Результат пошуку: Життя в ефірі
Фото: Пресслужба Марії Квітки
"Наразі виходить мій дебютний музичний альбом під назвою "Дай серцю волю". Цей альбом складається із 8 композицій, що створені на основі старовинних маловідомих українських пісень. Ці пісні як записані мною в експедиціях селами України, так і віднайдені в різноманітних фольклорних збірниках. Хочу зауважити, що всі пісні дещо переосмислені мною. З 2014 року, коли почалася війна, я трохи по-іншому відчуваю і бачу сенси в них, Наприклад, пісня "Лихо" про сокола, який сидить на абсолютно згорілому полі, йдеться про його біль по втраті його домівки. Зараз багато українців відчувають себе так само спустошено, як цей сокіл, так само розгублено і так само жахливо. Їхні будинки, їх життя, їхні села і міста зруйновано. Тому якимось абсолютно новими змістами і сенсами набувають всі ці тексти, інакше відчуваються і проживаються. Для мене цей альбом є своєрідним виспівом всього болю, який зараз накопичується в нас, власне так і з усіма піснями, вони мають нове прочитання. Цим альбомом мені хотілося б, щоб люди відкривали для себе нові грані українського традиційної музики, щоб у них виникло якесь зацікавлення про те, що співали їхні бабусі і дідусі, щоб люди більше досліджували і вивчали, закохувалися в нашу рідну традиційну культуру", — розповіла Марія Квітка в ефірі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Юрій Сиротюк. Фото: ФБ-сторінка Юрія Сиротюка
На фото: Бахмут, травень 2023 року. Фото: ФБ-сторінка "
На фото: Бахмут, травень 2023 року. Фото: ФБ-сторінка "93-тя ОМБр Холодний Яр"
"Ми перебуваємо в околицях Бахмута на правому фланзі", ― розповів Юрій Сиротюк Українському Радіо. І додав: крайніми днями ЗСУ відбили у російських загарбників значну територію, вибили росіян із пануючих висот. "Учора і сьогодні противник засипає все артилерією ― тривають постійні обстріли, авіаудари, застосовуються касетні боєприпаси, фосфорні бомби. Але ми позиції тримаємо. Усе це нелегко, однак противник, який не контролює пануючі висоти над Бахмутом, не може контролювати місто. І якщо в артилерії у ворога поки що є безліміт, то своєю живою силою він не може вибити нас із позицій. Ці позиції засипані трупами російських солдатів, вони не забирають своїх загиблих, тому ми бачимо, якою ціною давалося їм просування українською землею. Більше пів року вони тут билися, щоб захопити сантиметр за сантиметром. І буквально за тиждень ми їх звідти вибили з набагато меншими втратами".
Юрій Сиротюк. Фото: ФБ-сторінка Юрія Сиротюка
"Пригожин хоче залити кров’ю руїни Бахмута і втекти звідти"
Юрій Сиротюк прокоментував твердження засновника ПВК "Вагнера" Євгена Пригожина, що нібито "вагнерівці" до 1 червня передадуть позиції у Бахмуті підрозділам Міноборони Росії і вирушать у тил на переформування та дооснащення. Коли в Україну зайшло терористичне угруповання Пригожина, зазначає Сиротюк, воно сукупно складало дві армії Королівства Швеції, це близько 50 тисяч солдатів. А зараз це військо повністю вибите, констатує молодший сержант-гранатометник 5-ї окремої штурмової бригади ЗСУ. "Для Пригожина це було безлімітне використання артилерії, тобто вогняний вал, і безжальне знищення найманців-зеків. Зараз російська армія, яка зайде, не зможе в такий спосіб використовувати своїх солдатів, ставити заградзагони. Ми це бачимо по флангу ― щойно тут з’явилися регулярні російські солдати, як вони почали тікати. Це означає, що Пригожин хоче забрати собі всю "славу" (безславну й бездарну славу), залити кров’ю руїни Бахмута і втекти звідти. Бо розуміє, що їм не вдасться втримати Бахмут. Рано чи пізно руїни (на жаль, руїни) давнього козацького міста повернуться в Україну. Пригожин хоче зберегти власне життя і підставити російську армію. Ми контролюємо всі висоти і бачимо місто, як на долоні. Спроби ворога вибити нас із цих висот безрезультатні. Бійня за Бахмут привела до того, що було знищено наступальний потенціал російської армії. Замість того, щоб іти на Україну і знову намагатися захоплювати Київ, як вони погрожували, росіяни тут поклали свою армію", ― зазначив Юрій Сиротюк. І продовжує розповідь: у Пригожина на фронті було дві частини ― професійні найманці, які йшли позаду, і зеки, яких гнали попереду під загрозою смерті. У них варіант дуже простий: або загинути від українських куль, або загинути від пострілу в спину, якщо не можеш наступати. Тому вони мусили бігти під загрозою смерті вперед. "Війна ― це велика шахівниця. Росія бореться за шахматки, а ми боремось за шахову партію. Тому нам великої різниці немає, проти кого битися. Але зрозуміло, що російських солдатів женуть під загрозою смерті, у них і так слабкий моральний дух, вони не готові йти вперед. Бачимо, як декілька днів росіяни дуже кволо пробують відбивати позиції, нічого їм не вдається і вони просто поступаються. Нічого не дає навіть їхня шалена перевага в артилерії", ― зауважує український воїн.
Чи можливо взяти російських окупантів у щільне кільце навколо Бахмута?
Є ще північні висоти навколо Соледара, які поки, на жаль, контролюються російською армією, відповідає на це запитання Юрій Сиротюк. "Тому ще потрібно попрацювати, щоб забрати і це давнє українське містечко Соледар. Тоді у росіян ситуація буде критична. На нашому напрямку треба просуватися на Кліщіївку, перерізати постачання з боку Горлівки і рухатися далі. Зараз тут противник сконцентрував резерви, відповідно, це просування дається нам непростою ціною. Зараз головне закріпитися на цих позиціях, адже це вже дозволяє нам тримати місто під вогневим контролем. Для росіян не мед зараз перебувати під нашим постійним вогнем, але до кільця ще дуже довго. Однак те, що ми на цьому донецькому напрямку рухаємося вперед, не просто обороняємося, а активно контратакуємо, дуже піднімає моральні сили бійців. Приємно бачити, коли ти рухаєшся, хоча, звісно, важко. Ми мусимо застрибувати в ці нори, де все "по-русскі" ― бедлам, сміття, смердять російські трупи. Але приємно, що метр за метром ми звільняємо території, і не ціною життя наших солдатів, як це робили росіяни. У нас зовсім інша філософія війни. Можна інколи відступити, але зберегти армію, а вони борються, як Жуков ― не якістю, а кількістю. Тому для них будуть величезні проблеми після боїв за Бахмут, адже їхня армія достатньо вибита і результати жалюгідні. Хоча ми розуміємо, що певний пропагандистський ефект у Росії повинен бути від знищення українського Бахмута".
Євген Пригожин. Фото: скріншот
"Росія розуміє, що вона зазнала стратегічної поразки"
У росіян уже прості плани, каже Юрій Сиротюк. "Усі, хто залишиться в Україні, звідси живим не вийде. У мене в кишені лежать аркуші зі щоденника російського офіцера, і там написано, скільки щодня їхніх солдатів було поранено чи загинуло, скільки поранених не доживало, бо вони не надавали їм допомоги. Росія розуміє, що вона зазнала стратегічної поразки. Ось-ось у нас на фронті з’являться "леопарди", інша нова техніка. А росіяни розуміють, що в них нічого не з’явиться. Вони бачать, що в умовах, коли ми були слабші, мали менше зброї та менше бійців, ми все одно витримали і вистояли. Думаю, вони чітко розуміють свої перспективи, коли в нас буде якісна західна зброя та нові підготовлені частини. Увесь цей час Бахмут ми тримали, наших резервів не знищували, бо сюди майже не надходило підкріплення. Ми просто ротувалися між собою. Отже, доля росіян зрозуміла: побачити Україну і загинути", ― наголошує Юрій Сиротюк.
На фото: Бахмут, травень 2023 року. Фото: ФБ-сторінка "93-тя ОМБр Холодний Яр"
"Рік тому ми часто бачили погляди з-під лоба тих, хто голосував за Медведчука, а зараз вони вже зрозуміли, що "русскій мір" ― це смерть"
Поки ми перебували у Бахмуті, нашим ключовим завданням було захист не тільки міста, а й людей, розповідає воїн ЗСУ. "Ми неодноразово проводили операції з евакуації. Деякі люди з різних причин не могли виїхати з міста. У когось загинули рідні, і вони з горя залишалися на тому місці. Але щоразу, коли ми знали, що є цивільні, посилали туди броньовану техніку і солдатів, щоб цих людей вивезти. І не тільки людей, а й тварин. У мене вдома, наприклад, живе песик Бахмутка, якого ми вивозили під обстрілами. Була частина "ждунів", які чекали, що прийде "русскій мір". Ми знаємо, що Донбас був колонізований росіянами після голодомору, але мало хто з людей вижив, бо російські снаряди та авіація не вибирають "свій-чужий". Тому ті "ждуни" у переважній більшості не дочекалися, бо загинули під кулями тих, на кого вони чекали. Зараз на Донбасі відбувається чіткий злам. Якщо рік тому ми часто бачили похмурі погляди з-під лоба тих, хто голосував за Медведчука, "Опоблок", Януковича, то зараз вони вже зрозуміли, що "русскій мір" ― це смерть. А сьогодні проукраїнські погляди поширюються тут дуже швидко. Вже не той Донбас, який був рік тому, в 2014 році чи на початку незалежності", ― звертає увагу Юрій Сиротюк.
"Бахмут знищений майже повністю"
А наразі Бахмут знищений майже повністю, зруйновані майже повністю й околиці міста, констатує Юрій Сиротюк. "Щойно перед ефіром ми бачили це "прекрасне" явище фосфорних бомб, які несуть і серйозне екологічне лихо, на жаль. У подальшому це може викликати серйозні хвороби. Але росіяни не дотримуються законів ведення війни, ми вже звикли до цього. Росіяни не прийшли когось звільняти, а прийшли все знищувати. Росія ― це символ смерті. Завтра День Героїв в Україні, ми його десятками років відзначали. Прошу, щоб усі українці завтра згадали про всіх героїв, які загинули на цій війні. На сайті президента є петиція про День Героїв 23 травня, прошу підтримати цю петицію. Щоб ми пам’ятали, якою ціною дається нам боротьба і перемога, яка неодмінно буде. Ми віримо в перемогу, бо інакше не можна було б витримати всього, що відбувається навколо", ― сказав в ефірі Українського Радіо молодший сержант-гранатометник 5-ї окремої штурмової бригади ЗСУ, народний депутат Верховної Ради України 7-го скликання Юрій Сиротюк.
Фото: Пресслужба Христини Соловій
"Мені здається, це найщемкіша моя пісня на сьогодні. Бо настав той час, коли я написала пісню для мами. У ній я звернулася до звучання, яке натхненне R'n'B 2000-х. Воно було дуже популярне в моїй юності і буде дуже зрозумілим для людей особливо мого покоління. У ній є звичний для мене м’який вокал, який поєднується з ламаним ритмом драм-машини. Саунд-продюсером у пісні виступає мій незмінний Павло Литвиненко. Весь продакшн, запис, і мастеринг, і зведення — це справа його рук. Звісно, я присвячую її своїй найріднішій людині, хоча розумію, що контекстів буде набагато більше, тому що не всі зараз мають змогу подзвонити своїй мамі. Але, тим не менш, це моя особиста історія, і сподіваюся, що вона зрезонує і відгукнеться усім. Моя мама завжди була для мене подругою. Наш зв'язок настільки міцний, що дивувалися всі. І дехто навіть заздрив мені. Мама приймала всі мої найхимерніші витівки, впевнено тримаючи покерфейс на батьківських зборах. Дозволяла носити мені в гімназію короткі спідниці і не сварила за яскравий мейк, як інші мами.
А коли я захопилася літературою і вступила на філологічний, мама була дуже щаслива, що я обрала серйозну професію. І внутрішня свобода, в якій я зростала, мені не завадила стати літераторкою. Мабуть, найбільший мій конфлікт з мамою, пов'язаний із вибором моєї кар'єри, за яким послідував переїзд до столиці. Я тоді її не зрозуміла, не почула і по-бунтарськи відрізала, що не зможу завжди бути біля неї. Тоді оплески вдячних слухачів, нові пісні і нове життя зазвучали голосніше, ніж мамині застереження. Але минуло багато років, я поступово віддалялася. Приїжджаю зараз рідше, але, як завжди, ділюся з мамою всім по телефону. І подзвонити мамі — це не обов'язок, а моя потреба, де б я не була. Я мамі розповідаю про успішні концерти, про легкі переїзди і відсутність втоми без сну, про прекрасних людей, яких я зустрічаю і про тих, кого люблю. Але маму не обдуриш, і я знаю, як вона чекає, коли я розкажу їй все-все, коли я приїду додому", — розповіла Христина Соловій в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у лютому Христина Соловій видала сингл "Чорноморчик".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Ігор Ткач, Радіо Промінь
"Трек "Голубочки" я робила разом із саунддизайнером Jandy, і пісня насправді чекала свого часу в столі, як і всі мої треки, майже рік. Бо повномасштабне вторгнення вносить свої корективи. Ідея створення треку прийшла до мене під час роботи з моїм фольклорним колективом "Ґвара", де я викладаю і допомагаю людям вивчати українські традиційні пісні. Ми співали весільні пісні, весільну лірику. Пісня "Ой куди ж ви голубочки та й полетите" дуже сильно сподобалася всім дівчатам на курсі. І я подумала, що буде дуже непогано дати їй нове життя у вигляді поєднання українського фольку та сучасної електронної музики. Поштовхом до релізу стала величезна поява шароварної музики, яка відвертає слухачів від всього народного. Бо мало артистів занурюються у цю тему і роблять стильно. Я вирішила згадати часи гурту YUKO та показати, як треба. Але після цього вибухнула ідея створити не тільки сингл, а й розробити цілий концерт та приєднати моїх учениць фольклорного курсу "Ґвара", додати скрипку, дві віолончелі та живі барабани, приправити все електронним саундом та створити великий сольний концерт, який відбудеться в Києві 19 травня в Малій Опері о 19 годині. Всіх запрошую. Дуже чекаю", — розповіла Юлія Юріна в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
.jpg)
Король Великої Британії Чарльз III у кареті на церемонії коронації, Лондон, 6 травня 2023 року. Фото: AP
"До нас промовляє одяг гостей"
Коронації не відбуваються так часто, каже Сніжана Старовицька і наголошує, що ця церемонія є дуже яскравим видовищем для тих, хто "вміє читати між рядків і розуміється на протоколі та етикеті. Для дипкорпусу це особливо цікаво, бо до нас чітко промовляє одяг, у який вбралися гості".
"Монархія має модернізуватися, аби виживати"
Людина 70+, яка вступає на трон, не є літньою для Європи, каже культурологиня. Адже для Європи це – "золотий вік". "Він насолоджуватиметься правлінням, на яке заслужив", – вважає Сніжана Старовицька. Чарльз вчився свого часу в звичайній школі, бо Єлизавета хотіла нормального життя своєму синові, спадкоємцю престолу. Тому він не міг бути відірваним від людей і життя. "Монархія має змінюватися і модернізуватися, аби виживати". Вона вже почала змінюватися тоді, коли за життям королівської родини почали ретельно стежити ЗМІ, папараці.
Король Великої Британії Чарльз ІІІ і королева Камілла. Фото: АР
В ефірі Радіо Культура директорка неурядової організації SoftPowerMatters Марина Пезенті зауважила, що наприкінці 1960-их років королівська родина ухвалила свідоме рішення стати більш відкритою і допустити до своєї родини представників медіа. І тут виникла дилема у стосунках королівської родини із таблоїдами, жовтою пресою, яка зробила родину селебриті (англ. celebrity — "відома особистість"). З одного боку, це пабліситі, постійна присутність у британських ЗМІ, "вкладання" в свідомість громадян тези про важливість монархії. Але є і зворотня сторона – це стеження буквально за кожним кроком родини. Наприклад, фотосесія дитини Кейт Міддлтон і принца Вільяма в деталях подавалася в таблоїдах, а життя Меган Маркл і принца Гаррі стало матеріалом, яким постійно живиться жовта преса.
Король Великої Британії Чарльз III у кареті на церемонії коронації, Лондон, 6 травня 2023 року. Фото: AP
"Коронація — не просто театралізоване шоу"
Коли Чарльз ІІІ кладе під час коронації руку на Святе писання, тоді відбувається сакралізація королівської влади, каже Сніжана Старовицька. "Він уже був королем, бо у Великій Британії спадкоємець стає королем у момент смерті свого попередника чи попередниці. Але без благословення Англіканської церкви, без помазання священною олією, без руки на Біблії він для Англіканської церкви не є королем. Цей момент сакралізації дуже важливий, він робить коронацію не просто театралізованим шоу, він робить коронацію коронацією".
Перша леді України Олена Зеленська та прем'єр-міністр Денис Шмигаль. Фото: AP
Понад 2 тисячі гостей замість 8,5 тисяч
Ця церемонія коронації сильно відрізняється від попередніх, вважає дослідниця. "Чарльз ІІІ – не та людина, яка витрачає ресурси як людські, так і економічні просто так. Грошима він не розкидується. Він ненавидить пафос, бо його так виховували. Внутрішньо він чинить спротив навіть у цій пишноті". Сніжана Старовицька розповідає про коронаційне меню, доволі скоромне, яке є важливою складовою під час святкування офіційного сходження на престол. Ним пригощали сьогодні понад 2 тисячі гостей. У матері Чарльза, королеви Єлизавети ІІ під час її коронації 2 червня 1953 року було 8,5 тисяч гостей. А цього разу, напередодні коронації Чарльза ІІІ "журналісти два тижні обговорювали коронаційний пиріг із пісочного тіста і овочевою та цибулевою начинкою", – зазначає Сніжана Старовицька.
"Меган Маркл бачити біля себе вони не хочуть"
Що стосується Меган Маркл (американська акторка та модель, дружина британського принца Гаррі, сина Чарльза ІІІ, герцогиня Сассекська, відома багатьма скандалами, яка розповідала про життя королівської родини - ред.), то королівська сім'я не хотіла її бачити на церемонії 6 травня, каже Сніжана Старовицька. "Вони одразу повідомили, що Меган не буде на церемонії коронації, бо нібито вона має доглядати за маленькими дітьми. Але ми розуміємо, що всі беруть зараз своїх маленьких дітей і подорожують із ними. Це показовий крок із боку британської корони стосовно того, що вони принца Гаррі вважатимуть членом своєї родини і пробачатимуть всі його скандальні книжки та виступи. Натомість Меган Маркл бачити біля себе вони не хочуть. Вони не дають їй можливості заробити", – стверджує дослідниця.
На фото: Сніжана Старовицька, Українське Радіо
Чарльз ІІІ і його дружина Камілла. Фото: Тhe Royal family / Insragram
— Завдяки фільмам, серіалам, світській хроніці українці традиційно стежать за королівською родиною. Як Британія готується до цієї визначної події?
Марина Пезенті: У місті вже відчувається святковий настрій. І в центрі Лондона, і на його околицях замайоріло багато прапорів, йде підготовка до святкових концертів, і стріт-паті, які відбудуться на багатьох вулицях. Це – локальні ініціативи, які доводять, що британці загалом прихильно ставляться до монархії. Хоча статистичні дані демонструють досить неоднозначну картину. Наприклад, Національний центр соціологічних опитувань каже, що 45% респондентів виступають за скасування монархії. А опитування ВВС для програми "Панорама" показує, що 58% британців є прихильниками монархії. Попри досить різні статистичні дані, інститут монархії підтримують і ЗМІ, і загалом уклад життя британців. Уся тканина британського життя зіткана з асоціацій і натяків на монархію та королівську родину: портрет монарха на грошах і марках, перевдягання школярів під час коронації в одяг принцес і королів, "королівські" назви парків, вулиць і університетів, брендування товарів у магазинах, які обирає королівська родина тощо.
Коронація коштуватиме платникам податків 100 мільйонів фунтів
— Чи є подразником в британському суспільстві розкішне життя монархів і, зокрема, вартість коронації?
Марина Пезенті: У британській пресі "ліві" видання досить критично ставляться до цього питання, а "права" преса традиційно намагається ці аспекти оминати. Основний аргумент щодо "мінусів" коронації – вона коштуватиме платникам податків 100 мільйонів фунтів. Нагадаю, королівська родина фінансується за рахунок Гранту суверена, що становить 86 мільйонів фунтів, З усіх доходів, які отримує королівська родина від своїх активів, а це величезні земельні володіння, колекція мистецтв, палаци і багато інших бізнесів, вона не сплачує податки. Відповідно, постає питання: якщо коронація коштує так дорого платникам податків, чому королівська родина, бодай частково, не може за неї заплатити? Водночас, це дуже багатовимірне питання, адже далеко не всі речі можна монетизувати. Королівська родина - це бренд, колективний образ, який також приносить неабиякі прибутки від туризму, впізнаваності бренду тощо.
— Якою є роль ЗМІ у святі коронації, адже Чарльз ІІІ – не перший монарх, якого коронують у прямому ефірі?
Єгор Брайлян: Так, першою була коронація його матері Єлизавети II у червні 1953 року. Згодом телебачення транслювало багато важливих подій із життя династії Віндзорів. Так само, окрім телебачення, важливу роль відігравало і радіо, насамперед, у житті Едуарда VIII, дядька Єлизавети II, який зрікся престолу заради кохання до розлученої американки Волліс Симпсон. Саме радіозвернення британського монарха до нації було важливим елементом публічної культури - починаючи з Георга VI, батька Єлизавети II, про що згодом було знято відомий фільм "Король говорить". Але саме телебачення змінило уявлення про британську монархію. І по-справжньому привідкрила життя Віндзорів трансляція офіційного присвоєння Чарльзу титулу принца Вельського, як основного спадкоємця британського престолу в 1969 році.
Жовта преса зробила з королівської родини селебриті
Марина Пезенті: Наприкінці 1960-их років королівська родина ухвалила свідоме рішення стати більш відкритою і допустити до своєї родини представників ЗМІ. І тут виникла дилема у стосунках королівської родини із таблоїдами, жовтою пресою, яка зробила з них селебриті (англ. celebrity — "відома особистість"). З одного боку, це пабліситі, постійна присутність у британських ЗМІ, "вкладання" в свідомість громадян тези про важливості монархії. Але з'явилася і зворотня сторона цього процесу – це стеження буквально за кожним кроком родини. Наприклад, фотосесія дитини Кейт Міддлтон і принца Вільяма в деталях подавалася в таблоїдах, а життя Меган Маркл і принца Гаррі стало матеріалом, яким постійно живиться жовта преса.
— Ми згадували Едуарда VIII, який зрікся престолу заради розлученої американки Волліс Симпсон. На початку 20-то століття такі речі важко було уявити в родині монархів. Нині ж ми бачимо багать розлучень у королівській родині, та й сам Чарльз ІІІ не лише розлучений, а й одружений із розлученою жінкою. Що змінилося за сто років?
Єгор Брайлян: Насамперед, змінилося законодавство. Нині не потрібно узгоджувати, з ким той чи інший член родини братиме шлюб. Цієї норми позбулися відносно недавно - 2013 року був скасований Акт про весілля, затверджений ще 1772 року. Всі ці зміни відбулися ще до появи Меган Маркл у родині Віндзорів. Вона теж розлучена, теж американка, тобто історія з Едуардом VIII повторюється. Однак і законодавчі, і моральні норми відтоді змінилися.
"І символ історії, і символ імперського домінування"
— Чи відбувається у Британії переосмислення історичного шлейфу, колоніального спадку королівської родини в часи, коли світ по-новому дивиться на колоніальну історію та деколоніальні процеси?
Марина Пезенті: Монарша родина є символом дуже давньої історії, і символом імперської історії. Всі ці символи будуть "відпрацьовані" на повну під час коронації з використанням відповідних артефактів при складанні присяги, помазання тощо. Нагадаю принагідно, що Чарльз ІІІ є головою англіканської церкви, офіційної церкви Великої Британії - це найвища духовна посада в державі. І ці речі досі дуже важливі для багатьох британців - відчуття і приналежність до великої історії. Водночас це приналежність і до імперської історії. Постає питання – чи відокремлює себе королівська родина від якихось "темних" сторінок цієї історії? Згадаймо розслідування газети "The Guardian", в якому йдеться про те, що королівська родина в минулому отримувала чималі прибутки від акцій на підприємствах, де використовувалася рабська праця. Також монарша родина є власником величезної колекції предметів мистецтв і дорогоцінних предметів, які були брутально вкрадені в процесі колоніального завоювання. На відміну від державних музеїв, яким ставлять непрості запитання щодо повернення експонатів, визнання фактів пограбування чи вибачень за ці процеси, до королівської родини таких претензій поки що не висувається. Більше того, ми навіть не знаємо, які з цих предметів є у їхній власності? Тобто, з одного боку, це і символ історії, з іншого – символ імперського домінування.
Перед Чарльзом постане ще одне важливе питання – зменшення витрат на королівську родину, зокрема зменшення людей, які входять до цієї родини. На відміну від багатьох європейських монархів, у британській монаршій родині – величезна кількість далеких родичів, які теж фінансуються із цього Гранту. Журналістам і досі не вдається отримати відповіді на запитання, що, наприклад, входить до їхніх обов'язків? Окреме питання – "незручні" родичі, зокрема рідний брат короля Чарльза – принц Ендрю, який перебуває під судовим слідством, і який кілька років уникає цього процесу. Це один із багатьох викликів, який стоїть нині перед новим королем задля збереження репутації королівської родини.
Фото: Facebook / Boomboxfamily
Я не люблю як автор, коли хтось тулить свої рими мені у вірш. А Жадан поводив себе чемно, не матюкався
Як виникла ідея створити фіт з Сергієм Жаданом?
Пісня "Правда" була записана ще до великого вторгнення. Я прочитав уривок вірша на його сторінці, мені сподобалось. Почув мелодію, наспівав її на диктофон і надіслав Сергію. Запропонував зробити фіт – і він погодився. Потім ми трохи попрацювали на студії у Павла Литвиненка в Будинку звукозапису, а звели на студії у Нікіти Тітова.
Я хочу подякувати всім людям, які долучилися до виробництва цієї пісні. Подякувати Сергію, що пише такі чудові вірші – мені там довелося дописати зовсім трішки, щоб зробити з цього вірша пісню. Дякую Сергію, що він погодився. Бо я, наприклад, не люблю як автор, коли ще хтось свої рими мені тулить в вірш. А він поводив себе чемно, не матюкався.
Інколи, коли ти не заважаєш людям працювати, виходить навіть краще, ніж коли б ти допомагав
В лютому 2021 року в ефірі шоу "Селекція" ти розповідав, що робота над піснею "Правда" вже на фінальному етапі. Чому вона видана через два роки після створення?
Та якось прийшли рашисти й було чим зайнятися. Спочатку ми не знали, який кліп на неї зняти й що буде далі. Вона просто чекала свого релізу – і ось дочекалась.
І вона стала саундтреком до художнього фільму "Мирний-21". Чим відрізняється версія пісні для фільму від оригінальної?
Крім вокалів, у версії для кіно нічого оригінального не залишилось. Це нормально, тому що продюсерам і режисеру фільму потрібна була оркестрова версія пісні – титрова пісня. І вони її зробили такою, записали оркестр без мене, аранжували. Я тільки, коли міг прослуховував демо, бо це вже було під час повномаштабного вторгнення. Казав: "Дякую, класно, робіть, що хочете, тільки не чіпайте мене". Так і сталося – зробилась класна версія. Інколи, коли ти не заважаєш людям працювати, виходить навіть краще, ніж коли б ти допомагав.
Фото: Facebook / Boomboxfamily
Я не мирюся з брехнею. І мені чомусь не брешуть
Є така фраза: "У кожного своя правда". Яку правду і кому тобі особисто важливо донести?
Правда одна, немає в кожного своєї правди. Тут мова йде не про персональні бачення світу – тут про реальність, яка є одною для всіх людських істот.
Ця пісня стала присвятою добровольцям, медикам. Тим людям, які рятують життя наших бійців безпосередньо на фронті. І правда в тому, що ці люди могли б займатися чим завгодно ще. Вони мали бізнеси, мали якесь життя, могли евакуюватись, але вони взяли, закотили рукава і роблять свою роботу. Ось про що ця пісня.
А коли ти стикаєшся з відвертою брехнею, тобі завжди вистачає аргументів чи навіть бажання доводити свою правоту?
Я не мирюся з брехнею. І мені чомусь не брешуть. Я кожен день чую дуже багато цікавих правдивих історій про життя людей, яких я ще дві хвилини тому навіть не знав. Вони впізнають мене і кажуть: ти знаєш, в мене з цією піснею асоціюється ось такий період в житті. Зазвичай це правда.
А в тебе коли-небудь виникав відчай, через те що брехня перемагає правду?
Ні, не впадайте у відчай, правда завжди переможе.
Презентуючи трек "Правда" у відеоролику на сторінках "Бумбокс", ти казав, що він є одним із найважливіших у майбутньому альбомі. Дуже цікаво дізнатися, на якому етапі робота над цим альбомом і коли ми зможемо його почути?
Поки що я не можу обіцяти нічого такого. Ви розумієте, що зараз не до студії й не до зйомок, не до продюсування. Наш підрозділ добровольців патрульної поліції робить свою роботу на одному із напрямків фронту. Плюс мої музиканти зайняті волонтерською роботою, кожен в різних містах. Ще один учасник команди, а саме продюсер, теж служить в територіальній обороні.
Редакторки текстової версії - Ірина Віцан і Міла Кравчук
Слухайте епізод подкасту "Вікенд нової музики" з "Бумбокс" на SoundCloud тут.
Підписуйтеся на подкаст "Вікенд Нової Музики" на найбільших подкаст-платформах, щоб першими дізнаватися про найяскравіші музичні новинки від українських артистів.
.jpg)
Фото: Суспільне
"Українське Радіо, точний час, фраза "Говорить Київ" і "Реве та стогне Дніпр широкий"
— Позивні на мотив відомої пісні "Реве та стогне Дніпр широкий", яку в тій чи іншій мірі знає кожен українець. А коли ви усвідомили, що це також голос ефіру Українського Радіо?
Я ріс на Донеччині і в нас звучало постійно, принаймні в моїй кімнаті, Українське Радіо. Я пам’ятаю ці позивні, вони для мене дуже близькі. Мені здається, що зараз для всіх поколінь, в тому числі й для молодого покоління, враховуючи його популярність. У TikToці можна почути наші позивні "Реве та стогне Дніпр широкий", але попередніх аранжувань. Вони знакові й залишаються навіть у підсвідомості. Українське Радіо, точний час, фраза "Говорить Київ" і "Реве та стогне Дніпр широкий" — це досить для мене символічно. І, оскільки ми зараз говоримо про круглу дату наших позивних - вони почали звучати із 2 травня 1943 року — і досі в нас використовуються. Ті позивні, які перед сигналом точного часу ви чуєте, це теж "Реве та стогне Дніпр широкий" в сучасному аранжуванні. Але ми залишаємо цю мелодію, яка є для нас дуже рідною. Думаю, що знаковим є й те, що ці позивні з’явилися тоді, під час Другої світової війни. А зараз, коли триває повномасштабна війна Росії проти України, багато мільйонів людей чують нас не в себе вдома, а інколи навіть не в нашій країні. Вони слухають Українське Радіо і, я думаю, що це відлунює в їхніх серцях. Це справді в багатьох фільмах, кінонарисах використовується і я би розповів дещо про всю цю історію. Ми з вами на сцені Будинку звукозапису Українського Радіо, говорячи про оркестр народної і популярної музики, народних інструментів і саме звідти з’явилася ця ідея, ми розповідали про Андрія Бобиря…
— … більше того, я знала Андрія Матвійовича. Я так багато років працюю на Українському Радіо, що коли я юним редактором прийшла, то перші кілька років він ще керував нашим оркестром народних інструментів. Багато років позивні Українського Радіо звучали саме у виконанні акустичної бандури Андрія Бобиря.
"Це наші рідні голоси, як ми під час цієї війни розуміємо слово "паляниця"
І справді ці 80 років перебування в нашому ефірі, такою ознакою нашою, нашими позивними стала ця мелодія - це дуже важливо. Коротко скажу, що це було саме тоді, коли ми мовили як Українське Радіо — радіостанція імені Тараса Шевченка і Українське Радіо "Дніпро". Тому що після початку Другої світової війни і, власне, поступової окупації України радіо - спочатку з Києва - переїхало знову до Харкова, звідки починало своє мовлення в 1924 році. А потім радіостанція "Дніпро" – у Воронеж. А Українське Радіо безпосередньо — із Саратова. І ця мелодія використовувалася. Це дуже важливо, тому що це підбадьорувало людей, які слухали радіо в той час, і військових, які чули ці позивні…
— …у них також бігли мурахи, як у нас щойно…
І варто сказати, що це був такий час, коли найбільш провідною технологією медіа було саме радіо. Газета, журнал - це досить повільно, а по радіо можна було швидко повідомити важливу інформацію і мовити на сотні кілометрів, на тисячі кілометрів — на довгих хвилях. Це було справді передовою технологією. Радіо могло мовити не цілодобово, тому в людини, в якої налаштований на цю частоту радіоприймач, із тиші спочатку лунали позивні "Реве та стогне Дніпр широкий", а потім "Говорить Українське Радіо" і пішло. Оце, звісно, наші рідні голоси, як, напевно, зараз, коли ми під час цієї повномасштабної війни розуміємо слово "паляниця". Українська мова загалом є важливим маркером того, хто ти є.
— На окупованих територіях зараз, коли хоч щось людям вдається впіймати із мовлення Українського Радіо в Суспільному марафоні "Єдині новини", ми одразу отримуємо повідомлення на свій студійний вайбер "ми вас чуємо". А це означає, що радіо з ними і Україна є. Люди дуже це цінують.
"Завдяки Українському Радіо весь цей час знали, що Київ не впав, що українська влада не впала і Україна існує"
Це стосується багатьох історій маріупольців, коли якраз ми в другій половині квітня — останні евакуаційні коридори, які важко такими назвати, тому що люди рятувалися... Але ми повідомляли через нас радіоефір, маючи інформацію від ДСНС, мерії, спеціальних служб. Це було дуже важливо. Але потім цих історій багато вже й з інших населених пунктів. Радіо всепроникне і тоді, коли вже не було українського телебачення, українського мобільного зв’язку, інтернету в напівзруйнованому на той час Маріуполі люди могли чути з українських медіа тільки Українське Радіо. Така ж історія і щодо Лимана, Ізюма і багатьох інших міст. Також варто згадати і про Київщину, тому що від Іванкова, Димера, Гостомеля, Ірпеня, Бучі, Ворзеля люди могли чути і чули наш радіосигнал, тому що він у нас не переривався. Ми мовили з Києва, який не був окупований і, відповідно, це для багатьох були рідні голоси, інформація. Але найголовніше, я пам'ятаю, історія наших радіослухачів з Ізюма, яку знайшли наші колеги — журналісти зі Служби новин Суспільного. Подружжя, яке нас потайки слухало на радіоприймачі під час окупації Ізюма. Й коли українські захисники звільнили Ізюм, вони вийшли із прапором і не боялися — постійно тривали бої і не зрозуміло, чи це наші, чи росіяни — але вони вийшли сміливо через те, що по Українському Радіо почули, що Ізюм точно звільнено. Вже починає діяти військова адміністрація, вже над адміністрацією є український прапор. І ще мені запам’яталася така фраза: "Ми завдяки Українському Радіо весь цей час знали, що Київ не впав, що українська влада не впала і Україна існує". Хоча російська пропаганда і російські пропагандистські медіа намагалися нав'язати думку, що "насправді ви нікому не потрібні, Росія тут назавжди і вже звикайте до російських паспортів". Але люди продовжували слухати Українське Радіо. І така роль радіо для нас є дуже почесною.
На фото: Дмитро Хоркін, Українське Радіо
— Ви вже нагадали, що пісня "Реве та стогне Дніпр широкий" на вірш Тараса Шевченка має свого автора — Данила Крижанівського. Він прожив коротке життя - всього лише 37 років й походив із Херсонщини. Все життя паралельно із викладанням Крижанівський писав музику, здебільшого хорову. І особливе місце серед творів Крижанівського належить пісні "Реве та стогне Дніпр широкий", хоча багато хто вважає її народною піснею.
Але історія, чому обрали цю мелодію… річ у тому, що в нас були радіостанція "Дніпро" та радіостанція імені Тараса Шевченка, і Українське республіканське радіо. Але суть у тому, що фронтова радіостанція спочатку була радіопотягом, який рухався слідом за фронтом. Він не раз зазнавав бомбардування. Це була похідна радіостанція зі своїм штатом кореспондентів, автономна філія основної урядової радіостанції імені Тараса Шевченка. І назва її була радіо "Дніпро". І колектив журналістів вирішив ідентифікувати новостворене радіо позивним, мелодією. І найімовірніше, як вважають дослідники радіомовлення, ініціатором, автором ідеї використати пісню на слова Тараса Шевченка "Реве та стогне Дніпр широкий", був журналіст Українського Радіо Семен Кушніренко. По-перше, ця композиція була і в дусі воєнного часу і близька серцю кожного українця. А з іншого боку вона була співзвучна із назвою фронтового радіо "Дніпро".
Фото: Роман Клюз
"Fellini — це перший сингл з майбутнього альбому, який буде виданий цього року, і чергова колаборація з музикантами, творчістю яких я захоплений. Це Lesik Omodada з гуртів "Tiktu", "Пиріг і батіг" та власне Omodada та Ілля Вовк, автор сольного проєкту, який лише в березні випустив свій дебютний альбом.
Загалом цілий альбом — це така собі збірка колаборацій з музикантами, які розкидані по всьому світу, і ми шукаємо можливості перетнутись зробити щось разом — або дистанційно, або на місці. По секрету скажу, що цю пісню я писав для третього альбому групи 5 Vymir, біля витоків якої я колись стояв. На жаль, цей альбом не був втілений в життя, але дух цього колективу витає в цій пісні, особливо в басовій партії", — розповів Postman Костянтин Почтар в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: i.ytimg.com
Фото: slavutich.cn.ua. "Україно", 1989, перший фестиваль "Червона Рута"
Олексій Коган. Фото: Суспільне
Фото: prolviv.com
Фото: Детектор Медіа. У студії під час марафону до 50-річчя Радіо Промінь ― Дмитро Іванов, Ольга Бродська, Олена Зелінченко, Ярина Скуратівська, Ніна Жежера, Вікторія Польченко, Роман Коляда
Фото: Радіо Промінь
Рік 1965-й
З конвеєра запорізького заводу "Комунар" сходить топ радянського тодішнього автопрому ― стотисячний автомобіль "Запорожець". У США гурт Rolling Stones записує свій безсмертний хіт "Satisfaction". У столиці України відкривається водно-розважальний Гідропарк площею 365 гектарів.
♫ А в ефірі Українського радіо, в піку московському "Маяку", з'являється інформаційно-розважальна програма "Промінь".
Рік 1968-й
СРСР здійснює вторгнення до Чехословаччини. На Красну площу Москви виходять семеро дисидентів. Тоді ж КДБ УРСР фіксує 1182 випадки засудження поведінки Радянського Союзу, а режисер Сергій Параджанов називає "СРСР світовим жандармом". У Києві відкривається Інститут культури, поки що без факультету тік-току.
♫ А в ефірі "Променя" безупинно звучить Софія, яка підкорила Софію. Софія Ротару привезла в Україну золоту медаль Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у Болгарії.
Рік 1971-й
Помирає Нікіта Хрущов. Колишній радянський лідер доживає віку у повній ізоляції на дачі й надиктовує майже 300 годин аудіозаписів. У Лондоні проходить перший Всесвітній конгрес ромів, де національна спільнота затверджує свої прапор та гімн. На московському міжнародному кінофестивалі фільм Юрія Іллєнка "Білий птах з чорною ознакою" отримує золоту нагороду.
♫ А Радіо Промінь починає повноцінне денне мовлення. Тут немає засилля партійно-радянської балаканини, навпаки ― багато міжнародних новин і музики, котра за замовчуванням була під забороною в ефірі українських державних ЗМІ.
Фото: i.ytimg.com
Рік 1976-й
У Києві створюють "Українську гельсінську групу", і впродовж цього року майже всі члени-засновники зазнають репресій. Китай оплакує свого "Великого Кормчого" Мао Цзедуна. Американський космічний корабель "Вікінг 1" здійснює першу в історії людства м’яку посадку на Марс. Канада скасовує смертну кару. Найкращим фільмом року в США стає стрічка "Пролітаючи над гніздом зозулі".
♫ А Радіо Промінь збільшує кількість свого ефірного часу і переходить на цілодобове мовлення.
Рік 1987-й
Розпочинається судовий процес над трьома керівниками Чорнобильської АЕС, котрих звинувачують у вибуху 4-го енергоблоку. 18-річний Матіас Руст приземляється на Красній площі у Москві. На каналі Fox стартує легендарний мультсеріал "Сімпсони".
♫ А героїчна редакторка Радіо Промінь Вероніка Маковій, на свій страх і ризик, ставить в ефір пісню Тараса Петриненка "Україно". Цей мотив на довгі роки стає неофіційним гімном держави.
Фото: slavutich.cn.ua. "Україно", 1989, перший фестиваль "Червона Рута"
Рік 1990-й
Студентська Революція на граніті в Києві унеможливлює новий союзний договір і запускає невпинний процес отримання Україною Незалежності. Борця з апартеїдом Нельсона Манделу нарешті звільняють після 27 років ув’язнення. На світові екрани виходить найкасовіша комедія усіх часів і народів "Сам удома", внаслідок чого 10-річний Маколей Калкін стає найдорожчою кінодитиною у світі.
♫ А слухачі Радіо Промінь отримують шанс стати трохи заможнішими: завдяки першій на теренах СРСР інтелектуальній аудіогрі з грошовою винагородою "Пан або пропав". Інколи грошовий приз сягав середньомісячної зарплати в Україні.
Рік 1992-й
Україна бурхливо переживає перший рік Незалежності. Затверджують державні гімн, прапор і герб. В обіг вводять український карбованець. Військо України присягає на вірність своєму народові та країні. Президентські перегони у США впевнено виграє Білл Клінтон. Директор британської компанії "Водафон" отримує перше у світі смс-повідомлення. Комп’ютерний вірус "Мікеланджело" завдає всьому світові збитків на 1 мільярд доларів.
♫ А в ефірі Радіо Промінь з’являються культові проєкти. Джазовий блокбастер Олексія Когана "Година меломана". Кипить і вирує "Гарячий компот", кузня українського шоубізу. Найперший і найдемократичніший український хіт-парад "12-2". І це на 4 роки раніше від телевізійної "Території А". Ведучими "12-2" стають Ірина Бондаренко та Олег Горський.
Олексій Коган. Фото: Суспільне
Рік 1996-й
Незалежна Україна отримує власні Конституцію та національну валюту ― гривню. Виведенням російських військ завершується перша, але, на жаль, не остання війна у Чечні. З України до Росії перевозять останні ядерні ракети, тож наша держава остаточно стає без'ядерною. Після 15 років подружнього життя і 4 років життя окремо лондонський суд офіційно розлучає британського принца Чарльза та принцесу Діану.
♫ А Радіо Промінь тимчасово припиняє мовлення з Хрещатика, 26. Через пожежу в легендарній будівлі програми транслюватимуть з Будинку профспілок та зі студії Будинку звукозапису. Це ― єдиний випадок, коли Радіо Промінь виходило в ефір не зі своєї звичної локації.
Рік 2004-й
Переможниця 49-го Євробачення Руслана зі своїми "Дикими танцями" підкорює світові майданчики. Віталій Кличко стає чемпіоном світу з боксу у важкій вазі за версією WBC. Президент Чечні Ахмат Кадиров гине внаслідок теракту, і це запускає низку кривавих подій у регіоні. Так, загін Шаміля Басаєва захоплює в заручники школу номер 1 у Беслані. Кандидата у президенти України Віктора Ющенка труять, а ще один кандидат Віктор Янукович отримує фантомну "черепно-мозкову" травму через влучання "предмета, схожого на яйце". У Києві через масові фальсифікації на президентських виборах тисячі людей виходять на протест. В історію він увійде як Помаранчева революція.
♫ А журналісти Променя ― відмовляються виконувати так звані "темники" влади.
Фото: prolviv.com
Рік 2014-й
Рік починається із силового протистояння режиму діючого президента України Віктора Януковича на Євромайдані. Цьому передує відмова уряду Миколи Азарова підписати договір про Асоціацію з Євросоюзом і побиття студентів. Рада ухвалює низку антинародних законів, спрямованих на обмеження свобод і конституційних прав. Протистояння отримує назву Революція гідності, а Україна ― Небесну сотню сміливців, які покладуть свої життя за наше майбутнє. Далі буде втеча легітимного, анексія Криму і початок війни…
♫ А Радіо Промінь, перебуваючи в епіцентрі подій, перепрофілює програму "Культ особи" на рупор спротиву. Саме тут звучать стріми з Майдану, а гості програми ― люди з барикад. Промінь транслює винятково українську музику.
Фото: Детектор Медіа. У студії під час марафону до 50-річчя Радіо Промінь ― Дмитро Іванов, Ольга Бродська, Олена Зелінченко, Ярина Скуратівська, Ніна Жежера, Вікторія Польченко, Роман Коляда
Рік 2019-й
Православна церква України отримує Томос про автокефалію ― самостійність помісної церкви. Президентом України вперше стає людина без політичного бекграунду ― Володимир Зеленський. А його новостворена партія "Слуга народу" формує у Верховній Раді монобільшість. У китайському місті Ухань фіксують перший випадок пневмонії невідомого походження. Згодом з’ясовується, що причиною недуги є коронавірус COVID-19. Світ іде на карантин.
♫ А на Промені виходить перше в радіоефірі українськомовне стендап-шоу "Гомін Аут". Яскравий промінчик іронії в потоці апокаліптичних новин.
Фото: Радіо Промінь
Рік 2023-й
Триває другий рік повномасштабного вторгнення і дев’ятий рік війни з Росією. Українці мужньо виборюють свою свободу та незалежність у бою. Демократичний світ згуртувався, тож наша країна отримує безпрецедентну підтримку. Формується нова вісь зла: РФ-Китай-Північна Корея-Іран.
♫ А в ефірі Радіо Промінь щодня звучить нова крутезна українська пісня. Віримо в Перемогу, докладаємо всіх зусиль, кожен на своєму місці.
Упродовж святкового тижня в ефірі звучатиме серія роликів з історичними фактами про Радіо Промінь, інтегрованими у вир світових подій.
Фото: Пресслужба гурту Циферблат
"Ці пісні були написані ще у 2018 році, але процес аранжування та запису проходив дуже повільно, роками. Я не вважаю це чимось поганим, так і має бути з роботами, у які вкладаєш віху свого життя. Навпаки, велику продуктивність у короткий проміжок часу я сприймаю як гендлювання над вже працюючими механізмами, які для себе зміг підібрати автор. Це, на мою думку, є поганою рисою.
Альбом записано втрьох: я співаю, граю на всіх синтезаторах та фортепіано. Я — це Даніїл, вокаліст гурту. Валя грає на гітарі та деколи — на басу. Валя, до речі, мій брат-близнюк. Федір — це наш барабанщик, і він працював, звичайно, над барабанами в цьому альбомі. Було й багато запрошених музикантів, зокрема, невеликий оркестровий склад, диригент-аранжувальник. Звукорежисером та саунд-продюсером нашого альбому виступив Сергій Любинський. Також ще одним саунд-продюсером пісень став Гліб Проців. У такому тандемі Сергій та Гліб змогли перенести до нашої музики ще більше варіативності, вивести найглибше на передній план. На мою думку, їх можна вважати повноправними учасниками гурту на момент запису саме цієї платівки.
Сам альбом є автобіографічним від початку і до кінця, що зовсім неможливо приховати. Він про мій особистий етап становлення, про перехід з підліткового віку у доросле життя. Уся музика просякнута цими переживаннями, запитаннями до себе та до життя, яке доведеться прожити. Цей альбом, як і наступні, — лиш усвідомлення кінцевості всього, намагання пошуку для мотивації. Навіть прекрасно усвідомлюючи, що всім нам доведеться піти, кожному доведеться це відчути. Ці пісні були написані ще у 2018 році, але процес аранжування та запису проходив дуже повільно, роками", — розповів вокаліст гурту Циферблат Даніїл Лещинський в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у лютому гурт Циферблат видав сингл "Диско-фанко терапія".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
"Мій новий альбом "Пролог" — це початок та короткий зміст уривку з життя однієї людини. Відверта та тиха розповідь особистості. Правда, якою потрібно поділитись, щоб тобі стало легше. Це можливість через музичні вібрації звільнитись від своїх страхів, тривог та переживань. Це ліки для заплутаної душі. Нарешті це зупинка для ліпшого відчуття себе самого для того, щоб глибоко вдихнути, озирнутись та врешті-решт знайти свій шлях. Ми не самотні. Ми не одні. Ми підтримуємо один одного душею та серцем. Вже звідти внутрішньою силою наближаємо нас всіх до перемоги. Слухай альбом уважно та обережно", — розповів Філ Коляденко в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у грудні група Kadnay видала сингл "Відпусти".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Сьогодні ти в ЗСУ або для ЗСУ. Якщо ти живеш за якоюсь третьою формулою — живи, тобі ніхто не дорікне. Але перемога твоєю не буде
З нами в студії фронтмен Kozak System Іван Леньо, Сергій Соловій — труба, Олександр Дем'яненко — гітарист і Володимир Шерстюк теж з нами. Сьогодні в нашому ефірі станеться ексклюзивна прем'єра нової пісні "Лють". Перед тим як ми її послухаємо наживо у вашому виконанні, хочеться дізнатися про неї більше. Іване, як виникла ідея створити цю пісню?
Іван Леньо: Я почну з того, як ми познайомилися з командиром бригади "Лють", полковником Сашком Нетребком. На початку війни, десь на третій місяць окремий зведений батальйон Патрульної поліції зі всієї України, де зібралися найсміливіші, найпрофесійніші люди, виїхали воювати на Миколаївщину – район сіл Снігурівка і Тетянівка. Я з перших днів війни причислений до цього батальону і до сьогоднішнього дня я є патрульним поліцейським.
На Миколаївщину мене не взяли, але я був серед тих, хто привозив хлопцям правильні і потрібні речі. Сьогодні вони вже укомплектовані і воюють зараз під Бахмутом, а на той момент багато всього було потрібно. Тоді ми до них їздили, спілкувалися, слухали, дивилися, були розмови до ранку. І все це створило розуміння того, як в музичному контексті озвучити усі бажання наших хлопців і дівчат на передовій — для того щоби ті, хто розуміють, що їхній шлях — це шлях воїна, мали таку пісню.
Це навіть не пісня, це більше гімн. Слова написав Сергій Соловій. Думаю, що ця пісня вийде за межі бригади "Лють". Вона стане окремим символом для хлопців і дівчат, які розуміють що таке боронити країну. І розуміють як це робити фахово.
З перших днів війни воювати пішли люди всіх професій. І до сьогодні на фронті знаходиться величезна кількість людей, які змушені були стати військовими, залишивши свої фахові надбання. А бригада "Лють" створена виключно з дуже крутих хлопців і дівчат. Це ті, хто займаються зачистками міст, це штурмова бригада. Створена вона на базі "Цунамі", "Сафарі" і полку "Луганськ-1". Тобто це кращі з найкращих. Хочеться, щоб вони скоріше укомплектувалися і знов почали навалювати.
Сергію, а тобі як цього разу працювалося і що ти брав за основу, створюючи пісню?
Сергій Соловій: Я навіть не можу назвати це роботою. Це збірна солянка емоцій, прожитих за цей рік війни. Пісня написалась десь за 30 хвилин. Коли ти буваєш із хлопцями на передку, ночуєш в располагах, коли все труситься навколо, коли небо палає – а воно вночі дійсно палає (тоді наші гатили артою в Херсонській області) — і все це зібралося в гімн люті.
На четвертий місяць війни один з воїнів сказав мені — Іване, досить з нами тут тусити, бери хлопців і навалюйте на культурному фронті, бо забезпечення армії є формулою Перемоги
Ви дали 30 концертів на передовій і понад 130 благодійних виступів по Україні. Як взагалі вам далося реалізувати таку кількість концертів під час війни?
Іван Леньо: По-перше, це величезне бажання, віра і щирість. Перший концерт ми зіграли на четвертий місяць війни. До того ми три місяці не бачилися, бо я був у Києві з патрульними, хлопці були у Шаргороді, в одному з найбільш великих волонтерських штабів, який і сьогодні робить величезну роботу, допомагаючи ЗСУ.
На четвертий місяць війни один з воїнів сказав мені — Іване, досить з нами тут тусити, бери хлопців і навалюйте на культурному фронті, бо забезпечення армії є формулою Перемоги. 95 % від перемоги — це тил. На кожного воїна має працювати 10 людей. Це та грамота, якої мене навчили на початку війни.
Перший концерт ми зіграли у Львові, і до нас прийшла велика кількість людей, які вже не мають де жити. Їхні міста і села зруйновані і повертатися їм немає куди. Вони в неймовірному страху, в них нерозуміння, що їх чекає далі. І ти приїжджаєш з піснями, з правильними меседжами, з цією правдою про війну. Розповідаєш, як себе вести під час війни, бо дуже велика кількість людей розгубилася, не може знайти себе на жодному з фронтів. А ми розповідаємо, що тих фронтів багато, не потрібно мати докорів сумління, якщо ви не можете стріляти з автомата. Ви можете стріляти словом, плести сітки, можете їздити закордон і привозити джипи, створювати різні акції, які збирають гроші. Ви можете багато чого робити та відчувати, що ви дійсно навалюєте на перемогу.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Не потрібно мати докорів сумління, якщо ви не можете стріляти з автомата. Фронтів багато — ви можете стріляти словом, плести сітки, створювати різні акції, які збирають гроші
З того моменту, як ми побачили ці очі, ці сльози, обійми, розмови — ми почали грати концерти. Це було складно. Дякуємо нашому менеджеру Юлії Парамоновій, яка кинулася в бій. На той момент всі масові акції були заборонені. Ми доводили і воєнкомам і людям культури, що Kozak System не грають концерти в звичному розумінні концертів. В нас немає розважальної складової – ми навалюємо. Це та енергія, яка має йти від нас до людей, люди нею накачуваються і йдуть допомагати ЗСУ, хто як може. Ми взагалі видумали формулу — сьогодні ти в ЗСУ або для ЗСУ. Якщо ти живеш за якоюсь третьою формулою – можеш жити, тобі ніхто не дорікне. Але перемога твоєю не буде.
Сергій Соловій: Днями ми проводили таку акцію в селі Віта-Поштова під Києвом, а потім те саме робили в Золотоноші Черкаської області.
Іван Леньо: Усі акції, усі 130 концертів, які ми зіграли і ще зіграємо — для людей безкоштовні. Це наше служіння Батьківщині. Ми ставимо на концерт скриньку, все це конвертується в дрони, ми особисто веземо ці дрони на передову. Ми знаємо багатьох комбригів, ще з 2014 року ми товаришуємо з 10-ю окремою штурмовою бригадою, з 59-ю бригадою, комбригом якої є Герой України Вадим Сухаревський "Барсук". Ми взагалі пісню про цю бригаду написали, її можна послухати на стрімінгах, вона називається "Бачиш — їбаш". Ми знаємо, що потрібно цим хлопцям і дівчатам, тому все, що ви залишите в цих скриньках, все конвертовано і особисто нами завезено на передову.
Питання мови — міна, на якій підривався будь-який політик, гуманітарій, бо завжди знайдеться людина, яка скаже, що то його приватна територія. А сьогодні кожна ракета, яка прилітає в наше місто або село, дає зрозуміти навіть дуже поміркованим прихильникам "русского мира", що мову потрібно вчити.
Іване, ти у Фейсбуці привітав Олега "Фагота" Михайлюту з днем народження і написав, що рік тому на самому початку повномасштабного вторгнення вам як музикантам було важко залишатися в Києві. Ти був в Нацполіції, Фагот у ТРО, ви були в очікуванні чогось небезпечного, смертельного. А зараз всі загартувалися і врівноважили психіку. У який момент ти зрозумів, що загартувався?
Іван Леньо: Складно сказати. В мене кожен день був дуже насичений. Це унікальний епізод нашого життя. Доля дала нам неймовірний імпульс для персональної еволюції. У нас сьогодні є величезний пул тих непереборних обставин, які раніше не можна було зрушити з місця.
Питання мови — міна, на якій підривався будь-який політик, гуманітарій, бо завжди знайдеться людина, яка скаже, що то його приватна територія. А сьогодні кожна ракета, яка прилітає в наше місто або село, дає зрозуміти навіть дуже поміркованим прихильникам "русского мира", що мову потрібно вчити. "Хоча б тому, щоб не мати нічого спільного з тими виродками" — фраза, яка народилася під час війни. Її сказав один чоловік із Бучі, в якого загинула уся родина.
Унікальний момент ще в тім, що нам би сьогодні заздрили захисники за незалежну Україну, за всі 300-350 років. Від гетьманів до повстанців Холодного Яру. Воїни УПА. Розстріляне Відродження. Все, що ми маємо поганого, трагічного у нашому житті — це все робили московіти. І сьогодні статистика говорить, що 98% українців готові навалювати до останнього. Бо життя нас поставило перед вибором — або ми їх, або… ми їх! Іншого не дано.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Якщо хтось думає що еміграція це вихід — то це не вихід. Ми грали в Канаді, в Америці, ми грали в багатьох країнах. Мали можливість залишитися, створити своє якесь життя з кращим матеріальним станом. Але повірте — гірше еміграції не існує. Твоє серце завжди буде роздвоєне навпіл. Душа буде розбита. Завжди будеш прокидатися думками з Україною.
Ніхто з нас звідси тікати не збирається, бо це унікальна можливість не просто проживати цей час, а бути учасником. Бо коли в тебе на колінах будуть сидіти діти або онуки — залежно від того, коли ми переможемо, а війна може тривати довго, бо ми воюємо з країною з найбільшим населенням — і онуки будуть питати: а що ти, бабуся, робила, коли війна була? І бабуся Ксеня скаже: я воювала на інформаційному фронті, я пускала українську музику, вичищала москальську музику, брала в ефір українських музикантів, які також навалювали словом. А слово стріляє не гірше, ніж автомат.
Люди, які борються за життя, знають йому ціну
Сергію, а як тобі вдається в цей час тримати дах на місці та бути в творчому ресурсу?
Сергій Соловій: Потрібно бути в процесі. Коли ти в процесі, а не сидиш вдома, дивишся телевізор та читаєш телеграм-канали — ти йдеш на будь-яку роботу, навалюєш і від того ніколи з розуму не зійдеш. Я завжди беру в приклад народи, які живуть там, де завжди холодно. У них ніколи немає думок про самогубство — бо вони кожен день борються за своє життя. А от в Швейцарії найбільший відсоток самогубств серед молоді. Тому що там все добре, для них життя нічого не коштує. А люди, які борються за життя, знають йому ціну.
Іван Леньо: Головне — жити своє життя. Бо величезна кількість людей на початку війни стали чекати, коли вона закінчиться. А це найгірше, що може бути. Ви маєте всі зрозуміти — в нас більше ніколи не буде того часу, який був до війни. Більше року триває війна і тривають еволюційні, колосальні зміни. Які, якби не було цієї війни, тривали б сотні років. Сьогодні ми просто несемось, як вихор в українській Україні. Якщо ти разом з нами у цій течії — ти ніколи не будеш сумувати, ти завжди будеш щасливий.
Що зараз у роботі в Kozak System, над чим ви працюєте?
Іван Леньо: Ми хочемо зняти відео на нашу нову пісню, і цього разу хочемо присвятити пісню дівчатам. Ми робимо велику помилку, коли кажемо "наші хлопці там на передовій". Ми завжди нагадуємо, що на передовій навалюють хлопці та дівчата. Ясно, що більшість у ЗСУ хлопців, але дівчата навалюють нарівні. І ми хочемо зробити на тому наголос, показати, в яких саме місцях навалюють дівчата, в яких професіях вони себе знайшли на фронті. Отже, це буде пісня, присвячена дівчатам на фронті.
Сергій Соловій: Це буде фіт з Іво Бобулом. Він написав текст. Добре, я шуткую! Насправді, ми дуже поважаємо дівчат, ми знаємо, що вони роблять, ми бачили, як гарна дівчина стріляє з РПГ і в неї навіть ніс не поворухнувся від пострілу.
Іван Леньо: У нас є одна проблема. Ми хочемо зняти для відео снайпершу, але вона не може показати обличчя. Хочемо зняти людину, яка навалює на СТУГНі, а вона не може показати обличчя. Ми знайшли льотчицю – але й вона не може показати обличчя! І ми поки не розуміємо, як нам з цієї ситуації вийти.
Але ж очі можна показати?
Сергій Соловій: Можливо, очі.
Дякую вам за гарну розмову!
Іван Леньо: Дякуємо за гостинність. Навалюємо до Перемоги!
Редакторки текстової версії — Світлана Берестовська і Міла Кравчук
Підписуйтеся на подкаст "Вікенд Нової Музики" на найбільших подкаст-платформах, щоб першими дізнаватися про найяскравіші музичні новинки від українських артистів.
"Chukutykha" є частиною збірки "Ґорґани". Пісня натхненна дуже цікавою жіночкою, на ім'я Марія Кречунєк. Всі знали її як Чукутиху. Марія була гуцулка і ой як любила співати. Цим вона і заробляла на життя — співала на весіллях, святах. Подейкують, що Чукутиха могла співати співанки три дні поспіль і жодного разу не повторюватись. Всесвітньо відомою Чукутиха стала після того, як світлина з нею отримала гран-прі на Міжнародній європейській фотовиставці в Парижі. Це фотографія, де вже в літах жінка сидить в традиційному гуцульському вбранні та палить тютюн через трубку. Загугліть, дуже файна фотка. Тож моя нова пісня "Chukutykha" натхнення саме цією історією, цією постаттю", — розповіла Alina Pash в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у березні Alina Pash оприлюднила перший сингл з майбутньої збірки "Ґорґани".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Пресслужба Сергія Бабкіна
"У моменти, коли мене охоплює лють, злість та ненависть до ворога, мрію мати суперсилу. Лише одну, але таку, щоб можна було повернути життя всім, хто загинув у цій війні. Думки про це стали поштовхом до написання цієї пісні. Руйнівна війна зробила нас сильнішими. Ми об'єдналися. Ми стали єдині. Подорожуючи з концертами різними містами нашої країни, я ясно відчув, що Україна непробивна. Я присвячую цю пісню кожному українцю та кожному захиснику, який боронить її від ворога. Вона сповнена любові та надії на кращі дні", — розповів Сергій Бабкін в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон свіжий епізод програми.