Результат пошуку: Життя в ефірі
Фото: Пресслужба гурту Діти Інженерів
"Ми випустили нещодавно ремейк пісні "Життя". Вона отримала нове звучання завдяки повному переосмисленню аранжування від нашого гітариста Діми Соляника. В записі можна почути піаніно, легкі, меланхолійні гітарні партії і дуже-дуже ніжний жіночий вокал. Оригінальна пісня доволі стара – я написав її своїй дружині, коли вчергове зрозумів, що моє життя чудове завдяки їй. На жаль в оригінальному приспіві фраза "Як прекрасне життя з тобою" – цю фразу ми співали російською. Тому у 2022 році ми видалили пісню з усіх платформ. І ми зараз розігруємо бас-гітару, на якій я записував цю пісню, а отримані кошти будуть направлені на ударні дрони для морських піхотинців 38-ї бригади. Посилання на банку можна знайти в шапках наших профілів. Ще хотілось би додати, що зараз ми працюємо над міні-альбомом, до якого ввійде п'ять пісень. Він для нас доволі символічний, бо його реліз відбудеться, коли ми дозбираємо 1 мільйон гривень для Збройних сил. І також цієї весни ми плануємо зробити чотири концерти – це буде Одеса, Львів, Дніпро і Київ. Слідкуйте за нами в соцмережах, бо там ми будемо викладати деталі щодо цих майбутніх подій і майбутніх релізів", — розповів бас-гітарист гурту "Діти Інженерів" Сергій Пухов в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у червні гурт "Діти Інженерів" випустив сингл "Каштани".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські прем’єри 2-9 лютого: The Hardkiss, Adam, Kozak System, Діти Інженерів, Lely45, Рома Майк
Фото: Пресслужба Kozak System
"Люди-Титани" – це пісня про незламних і нескорених, про тих, хто, отримавши серйозні поранення, буде звикати жити далі, не маючи однієї руки чи ноги, чи обох рук, чи будучи незрячим. Це неймовірне випробування, яке лягає на долю тих, хто в перші дні війни, не вагаючись, пішов захищати Батьківщину і, на жаль, отримав дуже серйозні поранення. "Люди-Титани" – це про тих, кому жити далі з певними обмеженнями. Це ті, хто не впав духом, ті, хто знайшов у собі сили і бачить нові горизонти, ті, хто вчить інших, як потрібно любити життя, як потрібно любити свою державу і знаходити можливості продовжувати бути корисним навіть з певними обмеженнями. "Люди-Титани" – це про тих українців, яких сьогодні більш ніж 30 000", — розповів вокаліст гурту Kozak System Іван Леньо в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у липні гурт Kozak System видав сингл "Українське сонце".
Також читайте інтервʼю Іван Леньо (Kozak System): "Вміння протистояти ворогу на різних фронтах — це і є наша з вами боротьба".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські прем’єри 2-9 лютого: The Hardkiss, Adam, Kozak System, Діти Інженерів, Lely45, Рома Майк
Фото: Пресслужба The Hardkiss
"Пісня "Тільки там" дуже особлива — для того щоб випустити її, ми написали декілька пісень і обрали найкращу на наш погляд. Ця пісня стан, це пісня настрій, ця пісня про кохання і про те, що інколи кохаєш так сильно, що готовий дати людині час аби ви разом пройшли власні метаморфози, виросли, зрозуміли щось про життя прожили якісь свої трансформації і зустрілися потім сформованими особистостями, які не завдають одне одному болю а навпаки максимально підтримуються одне одного. Кліп на цю пісню ви вже можете подивитися на YouTube. Ми називаємо його щоденником наших переживань — якісь з цих переживань справжні якісь вигадані, якісь підслухані.
В кліпі багато символізму, багато над чим подумати, у ньому зафіксовано багато моментів щасливих і не дуже, багато різних станів що й складає життя людей. Зовсім скоро ми оголосимо невеликий набір концертів, вони будуть під назвою Special Kiss. Це камерні концерти в маленьких залах, очі в очі, душа в душу. Щось схоже могли спостерігати люди декілька років тому на наших концертах в акустиці, але це буде зовсім щось нове і дуже-дуже особливо і дуже душевне. Тож ми обов'язково зустрінемося з вами зовсім скоро на концертах, а поки що слухайте пісню Тільки там", — розповіла фронтвумен гурту The Hardkiss Юлія Саніна в ефірі шоу Селекція на Радіо Промінь.
Радіо Промінь · Українські прем’єри 2-9 лютого: The Hardkiss, Adam, Kozak System, Діти Інженерів, Lely45, Рома Майк
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Пресслужба гурту Kozak System
The Hardkiss презентують сингл "Тільки там" та анонсують камерний концертний тур містами України.
Гурт Adam пропонує до нашої увагу зворушливу історію кохання, що втілилася у пісню "Серед Зими".
Kozak System свою новинку "Люди-Титани" присвятили героям, які отримали на війні серйозні поранення і тепер починають нове життя.
Сергій Жадан і Марта Липчей презентують спільний трек "Народжена в серпні".
Love, Mary у своїй творчості досліджує прояви кохання. Цього разу вона представляє пісню "Поцілунки".
Рома Майк продовжує у своїх піснях ділитися емоційними історіями сприйняття війни. Сьогодні ми послухаємо його трек "Пробуди Мене".
Ми також презентуємо новинки, що випустили Kalush Orchestra, Lely45, Діти Інженерів і гурт Дно.
Радіо Промінь · Українські прем’єри 2-9 лютого: The Hardkiss, Adam, Kozak System, Діти Інженерів, Lely45, Рома Майк
Трек-лист: 00:12 Анонс шоу, 02:32 Міша Правильний & Libenson — Викладач,
05:33 Громадянин Топінамбур — Дістало, 09:03 Рома Майк & Ekspert — Пробуди мене, 11:30 Рома Майк презентує сингл "Пробуди мене", 12:54 Діти Інженерів — Життя 2.0, 15:22 Alina Pash & Pasha Chornyy — Ne Novenka, 17:54 Love, Mary — Поцілунки, 20:10 Love, Mary презентує сингл "Поцілунки", 20:26 Анонс шоу, 23:54 Марта Липчей і Сергій Жадан презентують сингл "Народжена в серпні", 24:30 Жадан і Собаки & Марта Липчей — Народжена в серпні, 27:55 Probass & Hardi — 04:30, 30:58 Kozak System — Люди-Титани, 33:56 Іван Леньо презентує сингл "Люди-Титани", 35:48 Lely45 — Я сподіваюсь, 38:06 Гурт Дно — Романтичний трек, 41:22 Adam — Серед зими, 44:49 Михайло Клименко презентує сингл "Серед зими", 45:57 Kalush Orchestra — Янголом, 48:06 The Hardkiss — Тільки там, 51:15 Юлія Саніна презентує сингл "Тільки там".
Прем'єра шоу Селекція в ефірі Радіо Промінь щопʼятниці о 18:00.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Продюсер і ведучий Олександр Стасов, редакторка Валерія Федченко, звукорежисери Дмитро Кожухар і Ростислав Фролов, саундпродюсер Роман Києвицький, виконавчий продюсер Радіо Промінь Максим Яковенко.
© Радіо Промінь, Національна Суспільна Телерадіокомпанія України 2024.
Ви, Ігоре, наголошуєте на тому, що ви – професійний перекладач. Чи означає це, що у нас є інституція, яка готує таких фахівців?
"Не лише жести, не лише руки"... Перекладачі жестової мови про те, як рух і нервовий тік стає сенсом
Фото: Мінюст, Радіо Культура та facebook Катерини Заботкіної
Ігоре, що для тебе жестова мова?
Ігор Шавро: Для мене жестова мова – це, як і для будь-якого перекладача, насамперед, інструмент моєї роботи, те, чим я заробляю собі на життя.
Мова, яку ти вивчив?
Ігор Шавро: Мова, яку я вивчив на професійному рівні, яку я вчу ще й досі вже протягом понад 20 років. Вже 25 років я працюю перекладачем жестової мови, і для мене жестова мова – це, насамперед, мої руки, це моя голова, все моє тіло. І жестова мова для мене – це основний засіб передачі інформації для жестомовних людей.
Ти сказав цю фразу – жестомовні люди. Розкажи про цей термін.
Ігор Шавро: Відкрию секрет. Я був одним з тих, хто вигадав цей термін. На Заході в англомовному середовищі вживався термін sign language users – користувачі жестової мови. Але він охоплює не тільки глухих людей, а й тих, хто вживає жестову мову в спілкуванні з глухими людьми: перекладачі, діти глухих людей, друзі тощо. Тож терміни "жестомовність", "жестомовні люди" якось плавно увійшли в наш лексикон і стали частиною навіть професійного спілкування.
Катю, як вам ці новотвори – жестомовні люди, жестомовність?
Катерина Заботкіна: Я безмежно захоплююся визначенням пана Ігоря, тому що він якнайточніше описав, що це таке. Особисто я займаюся виконанням пісень жестовою мовою. Для мене, насамперед, це спосіб познайомити більшу кількість людей з українською культурою. Дуже багато років, навіть десятиліть, українську культуру намагалися будь-якими способами знищити, не давати їй розповсюджуватися. І зараз, коли ми бачимо такий шалений розквіт української культури, жестова мова – це фантастична можливість поділитися цим набутком зі ще більшою кількістю людей.
Катя сказала, що займається саме перекладом пісень жестовою мовою. Чи означає це, що перекладачі жестової мови також мають різні специфічні напрямки роботи? Тобто, не кожен може перекласти пісню, новини тощо?
Ігор Шавро: Так. Так само, як і лікарі – спочатку отримують базову підготовку, а вже потім спеціалізуються на певних напрямках діяльності в медицині. Перекладачі іноземних мов теж спеціалізуються на різних питаннях: є судові перекладачі, є медичні, є юридичні тощо. Те саме відбувається, а точніше, починає відбуватися і в царині жестової мови. Можна сказати, починають проростати перші паростки цього розділення на спеціалізації перекладачів жестової мови.
Хтось, приміром, може працювати в суді, як судовий перекладач, а хтось не може. Чому? Є багато різних причин, одна з яких — це неупередженість. Не кожен перекладач може бути неупередженим, особливо, якщо він народився і виріс в сім'ї глухих людей. Бути неупередженими стосовно глухої людини, яка є, наприклад, підсудною, вони не зможуть. Бути неупередженими щодо постраждалої глухої людини вони теж не зможуть. Було дуже багато випадків, коли перекладачі інтерпретували сказане так, як це було вигідно глухій людині. Адже ту інформацію, яку вони озвучували, ніхто не міг перевірити, а це могли бути покази свідків, покази самих потерпілих тощо. І таким чином декого витягували з в'язниці, декому не давали терміни, декого просто звільняли з зали суду.
І це свідчить про молодість самої сфери?
Ігор Шавро: Ні, це не молодість самої сфери, це молодість професійного підходу до роботи.
Йдеться лише про Україну?
Ігор Шавро: Про Україну і пострадянський простір. Це те, що закладено було ще з радянських часів, коли основний принцип роботи перекладача був допомогти, підтягнути до свого рівня глухих людей. Скажемо відверто, у нас не толерантно ставилися до них. А з боку перекладачів до глухих людей був певний пієтет, щось на зразок – свій свого буде рятувати, не зважаючи ні на що. Але це не професійний підхід.
Катю, які виклики стояли перед тобою під час підготовки до Національного відбору? Яка була домашня робота?
Катерина Заботкіна: Домашня робота полягала в тому, щоби прослухати усі пісні, прослухати сотні разів кожну. Кожну пропустити через себе. В кожній помітити щось особливе, в кожній вловити сенс, зрозуміти, що хотів виконавець чи виконавця донести в своїй пісні. Адже кожна з них могла стати тією, яка представлятиме Україну в Мальме на великому Євробаченні. Тому треба було вловити сенси, які хотіли донести артисти, і в синергії з темпоритмом, з настроєм пісні це все відтворити.
Що треба вміти, знати, яку мати спеціальну підготовку для того, щоби виконувати пісні жестовою мовою? Чи потрібно бути музикантом?
Катерина Заботкіна: У мене, наприклад, немає музичного слуху. Я не вмію співати, не вмію грати на жодному музичному інструменті. Особливість перекладу пісень, напевно, полягає в тому, щоб показати маленьку виставу за три хвилини, поки йде пісня. Тобто це має бути якась історія, це має бути щось промовисте, коли ти можеш мовою тіла підказати, яка ця пісня – більш спокійна, душевна, чи, навпаки, вона легка, танцювальна. Це все треба передати.
Ігоре, чи ти погоджуєшся з цим?
Ігор Шавро: Я погоджуюсь не з усім. Точніше, майже ні з чим не погоджуюсь. В першу чергу для того, аби бути перекладачем на жестову мову музичних творів, пісень, театральних вистав тощо, потрібно мати, насамперед, базову підготовку перекладача жестової мови. Наскільки я знаю, Катю, якщо я не помиляюсь, ви не навчалися на перекладачку, ви самоучка, так?
Катерина Заботкіна: Так, я жестову мову вивчала сама, а згодом вже займалася з перекладачами індивідуально.
Ігор Шавро: Дякую за відповідь. Так от, в першу чергу, для того, аби говорити про професійний підхід в перекладі, треба бути, насамперед, професійним перекладачем жестової мови з не просто базовою підготовкою, а з достатньою підготовкою для того, аби далі нарощувати шар за шаром професійні навички для перекладу музичних творів. Я не погоджуся з тим, що треба показувати маленьку виставу. Якщо показане шоу затьмарює собою основного виконавця, як відбулося фактично в більшості випадків, це протирічить професійним стандартам і правилам роботи перекладача жестової мови. Перекладач має бути помітним, але він не має затьмарювати собою основного виконавця.
Отже, Ігор говорить про переклад музичного твору на жестову мову, а Катя – про виконання пісень жестовою мовою. Катю, чи змінюєте ви акценти, про які говорить Ігор?
Катерина Заботкіна: Я не дарма використовую саме термін "виконання пісні". Тому що під час роботи я послуговуюся не тільки жестовою мовою, я прагну передати темпоритм, передати настрій. Тому все загалом створює таку картинку. Стосовно того, що це могло відволікати, повірте, я це робила не навмисне і таку мету собі точно не ставила. Мені здається, це викликало цікавість, тому що цьогоріч вперше Нацвідбір транслювався з перекладом жестовою мовою.
Ігор Шавро: Ні, не вперше, тому що кілька років тому, наскільки я пам'ятаю, перекладали пісні, щоправда, їх транслювали лише на Ютубі, не на телеканалах. Я пам'ятаю, що переклад здійснювався із самого Євробачення, яке відбувалося в Швеції. І тоді перекладачі ставали зірками, на них почали звертати увагу.
Катерина Заботкіна: Щодо моїх слів про те, що Нацвідбір транслювався жестовою мовою, то так було вказано у релізах Євробачення Україна. А якщо раніше і були переклади жестовою мовою, я можу тільки потішитися.
Що для вас, як людини зі сфери, Катю, ця увага після Нацбідбору? Наскільки вона може бути функціональною і корисною для цієї сфери: сфери використання жестової мови, сфери інформування про жестомовних людей і жестомовність загалом?
Катерина Заботкіна: Справді, кажуть, що це було зірково, хоча для мене це не так. І такої мети я перед собою не ставила. Найголовніше, що справді вдалося, і якщо чесно, я цього не очікувала, це те, що вдалося настільки популяризувати жестову мову. Мені здається, взагалі, українське суспільство за останні роки стільки не говорило про жестову мову, як за останні кілька днів. Надзвичайно тішить, що люди цим цікавляться, запитують, де можна вивчити цю мову, наскільки вона розповсюджена. Для багатьох людей виконання пісень жестовою мовою, теж стало якимось ноу-хау, яке призвело до вау-ефекту. І це, насправді, дуже круто, що багато людей почали розуміти цінність жестової мови. Як на мене, вийшла просто фантастична історія.
Катю, розкажіть, як ви вчили жестову мову. Що порадите тим, у кого нині також виникає таке бажання?
Катерина Заботкіна: Я почала вивчати жестову мову сама. Колись я побачила на одному з фестивалів, як під час номеру, коли співала дівчина, поряд стояв хлопець і виконував пісню жестовою мовою. Мене дуже захопило і надихнуло те, що українську музику, та й взагалі музику, можна доносити жестовою мовою для ще більшої кількості людей. Мене це просто запалило! Але я зовсім не знала, кути піти, де шукати якісь спеціалізовані організації з вивчення жестової мови. Тому я почала вчитися по відео уроках, зокрема таких, де були записані пісні. Я дуже хотіла відкривати українську музику іншим людям! Це мене вело і продовжує вести! Це – потрібно! Це – класно! І це робить нашу країну більш інклюзивною.
Ігор Шавро: Я вважаю, що жестова мова досить популярна вже кілька років. Перекладачів жестової мови можна бачити на фестивалях, івентах, концертах. Виконання пісень жестовою мовою, точніше, переклад пісень жестовою мовою відбувався на загальнонаціональному рівні багато разів. Часто це відбувалося в прямому ефірі загальнонаціональних телеканалів.
Ви, Ігоре, наголошуєте на тому, що ви – професійний перекладач. Чи означає це, що у нас є інституція, яка готує таких фахівців?
Ігор Шавро: Так, у нас кілька таких інституцій, які проводять професійну підготовку перекладачів жестової мови. Наприклад, колишній Київський коледж легкої промисловості, а нині – це Київський фаховий коледж прикладних наук. Це, фактично, перший навчальний заклад такого рівня, де навчалися глухі люди з 50-х років. І на базі тепер вже цієї інституції, цього вищого навчального закладу І і ІІ рівнів акредитації, відбувається підготовка перекладачів жестової мови. Звідти перекладачі виходять з дипломом про, фактично, базову вищу освіту. Також Українське товариство глухих завжди займалося і досі займається підготовкою перекладачів жестової мови. В деяких філіях університету "Україна", наприклад, в Полтаві та Вінниці, теж готували перекладачів жестової мови. Я маю диплом про освіту, про отримання, набуття професійних навичок і професії перекладача жестової мови вже протягом понад 25 років.
Велике філологічне дослідження доводить, що жестова мова лежить в основі мови, письма, яким ми користуємося. Мені дуже подобається, як лінгвісти зараз про жестову мову говорять, як про письмо, використовуючи термін writing . Чи існує історія української жестової мови? Чи коли ми говоримо "українська жестова мова", що це означає?
Ігор Шавро: Коли ми говоримо українська жестова мова, ми маємо на увазі те, що це лінгвістична система зі своєю так званою фонетикою, орфоепією, лінгвістикою, правилами, які беруть свої початки зі старо-французької жестової мови. Шарль-Мішель Епе в 1770 році відкрив у Парижі перше в світі училище для глухих.
Що цікаво, жестова мова в такому інституційному сенсі починається не для людей, які мали в ній потребу, тобто не для глухих людей, а для монахів, які давали обітницю мовчання.
Ігор Шавро: Не зовсім так. Тому що й досі існують племена, віддалені від цивілізації, де всі мешканці цього племені є глухими, і вони використовують жестову мову вже кілька століть на цій території, в цій спільноті. В чому особливість кожної національної жестової мови або жестомовного діалекту? Вона живе, розвивається в тій спільноті, допоки існує спільнота. І от з чим зараз ми стикнулися, з якою небезпекою? З тим, що через повномасштабне вторгнення багато глухих людей поїхали з країни. Поїхала частина спільноти, що ростила жестову мову, плекала її, робила все для того, аби її не забути, і аби вона розвивалася саме окремо від так званої совєтської жестової мови, яка нав'язувалася. Як колись була зросіщена Україна, так само відбувалося зросійщення глухих в Україні в жестовій мові. І тепер ми маємо небезпеку того, що не буде кому плекати і захищати жестову мову, розвивати її саме в Україні. І проблема в тому, що мало хто з них повернеться.
Тобто навіть в українській жестовій мові можна побачити рудименти французької, правильно я розумію?
Ігор Шавро: Французька жестова мова – це не українська жестова мова. І навіть американська жестова мова, American Sign Language, теж має своє коріння з старофранцузької жестової мови. Від неї прийшла система і правила побудови речень.
Тобто, українська жестова мова в основі граматики має старофранцузьку?
Ігор Шавро: Старофранцузьку, так само, як і американська. Не британська і не австралійська. Це граматичні правила побудови речення. Йдеться не про французьку, а про старофранцузьку. Тобто, граматична структура побудови речень і висловлювань у французькій жестовій мові відрізняється від французької мови. Так само, як в американській жестовій мові, відрізняється від англійської мови. Але сама структура, сама оця ниточка, тримає побудову. До прикладу, що в американській, що у французькій, що в українській жестовій мові заперечення буде завжди стояти в кінці.
"Я не прийшов" жестовою мовою буде "я прийшов, ні". Так?
Ігор Шавро: Так. Все правильно. Фраза "не прийду я на роботу, не хочеться" не буде побудована в такому порядку. А буде "я робота не буду".
Отже, ти зараз бачиш, що спільнота менша, ніж вона була до 24 лютого 2022 року. Чи існує якась комунікація тих, хто виїхав з України?
Ігор Шавро: Спілкування зменшується. Комунікація сходить на рівень "як справи", "як ви", "у вас все добре, ну й добре". Комунікації між тими, хто залишився в Україні, і тими, хто розпорошився по світу, зменшується з кожним днем. Це звичайне явище, тому що у кожного носія української жестової мови, який виїхав, з'являється нове коло людей, з якими він спілкується. З'являється нова спільнота, в якої є своя жестова мова. І вони вливаються в цю спільноту для того, аби не загубитися в просторі, аби тримати себе на плаву. І, на жаль, з них мало хто повернеться в Україну, тому що за кордоном рівень соціального забезпечення, рівень можливостей, рівень інклюзії, значно вищий.
Чи існують якісь речі художні, поезія, наприклад, яка від самого початку написана жестовою мовою і тільки так існує?
Ігор Шавро: В Україні я не можу назвати жодного такого випадку. Можливо, вони і були. Так, у нас є глухі поети, але вони писали українською чи російською мовами. Але потім вони ці поезії перекладали жестовою мовою. А щодо зворотнього процесу, я знаю про такі випадки в Сполучених Штатах, у Франції, в Німеччині, в Сполученому Королівстві. Ці твори від самого початку були жестомовними. І вже тоді переносилися на папір.
Ти їх чув?
Ігор Шавро: Я їх дивився. І саме там, в Британії і в Сполучених Штатах дуже популярним є сторітелінг. Це просто вид мистецтва глухої людини, коли ти дивишся цю фактичну виставу. Тому що жестовою мовою можна передати все. Тому що жестова мова – це не тільки жести, це не тільки руки. Це – і твої емоції, міміка, артикуляція, вся мова тіла. Жестова мова – це і мова жестів, це і твої нахили, кожен твій рух. Кожен твій нервовий тік вже є певним сенсом.
Фото: Пресслужба гурту Громадянин Топінамбур
"Наша нова пісня називається "Дістало". Це старий трек, який був придуманий ще три чи чотири роки тому та існував у чорновому запису на моєму диктофоні. Це були добрі, мирні часи, коли можна було збиратись на репетиції. Тоді нам здавалося, що у нас є багато часу на те, щоб робити безкінечно довго будь-яку композицію, так, щоб це задовольняло усіх учасників гурту. Врешті ми відклали цей доробок і згадав я про нього вже зараз. Я частково змінив текст, відповідно до нових реалій сьогодення, але головний настрій, меседж залишився — це крик людини, яку все дуже-дуже дістало. Коли я був у відпустці, я записав вокал вдома у гітариста нашого гурту у нього в шафі. І так вийшло — нова пісня — виходить, що ми пішли шляхом Beatles і вдихнули нове життя у старі плівки. Тому все, що ви почуєте, дбайливо зібрано, дописано і відреставровано нашим гітаристом Миколою Зізенком. Зараз повноцінно збиратись, як гурт і тим паче давати концерти в нас немає можливості, оскільки не тільки я проходжу службу в рядах Сил оборони України — фактично все наше музичне життя на паузі. Але ми підтримуємо зв'язок, спілкуємось, здебільшого онлайн, я запитую у хлопців поради, коли пишу наші нові пісні та переробляю старі. Тому найближчим часом чекайте від нас ще як мінімум одну, а то і дві нові роботи. Все те, що я встиг наспівати, поки був у цивільному житті, зафіксовано. Як тільки процес зведення мастерингу та малювання обкладинок закінчиться, ми презентуємо ще нової музики", — розповів вокаліст гурту "Громадянин Топінамбур" Роман Забуга в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у липні "Громадянин Топінамбур" видав сингл "Трубатромбон".
Також читайте інтервʼю Громадянин Топінамбур: "Не думали, що зміна назви на україномовну має таке велике значення для людей".
Відеоверсії ексклюзивних інтерв'ю з артистами дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
"Пісня "Замело" була написана ще півроку тому — в липні. І ми ніяк не могли знайти ідеальний саунд для цієї роботи. Було залучено дуже багато творців, дуже багато крутих саундпродюсерів, творчих людей, музикантів, доки ми знайшли ідеальне звучання для цієї пісні. Написали ми її разом з моїм саундпродюсером Ваньком Клименком, в результаті безпосередній одяг кінцевий, аранжування для неї зробив Стас Чорний. І я кайфую від того, як вона звучить зараз. Так буває при створенні пісень, що постійний пошук приводить тебе до ідеального результату. Власне це і було цього разу: понад п'ять аранжувань, уявіть собі. Відео ми зняли на неї взагалі за пів дня. Це було дуже спонтанне рішення з моєю головною командою по всім відео — це Ваньок Ковпак, який, власне, був режисером, і Андрій Болотін, який знімав це все, був оператором. Я їх надзвичайно люблю. Ми можемо буквально за день зібратися і за пів дня зняти класне відео. Загалом ця пісня про справжнє гаряче кохання, яке топить лід цієї важкої зими, яке дає надію, дає сил, додає легкості і свободи й навіть повертає в те таке безтурботне минуле на цих кілька хвилин. І мені здається, що це саме те, чого нам зараз дуже не вистачає всім. Тому я дуже сподіваюся, що вам вона сподобається, дійсно ви посміхнетеся після прослуховування. І найголовніше — що надихну вас ще більше слухати українську музику, підтримувати її та ділитися нею з іншими. А в планах в мене нові роботи, в мене дуже багато крутих пісень, які лежать на поличках і чекають свого часу. Тому стежте — цього року буде багато релізів, вони будуть абсолютно різні. Я впевнена, що я точно вас здивую", — розповіла MamaRika в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у жовтні MamaRika і Dovi видали трек про кохання на все життя.
Також читайте інтервʼю MamaRika: "Ми тримаємо мистецький фронт і створюємо культурні бази, які підтримують людей".
Відеоверсії ексклюзивних інтерв'ю з артистами дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Пресслужба GannaBaby
"Сьогодні я розкажу вам про мій новий міні-альбом. Він називається дуже просто — лише одна літера "А". В ньому лише три композиції, але він не такий простий, як може здатися з першого погляду. "А" — це пісні про вчинки, про помилки та про досвід, іноді дуже гіркий. Якось так склалося, що GannaBaby — це гурт, котрий пише пісні про події, що сталися особисто з нами або нашими близькими. А пісні, що зібрані в "А" — про найболючіші досвіди нашого життя. Але водночас музика вийшла досить мелодійною і динамічною. Дуже цікаво, чи вам сподобається?! Тому будемо раді вашому чесному зворотному зв'язку. На виході цього міні-альбому ми не завершуємо нашу діяльність. Навіть навпаки — розпочинаємо активно випускати нову музику. І вже навіть запланували два наступних релізи. Перший — це сингл. Пісня називається "Є, як є". Вона виходить в світ вже 9 лютого. Дуже сподіваємося, що слухачі Радіо Промінь почують її най-най-найпершими. Щодо другого релізу — це буде великий повноформатний альбом. Ми працюємо над ним вже довгих 4 роки. Нарешті він побачить світ 1 березня. О, друзі, як давно ми чекаємо цю мить! До альбому увійдуть 17 пісень, більшість з яких ми випустили впродовж 2 років у вигляді міні-альбомів. Настав час ці міні-альбоми скласти докупи і презентувати вам "НРА" — найкращий реп-альбом або Наш рідний альбом. Як кому більше подобається. Для нас він вже точно став рідним, без перебільшень", — розповіла GannaBaby в ефірі шоу "Селекція" На Радіо Промінь.
Нагадаємо, у травні GannaBaby видала сингл "Заводиш".
Також читайте інтервʼю GannaBaby: "Російської мови ніколи не буде в наших піснях".
Відеоверсії ексклюзивних інтерв'ю з артистами дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Пресслужба Tolo4nyi
"Подаруй себе мені" — це вже наша друга спільна робота, і мені дуже подобається настрій, з яким ми взагалі створюємо музику. Щодо подальших планів – мені здається, що дуже крутим результатом може бути повноцінний EP разом. Принаймні я на це сподіваюся і вважаю, що так може звучати сучасна українська поп-сцена. Цього разу я вмовив Артура вийти на передній план, трошки зачитати частину тексту. До речі він написав і текст, і музику. Запис проходив ще простіше, ніж попередній. Я думаю, що цей наш крутий експеримент вже виходить за рамки власної творчості. Сподіваюся, що Артур стане взагалі сольним виконавцем. Щодо планів, як я вже сказав, дуже круто було б зробити повноцінний ЕP. Я думаю, що до весни ми це зможемо зробити", — розповів Tolo4nyi в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у жовтні Tolo4nyi у колаборації з незалежним саундпродюсером Arthur Dennys видав трек “Відчувай”.
Також читайте інтервʼю Женя Толочний (Tolo4nyi): "Дуже важливо повертатись до життя, у якому все як у кіно".
Відеоверсії ексклюзивних інтерв'ю з артистами дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Фейсбук-сторінка MBreeze
"Ідея пісні "Втомленим" в тому, що так – ми втомилися від війни, від всього, що вона із собою принесла. Але, знаєте, коли всі сили вичерпано, потрібно згадати, заради чого ми рухаємося вперед, заради кого. Хотілося цією піснею надихнути не здаватись. І коли наші захисники продовжують боронити наші життя, не дивлячись ні на що – і вони не жаліються на втому – то нам, тим паче, потрібно продовжувати боротися, також допомагати, робити все задля перемоги, донатити, бути включеними. Послання "Втомленим" було написано досить швидко вдома. Я навіть, коли записував гітару, не був проти, якщо дощ, який бив у вікна, також буде на запису. Бо це життя і зараз ми проходимо не через сонячний етап. Але у свого часу дощ закінчиться і ми будемо дивитися на наш світанок. А до того ми продовжуємо, як група, писати музику і цього року ми хочемо завершити альбом "Послання" і робити ще більше музики, яка буде надихати і заряджати", — розповів вокаліст гурту MBreeze Олександр Біляк в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у червні MBreeze випустили пісню про страх втратити мрію.
Також читайте інтерв'ю Олександр Біляк MBreeze: Люди не зникають безслідно, вони залишаються в наших серцях.
Відеоверсії ексклюзивних інтерв'ю з артистами дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Ілюстративне фото УНІАН
"Якщо у них буде бажання долучитися до спільноти українців – ми маємо дати їм шанс зробити це офіційно"
За розрахунками, які має апарат Ради нацбезпеки і оборони, у світі на сьогоднішній день є 150-160 мільйонів українців – людей, які безпосередньо мають пряме наше коріння, зазначив секретар РНБО України Олексій Данілов. Він відповів в ефірі Українського Радіо на запитання стосовно пропозиції президента Володимира Зеленського внести зміни до закону "Про громадянство" і спростити процедуру прийняття в українське громадянство. Експерти назвали даний законопроєкт проєктом "про множинне громадянство".
Як зауважив Олексій Данілов, якщо у цих українців "буде бажання долучитися до нашої країни, якщо у них буде бажання долучитися до спільноти українців – ми маємо дати їм шанс зробити це офіційно, щоб вони розуміли, що вони дотичні до нашої країни".
Третя спроба
Президент України Володимир Зеленський 25 січня цього року запропонував Верховній Раді внести зміни до закону "Про громадянство" і спростити процедуру прийняття в українське громадянство. Експерти назвали даний законопроєкт проєктом "про множинне громадянство". Цей документ зареєстрований у Верховній Раді як "невідкладний". Законопроєкт має стосуватися передусім представників української діаспори та військових, котрі захищають Україну.
Як зазначав в ефірі Українського Радіо політичний оглядач видання РБК-Україна Мілан Лєліч, це третя спроба реалізувати ініціативу множинного громадянства. "Перша спроба внесення законопроєкту була зроблена наприкінці 2019 року. Тоді нова команда опинилася при владі, вони фонтанували ідеями. Одна з таких ідей, яку президент Зеленський означив ще у своїй інавґураційній промові у травні 2019 року, була пов’язана з подвійним громадянством, із залученням діаспори, наданням вихідцям з України та їхнім нащадкам українських паспортів. Верховна Рада підходила цього питання у січні 2020 року, але справа не рушила і питання зняли з розгляду. Були проблеми з набором голосів, багато хто не підтримав цю ідею концептуально, а також виникало питання, чи не порушує це Конституцію та принцип єдиного громадянства? Частина опозиції навіть офіційно звернулася до Конституційного Суду за роз’ясненням, але його ніхто так і не надав. Потім, наприкінці 2021 року президент вніс цей законопроєкт удруге, але на той момент усі обговорювали накопичення російських військ біля кордону і загрозу вторгнення. Тому тема множинного громадянства пройшла непоміченою. Зараз маємо третій підхід до питання. Президент урочисто сказав про це у привітанні до Дня Соборності", – зауважив Мілан Лєліч.
На думку політичного еексперта, головний момент ― саме символічний. "Недарма це було озвучено у визначний для України день, щоб показати єдність українців усього світу, що ми всі ― єдиний великий народ. Другий момент є більш практичним, зокрема, що ця ідея може допомогти людям, котрі зацікавлені в отриманні українського громадянства, його здобути і долучитися чи до оборонних зусиль, чи до інвестування, чи до повоєнного відновлення України. І третій момент ― це питання щодо численних закордонних добровольців, які воюють у лавах іноземного легіону та інших формувань. Чимало із цих людей хотіли б у майбутньому пов’язати своє життя з Україною, і саме ці норми та процедури ретельно прописані у законопроєкті. Звісно, ми не отримаємо мільйонів власників українських паспортів, але символічний аспект дуже важливий. І ще момент, чому ця ідея актуалізувалась. Мільйони українців були вимушені покинути Україну у зв’язку з повномасштабним вторгненням росіян, ці люди перебувають десь у Європі, багато хто не дуже планує повертатися. Багатьом фізично немає куди повертатися, бо будинки зруйновані. За нині чинним законодавством, якби вони здобули громадянство тих країн, це стало би підставою для втрати українського паспорта. Але за пропозицією президента передбачається, що буде створено умовний "білий список" країн, з якими можна буде мати подвійне громадянство де-факто. Це всі країни Євросоюзу плюс Норвегія, Швейцарія, США, Канада, Японія. Тобто людина абсолютно легально зможе мати, скажімо, і німецький паспорт, і український", – констатував Мілан Лєліч в ефірі Українського Радіо.
Фото: Фейсбук-сторінка Zlata Ognevich
"Я випустила альбом "Віддаю". Для мене це дуже знакова робота: інтимна, щира, кожна пісня і фраза в цих піснях про мене, про моє життя. Я дуже хочу, щоб у вас це резонувало, щоб ці історії торкалися вашого серця. Над альбомом ми працювали півроку з Євгеном Тріпловим та Сергієм Рановим — це топові саундпродюсери нашої країни. І я неймовірно щаслива, що мені вдалося з ними знайти спільну творчу мову і в нас, на мою думку, виникла синергія, з'явився класний і потужний і дуже щирий альбом", — розповіла Zlata Ognevich в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у листопаді Zlata Ognevich видала сингл "Віддаю".
Також читайте інтервʼю Zlata Ognevich: "Навіть у темні часи не слід відмовлятися від заповітних мрій".
Відеоверсії ексклюзивних інтерв'ю з артистами дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Коли виконую Lalala, відчуваю, що всередині мене горить вогонь.
YAKTAK, ти у фіналі Нацвідбору на "Євробачення". Чи можна це назвати здійсненням мрії для тебе?
Певною мірою. У мене довга історія з цим конкурсом. Дивився його у дитинстві з мамою до третьої ночі. Ми вболівали, голосували. Я завжди візуалізував себе там, мріяв представити нашу країну. І от тепер стараюся зробити все можливе, щоб це стало реальністю.
Олег Псюк неодноразово допомагав тобі зі створенням пісень. Чи долучився він до написання твоєї конкурсної композиції?
Я б не зосереджував стільки уваги на Олегові. Багато хто мені допомагав у створенні пісень. Я взагалі такий хлопець, що є суперзбирачем критики. Всіх спитаю, хто в цей момент поруч, чи подобається пісня, які є думки, можливо, зауваження. Дуже давно знаю Олега, іще до війни, за іншого життя. Він давав мені певні поради. І зараз дослухаюсь до його думки.
Можливо, Олег Псюк передав тобі якийсь такий імпульс переможця?
Так, ми спілкуємося. "Євробачення" – це моя мрія, тому той імпульс десь в мені живе.
Ти у фіналі виступатимеш із піснею Lalala. Розкажи про неї, як вона створювалася і який сенс у неї ти закладав?
Так, пісня має назву Lalala. Коли її виконую, відчуваю, що всередині мене горить вогонь. Хотів зробити цю пісню такою, щоб кожен європеєць міг співати її разом з нами. Щоб людина з Франції, Німеччини, Іспанії могла підхопити нашу Lalala і знала, що це українська пісня. Це прикольний трек. Я виступатиму 3 лютого на Нацвідборі під номером "1". Друзі, дуже сподіваюсь на вашу підтримку, ваші голоси. Якщо серед усіх учасників ви мене запам’ятаєте, приспів мого треку, то це буде знак, що на великому "Євробаченні" серед тридцяти країн Lalala не забудуть. А для мене це найважливіше – щоб YAKTAK запам'ятали.
Пісня створювалась спеціально під "Євробачення"?
Не було такого, що ми спеціально сиділи й думали, як же нам написати хітову пісню на конкурс. Це ж творчість, а не математика, тут приклад не розв'яжеш. Як піде. Але ми думали про "Євробачення" під час створення пісні, намагалися уявити, чи буде вона цікавою європейському слухачу.
Ви проводили аналітику, хто скільки років перемагав, з якими піснями, тобто ви з цим всім знайомились?
Я стежу за "Євробаченням", тому якесь уявлення маю. Але думав саме про те, щоб кожен запам’ятав цю пісню. Байдуже, якою мовою ти розмовляєш, якої національності, але щоб знав, що це український трек.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
На конкурсі "Євробачення" є навіть такий мем "Євробачення -ла-ла-ла". Тому що, фраза "ла-ла-ла" найчастіше звучала на конкурсі.
Бачите, я думаю, що це не просто так.
Який буде твій номер у фіналі Нацвідбору? Ти вже працюєш над ним?
Працюємо, думаємо з командою. Ми в такий час живемо, що дуже важко наперед планувати, обирати. Поки конкретики немає, нічого інсайдерського не розкажу. Але стараємось, щоб було все заряджено.
Раніше твоєю фішкою була гітара. Ти всіляко прикрашав її, відповідно до пісні. Ми побачимо гітару на твоєму виступі цього разу? І який буде креатив?
Не знаю, не знаю. Треба дивитися 3 лютого.
"Євробачення" – це не тільки репетиції й виступ у прямому ефірі, це ще й пресконференції та багато спілкування з журналістами. Яким буде твій меседж для євроспільноти, якщо саме ти поїдеш представляти Україну на "Євробаченні-2024"?
Знаєте, останнім часом у нас було дуже багато концертів в Європі, США, Канаді. Я стараюсь гуртувати наших людей всюди. Наприклад, в Канаді після концерту виходив до них з гітарою й ми співали "Червону Руту", "Ой, у лузі червона калина". Це об'єднує людей. Коли таке ставалося, я відчував радість. Так мене вчили чинити з дитинства. Тому буде меседж до гуртування людей наших. Ми хочемо об'єднати Європу навколо України, нагадати про нас, про те, що відбувається, і про нашу музику. Щоб всі знали, що вона у нас дуже крута. Хочемо качнути дуже сильно.
"Євробачення" – це великою мірою культурна дипломатія. Чи готовий ти до того, що треба буде говорити про Україну євроспільноті?
На сто відсотків. Це все я роблю. Не люблю говорити про себе, хай інші якось про мене говорять. Але те, що я роблю завжди, те і буду продовжувати – нести нашу пісню, нести гордо і дуже потужно.
Вже задумувався над тим лозунгом, який прозвучить від тебе на сцені "Євробачення", якщо ти станеш переможцем?
В думках. Поки що не буду цього озвучувати.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Трішки більше про тебе хочеться дізнатися. Ти родом зі Старої Вижівки, що у Волинській області. Коли їздиш додому, як тебе зустрічають твої односельці?
Та ніяк. У нас дуже маленьке смт і всі одне одного знають. Я співаю з трьох років. Всім про це відомо. Були різні конкурси, концерти, потім "Голос. Діти". Я завжди мріяв співати. Але для односельців я не YAKTAK, а Ярик. Тому, гадаю, вони спокійно до мене ставляться.
Ми про тебе дізналися у 2019 році, коли ти брав участь у шоу "Голос. Діти". Що б ти порадив тим молодим людям, які хочуть брати участь в конкурсах, але не наважуються?
Я не знаю, що тут порадити. Треба самому взяти й спробувати. Ніхто нічого не зробить для тебе просто так, не допоможе. Я завжди думав, що в мене є голос, мені будуть писати пісні, я співатиму, все складеться. Але це не так. Нікому ти взагалі не потрібен, крім себе самого. Бери життя у власні руки й роби: пиши пісні, ходи на конкурси, шоу, стукайся, просто всюди де можна. Дев’яносто людей тобі скажуть "ні", але хтось один скаже "так". І тоді точно щось вийде. Шлях подолає той, хто іде. Тому треба просто робити, не боятися, і все вийде.
Колись в інтерв'ю ти розповів, що не переміг у 2019 році на "Голосі. Діти", тому що мав сумніви в собі. Яке зараз маєш внутрішнє відчуття? Ти переможеш у Нацвідборі?
Не хочу говорити такі гучні слова. Побачимо. 3 лютого сподіваюсь на підтримку всіх людей, які хоча б раз чули пісню "Уночі", десь танцювали під неї, проводили літні вечори чи слухали у машині. Якщо ви підтримуєте українську музику і вам подобаються мої пісні, буду дуже вдячний за підтримку на Нацвідборі. Я стараюсь, роблю все можливе, щоб перемогти. Намагаюся підтримувати нашу музику. Вірю, що все буде добре.
Ти вже слухав пісні інших фіналістів?
Чув, звісно.
Кого бачиш своїм найголовнішим конкурентом?
Взагалі, я така людина, яка дуже себе накручує. От просто на рівному місці. Коли починаю думати над тим, як, наприклад, співаю, то знаходжу в собі двісті мінусів. Намагаюсь ні з ким себе не порівнювати. Зіставляю себе із YAKTAK вчорашнім. Прагну бути кращим, ніж тиждень чи рік тому. І коли бачу, що щось краще виходить, радію з того. Коротше, порівнюю з собою, а не з кимось. Тому вважаю, що у нас дуже достойні учасники. Всі просто колеги, а не конкуренти.
Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.
Відеоверсії ексклюзивних інтерв'ю з усіма учасниками фіналу нацвідбору на Євробачення 2024 дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Лілія Лилик, Радіо Промінь
"Пісня "Glasss" достатньо меланхолійна і трагічна, тому що вона описує важкі моменти нашого життя, які сталися з нами впродовж останніх півроку. Насправді ця пісня про наші особисті переживання з Олею. Ми були у стосунках майже 5 років, але півроку тому я вступив до лав ЗСУ і це стало переломним моментом в наших стосунках. Попри всі ці переживання та труднощі ми все-таки змогли зберегти наш музичний проєкт. І в той момент, коли ми знали, що ми будемо йти на Євробачення, ми зідзвонилися і домовилися про те, чому б нам не описати всі ці наші переживання. Під час написання пісні були деякі труднощі, тому що ми, зазвичай, писали все разом, знаходилися разом, шукали ідеї разом. Але зараз була зовсім інша ситуація і нам треба було якимось чином зберегти наші контрастні особистості. Також в моєму випадку мені ускладнювало все те, що я знаходжусь на службі. Я служу в 40-й тактичній бригаді "Привиди Києва". І, звісно, в мене тут немає якогось спеціального обладнання, а також спеціального місця для запису вокалу і чого-небудь. Тому всі мої партії були записані на звичайний диктофон телефона і записані були у шафі для того, щоб хоча б якось зберегти акустику. Ми думаємо, що ця пісня відгукнеться багатьом українцям, тому що, на жаль, в умовах війни такі історії на сьогоднішній день не рідкість", — розповів учасник дуету Nahaba Андрій Науменко в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Відеоверсії ексклюзивних інтерв'ю з усіма учасниками фіналу нацвідбору на Євробачення 2024 дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото з ФБ KULSHENKA
Іро, привіт! Скажи, ми вірно тебе представили?
Всім привіт! Дуже приємно було чути, як ви про мене розказали – навіть захотілось себе похвалити!
Розкажи, будь ласка, що змінилося в твоїй творчості з початком повномасштабного вторгнення? Ми розуміємо, що у всіх у нас бувають емоційні гойдалки – від того, що спочатку ми були більш мобілізованими й думали "от-от все завершиться", і до усвідомлення, що все надовго і потрібно якось адаптувати життя і творчість до цього. Тим не менш, ми волонтеримо, діємо і робимо щоденно щось, щоб наблизити перемогу України. Як це у тебе відбувається?
В мене теж бувають такі гойдалки. Але я розумію, що якщо я не буду нічого робити, то чекати перемогу або якісь позитивні новини буде трохи наївно. Тому що зараз все залежить від кожного з нас.
Багато з нас дійсно усвідомили, що все може тривати довго – проте, на жаль, не всі люди розуміють це. Є люди, які думають, що якось воно саме вирішиться – мовляв, я маленька людина, що я могу зробити? І якраз пісня "Вічний лютий" – це нагадування цим людям, що вони теж частинка суспільства, від якої багато чого залежить!
Особливо коли люди їдуть – і живуть своє життя і абстрагуються від того, що відбувається в Україні, неначе закривають штору на вікні. Коли я таке бачу десь в соцмережах, я не розумію – чому це відбувається? І мені хотілось просто поділитись своїми емоціями і нагадати людям, що війна триває. І будь ласка, давайте все ж таки триматися купи. Згадайте, яка єдність була в перші дні вторгнення – і куди воно все поділося? Хочеться, щоб знову повернулась ця енергія.
Яка твоя зараз зграя? Яка твоя зараз купа, якої ти тримаєшся? З ким ти найчастіше взаємодієш? Можливо, з дівчатами із Panivalkova?
Я взаємодію з собою, зі своїм чоловіком і своїми котами. Якби ви знали, як тварини рятують в такі часи! В мене два чорних котики, одного я прихистила ще перед війною – і це найкраще рішення ever; ти дивишся в їхні очі, вони муркочуть – і все знову стає класно.
Дівчата з Panivalkova за кордоном зараз. Це мої рідні люди, які мене розуміють стовідсотково. Ми коли завершували проєкт, зробили це на дуже гарній ноті. Ми завжди одна одну підтримуємо. Але от нещодавно ми хотіли зв’язатися, а я була настільки емоційно виснажена, що сказала: "Дівчата, я не хочу переносити негатив на вас".
Люди, що залишаються в Україні і живуть в складних і досить невизначених реаліях, перестають бути радісними, перестають бути собою. Важливо підтримувати свою життєздатність і життєрадісність
Але нещодавно виїжджала в гори (а рішення кудись виїхати завжди для мене дуже болюче, бо для мене найбезпечніше місце – це дім). Цього разу я поїхала і надихнулась, повернулась з іншим вайбом. І знаєте, що подумала? Ми все-таки – люди, що залишаємося тут – живемо в складних і досить невизначених реаліях і перестаємо бути радісними, перестаємо бути собою. І як же важливо підтримувати оцю життєздатність і життєрадісність!
Фото з ФБ-сторінки
Тому, в кого є можливість кудись виїхати у відпустку – їдьте обов’язково. Ми не можемо віддати все на армію, треба піклуватися й про свій ментальний стан. Так, нам важко, але хлопцям і дівчатам на нулі набагато важче! Але маючи це на увазі не треба й знецінювати зовсім свій біль.
Дехто трансформує біль в музику – це прекрасно, так і має бути. Але інші закриваються, відгороджуються від світу – і це вже небезпечно. Треба проживати біль, тому що далі буде як сніжна лавина. Якщо його не пропрацюєш, це тобі принесе ще більше шкоди.
Ми от тільки нещодавно говорили зі спеціалістами в ефірі про психосоматику і наслідки ментальних травм для фізичного здоров’я. Сподіваємось, нашим слухачам ці твої слова так само відгукнулись, як і нам.
Я знаєте що відчуваю? Зараз – хто би що не казав – існує певна прірва між тими, хто залишився і хто виїхав. Це нормально, це класно, що ви в безпеці. Але хотілося би цю пірву не поглиблювати, а намагатись розуміти одне одного. Давайте просто підтримувати одне одного і не сваритись, не виясняти кому гірше. Так, у нас в крові прагнення до справедливості, і в декого це виливається у вияснення стосунків. Але у нас у крові також єдність і взаємодопомога. Давайте інтегрувати це в нашу мультиєдність!
Дуже мудрі й необхідні слова! Натхнення тобі і наснаги творити далі!
Слухати трек "Вічний лютий", як і багато інших прем’єр, можна в плей-листі "Промінь Рекомендує 2024" на Spotify.