 4, можливо, 6 років для того, щоб ретельно підготуватись до майбутнього російсько-натівського протистояння. Тобто у нього немає жодних ілюзій щодо того, що російська армія накопичує ресурси. Відповідно його заява свідчить про те, що абсолютно чітко розуміється на ситуації німецька розвідка і вони готуються, розуміючи ті ризики, з якими у перспективі можуть зіткнутися. Дякувати Богу, нарешті прийшло розуміння до наших високоповажних західних партнерів щодо того, що їм потрібно посилювати власний оборонний потенціал. Бо 30 років пацифістських настроїв, коли, зокрема, Бундесвер було скорочено в кілька разів і левова частина зброї та військової техніки була або утилізована, або розпродана, призвело до того, що зараз Німеччина навряд чи спроможна бути максимально ефективною на полі бою. А отже, трансформація відбувається не лише у головах, а й на практиці. І це добрі звістки. Зрозуміло, що у рамках цієї трансформації не лише Бундесвер набуде відповідних бойових можливостей, а й ми, можливо, отримуємо достатньо серйозну компоненту військово-технічної підтримки. Хоча нам є через що хвилюватися, бо федеральний канцлер Шольц і досі займає непоступливу позицію щодо передачі ракет TAURUS.
Ми вже говоримо про те, що при обстрілах України Росія використовує ракети свіжого виробництва. І водночас стару бронетехніку на полі бою, ті ж Т-55 знімають з консервації. Чи означає це, що Росія паралельно нове озброєння запаковує собі на склади, утилізуючи у нас різний старий непотріб?
Не завжди це відбувається. На кінець листопада минулого року українська розвідка повідомляла, що у ворога на складах накопичено 165 ракет морського базування типу "Калібр". З того часу минуло півроку, відповідно, ворог створив додаткові партії таких ракет. Де саме вони зберігаються? Проти якого ворога в подальшому Путін буде їх спрямовувати? Очевидно, що ворожа мережа, зокрема, річкових перевезень, дозволяє переміщувати в тому числі і ракетоносії акваторіями річок Дон, Волга, Нева до акваторії Чорного, Каспійського, або навіть Балтійського морів. І на цей факт треба зважати, тому що ворог, якщо готується до повномасштабного протистояння з країнами НАТО, має накопичити відповідні ресурси.
Тобто Росія таки готується до більш масштабної війни, ніж в межах України?
Якщо такого рівня заяви робить пан Пісторіус, то я не думаю, що він робить це без обґрунтування відповідної розвідувальної інформації.
Путін бреше щоразу, як тільки відкриває рота
А за рахунок чого Росія це робить? Їм вистачає зброї на полі бою, що вони можуть її складувати?
Я думаю, що частково брак боєприпасів, ракет, вони компенсують за рахунок більш активного використання особового складу. Ворог упевнений, що людських ресурсів у нього чимало, і готовий навіть поступитися такими втратами для того, щоб накопичити відповідні ресурси. Зверніть увагу на позицію провідних пропагандистів РФ. Вони стверджують, що і Лісабон у Португалії є певною мірою російським містом, і вони мають певні зазіхання на це. А Путін абсолютно не приховує того факту, що розпад Радянського Союзу є найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття і марить відтворенням такого собі СРСР 2.0 у масштабах та кордонах, які існували на кінець 89-90-го років. Я думаю, що на це варто зважати. Тому що Путін здається не сповна розуму, намагаючись реалізувати ці амбіції, насправді накопичує ресурс і їх реалізує. Згадаймо, з чого все починалося у лютому 2022 року. Путін і його поплічники в один голос говорили, що вони не збираються нападати на Україну. А за багато років до того вони розповідали, що не мають жодної територіальної претензії до України. І як бачимо, історія свідчить, що Путін бреше щоразу, як тільки відкриває рота.
Владислав Селезньов. Фото: facebook/Vladislav Seleznev
Абсолютно раціональний підхід
Постачання ракет ATACMS. Чи означає це, що держави НАТО, ЄС усвідомили, що краще надати нам ці ракети, щоб ми руйнували логістику в російських тилах на тимчасово окупованій території України, ніж потім через ці тили привезуть зброю, якою будуть атакувати європейську територію?
Тут абсолютно раціональне міркування, бо якщо спротив українського війська буде зламано, російські танки будуть рухатись далі. І я не певен у тому, що навіть певні палкі прихильники Путіна та його режиму, як, наприклад, в Угорщині чи Словаччині, зможуть протистояти цьому руху російських танків. А отже, абсолютно раціональний підхід, який ґрунтується на тому, що краще дати зброю та військову техніку армії України, ніж потім залучати свої ресурси, щоб боронити власні кордони.
Так може ця заява Пісторіуса адресована передусім Шольцу, щоб він надав TAURUS?
Я не виключаю такий момент. Бо ми фактично маємо об'єднану позицію багатьох політичних партій у Німеччині щодо передачі TAURUS, але бачимо, що федеральний канцлер не готовий йти на такі поступки. Я сподівався, що після того, як буде розблокована військово-технічна допомога від уряду США, пан Шольц змінить свою позицію. Але буквально днями він заявив, що його позиція незмінна і він не готовий передавати TAURUS для української армії.
Домовленості з партнерами працюють, але працює і український ОПК
Заяви про те, що ми не повинні бити по російських НПЗ, бо це, мовляв, впливає на ринок нафти, світові ціни, тощо. Що зараз нам скажуть? Ми ж дронами можемо діставати не тільки НПЗ у глибині російської території. Що ви про це думаєте?
Я думаю, що домовленості, які були досягнуті між урядом України та нашими західними партнерами, щодо незастосування їхньої зброї по території РФ і далі працюють. Але ж працює і український оборонно-промисловий комплекс, який дедалі більше виготовляє ту продукцію, яка нам стає в нагоді, щоб наносили удари по російських НПЗ і військових частинах. І буквально нещодавно ми чули добрі звістки щодо створення ударних дронів, які спроможні долати відстань до 3 тисяч кілометрів. Це насправді важливо. Бо особисто мені надзвичайно муляє летовище Оленья, що в Мурманській області, звідки щоразу злітають стратегічні бомбардувальники Ту-95МС, які несуть смерть та руйнування.
Тобто ми можемо собі дозволити своїми дронами цю тактику продовжувати? Яка зараз позиція наших партнерів, чи є якісь суперечності?
Широкому загалу залаштункові перемовини недоступні. Якихось витоків інформації у західних чи вітчизняних ЗМІ я не бачив щодо протиріч у цьому питанні. Але важливо інше. Ми маємо використовувати будь-які чинники впливу на ворожу інфраструктуру, яка забезпечує міць російської армії, і в тому числі по об'єктах нафтопереробного комплексу. Тому, чим більше цих НПЗ ми перетворимо на купу металобрухту, тим менше пального буде мати російська армія. Дискусії, безумовно, можуть відбуватися на політичному рівні. Але ми робимо дуже важливу справу – ми стримуємо ворожу агресію. Нічим не спровоковану агресію, яка триває понад 10 років. Тому ми маємо право використовувати увесь компонент для того, щоб послабити тиск ворожої армії. Інакше ми можемо втратити і Україну, і власні життя.
Ворог готується і користується вікном можливості
Зрозуміло, що поки ми чекали на далекобійну зброю, ворог теж готується до її застосування. Що за цей час росіяни змогли зробити, щоб стати менш вразливими?
Звісно, що ворог готується і користується цим вікном можливості, коли Україні нині бракує озброєння, військової техніки та боєприпасів. Ворог має абсолютне панування і в авіаційній компоненті, і в артилерійській. Саме тому такі запекли бойові дії відбуваються на різних ділянках фронту, де ворог намагається скористатися цією нагодою, щоб захопити чим більше українських територій.
Стосовно використання деяких нестандартних практик щодо посилення бронювання, зокрема ворожих танків, то очевидно, що вони можуть бути ефективними проти українських FPV-дронів. Але навряд чи це врятує їх від українських мін типу ТМ-62, українських комплексів протитанкової боротьби, чи тих самих "Джавелінів". Тож, зрозуміло, що треба застосовувати комплексний підхід. Ми надто ідеалізуємо наш фронт БПЛА. Вони певною мірою змінюють ситуацію на полі бою, але вони не є " Вундерваффе". Ми маємо й інші засоби вогневого впливу, зокрема на ворожу бронетехніку, в тому числі артилерію і міномети. І тут я маю добру звістку. Артилерійські боєприпаси, які зокрема ми маємо отримати в рамках ініціативи чеського президента Петра Павела, більш влучні. Їх ефективність може бути у 5, а то й 7 разів краща за їх російські чи радянські аналоги.
А коли ми нарешті побачимо ці снаряди у нас на фронті?
Травень або початок червня. Мене більше у цьому контексті цікавить питання обсягу. Йдеться про 180 тисяч боєприпасів, які мають прийти в рамках першої партії. Йдеться про калібр 122 міліметри і 155 міліметрів. Насправді 180 тисяч снарядів – це фактично 5 тисяч снарядів на добу протягом наступних 6 місяців. Це чудове посилення бойових можливостей українського війська. З ураховуючи того, що зараз ми маємо змогу лише тисячу снарядів на добу використовувати, а проти нас ворог може використовувати 10 і більше тисяч снарядів протягом доби.
Особлива увага українських Сил оборони у 2024 році буде присвячена Криму
Чи спостерігається зараз рух у ворога щодо складів зі зброєю? Вони укріплюють, розосереджують їх? До яких тактик вони зараз вдаються?
Зараз, якщо ми маємо на озброєнні близько 100 одиниць ATACMS, ворог постає перед дуже складним питанням. Що робити? Відводити свої склади на відстань 300 км? Це дурня. Розпорошувати їх на дрібні – це, певною мірою, варіант, але чи спроможні вони у короткий термін реалізувати це кейс – питання. Бо потім будуть виникати питання логістики. Викликів чимало, але ворог досить швидко трансформується. Він адаптується до сучасних умов ведення війни, а отже знайде вихід із ситуації.
Я думаю, що ця партія ATACMS у першу чергу буде спрямована на реалізацію завдання президента Володимира Зеленського. Він на початку року говорив, що особлива увага українських Сил оборони у 2024 році буде присвячена Криму та Севастополю. Там зараз тимчасово панує ворожа армія, яка зосереджена на багатьох військових об'єктах. Незалежні дослідники нарахували там 232 військові частини, бази, арсенали, склади, командні пункти, пункти управління, зв'язку тощо. І, звісно, Керченський міст. Тобто, скоріше за все, ATACMS будуть працювати саме по цих об'єктах.
А як щодо залізниці, яку будують окупанти, щоб сполучити Маріуполь з РФ. Що там відбувається?
Будівництво триває авральними темпами. Ворог намагається прокласти залізничну гілку вздовж північного узбережжя Азовського моря. Там відстань до передових позицій українських Сил оборони на різних ділянках складає від 80 до 110 кілометрів. Отже, якщо ми матимемо достатню кількість ракет ATACMS, то ця будова буде так само перетворюватися на попіл. Звісно, ворог працює над тим, щоб створити певні альтернативні варіанти забезпечення сил, які діють у Криму, в Севастополі, на півдні Запоріжжя та Херсонської областей. Але чи встигнуть вони це зробити вчасно і чи зможуть убезпечити це залізничне сполучення від впливу української артилерії, ракет, розвідників і партизан – питання дуже риторичне.
Фото надане артисткою
Ната Жижченко запускає фундаментальний проєкт про своє рідне місто Чернігів під назвою "Фабрична, 12". Назва для нього обрана не випадково: саме за цією адресою розташований будинок, в якому мешкав дідусь виконавиці Олександр Шльончик – легендарний майстер народних інструментів, разом із дружиною Євгенією – бандуристкою, співачкою і дуже харизматичною жінкою.
Із цим місцем у Нати пов’язані найромантичніші і найцінніші спогади дитинства. Співачка із чоловіком Євгеном Філатовим і двома їхніми дітьми часто бувають у цьому будинку вже після смерті дідуся й бабусі.
Що саме планується в рамках нового проєкту, при чому тут будинок дідуся й народні співи, і без чого неможлива перемога – про це ONUKA розповіла Анна Заклецькій та Денису Денисенку в ефірі "Радіо Промінь".
Привіт, Нато! Розкажи, що то буде за проєкт? Чули – щось на кшталт творчого простору, де планується проводити майстер-класи і зустрічі. Чому плануєш навчати?
Так, все вірно. Але розпочну з передісторії. А вона така: цей затишний і живий колись будинок залишився як величезний острів, який просто так покинути чи просто так жити в ньому – ну, це просто зрадити його. Тому я думала спочатку музей там зробити, потім музей-кімнату. А потім в голові вималювалося, що треба відновити майстерню як таке місце, де можуть бути майстер-класи, творчі зустрічі, презентації тощо. Ну і в результаті все сформувалось в поняття культурного простору з етнографічним нахилом.
Тобто, зараз там будуть проходити співочі майстер-класи: традиційний спів, імпровізаційний спів. Психологічне пропрацювання своїх психологічних проблем співом. Потім будуть майстер-класи з виготовлення інструментів, також буде відновлення виготовлення дідусевих інструментів за його кресленнями – і все почнеться із сопілок. Потім – коли я там буду – творчі зустрічі, лекції та виступи.
Тобто, плануємо багато всього, але будемо дивитись за обставинами. Тому що запланувати і зробити бізнес-план на рік вперед зараз для нас це розкіш. Живемо сьогоднішнім днем.
В травні будуть проходити заняття зі співу, презентовані з цікавим лекційним матеріалом на день народження дідуся – 28 квітня. Це буде офіційне відкриття онлайн цього простору. Потім – вже коли ми повернемось із туру наприкінці травня – буде яскраве офлайн-відкриття. Дату поки анонсувати не буду. Але плани глобальні.
Щодо туру – де найближчим часом можна буде почути ONUKA?
Наш європейський тур починається в травні. В графіку купа міст: Варшава, Мюнхен, Берлін, Париж, Брюссель, Братислава, Прага. Не згадаю зараз всі міста, але це буде дуже насичений тур.
Не загадую нічого наперед, але сподіваюсь, що нам вдасться доїхати до концертів і повернутися назад. І по поверненні ми будемо виступати на фестивалі UYAVA в Києві, де можна буде нарешті побачити нас наживо на відкритій локації. Насправді, я сама дуже чекаю на цей виступ, тому що це можливість повернути назад трохи того відчуття опен-ейру, незважаючи ні на що. Сподіваюсь, виступ відбудеться і всі ми відчуємо частинку того життя, за яким дуже сумуємо.
Наостанок просимо тебе звернутись до слухачів "Радіо Промінь" з тим, що в тебе зараз на серці.
Я хочу побажати всім витримки, віри і надії. Тому що цей стрижень, який нас тримає сторіччями, він дійсно працює. Незважаючи на те, чи є у нас зброя, чи її немає, якщо немає віри, то нічого не спрацює. Якщо вона є – ми вистоїмо.
І я вірю в те, що ми вистоїмо. Тому що історія доводить протягом років, що ми це вміємо. Величезною ціною, але в нас це вийде. І думки матеріальні – вони також допомагають наближати таку очікувану перемогу.
Фото: Пресслужба Анни Трінчер
"Пісня "Бар за баром" – це насправді метафора, це такий стан, коли ти хочеш просто втекти з реального життя в щось, що може максимально тебе відволікти від такого стану безжиттєдіяльності, наче життя трішки покинуло тебе зсередини. "Бар за баром" – це про розмову з подругами, з друзями, про алкоголь, про якісь отакі відриви максимальні від реальності, щоб просто хоч трішки повернути себе в життя і відчути себе живим. Тому що насправді стосунки дійсно можуть зруйнувати людину. Для мене пісня "Бар за баром" – це той мій момент інтимний, коли я хочу включити цю пісню в авто і їхати по трасі і просто горлопанити на всі голосові зв'язки цю пісню задля того, щоб вона відчулась, як терапія, наче в цей момент я беру і б'ю посуд з цими емоціями з цим болем, щоб вона виходила з мене. І я бажаю всім дівчатам використовувати цю пісню, як терапію, вмикати її в машині, співати так, ніби вас ніхто не чує і проживати весь біль, не стидаючись, дозволяючи собі проявляти все, що болить всередині. Бо ви маєте на це право і дійсно стосунки можуть призвести до такого ганебного поганого стану. Тому пам'ятайте, дівчата, що ви у себе є і тільки ви можете вивести себе. Вперед, робіть це усіма підручними засобами. Пісня "Бар за баром" – супер, розмова з подружками – супер, терапія – супер. Трішечки якихось вечірок, якщо так бажає ваша душа – будь ласка, поплакати – будь ласка, покричати – будь ласка. Дайте собі прожити цей етап", — розповіла Анна Трінчер в ефірі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські прем’єри 12-19 квітня: LAUD, Brykulets, Юля Юріна, Ragapop, Blooms Corda, IRYN, Dorofeeva
Фото: Пресслужба Lipatova
"Пісня "Шум". Для мене це не просто реліз, а запуск найважливішого проєкту у моєму житті. Можливо так пафосно звучить, але я музикантка і це мій сольний проєкт за довгий час перебування у гурті – а це майже 8 років. І звички ділити усе порівну я вирішила змінити на повну відповідальність і залежність від себе. Ну і не без того, що, таким чином, набагато зручніше висловлювати власні ідеї і смакові уподобання у музиці. Часто повторюється фраза "Я згасаю". Як не дивно, у своїх треках я часто говорю про вигорання і втому, оскільки це достатньо перманентне явище в моєму житті. І хоча в мене була діагностована депресія і я знаю, як це бути постійно не в ресурсі, але "Шум" не зовсім про діагноз, а скоріше про життя, яке утворюється навколо нього, навіть коли ти вилікувалась. Я думаю, що це знайомо всім без винятку, навіть і без депресії. Ухвалювати рішення щось змінювати і рухатись за власними бажаннями важко, брати відповідальність за власне щастя важко, особливо під час війни, особливо, коли ти молодий, навіть якщо у тебе є на це ресурс. Отут важливо про ресурс, бо, коли в мене була депресія, я, наприклад, не могла просто встати з ліжка і не виходила днями на вулицю. Але коли я вилікувалась і цей ресурс з'явився, маленький хриплий голос критика і демотиватора всередині нікуди не зник і через те, що він повторює одні й ті самі речі тобі починає здаватися, що це правда. Сам "Шум" – це метафора на світ навколо, який без твого втручання змінюється і змушує тебе під нього адаптуватися. І, звичайно, що зі всім цим набором подразників дуже важко виокремити саме те, чого ти хочеш і де там ти в цьому всьому шумі. Цей трек у стилі індірок, інді-поп і взагалі зараз я хочу рухатись в напрямку більш попсового звучання. Як не дивно, але я люблю дуже попмузику, я люблю танцювальну музику, веселу музику і давно хотіла себе в ній спробувати. Зараз ми пишемо музику у мене вдома, підготували матеріалу на якийсь час вперед. Ми – це я і мій друг, продюсер Артем, який до того, що дуже талановитий аранжувальник, ще й береться реалізовувати мої побажання і бачення, за що я йому дуже вдячна. Наприкінці хочу вас попросити знайти мене в Instagram за ніком Аня Ліпатова і задонатити на екскаватор. Та й, в принципі, підписуйтесь і слідкуйте, щоб не губитись", — розповіла Lipatova в ефірі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські прем’єри 12-19 квітня: LAUD, Brykulets, Юля Юріна, Ragapop, Blooms Corda, IRYN, Dorofeeva
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
"Пісню "Тобі личить" я писав ще в листопаді і дописував в березні, тому настрої і сенси дуже сильно змінилися. І для мене це нормально висловлювати свої якісь почуття і думки, які є актуальними. Коли в листопаді я писав той приспів, він мав би мати продовження в куплетах, які мали більше розкривати якось цей приспів з тієї сторони, що персонаж, який спостерігає за обличчям, яке спить і насолоджується красою в моменті – він давно закоханий. Він в міцних і прекрасних стосунках, які надихають його, надають йому крила. Але куплети я дописував вже в березні і мої внутрішні відчуття підказали мені, що ні – я не хочу про це писати, для мене це не є вже актуальним і я хочу написати історію, яка є спонтанною, бурхливою закоханістю в моменті, навіть бумом почуттів. Тож ця пісня про спонтанний роман, вона є, як на мене, романтичною і приємною, а меседжі, які в ній присутні, то це, мабуть, насолоджуватись тим і тими, хто тебе оточує, звертати увагу на якісь дрібні і не дрібні речі навколо себе, закарбовувати їх у своїй пам'яті. Бо пам'ять, знання, досвід – це все, що є найцінніше, мабуть, у людини, життя того не так багато і насолоджуватися тою красою навколо тебе потрібно. Тож звертайте увагу на те або тих, хто вас оточує, надихайтесь цим, любіть, творіть і посміхайтесь", — розповів The Curtly в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у лютому The Curly та Marcel Garson видали сингл "Це про любов".
Також читайте інтервʼю The Curly: "Ми ігноруємо тренди, бо робимо все від серця".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські прем’єри 12-19 квітня: LAUD, Brykulets, Юля Юріна, Ragapop, Blooms Corda, IRYN, Dorofeeva
Фото: Пресслужба Kate Soul
"Пісня "Весна в мені" про те, як людина переживає особисту втрату і водночас про всіх українців, весна яких вже ніколи не буде такою легкою і чарівною, як колись. Ми всі втратили когось чи щось у цій страшній війні і для кожного це свій власний біль: хтось втратив дім, роботу, звичне і добре знайоме йому життя, а хтось вже ніколи не побачить рідних чи близьких. І ту діру всередині ніхто не в змозі залатати. Весна ледь-ледь жива, але вона ще дихає, нам усім зараз важко і надія просто не має права вмирати, тому вона не залишить нас ніколи. Цю пісню спеціально для мене написав чудовий харківський музикант Олексій Копилов, він створив її вночі за 20 хвилин і надіслав мені диктофонний запис під гітару. Вже зранку я її послухала і ми одразу почали працювати над нею, зробили все приблизно за 10 днів. Не дивлячись на зміст пісні, робота над нею була дуже легкою і, як правило, найкращі пісні створюються саме так: швидко і невимушено. Щодо майбутнього, то у мене вже повністю готові для випуску ще три сингли і зараз я активно працюю над іншими піснями, які увійдуть у мій повноформатний альбом", — розповіла Kate Soul в ефірі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські прем’єри 12-19 квітня: LAUD, Brykulets, Юля Юріна, Ragapop, Blooms Corda, IRYN, Dorofeeva