Результат пошуку: Життя в ефірі
"Всім привіт, мене звати Дар'я Пугачова, я художниця і автор проєкту Outside Observer Place for Meditation, Місце для медитації. Суть в тому, що я медитую у громадських місцях. Це може бути ринок, вокзал, площа, метро, перехід, акція протесту, чи будь-що інше. Суть такої медитації в тому, що, з одного боку, я треную свою навичку, адже медитувати вдома, в комфортних умовах, легко. А от зібратись, сконцентруватись, відчути спокій, коли навколо шум, коли тебе відволікають, набагато важче. А з іншого боку, і це найцікавіше, медитація викликає реакцію у людей. Хтось сміється, хтось співчуває, хтось веде себе агресивно, хтось кидає мені гроші, а хтось приєднується до медитації. Яка б не була реакція людини, те, як вона себе поводить, те, що вона говорить, відображає її думки, почуття, її внутрішній світ. Таким чином, через медитацію, ми можемо побачити культуру, ми можемо побачити погляди, ми можемо подивитися на себе збоку. І, в цілому, досліджувати життя міст і країн",– розповіла Дар'я Пугачова в ефірі шоу "Селекція" на "Радіо Промінь".
Публічними медитаціями в Україні та в світі Дар'я Пугачова займається вже півтора роки, але тільки зараз презентувала сайт проєкту.
"В рамках проєкту я мрію написати книгу, знімати фільми, і розказувати історії про цей досвід медитації і подорожі світом. І нещодавно у мене з'явився свій сайт оutsideоbserver.org,на якому вже є історії, вже є відео, є вся інформація, і є краудфандинг. Це платформа, яку я запустила для того, щоб люди могли допомагати проєкту, стати учасниками, навчитись медитувати, там є і такі опції. Тому, якщо вам близька така ідея медитації і того, що кожен з нас може міняти простір і людей навколо, приєднуйтесь до проєкту і ставайте спостерігачами. Нехай місцем медитації стане увесь світ", –каже Дар'я Пугачова.
22 жовтня о 18:30 Дар'я Пугачова влаштовує в Інстаграм трансляцію, в який поділиться досвідом паломництва до Індії. До неї приєднається колега по групі Panivalkova Ірина Лузіна.
Більше подробиць про проєкт Дар'ї Пугачової та про її стосунки з музикою дізнавайтеся 23 жовтня о 19:00 в ефірі шоу "Селекція" на "Радіо Промінь".
ФОТО: www.facebook.com/outsideobserver.art
Найчастіші запитання, які я нині чую в телефоні – це не яку ви нову пісню записали, коли у вас репетиція, і коли ви прийдете на ефір, поділитеся новинами, наприклад, про відеокліп чи про якийсь трек, чи колаборацію з кимось. Найчастіше мене питають де наші роялті, де мої гроші, ти ж знаєш, ти ж ближче до організації, до управління, може поясниш, де збирати, як збирати, до кого звертатись, чому монетизація не зовсім авторське роялті, чи потрібно йти до видавця чи не потрібно. Коротше, дуже багато запитань, на які я і сам нещодавно не знав відповіді, але за рік можу пояснити все простою мовою будь-якому автору. Принаймні, для мене це все зрозуміло, і я саме для того хотів би проводити такі конференції-роз'яснення. Аби не телефоном. Це щотижневе чергування, щочетверга, яке відбувається від громадської організації "Українська агенція з авторських і суміжних прав" (УААСП). Ви можете зайти в будь-який тиждень, у той самий час, і поставити свої питання, отримати кваліфіковану відповідь на них", – розповів Валерій Харчишин під час першої трансляції на сторінці УААСП.
24 жовтня виповниться рік, як Валерій Харчишин очолив "Українську агенцію з авторських і суміжних прав". "Я ніколи не мріяв бути чиновником, більше того, не мріяв бути саме генеральним директором громадської організації, такої ОКУ (ред: Організація Колективного Управління). Але мені настільки набридло, що нас принижують, що нехтують нашими правами, що я вже змушений був зануритися в цю справу з головою, і фізично мені б просто не вистачало б дуже довгий період часу ні на сім'ю, ні на, вибачте, творчість, ні на "Другу ріку". Тому я хочу сказати, що я не мрію залишитися на все своє життя таким чиновником, але я хотів би, щоб усе це запрацювало хоча б так, як має бути. Я маю на увазі, щоб реформу було завершено, щоб організація була акредитована, і щоб я розумів, що наші гроші ніхто не краде, і що гроші іноземних авторів так само розподіляються і сплачуються через відповідні ОКУ, з якими ми маємо контракти", – розповів Валерій Харчишин в ефірі шоу "Селекція" на "Радіо Промінь".
Фото з архіву Яни Сочевичек
"Якщо наші слухачі і знають щось про Олену Телігу, то це, скоріш за все, драматичні моменти її життя, це її смерть в Бабиному Яру, боротьба, боротьба. У нас вийшла дуже світла історія, як не дивно, більшість пісень мажорних, світлих. Це мене дуже здивувало, тому що мені чомусь здавалося, що це буде болісна історія. Але вона вийшла дуже світлою, можливо, через те, що робили її влітку, не знаю. І хоча рік дуже важкий, але літо і світлі настрої. Звісно, за кілька місяців ми це переслухаємо, ми це усвідомимо ще більше, тому що все дуже щільно відбувалося. Ми не завжди встигали усвідомити до кінця, що ми робимо. Це з приводу настроїв і з приводу історій. Те, що ми робили , це максимально на кінчиках пальців, на кінчиках душі, воно неусвідомлене. Воно настільки щире тому, що прикривати цю щирість просто не було часу", – розповіла музична продюсерка проєкту "Нескорений ПроRock. Олена Теліга" Таня Ша в ефірі шоу "Селекція" на "Радіо Промінь".
Організатори порахували, що робота над проєктом тривала 177 днів, за той час було випито 4212 чашок кави і літри просекко.
"Що стосується результату, тобто альбому "Нескорений ПроRock. Олена Теліга", подивимось. Молодь, яка вивчає творчість Олени Теліги і зможе послухати ці вірші, не просто почитати, не просто подивитися, що це частина шкільної програми, але й послухати їх у виконанні відомих артистів – мені здається, що це великий бонус для освіти і виховання. Я не буду зараз казати патріотичного чи жіночого, там все так намішано, кожен для себе вирішує. Але це ще одна краплина в річку любові до української літератури, до українських постатей", – розповіла музична продюсерка проєкту "Нескорений ПроRock. Олена Теліга" Таня Ша.
Нагадаємо, збірка на вірші Олени Теліги є другою частиною проєкту Нескорений ПроRock.
У січні були презентовані пісні на поезію Василя Стуса, а в жовтні була представлена компіляція на вірші Тараса Шевченка.
ФОТО: Facebook Tanya Sha
Радіо Промінь — у Чернігові на частоті 91,4 FM;
Радіо Культура — у Херсоні на частоті 105,6 FM.
"На мапі України дедалі більше обласних центрів, де в FM-діапазоні мовлять одразу три наших канали. Сьогодні таким містом став Херсон — тут уже можна було слухати Українське радіо та Радіо Промінь, а віднині ще і Радіо Культура.
Відданими слухачами Радіо Промінь, упевнений, стануть і мешканці Чернігова. Це радіо стрімко розширює аудиторію завдяки цікавим розмовним програмам та якісній сучасній українській музиці в ефірі. Щиро вдячний департаментові розвитку мереж Суспільного, який працює над запуском FM-частот і дає змогу українцям слухати канали Суспільного радіо в зручному FM-діапазоні", — прокоментував член правління Суспільного, відповідальний за платформу радіо, Дмитро Хоркін.
Радіо Промінь — найперше музичне радіо України. Протягом останніх п'яти років його FM-мережа зросла вп’ятеро. 95% пісень в ефірі Радіо Промінь — українською мовою.
Радіо Культура — головний осередок культурного життя країни в радіопросторі. В ефірі Радіо Культура музика від найкращих виконавців країни й світу, радіотеатр, поезія та проза вустами авторів, а також новини культурного життя.
Відтепер Українське радіо мовить у таких населених пунктах:
с. Біловарці (Закарпатська обл.) — 105,7 FM;
с. Красна (Закарпатська обл.) — 104,6 FM;
с. Нижній Студений (Закарпатська обл.) — 107,7 FM;
Новий Розділ (Львівська обл.) — 92,2 FM.
Радіо Промінь:
Павлоград (Дніпропетровська обл.) — 100,9 FM;
Шостка (Сумська обл.) — 106,9 FM;
смт Велика Олександрівка (Херсонська обл.) — 98,5 FM.
Радіо Культура:
Зміїв (Харківська обл.) — 103,3 FM.
"FM-мережа Суспільного радіо зростає. Ми раді вітати нових слухачів! Нині Україна живе в режимі передвиборчої кампанії, тож доступ до правдивої об'єктивної інформації стає особливо цінним. Наші слухачі не почують фейків чи обстоювання інтересів олігархів — ми працюємо винятково в інтересах громадянського суспільства. Дякую департаментові розвитку мереж Суспільного, який докладає максимум зусиль для запуску FM-частот", — зазначив член правління Суспільного, відповідальний за платформу радіо, Дмитро Хоркін.
Нагадаємо, Українське радіо — найбільша FM-мережа й найпопулярніше розмовне радіо країни.
Радіо Промінь — найперше музичне радіо України. Протягом останніх п'яти років його FM-мережа зросла вп’ятеро. 95% пісень в ефірі Радіо Промінь — українською мовою.
Радіо Культура — головний осередок культурного життя країни в радіопросторі. В ефірі Радіо Культура музика від найкращих виконавців країни й світу, радіотеатр, поезія та проза вустами авторів, а також новини культурного життя.
Усі канали Суспільного радіо можна слухати в мобільному застосунку suspilne.radio.
"Нещодавно ми презентували нашу нову пісню "Ной". У цій пісні змінилося наше звучання, тому що до нас приєднався басист Денис Левченко, якого ми дуже раді вітати. Наразі, не можемо сказати, чи буде вона окремим синглом, чи буде частиною чогось більшого. Після проєкту "Голос країни" моє життя, звісно, змінилося, стало більше впевненості у собі. Нині маємо більше пропозицій щодо виступів, які, на жаль, трішки фільтруються через карантин. Але сподіваємося, що все налагодиться", ─ розповів фронтмен проєкту Юра Самовілов в ефірі шоу "Селекція" на "Радіо Промінь".
Радіопремєра пісні "Ной" відбудеться 2 жовтня о 19:00 в ефірі шоу "Селекція" на "Радіо Промінь".
Фото: facebook.com/hurtomband
Восени 2019 року музиканти оголосили про припинення діяльності гурту на невизначений термін та пообіцяли, що перед тим дадуть серію прощальних концертів. Однак через карантин анонсовані на травень концерти довелося перенести на жовтень. Оскільки карантинні обмеження не дозволяють виступати у повних залах, гурт вдруге вирішив перенести тур – тепер на травень 2021 року.
“Як дехто вже напевно знає, ми вирішили взяти паузу на невизначений термін. У зв'язку з чим поїдемо у тур, який називається “Кінець першого розділу”. Це будуть концерти-прощання. І, по можливості, на них ми зіграємо багато пісень, всі пісні, які за цей час полюбилися нашим слухачам. Програма буде великою, та, сподіваюся, що ми складемо її разом. Це будуть непрості та емоційно особливі концерти, і мені б дуже хотілося побачити на них всіх друзів, всіх слухачів, всіх людей, яким небайдужа наша творчість. Будемо багато співати, обійматися, можливо, плакати, можливо, не будемо, але попрощаємося на деякий час”, – розповіла Даніела Заюшкіна в ефірі шоу “Селекція” на “Радіо Промінь”
До прощального туру на цифрових музичних платформах Vivienne Mort випустили офіційну збірку "Вибране”, до якої увійшло 18 пісень.
Навіть після припинення існування Vivienne Mort Даніела Заюшкіна продовжує створювати нові пісні.
“Vivienne mort – це життя переходить в смерть, і що буде після vivienne mort, такий от каламбур. Зрозуміло, що я про це нічого не знаю і ніхто не знає, але в даному випадку це зовсім не смерть, це, можна сказати, репетиція. В паузі, яку ми влаштували, я продовжу займатися музикою і своїми піснями, які постійно пишу”, – каже Даніела Заюшкіна.
Фото Facebook
PARK3020 на Львівщині – новий простір для сучасних скульпторів
З 15-го вересня відвідувачів почав приймати PARK3020, що відкрився у селі Стрілки поблизу Самбора на Львівщині. У ньому наразі представлені близько сорока робіт авторства, зокрема, Назара Білика, Анни Звягінцевої, Олексія Золотарьова, Антона Логова, Анни Надуди та Богдана Томашевського. Більшість тем скульптур пов’язані з навколишнім світом, екологією, природними ресурсами.
Художниця Анна Недуда розповідає про серію своїх скульптур "Біоморф", які представлені у парку: "Мій основний меседж –– екологічний. Адже саме екологія в широкому сенсі є глибинною ідеологією моїх робіт. Людина має усвідомити себе як одну з рослин нашої планети, підтримувати і не руйнувати загальний біобаланс. Серія "Біоморф" має зосередити увагу на нашому внутрішньому світі й гармонійній взаємодії людини та природи".
Скульптура "Вухо" Олексія Золотарьова акцентує увагу на важливості прислухатися до світу. "Уміння чути –– великий дар всесвіту нам. Сьогодні у потоці нескінченної інформації необхідно бути уважними й акуратними в тому, що саме сприймати. Адже в цьому наше життя, майбутнє, сенс", –– розповідає художник.
За словами курторки PARK3020 Каті Тейлор, з 2021 року передбачається запуск комплексної освітньої програми та міжнародного обміну, а також постійне щорічне оновлення експозиції парку. "PARK3020 –– це довготривалий проєкт розбудови художньої спільноти та формування конкурентоспроможної української культури не лише на національному рівні, а й за кордоном. Парк є місцем, де українське мистецтво та скульптура, зокрема, стають ближчими до визнаних експертів та до широкої публіки: сучасне мистецтво в Україні є вартим того, щоб про нього говорили", –– говорить кураторка проєкту Катя Тейлор.
Зазначається, що вхід до парку буде безкоштовним, але за попередньою реєстрацією.
Анна Миронова і її "Геотексти" в Каневі
Напередодні художниця Анна Миронова презентувала у галереї Канева "Мистецьке об’єднання "ЧервонеЧорне" свій проєкт "Геотексти".
В ефірі Українського радіо мисткиня розповіла, чому вирішила творити не в столиці, чи вдалося реалізувати проєкт та чому українське мистецтво все більше "тікає" з Києва.
"Я люблю працювати в таких місцях, — каже художниця, — це (мається на увазі проєкт "Геотексти" — ред.), в основному, кропіткі роботи, виконані олівцем, що є досить трудоємкою технікою. І основне – побути в тому місці, відчути його, почати основні моменти, а вже доопрацювання, остаточне втілення, занурення в себе можна вже доробити і в іншому місці, і зробити це так, як це треба.
Художниця говорить, що її проєкт може сприйматися й у іншому місці, але але це вже буде інше сприйняття: "Це – не просто я прийшла і розвісила роботи в цій галереї, я від початку працювала з цим простором, працювала в галереї. Стіни, сходи, сам будинок треба сприймати як цільне".
Про тенденцію "окультурення" "околиць", а не великих міст
Щороку в Каневі, у межах арт-резиденції "ЧервонеЧорне", живуть і працюють художники світового рівня, які реалізують свої індивідуальні або колективні проекти. Тут створювалися цілі концептуальні серії робіт відомих художників Влади Ралко, Володимира Буднікова, Олександра Бабака. Засновник мистецького об’єднання "ЧервонеЧорне" та арт-галереї у Каневі Юрій Сташків в інтерв’ю Українському радіо розповів, чому створив середовище, яке дає можливість художникам і скульпторам працювати саме у Каневі: "Тут жодного політичного тренду немає. Все дуже просто. Тут є місто Канів. Тут є колишня турбаза. І все це треба відродити. І увесь той рух, що Ви бачите, це бажання, щоб люди, які до нас приїхали, зрозуміли, що ми розібрались в культурі".
Мистецтвознавиця Олена Мітякіна вважає, що у "культурної децентралізації" є дуже гарні перспективи: "В історії світового мистецтва є безліч прикладів, коли художник хотів вирватися із мегаполісу і потрапити до таких "місць сили", які художники дуже відчувають. За такими резиденціями – майбутнє".
фото - Facebook
"Над музикою до цього треку працювали усі учасники гурту GannaBaby, а саундпродюсуванням займався Сергій Любінський, звукорежисер зі студії Revet Sound. Загалом, трек "Лежибоче" вийшов динамічним, активним і, можна сказати, з певним андеграундним звучанням. Ми як учасники гурту і не проти, бо нам би хотілося грати більш енергійну музику, ніж те, що ми грали до цього", ─ розповіла GannaBaby в ефірі шоу "Селекція" на "Радіо Промінь".
Разом із піснею було представлено кліп "Лежибоче", який зняв режисер Шах Таліфта.
"Щодо співпраці "GannaBaby" із Шах Таліфта, можу сказати наступне: нам було абсолютно не принципово, на що знімати кліп разом із Шах Таліфта, тому вибір пісні ми довірили йому. Скинули весь музичний матеріал, який у нас був на момент наших перемовин, дали кілька днів йому для роздумів і отримали однозначну відповідь, що знімати кліп він хотів би на пісню "Лежибоче". До речі, бачення режисера трішки відрізнялося від того, що я вкладала в пісню "Лежибоче". Якщо для мене основною ідеєю пісні виступало бажання показати залежність людини від нічного життя і як вона не може вибратися з цього зачарованого кола, то режисер хотів показати, як головний герой хоче сильно спати, але люди навколо нього і обставини складаються таким чином, що вони не дають йому цього зробити. І в кінці головний герой знаходить тихе місце, де він може поспати. А от де це тихе місце, ви дізнаєтеся тільки тоді, коли додивитеся кліп до самого кінця", ─ каже GannaBaby.
Фото: facebook.com/gannababy
В авторському блозі "Інклюзив" Володимир Носков відповідатиме на найбезглуздіші, але в той же час важливі запитання для всіх сторін діалогу. Він прагнутиме через власний життєвий досвід, досвід реалібітологів, педагогів, перекладачів жестової мови розповідати, як ліпше допомогти перейти дорогу незрячому пішоходу, чому нечуючій людині не варто кричати на вухо, як облаштувати робоче місце в офісі для людей, що пересуваються спеціальними візками тощо.
"Нещодавно товариш IT-шник на моє запитання про стереотипи, від яких ти потерпаєш, сказав: "Мене дістало, що здорові думають, що хлопцям з інвалідністю не потрібен секс". Перехожі, пасажири, водії часто-густо людині з інвалідністю ненавмисно ставлять болючі, дошкульні запитання. Чому ненавмисно? Тому що геть не знають, як підійти до такої людини, як і що запитати. В кожному радіоблозі слухач отримуватиме лайфхаки, що можуть допомогти уникнути інфраструктурних, фізичних і психологічних бар’єрів. Про інвалідність треба говорити без героїзації та пафосу, чесно і відкрито", ─ певен автор програми, ведучий Українського радіо Володимир Носков.
Автор радіомініатюр переконаний, що "інклюзія ─ це про всіх нас: жінок, чоловіків і дітей, блакитно- чи карооких. Про європейців та африканців. Про ветеранів війни і цивільних. Про маленьких і старших за віком людей. Про матусь з дитячими візками і тих громадян, що на деякий час втратили здатність пересуватися. Якщо ми говоримо про інклюзію тільки як про потребу для людей з інвалідністю, ми обмежуємо це важливе для всіх нас поняття. Бо інклюзія передбачає повагу одне до одного у найширшому розумінні".
Прослухати всі випуски можна в ефірі Українського радіо та за посиланнями нижче:
1. Особливості життя людей з інвалідністю.
2. Етикет спілкування з людьми з інвалідністю.
3. Знайомство з людьми з інвалідністю.
4. Етикет спілкування з людьми з порушеннями слуху.
5. Етикет спілкування з людьми з порушеннями зору.
6. Ставлення до людей з інвалідністю.
7. Інтеграція в суспільство людей з інвалідністю.
8. Знайомство і комунікація з людьми з порушеннями зору.
9. Етикет знайомства з маломобільними.
10. Етикет знайомства з людьми з порушеннями зору.
11. Етикет знайомства з людьми з порушеннями слуху.
12. Як формулювати речення у розмові з людьми з порушеннями слуху.
Також слухайте всі канали Суспільного радіо в мобільному застосунку suspilne.radio.
"Я під гітару придумав одну пісню. Як завжди, приніс на репетицію – і вона стала інакшою піснею. І я не шкодую про це абсолютно. Тому, що музиканти гурту "СКАЙ" дуже круті аранжувальники, мені дуже пощастило в цьому плані. Концепція пісні така, що – бувають моменти в житті, коли розумієш, що так більше жити не хочеш. Ти хочеш жити краще, ти здатен на більше, вже не можеш терпіти речей, які тобі нав'язують. Ти починаєш змінюватися сам і відповідно змінювати цей світ. Ти починаєш вдосконалювати себе, щоб розплющити, нарешті, очі й подивитися на речі ширше, інакше, під іншим кутом. Ти не плануєш зупинятися. Життя одне і назад шляху вже немає. Треба йти до кінця – саме про те ця пісня", –розповів фронтмен групи "СКАЙ" Олег Собчук в ефірі шоу "Селекція" на "Радіо Промінь".
Сингл "До кінця" оприлюднений на найбільших музичних платформах, невдовзі на нього планується відзняти кліп.
"Не дивлячись на карантин, пандемію, відсутність концертів, з яких, по суті, живе український артист, робота над альбомом продовжується. Єдине, з кліпами проблема, тому що на кліпи витрачається найбільше коштів. Але на пісню "До кінця" кліп буде обов'язково. В мене таке кредо – краще ніяк, ніж абияк. Коли заробимо, тоді і зробимо крутий кліп. Якщо чесно, вже всі пісні до альбому є. Їх навіть більше, ніж я думав. Просто, я закінчую писати тексти, тому що більшість пісень без текстів, лише мелодійно підготовлені із вокальними лініями, із неіснуючими словами. Концепція альбому така, що альбом буде жорсткіший, роковіший, динамічніший, напористіший, відвертіший, чесніший, не скажу, що зліший, але він буде такий, я б сказав, відчайдушніший", – розповів Олег Собчук.
ФОТО: facebook.com/skaibandofficial
Перший канал Українське радіо відтепер мовить на FM-хвилях у таких містах:
Яремче (Івано-Франківська обл.) — 100,2 FM;
Калуш (Івано-Франківська обл.) — 100,1 FM;
Кагарлик (Київська обл.) — 90,8 FM;
Іванків (Київська обл.) — 95,4 FM;
Високопілля (Херсонська обл.) — 103,0 FM.
Другий канал Радіо Промінь:
Чернівці — 105,0 FM;
смт Красне (Миколаївська обл.) — 105,7 FM;
Миргород (Полтавська обл.) — 92,6 FM;
Волноваха (Донецька обл.) — 96,5 FM;
Старобільськ (Луганська обл.) — 107,6 FM.
Третій канал Радіо Культура:
Вінниця (Вінницька обл.) — 100,9 FM;
Бердянськ (Запорізька обл.) — 90,1 FM.
"Розбудова FM-мережі каналів Суспільного радіо — великий і відповідальний проєкт. Для нас це один із пріоритетів, оскільки відкриває доступ до якісного радіоконтенту сотням тисяч нових слухачів. Особливо важливо, що розвиваються FM-мережі Радіо Промінь та Радіо Культура. Ще не так давно почути їх на FM-хвилях було майже нереально — тепер же їхня аудиторія зростає надзвичайно швидко. З кожного нового міста, яке приєднується до мережі, ми майже одразу отримуємо величезну кількість повідомлень і дзвінків від нових слухачів. І, звісно, величезна подяка департаментові розвитку мереж Суспільного, який докладає максимум зусиль для запуску FM-частот", — зазначив член правління UA: Суспільне мовлення, відповідальний за платформу радіо, Дмитро Хоркін.
Нагадаємо, Українське радіо — найбільша FM-мережа й найпопулярніше розмовне радіо країни.
Радіо Промінь — найперше музичне радіо України. Протягом останніх п'яти років його FM-мережа зросла вп’ятеро. 95% пісень в ефірі Радіо Промінь — українською мовою.
Радіо Культура — головний осередок культурного життя країни в радіопросторі. В ефірі Радіо Культура музика від найкращих виконавців країни й світу, радіотеатр, поезія та проза вустами авторів, а також новини культурного життя.
Усі канали Суспільного радіо можна слухати в мобільному застосунку suspilne.radio.
"Це, власне, пісні із нашого нового проєкту Make Up. Таке театральне дійство, драматична вистава, яку ми зробили в лютому. Режисер ─ Влад Троїцький. Ця вистава складається з наших історій про життя, які вплинули на кожну з нас досить сильним чином. І музика, кожна пісня, як наче витікає з цієї історії, вона є її відображенням музичним. А тексти писали не ми, а робив драматург КЛІМ, незмінний друг Влада і театру "ДАХ", який осмислював наші історії і робив їх драматично-театральними, скажімо так", ─ розповіла учасниця гурту Dakh Daughters Наталка Галаневич в ефірі шоу "Селекція" на "Радіо Промінь".
Цікавий нюанс ─ тільки на третьому альбомі Dakh Daughters видадуть свою дебютну пісню "Рози".
"Саунд-продюсерами є ми самі, звичайно, з Владом Троїцьким. Разом все це складали до купи. Треки записували на прекрасній студії Kaska Records, з якою ми познайомилися цього літа. Були запрошені туди на інтерв'ю, і нам дуже сподобалася команда, атмосфера. І ми дуже раді, що мали можливість записатися на цій студії. Також до цього альбому входить наша "візитівка" ─ композиція "Рози". Оскільки вона також звучить у цій виставі Make Up. І ми дуже раді, що нам вдалося записати її. До цього часу вона була у нас лише з відео записана, і не була в жодному з двох попередніх альбомів наших. Зведенням займається Максим Грусевич із міста Дніпро, він же займався зведенням і попереднього нашого альбому Аir", ─ розповіла Наталка Галаневич.
Фото: facebook.com/DakhDaughters
Як правило, економіку при формуванні бюджету люди ставлять на перше місце. То як культура може стати фундаментом економічного зростання громади?
ГРИГОРИЧЕНКО: Звичайно, у фундаменті щабель культури стоїть на одному рівні зі щаблем економіки. Бо без економіки немає культури, а без культури не може бути національної культури, тому що саме культура формує свідомість етносу, його імпульс до свого розвитку. Без культури немає розвитку нації. І культура є, передусім, одним зі щаблів охорони самої нації. Тому що саме культура охороняє її свідомість, її самобутність, її волю до існування, до життя і до розвитку. І в цьому плані дуже важливо, що в Україні, на жаль, немає Закону "Про етнонаціональну політику". Той Закон, який існує щодо національних меншин, він досить застарілий. І національні громади України, і західні інституції спонукають Україну до прийняття основоположних законів, які дозволять формувати саму етнополітику і культуру. Тому що національні меншини в Україні складають близько чверті населення країни.
Ті закони, які уже ухвалені, ті реформи, які вже почали впроваджуватися, які вони розкривають можливості?
ГРИГОРИЧЕНКО: Вони розкривають можливості формування цієї політики у наших селищах, в областях України, дають можливість до саморозвитку і до сприйняття бажань самих етносів, самого населення до самореалізації. Справа в тому, що після 2008 року, коли була ліквідована інституція, яка управляла етнополітичними відносинами – Державний комітет у справах національностей та міграції, – лише зараз сформована нова, яка буде займатися цими питаннями. Але вона, на жаль, немає ні штату, ні приміщення, ні повноцінного фінансування. І громади на місцях не мають можливості до розвитку, тому що в бюджеті України не передбачено фінансування життєдіяльності національних меншин на території країни. Це потрібно змінювати. І ми звертаємося в ефірі, використовуючи таку можливість, до наших можновладців щодо зміни такої ситуації.
Які можливості для розвитку поліетнічних громад на місцях відкрила реформа децентралізації?
ГРИГОРИЧЕНКО: Позитив цієї реформи у тому, що самі громади можуть вирішувати, які питання їм приймати, які сфери свого розвитку вони мають у своїх пріоритетах, які сфери культури вони мають розвивати. Чи, скажімо, підтримувати якісь колективи, чи підтримувати, можливості художників, чи інші напрямки. У цьому є позитив цієї реформи.
Пане Олександре, чи проводилися якісь дослідження, порівняння за ці сім років, що діє реформа децентралізації та реформа місцевого самоврядування і територіальної організації влади? Що змінилось в контексті можливостей, культурних ідентичностей національних меншин?
ЗАРЕМБА: Я хочу наголосити на тому, що в Україні важливо: якщо ми говоримо про туризм, про економіку, про значення децентралізації для розвитку цих галузей, то ромська тема могла бути зовсім інакшою, насправді. Це і проаналізовано, і показано. На Закарпатті значну частину угорськомовного населення становлять роми. Вони говорять угорською мовою так само, як і угорці. Але вони не є угорцями, вони є ромами. І про це ніхто у засобах масової інформації України не говорить. Я дивився фільм про Берегово, де йшлося про вбивство дівчини в Берегово, яка була ромського походження. Показано було ромське поселення на околиці Берегово. Це було по каналу ICTV. Але жоден з авторів матеріалу не сказав, що це були угорськомовні роми, асимільовані. окультуровані в угорськомовну культуру. Це дуже складне питання, яке існує на Закарпатті і взагалі у нас не проговорюється – особливості угорськомовних ромів в Закарпатті.
Але можливості, які надані Законом для всіх національних спільнот?
ЗАРЕМБА: Але чому ніхто не говорить про особливості цих людей? Вони теж мають якісь потреби. В Угорщині вони визнані меншиною. Ми не говоримо, що російськомовні українці не українці? Ми говоримо, що вони є українці, хоч і спілкуються російською мовою. Отже, угорськомовні роми мають теж право на те, щоб про них говорили. Ми говоримо про поселення, окремі від угорців, у тих самих районах Берегово, Мукачево, Виноградів – скрізь є поселення ромів. У нас про це не говорять. Інше питання. Латвія, яка є країною, де дуже добре розвинене самоврядування, живе за рахунок туризму. Особливості національних меншин там використовуються, щоб це мало економічне значення. І в Латвії роми мають статус, як і корінний народ. Вони мають спеціальний район у районі Курляндії Курземе, де голова Міжнародного ромського союзу Радевич запропонував, щоб там відроджували ремесла, етнографічні особливості. Роми вважаються в Латвії історичною меншиною, народом, який там живе вже 500 років. І їхні ремесла, культура, особливості приваблюють іноземців. Тому що такого ти не побачиш у Західній Європі. І вони намагаються, принаймні в теорії, створити можливості, щоб у цьому регіоні Курземе на березі Балтійського моря можна було побачити справжнє ромське життя, яке там було.
Пане Петре, чи всі національні спільноти в Україні зараз мають рівні можливості для реалізації своїх культурних потреб, культурної ідентичності, зокрема роми? Яким чином зараз вони реалізують свої потреби?
ГРИГОРИЧЕНКО: Наша Конституція декларує, що всі народи в Україні є рівними за своїми можливостями. На жаль, є спільноти – це видно якраз по ромській спільноті – у яких стартові можливості значно нижчі, ніж в інших національних спільнот. У зв'язку з цим в Україні була прийнята державна програма підтримки ромської етності ще в 2013 році. І у цьому році вона закінчується. Не зважаючи на звіти, які подаються нашою державою до європейських інституцій, що буцімто робиться дуже багато. Наведу лише один факт. Державним бюджетом за цей час на дії цієї державної програми не було виділені жодної гривні. Про яку реалізацію державної програми можна говорити? Зараз ми ставимо питання щодо її поновлення та розширення. Ми провели моніторинг, виявили проблеми у нашій організації. Висновки дуже невтішні.
Далі ми поспілкуємось з Ярославою Різниковою, заступницею начальника управління і начальником відділу культури національностей та релігій відповідного управління Одеської облдержадміністрації. Як у громадах Одещини проходить робота над збереженням культурної ідентичності? Які заходи проводяться саме на рівні громади? І що змінилось загалом за ці роки, поки реалізовується реформа місцевого самоврядування?
РІЗНИКОВА: Одещина – унікальний поліетнічний регіон. І це стало його своєрідною візитною карткою. Це регіон, де понад чотири з половиною тисяч об'єктів культурної спадщини та 12 міст занесені в список культурної спадщини. І де діє досить велика кількість національно-культурних товариств, які презентують понад 100 національних меншин. В Одеській області діють національно-культурні товариства з різним статусом. І, звичайно, що всі вони мають взаємодіяти як із органами виконавчої влади, так і органами місцевого самоврядування. Певні проблеми виникали, коли почали створюватися ОТГ. Ця адміністративно-територіальна реформа назріла давно. Начебто була всіма зрозуміла. Але певні моменти, особливо на півдні Одеської області, виникали через нерозуміння – для чого це потрібно. Багато національно-культурних товариств, їх керівників вступали в активний діалог із органами місцевої влади, щоб налагодити конструктивний взаємозв'язок саме в питанні збереження культурної спадщини, забезпечити можливість представників національних меншин навчати і виховувати своїх дітей рідною мовою, зберігати традиційні елементи культурної спадщини. Ми вже, фактично, завершили другий етап адміністративної реформи, сформовані ОТГ в більшій кількості, закріплено районування: 17 липня Верховна Рада прийняла постанову відповідно про укрупнення районів. Звичайно, все це торкнулося і Одеської області. Я згадала про те, що на півдні Одещини виникали певні несприйняття адміністративної реформи. Досить часто при цьому згадувався і етнічний фактор. Багато людей говорили, що створення ОТГ не дасть можливості розвиватися національним меншинам і зберігати свою унікальність. Скільки було розмов з приводу збереження Болградського району, створення Болградської ОТГ в межах Болградського регіону. Робота проводилася більше трьох років, дискусії були дуже палкі. Багато було зроблено щоб показати, як ця реформа відбувалася в інших державах, як вона рухається в інших регіонах України, як впливає на можливості національних спільнот. І, зрештою, на території сучасного Болградського району створено 5 ОТГ, досить потужні, поліетнічні. Але, звичайно, в багатьох з них переважає саме болгарський чинник. Адже це місця компактного проживання болгар, гагаузів, молдаван, румун. Показовим прикладом може бути, наприклад, Вилківська ОТГ, яка була створена тільки у 2018 році. Але вже може показати серйозні результати. Голова ОТГ говорить, що буквально за кілька років їхній бюджет виріс у 8 разів. І за рахунок цього вони могли відремонтувати школи, клуб, закупити відповідно. І виграти потужний проєкт "Дунайські гостини", конкурс на який оголошувало Міністерство культури України. І це було справді свято, яке давало можливість продемонструвати саме національні особливості цього краю.
Напевно, якраз той приклад, коли культура стає підвалиною економічного розвитку, тому що така потужна річ яка привертає увагу всієї України і всього світу.
Я дуже рада з того, що досить багато керівників ОТГ завдяки конструктивній взаємодії із національними культурними товариствами, громадського руху розуміють, як можна використати національний фактор у своєму розвитку. Зверніть увагу на цікавий момент. Ми зараз говоримо, що наша держава, як і інші держави, потерпає від ковіду і це накладає свій відбиток на можливість проведення широкомасштабних культурних заходів, звертаю увагу на те, що для сіл із компактним проживанням національних меншин це може бути своєрідною нішею. Адже так роблять ОТГ, села, селища – розвивають можливість зеленого туризму, сімейного відпочинку в спеціальних будиночках із національним колоритом. На півдні Одеської області цього дуже багато. До цього долучається і північ Одеської області. Хочу зазначити, що у нас дуже серйозна різниця в етнічному колориті між північчю і півднем Одеської області. Наприклад, на півночі, це Подільський район, – 98 відсотків українців. Кількість їх до півдня Одещини зменшується. На крайньому півдні лише 18 відсотків українців. Звичайно, Одещина має використовувати ці особливості. Ми їх реалізуємо під час проведення різнопланових фестивалів. І всі вони мають етнічний формат. А фестивалі етнічні завжди працюють з цією тематикою. Я згадувала про конкурс, оголошений Міністерством культури, там було 9 різних громад, які виграли цей конкурс. Всі вони мали певний етнічний аспект.
Приклади із Буковини розповідає Сергій Бухаров – начальник відділу з питань релігій та національностей Чернівецької Обласної Державної адміністрації. Пане Сергію, як використовується такий національний чинник, культурна ідентичність на Буковині в громадах, тому числі і для їхнього економічного розвитку?
БУХАРОВ: Чернівецька область є багатонаціональним краєм. У нас проживає близько 80 етнічних груп. Це українці, румуни, молдавани, євреї, німці, поляки, росіяни. Кожний етнос робить область неповторною, яскравішою, гарнішою. Ми говоримо про те, що Буковина славиться тим, що в нас є міжконфесійне порозуміння. Це історичний феномен нашого краю, тому що протягом століть у нас фактично немає національних, чи міжконфесійних непорозумінь, сутичок або інших якихось негативних речей. Або вони проходять у набагато меншій ступені, ніж в інших місцях. Коли ми говоримо про територіальну реформу, то в Чернівецькій області є національності, які проживають в різних населених пунктах, а є національності, які проживають у більш локальних вимірах. В процесі створення територіальних громад вони самі обирають єдину територіальну громаду. Можна говорити про те, що національності в нашій області мали можливість певною мірою навіть гуртуватися. Тобто, ті села, як їм ближче, об'єднувалися. І рівень самоврядування, самовизначення різних національних спільнот завдяки реформі місцевого самоврядування збільшився. І це дає їм додаткові можливості для збереження своєї ідентичності, мовної унікальності, традицій. Це важливо для нас. Говорилося, зокрема, про сферу туризму, безумовно, для нас важлива наша історія. Надзвичайно важливо розвивати саме ідентичність, традиції. Людина, коли приїжджає у Чернівецьку область, може одночасно побувати у різних певних регіонах – і традиційну українську культуру побачити, і гуцульську культуру, молдавську, румунську культури. У нас є фестивалі, скажімо, Мартішот – румунське свято весни. У нас, є Маланка – свято, яке відзначається і в українських, і в румунських громадах.
Читати більше: Реформа децентралізації: перспективи та виклики для новостворених громад
Пане Петре, може ви згадали якісь конкретні приклади і дії на рівні громад, можливо, саме ромських у тому числі?
ГРИГОРИЧЕНКО: Я хотів би сказати слова вдячності нашому Уряду за те, що Раді національних спільнот України надали приміщення для розміщення бібліотеки, музею. Ми дуже довго цього чекали – більше 20 років. Тепер Рада національних спільнот може розмістити там свої організації, які до неї входять. А це близько 70 організацій, які існують в Україні і представляють майже половину національних спільнот у державі. Тому що у нас понад 134 національні спільноти. Це позитивний крок. Але у нас виникли деякі труднощі з оплатою, з ремонтом. Це все робиться за рахунок громад, які входять до Ради і тих небайдужих людей, для яких національне життя України має важливість.
ГРИГОРИЧЕНКО: Дуже важливо, щоб до керівництва Ради, яка фактично вирішує питання фінансування, управління громадою і різних напрямків життя у ній, входили і фахівці своєї справи. Тому що, скажімо, багато років минуло, коли взагалі в деяких областях, в деяких регіонах не було відділів управлінь, які б займалися питаннями національних спільнот в Україні. Таких областей досить багато і ті, які існували, приміром на Одещині, на Закарпатті і ще декількох областей, це як виняток. А у багатьох областях ці відділи складалися з одного, максимум двох людей. І вони практично не впливали на ситуацію, яка там відбувалася. Іноді до Ради входять люди далекі від питань етнополітики і взагалі від знання закону і права.
Панове, я вам дякую. Не тільки ми, а й в усьому світі дійшли висновку, що при всій глобалізації, при тісній співпраці економіки, при усіх перепонах при перетині кордонів, збереження і розвиток культурних ідентичностей дуже важливий. Це сприяє розвитку всього людства і всіх культур. Це закріплено і в міжнародних документах. Саме тому держави-члени Ради Європи та інші держави підписали ще в 1995 році в Страсбурзі рамкову Конвенцію "Про захист національних меншин". У ній прямо написано, що демократичне суспільство має не тільки поважати етнічну, культурну, мовну, релігійну самобутність кожної особи, але і створювати відповідні умови для виявлення, збереження і розвитку цієї самобутності. Тільки так ми насправді будемо всі сильними і всі досягнемо успіху.
Під час підготовки програми були використані матеріали проєктів Ради Європи "Децентралізація і реформа місцевого самоврядування в Україні" та "Захист національних меншин, включаючи ромів та мови меншин в Україні".
Фото: УНІАН
Українське радіо
23 серпня
О 9:10 у програмі "Ранковий формат" відбудеться пряме включення з майдану Незалежності в Києві, а також зі Станиці Луганської, де триватимуть урочистості до Дня прапора.
О 9:45 розкажуть про рекордні прапори України й людей, які їх створили.
Об 11:10 — у проєкті "Відкритий простір" — про українські прапори, котрі майорять у різних містах світу. Представники української діаспори розкажуть, що для них означає жовто-блакитний стяг.
О 14:10 у програмі "В мережі" говоритимуть про українські прапори у віртуальному просторі: історіями поділяться українці, які не уявляють своїх сторінок у соцмережах без жовто-блакитних стягів.
Також протягом дня в ефірі звучатимуть міжпрограмні ролики про історію державних прапорів України та інших країн світу.
24 серпня
З 8:00 до 20:00 Українське радіо відзначатиме 29-ту річницю незалежності України багатогодинним марафоном "Незалежність" — саме таку назву мала прямоефірна програма, яка виходила на Українському радіо тоді, коли Україна здобувала незалежність.
У межах марафону відбудуться прямі включення зі святкових подій. Протягом дня до нього долучаться знакові постаті, завдяки яким створили й ухвалили Акт проголошення незалежності України, а також сучасні політики, державні та громадські діячі, які сьогодні захищають цінності незалежної держави на різних фронтах.
Частинами марафону стануть спецвипуски низки програм Українського радіо.
О 10:10 вийде спецвипуск міжрегіонального проєкту "Вся країна". У ньому візьмуть участь спікери з різних областей, котрі розкажуть про події 1991 року й зміни, які за цей час відбулися на місцях і якими варто пишатися.
О 19:10 — спецвипуск проєкту "Персона ґрата": ексклюзивне інтерв'ю з Леонідом Кравчуком, першим президентом України після здобуття незалежності. Про виклики, котрі стояли перед українцями 1991 року, та завдання, які Леонід Кравчук ставить перед собою сьогодні.
Радіо Промінь
24 серпня
У День Незалежності на Радіо Промінь стартує новий сезон.
З 9:00 до 21:00 триватиме прямоефірний марафон "Маршрут незалежності". Його героями будуть українські музиканти — Alina Pash, Сергій Мартинюк, Олег Скрипка, Валерій Харчишин, Дмитро Шуров, Христина Соловій, Фагот та Фоззі (ТНМК), Арсен Мірзоян, Катерина Павленко (Go A) й Іван Леньо. Зірки розкажуть свої історії визначення "маршруту життя" та чому за свободу варто боротися.
У проєкті "Віра в Кіно" — про українські фільми перших років незалежності. 24 серпня слухачі почують рецензію на знакову картину "Сьомий маршрут" режисера Михайла Іллєнка 1998 року.
Програма "ART-Панорама" присвятить випуск культурним подіям у різних містах країни в День Незалежності.
Також 24 серпня в ефірі Радіо Промінь вийдуть одразу чотири нових випуски єдиного в Україні радіостендап-шоу "Гомін Аут".
Радіо Культура
22 серпня
О 21:00 прозвучить радіодрама "Оборона Буші" за повістю Михайла Старицького. Постановка Костянтина Степанкова. У ролях: Ада Роговцева, Лариса Хоролець, Юлія Ткаченко, Володимир Опанасенко, Володимир Нечипоренко, Віктор Цимбаліст, Наталія Сумська, Ганна Опанасенко-Сумська, Олексій Богданович, Віталій Розстальний, Остап Ступка, Давид Бабаєв, Костянтин Степанков, Наталія Лотоцька, Світлана Золотко та Ірина Дорошенко.
23 серпня
О 9:05 у першій частині програми "Культура.Live" — про третій Міжнародний волонтерський та ветеранський форум "Там де ми — там Україна". Про що говорять сьогодні наші воїни? Як готуються до Маршу захисників України?
Історія українського прапора — давня й сучасна — тема другої частини "Культура.Live". Коли, як і чому з’явився наш жовто-блакитний стяг, розкаже доктор історичних наук, голова Українського геральдичного товариства Андрій Гречило.
Об 11:00 козацькі народні пісні і їх сучасні обробки звучатимуть у проєкті "Еthno-вухо".
О 17:00 у програмі "Концертний зал" — твір Євгена Станковича "Страсті за Тарасом". Звучатиме запис концерту з Будинку звукозапису Суспільного радіо, який відбувся в лютому цього року: Симфонічний оркестр Українського радіо й Національна капела України "ДУМКА", диригент — Володимир Шейко.
О 18:10 "Книжковий топ-7" зруйнує міф про українську незалежність як річ молоду й одержану як несподіваний подарунок. У випуску — сім історій про незалежну Україну від часів Київської Русі до окупації Криму й війни на Донеччині та Луганщині.
О 21:00 у програмі "Оперний абонемент" — знаменита опера Георгія Майбороди "Ярослав Мудрий".
24 серпня
Прямі ефіри
З 9:00 почнеться святковий ефірний марафон до Дня Незалежності. У програмі "Культура.Live" відбудуться включення з регіонів, аби почути, як у різних областях святкують цієї миті.
Також у випуску — як проголошували незалежність вустами очевидців. Цікаві факти розповість народний депутат кількох скликань Іван Заєць.
Прямоефірний марафон продовжить програма "Імператив" про історії трансляцій парадів до Дня Незалежності на Українському радіо. Гості ефіру — радіоведучі Анатолій Табаченко й Нелля Даниленко.
Уже ввечері в наступному випускові програми "Імператив" ведучий Василь Шандро говоритиме про історію боротьби за незалежність України у ХХ столітті — від ідеї до реалізації.
Поезія
Протягом дня в ефірі звучатиме спецпроєкт до Дня Незалежності "Україна в поезії". Поезію Тараса Шевченка читає Юрко Прохасько, Івана Франка — Василь Шандро, Лесі Українки — Наталя Коломієць. В авторському виконанні прозвучать вірші Юрія Андруховича, Катріни Хаддад та Івана Малковича. Поезію Євгена Плужника читає Дмитро Хоркін, Віри Вовк — Ірина Славінська, Ірини Жиленко — Олена Гусейнова, Грицька Чубая — Соломія Чубай.
Музика
До Дня Незалежності Радіо Культура презентує музичний портрет незалежної України. Спочатку в спецвипуску проєкту "Тільки музика. ДискоДрайв" свою добірку запропонує слухачам ведуча Наталка Писанка.
У програмі "Єврорадіо" з Наталею Попудрібко — класична музика у виконанні українських музикантів, творчість яких є візитівкою України у світі.
Про знакові хіти незалежної України розповість ведуча Катря Гончарук у програмі "Ліра".
Проєкт "Концертний зал" запросить слухачів у світ музики композитора Олександра Білаша, автора легендарної пісні "Два кольори". В ефірі — класика української пісні ХХ століття у виконанні Оркестру народної та популярної музики Українського радіо (диригент — Михайло Пікульський), Тріо бандуристок Українського радіо й запрошених солістів. Презентує донька композитора Олеся Білаш.