Результат пошуку: Життя в ефірі
Представники ініціативи "Хто замовив Катю Гандзюк?" вимагають, аби президент України Петро Порошенко на час розслідування справи щодо вбивства Катерини Гандзюк відсторонив від займаних посад Андрія Гордєєва та Євгена Рищука, а також виключив їх зі складу своєї партії. Про це в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Зранку" повідомив представник ініціативи "Друзі Каті Гандзюк" Родіон Шовкошитний.
Ведуча:
Христина Стець
"До Петра Порошенка одна єдина вимога — хоча б відсторонити на час розслідування від займаних посад Андрія Гордєєва та Євгена Рищука, а також виключити їх зі своєї партії. Наразі судять лише Мангера. Ми вимагаємо, щоб до Владислава Мангера приєдналось ще дві людини", — зауважив Родіон Шовкошитний.
Представник ініціативи зазначив, що вони не прагнуть впливати на глоси людей на виборах, а хочуть, щоб підозрювані не могли впливати на слідство щодо "справи Гандзюк".
"Найменше, що ми хотіли, це бути суб’єктом цього політичного життя. Ми хочемо покарати вбивць. Ми не хочемо впливати на голоси людей. Ми шукаємо справедливості у правоохоронних органів, і ми її там не знаходимо. Ми йдемо до президента, щоб він зробив так, щоб підозрювані не могли впливати на слідство", — сказав він.
Слід зазначити, що 2 квітня представники ініціативи "Хто замовив Катю Гандзюк?" звернулись до президента України Петра Порошенка з визначеними вимогами.
Як повідомляється, напередодні Шевченківський суд міста Києва ухвалив рішення вдягти електронний браслет на підозрюваного в організації вбивства Катерини Гандзюк Владислава Мангера і забрати у нього закордонні паспорти. Строк дії запобіжного заходу 60 днів, тобто до 1 червня. А адвокатку Євгенію Закревську усунув з процесу через конфлікт інтересів, оскільки вона є потерпілою у справі стеження за нею.
Нагадаємо, 6 березня Шевченківський суд міста Києва частково задовольнив клопотання прокуратури про відсторонення Владислава Мангера з посади голови Херсонської обласної ради. Тоді ж правоохоронці зняли електронний браслет з підозрюваного в організації вбивства активістки Катерини Гандзюк Владислава Мангера і повернули йому закордонний паспорт.
11 лютого генеральна прокуратура оголосила Владиславу Мангеру про підозру в організації вбивства активістки та радниці мера Херсона Катерини Гандзюк. За версією слідства, підозрюваний вирішив організувати умисне вбивство "керуючись особистою неприязню до жінки".
12 лютого Шевченківський районний суд міста Києва почав обрання запобіжного заходу для Мангера. В ніч з 14 на 15 лютого суд заарештував його до 3 березня. Його взяли під варту із правом внесення застави.
Радниця мера Херсона, в.о. керуючої справами виконавчого комітету міської ради Херсона Катерина Гандзюк померла в одній з лікарень Києва 4 листопада 2018 року. Це сталося через три місці після того, як активістку у Херсоні облили концентрованою сірчаною кислотою.
Прослухати повну версію.
Викладач Києво-Могилянської бізнес-школи Валерій Пекар в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Вдень" прокоментував, що мають зробити кандидати у президенти для перемоги на виборах.
Ведуча:
Галина Бабій
"По-перше, цьогорічні вибори були демократичними. По-друге, вже немає такої однорідності соціуму. Український соціум є дуже строкатим: з різними настроями, з різними цінностями, з соціальними, майновими та іншими станами, і до цього потрібно відповідно підходити. Не можна усіх виборців Петра Порошенка охарактеризувати якимось одним словом, так само, як і не можна охарактеризувати одним словом виборців Володимира Зеленського чи Юлії Тимошенко", — зазначив Валерій Пекар.
Валерій Пекар зауважив, що Володимир Зеленський набрав такий високий результат, тому що він поєднав у собі декілька різних аудиторій, а його головною технологією є мовчання.
"Володимир Зеленський набрав такий високий результат, тому що він поєднав у собі декілька різних аудиторій. Він поєднав тих, хто традиційно голосує проти всіх або не ходить на вибори, тому що хотів нове обличчя. Він поєднав молодь, яка є дуже проєвропейски налаштована, яка хоче реформ, змін та нових облич у політиці, а також надії, яку ці нові обличчя принесуть. Він поєднав проросійський електорат, який розчарувався у своїх кандидатах Бойку та Вілкулі. Йому це вдалось завдяки поєднанню низки технологій: і телебаченню, і цифровим технологіям. Але головна його технологія — це мовчання. Він мовчить, не оголошує свої позиції повністю", — пояснив експерт.
Пекар зауважив, що Володимиру Зеленському потрібно і далі мовчати, аби перемогти.
"Щоб Зеленському перемогти, йому потрібно далі продовжувати мовчати, тримати виборців в ілюзіях, що він поділяє саме їхні питання, що та надія, яку можна принести виборцям — це саме він і є. Саме тому громадяни, які займають активну позицію, і хочуть, щоб він озвучив свої точки зору на війну, на Донбас, на Крим, на економіку, на соціальне забезпечення, на євроінтеграцію. Він хоча б має вийти на контакт з журналістами", — сказав він.
Пекар додав, що "серед 100% людей, які прийшли на вибори, 30% проголосували за Зеленського, 16% — за Порошенка. Це значить, що 54% є у вирі. Якщо ці люди прийдуть на другий тур, а, швидше за все, вони таки прийдуть, це свідчить, що вони ще не визначилися. Це величезний ресурс, і це дуже строкаті аудиторії".
Він також прокоментував, що потрібно робити штабу Петра Порошенка, аби досягти перемоги.
"Штабу Порошенка треба намагатися не ображати і не тиснути на виборців Зеленського. Це нічого не дасть. Всі ці образи не призведуть до того, що вони розчаруються у своєму кумирі і проголосують у другому турі за Порошенка. Не треба звертатися до своїх власних виборців, які точно вже вирішили, що вони будуть голосувати за Порошенка. Треба намагатися залучити ті 54% . Різниця між Порошенком та Зеленським у першому турі — 14%. Якщо правильно все побудувати, то перемога може бути ще й за Порошенком. Потрібно звертатися до всіх людей, а не лише до патріотично налаштованого електорату. Виборці Порошенка розчаровані його кадровою політикою, феодалізацією в областях на місцях тощо. Але Порошенко продовжує триматися за людей, які його зрадили. Потрібно внести до парламенту на розгляд і протиснути законопроекти, які відповідають на найбільші виклики життя, наприклад, про Виборчий кодекс, за який, якщо потрібно, парламент швидко проголосує, і, звісно, потрібно проводити економічні реформи", — пояснив Пекар.
Нагадаємо, 31 березня відбувся перший тур президентських виборів. За даними ЦВК, явка виборців становила 63,5%.
За даними Національного екзит-полу, на президентських виборах Володимир Зеленський отримав 30,6% голосів виборців, 17,8% підтримали Петра Порошенка. Юлія Тимошенко фінішувала третьою — за неї проголосували 14,2% опитаних виборців.
Прослухати повну версію.
На фото — Валерій Пекар
Про виставу "Kvіtka. Пісня наяву й у снах" в ефірі програми "ART-Панорама" режисер п’єси Таїса Славінська.
Ведуча:
Наталія Тищенко
Ім’я Квітки Цісик, американської співачки українського походження , вже добре знайоме в нашій країні. Українські пісні, які вона записала на одній із американських студій, стали візитівкою не тільки її творчості, а й нашої країни також. Щороку в Україні відбувається проект "Незабутня Квітка", присвячений Квітці Цісик. А 4 квітня ми святкуватимемо її день народження.
В Україні триває американсько-український проект "Незабутня Квітка". Цей проект був започаткований у 2007 році Алексом Гутмахером. Цього року він вирішив змінити формат вечорів пам’яті Квітки Цісик на театральні імпрези, оскільки після Квітчиного минулорічного 65-річчя в різних містах України почали з’являтися сценічні твори про життя і долю Квітки. Тож цей рік – це етап до підготовки Всеукраїнського театрального фестивалю пам’яті Квітки Цісик.
5 квітня о 19:00 в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбудеться прем’єра вистави "Kvitka. Пісня наяву й у снах". До Києва цю виставу привезе Вінницький Академічний музично-драматичний театр ім.М.Садовського.
"Вистава саме про те, як Квітка дізналася, що вона смертельно хвора. І лікарі давали їй життя усього три місяці, – розповіла режисерка вистави Таїса Славінська. – Вона за ці дні, місяці, котрі їй залишилися, записувала альбом українських пісень. Записувала з професійними музикантами, вкладаючи у цей альбом свої особисті кошти. На диво, вона прожила більше трьох місяців, після того вона прожила ще 7 років: творила, писала і прославляла українську пісню".
На сцені театру у Києві знайдеться місце і для лірики, і для гумору, і для інтриг, якими було наповнене життя Квітки Цісик.
"У житті таких значущих людей завжди присутня містика. Тому Катерина Білокур – це Олег Миколайчук ввів цю героїню в п’єсу – приходить Квітці у снах, вони з нею спілкуються про долю, про життя, про потойбіччя", – поділилась Таїса Славінська.
Вистава у Києві пройде в рамках благодійного україно-американського проекту "Незабутня Квітка". Всі кошти від цих мистецьких проектів надходять на придбання пересувних мамографів задля профілактики раку молочної залози у жінок. На сьогодні маємо вже 5 мамографів.
Прем’єра вистави "Kvitka. Пісня наяву й у снах" відбудеться 5 квітня о 19:00 в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка.
Які фільми увійдуть до кінопрограми Французької весни в Україні, в ефірі програми "ART-Панорама" розповів програмний директор "Артхаус Трафік" Ілля Дядик.
Ведуча:
Наталія Тищенко
Програма 16-ого фестивалю Французька весна в Україні цього року буде насиченою і цікавою. Вже традиційно на цьому фестивалі показують кіно.
Цьогорічна кінопрограма складатиметься з трьох блоків. Перший блок – це "Фестиваль допрем’єрних показів".
"Ми відкриємо Фестиваль допрем’єрних показів фільмом "Едмон" режисера Алексіса Міхаліка. Цей фільм розповідає про Едмона Ростана, сценариста видатної п’єси "Сірано де Бержерак". Фільм на такому комедійному тлі розповідає, як же сценаристові вдалося написати цю відому постановку, – розповів Ілля Дядик. – Далі у нас декілька фільмів видатних французьких режисерів, серед них нова стрічка "З божої волі" режисера Франсуа Озона, фільм "Обіцянка на світанку" з П’єром Ніне та Шарлоттою Генсбур у головних ролях, "Подвійне життя" режисера Олів’є Ассайаса та інші".
Допрем’єрні кінопокази в Києві пройдуть з 4 до 10 квітня в кінотеатрі "Жовтень".
А вже з 11 квітня у Києві стартує ретроспективна програма Французької весни в Україні "Шарман Легран і музика французького кіно".
"У цьому році цей блок присвячений музичним стрічкам, і в першу чергу видатному композитору Мішелю Леграну, який написав дуже багато музики до французьких, американських і міжародних картин, – поділився Ілля Дядик. – Серед стрічок ретроспективної програми – відома всім картина "Шербурзькі парасольки", "Дівчата з Рошфора", "Барбара" та інші".
Після закінчення театральних показів програма буде доступна для демонстрації в кіноклубах. Для проведення показів активісти і керівники майданчиків можуть подати заявку на сайті проекту "Кіноклуб. Всеукраїнська мережа".
За традицією, до кінопрограми "Французької весни" також увійшла добірка "Довгі ночі короткого метра". Глядачі зможуть насолодитися колекцією найкращих французьких короткометражок в нічний час. Більшість фільмів "Ночей" були представлені на міжнародних кінофестивалях в Каннах, Клермон-Феррані, Нью-Йорку і Торонто. У Києві добірка буде показана у кінотеатрі "Жовтень" 19 і 20 квітня.
Нагадаємо, у Києві відбулася прем’єра фільму про Миколу Гоголя.
У Києві та Одесі відбудуться покази документального перфомансу "Тимчасові незручності" режисера Павла Юрова. Про це в ефірі програми "ART-Панорама"розповіла голова ГО "Точка дотику" Анастасія Гернега.
Ведуча:
Наталія Тищенко
Виставу, сюжет якої взято з реального життя, можна побачити вже цього тижня в Києві. Її на "Сцені 6" зіграє європейський політично-соціальний театр, який за допомогою електронної музики, актуального мистецтва та художнього перфомансу відтворює ті життєві ситуації, з якими ми щодня зустрічаємося в приватному житті , а також на державному рівні.
Вистава "Тимчасові незручності" була створена ще у 2017 році, в рамках проекту інституту Гете "Мистецтво проти корупції".
"Тоді вона мала іншу назву, і називалася "Внутрішні переконання". Але з того часу трошки змінився контекст. Ті корупційні справи, які лежали в основі вистави, отримали свій розвиток. Тому ми переглянули сюжет і допрацювали його, – розповіла Анастасія Гернега. – Можна сказати, що у виставі йдеться як про бізнес-корупцію національного рівня, так і про просту побутову корупцію".
У виставі режисер Павло Юров та актори намагаються переосмислити хабарництво як на державному, так і на побутовому рівні.
"В основу сюжету лягли дві корупційні справи. Одна – мера Полтави Олександра Мамая та його судового позову з Ларисою Гольник, полтавською суддею. А інша справа – це про скандально відомого київського суддю Бобровника, який своїм рішенням позбавив квартири киянина, – поділилась Анастасія Гернега. – Зараз відбулися певні зміни: Олександр Мамай вже не мер Полтави, суддя Бобровник помер у досить молодому віці. Тому ми переробили цей перфоманс і доповнили його особистими історіями задіяних акторів".
Як розповіла Анастасія Гернега, кожен з акторів занурюється в історію і рефлексує над власним корупційним досвідом.
"Побутова корупція в лікарні, в школі – це все такі прості і зрозумілі кожному ситуації", – пояснила вона.
У цій документальній виставі використовують техніку європейського політично-соціального театру, сучасну електронну музику, актуальне мистецтва та художній перфоманс.
"Поєднано багато цікавих художніх підходів. Відбувається і стрімінг, одночасно з грою на сцені. Гра акторів знімається на камеру, зображення проектується на екран, і це все відбувається у живому часі, – поділилась Анастасія Гернега. – Актори в одних епізодах грають самих себе, розповідають свої історії, а в інших – грають персонажів цих резонансних історій".
Покази документального перфомансу "Тимчасові незручності" відбудуться 3 квітня у Києві на "Сцені 6" у Довженко-центрі, та 10 квітня в Одесі.
Чому навіть при правильному харчуванні людині може загрожувати гастрит, в ефірі програми "Без стереотипів" розповів доктор медичних наук, професор, хірург-гастроентеролог Павло Іванчов.
Ведуча:
Ірина Коваль
Є стереотип, нібито проблеми зі шлунком – це винятково проблеми з харчуванням.
А от лікарі помітили, що більшість сучасних людей, у яких болить шлунок – це гіпервідповідальні особи.
Якщо ви намагаєтеся вживати тільки правильну та корисну їжу, не переїдаєте, але при цьому берете на себе занадто багато, постійно сумніваєтеся в собі, сумуєте, хвилюєтеся – вам усе одно загрожує гастрит. До того ж, постійні хвилювання потребують стимуляції, і тут у хід ідуть кава, нікотин та гостра їжа. А все це посилює проблеми зі шлунково-кишковим трактом.
"Хочу заперечити таку позицію, що процеси шлунково-кишкового тракту жодним чином не залежать від психологічного стану людини та стресів. Ці процеси напряму пов’язані, адже травлення залежить від стресових ситуацій та психологічного стану людини", – пояснив лікар Павло Іванчов.
Він додав, що наслідки стресу можуть бути дуже різними.
"Так, у стресових ситуація посилюється перистальтика шлунково-кишкового тракту, що може супроводжуватися больовими синдромами у вигляді кишкових кольок, діареї. Це також призводить до порушень ферментативного складу і активності ферментів. Також це супроводжується підвищенням кислотопродукуючої функції шлунку, що може стати в основі розвитку гастриту, і навіть аж до розвитку виразкового ураження шлунку та 12-палої кишки", – наголосив гастроенеролог.
Павло Іванчов додав, що існує статистика, яка пов’язує розвиток виразок із психоемоційним типом людини.
"У астено-невротичного типу людей схильність до утворення виразок у 5-7 разів вища, ніж у людей, які більш стабільні у психоемоційному плані", – пояснив лікар.
Близько 60% населення планети мають проблеми зі шлунком.І вираз "Всі хвороби від стресів" не втратив свою актуальність. Адже через стреси наш імунітет знижується, в організмі відбуваються зміни і порушується процес травлення.
Раніше гастроентеролог розповів, чому лікування виразки шлунку народними засобами може бути небезпечним для життя.
Фото pixabay
У кінотеатрі "Ліра" сьогодні відбулася прем’єра експериментального фільму "Провидець", присвяченого 210-ій річниці з дня народження письменника Миколи Гоголя. Співрежисерка фільму, операторка та акторка Юлія Сак в ефірі "ДеньПРО" розповіла про цей проект.
Ведучі:
Ганна Матвійчук, В’ячеслав Ільїн
Юлія Сак розповіла, що "Провидець" – це авторський художній фільм, який показує водночас останній місяць життя Миколи Гоголя, його спогади, його останнє кохання та втілює на екрані декілька творів письменника.
"Причому актори, які грають Гоголя чи його знайомих, грають і деяких його персонажів. Ніби він бачить себе, своїх знайомих і свою кохану у своїх же творах", – поділилась режисерка.
Робота над фільмом тривала півтора роки: рік йшли зйомки, і півроку присвятили монтажу та озвучці.
"Ніхто нам жодних коштів не давав на цей проект. Це бюджетний фільм, і всі необхідні витрати ми вкладали самі", – розповіла Юлія Сак.
Головну роль зіграв актор Віктор Коньяков, з яким режисерки Юлія Сак та Ольга Тичина працюють вже близько 12 років.
"Спочатку ми робили інші проекти, робили концертні програми, де він співав, він працював у наших виставах, а потім стали запрошувати його і до наших кінофільмів, – розповіла режисерка. – І коли ми почали робити фільм про Гоголя, ми зрозуміли, що тільки Віктор Коньяков повинен грати письменника. Він дуже класно зіграв цю роль", – розповіла Юлія Сак.
Раніше режисер фільму "Вулкан" про співробітника ОБСЄ розповів, у чому різниця в роботі над документальним та ігровим кіно.
В Україні хочуть запровадити реєстр домашніх і диких тварин з використанням чіпів. Відповідний законопроект вже зареєстровано у Верховній раді. Про переваги та недоліки законопроекту в ефірі "РанокПРО"розповів Олексій Василюк, голова ГО "Українська природоохоронна група".
Ведучі:
Ольга Бабчук, Павло Туптинський
Олексій Василюк зауважиу, що це вже не перший законопроект на тему чіпування та обліку диких та домашніх тварин. Але жоден з попередніх законопроектів ще не був розглядався на сесії Верховної Ради.
При цьому, зазначив експерт, зі законопроекти пропонуються переважно організаціями, які займаються домашніми тваринами, зокрема котами і собаками.
"Їм вигідно, щоб люди до них ішли чіпувати своїх тварин, – пояснив Олексій Василюк. – Чіпування потрібно для того, щоб тварини не губилися. І самим домашнім тваринам, зокрема котам і собакам це дуже корисно. Тому що якщо тварина чіпована, дуже сильно знижується шанс, що цю тварину викинуть на вулицю. Адже якщо тварину на вулиці ідентифікують як таку, що має власника, власник може заплатити штраф за те, що він недбало поводився з твариною і викинув її на вулицю, це вже жорстоке поводження".
При цьому, зауважив експерт, в законопроекті пишуть просто про "домашніх тварин", без уточнень.
"Але ж комахи – це теж тварини, і в багатьох людей вдома є ті ж таргани. Це вже неграмотно виконаний нормативний акт, – пояснив експерт. – У людей в акваріумі є рибки, а їх чіпувати неможливо фізично. Є морські свинки, у яких коротка тривалість життя. Є птахофабрики, на яких точно немає необхідності чіпувати кожного птаха. Ця ідея раціональна з точки зору котів-собак, та, можливо, ще якихось тварин, які живуть саме з людиною і можуть бути викинутими на вулицю".
Так само немає точності і стосовно обліку диких тварин. Втім, зазначає Олексій Василюк, усіх диких тварин чіпувати просто нереально, адже до них належать і черв’яки, і лосі, і польові миші, і кажани.
"Щоб це дійсно працювало, треба діяти трошки інакше. Це теоретично може мати сенс для мисливських тварин, тих, на яких ведеться полювання. І їх облік дійсно проводиться, – зауважив експерт.
Але цей облік проводять не держустанови, а мисливські господарства, пояснив він.
"На жаль, на це потрібен такий ресурс, який жодна державна організація, на жаль, виділити не може, і лише мисливські господарства можуть собі дозволити проводити такий облік. Для того, щоб проводилися такі обліки, щороку залучаються десятки тисяч людей. Це дуже багато. Жодне міністерство екології не зможе собі дозволити проводити таку акцію 1-2 рази на рік і залучати 10-15 тисяч підготовлених осіб", – наголосив експерт.
Але є і позитивна сторона медалі, підсумував Олексій Василюк.
"Частина видів, як мисливці вважають мисливськими, наразі уже внесена в Червону книгу, і полювати на них не можна. Таких тварин мисливці обліковують, але на них не полюють. Таким чином мисливці, які поводяться відповідно до законодавства, допомагають відслідковувати таких тварин", – розповів експерт.
Експерт наголосив, що саме для мисливських видів чіпування було б гарною ідеєю, якби її можна було втілити у життя.
Раніше еколог розповів, чим небезпечне спалювання сухої трави.
Фото veterinar.in-kiev.org
Про фільм "Вулкан", його типажі та чому герой стрічки є співробітником ОБСЄ в ефірі Радіо Культура в програмі "Культура.live" розповів кінорежисер Роман Бондарчук.
Ведучі:
Катерина Толокольнікова та Денис Денисенко
Кінострічка вже отримала 8 престижних нагород. У фільмі йдеться про перекладача СММ ОБСЄ Лукаса, який вирушає на кордон з Кримом і залишається сам у маленькому містечку на півдні України. Він занурюється у життя української провінції, де отримує шанс почати життя спочатку. За жанром — це драма з елементами комедії.
"Життя чорно-біле: воно то смішне, то сумне. Погано,коли воно скидається в якусь крайність. Я дуже довго досліджував тутешнє життя. Взагалі фільм починався як документальний: я знімав дядька своєї дружини, який жив в маленькому південному містечку, а потім історії його були настільки вражаючими, що хотілось з них зробити сценарій ігрового фільму. Власне, те, що допомагає їм там триматися і виживати — це гумор, він властивий всім українцям. Всі комічні моменти ми вплетали в фільм", — сказав Роман Бондарчук.
За словами режисера, який також знімав документальні фільми "Українські шерифи", "Dixie Land", історія "Вулкана" списана з реальних людей, а те, що головний герой Вова працює у СММ ОБСЕ є задумкою режисера.
"Я почав досліджувати різницю між тим, як ми уявляємо життя в містах і яке воно є у маленьких містечках. Це різні всесвіти. І цей Вова, дядько дружини, почав відкривати мені, як вони там живуть, як він працював на сезонних роботах. Почала проступати певна міфологія. Для сценарію мені потрібен був немісцевий персонаж — нормальний з точку зору Києва, але дивний з точку зору тутешніх жителів. Я почав думати з якої найабсурднішої організації він має бути, яка є незрозумілою для півдня", — розповів кінорежисер.
За його словами, це з одного боку — побутовий абсурд провінції, а з іншого — абсурд ніби успішної людини, яка працює в міжнародній організації, яка має бути щасливою, забезпеченою, збалансованою, але насправді в героя фільму життєва криза більша, ніж у людей з провінції.
Розповідаючи про різницю роботи у різних жанрах, режисер зауважив, що, на відміну від документального кіно, у ігровому є обмежена кількість знімальних днів.
Режисер зауважив, що провели великий кастинг, щоб зберегти певні типажі місцевих жителів.
"В цій ситуації я хотів знімати багато місцевих жителів, типажів. Ми робили великий кастинг в Бориславському районі, в Каховському. Важливо було зберегти той колорит, мову, фактуру, пластику, яку можуть дати типажі. Відштовхуючись від того, що вже є ці типажі, і вони важливі для історії фільма, я шукав акторів, які могли б з ними злитися і не виділятися, бо вони грають місцевих", — пояснює Бондарчук.
У фільмі знімались Сергій Степанський, Христина Дейлик, Тамара Соценко і Віктор Жданов — останній знайомий українському глядачеві за фільмом "Кіборги".
Кінострічка "Вулкан" виходить у прокат з 4 квітня.
Прослухати детальніше можете за посиланням.
Стиліст-візажист та власниця колекції капелюшків Наталія Степанова в ефірі Українського радіо в програмі "Життя+" поділилась секретами того, як правильно обрати цей предмет гардеробу, аби його можна було носити роками.
Ведуча:
Ірина Ткаченко
"Капелюхи мені подобалися завжди. Я мріяла про ті часи, коли жінки їх носили", - ділиться Наталія Степанова.
За її словами, мода на цей предмет гардеробу припала на міжвоєнні та післявоєнні часи, тоді як з 60-х років минулого століття радянські жінки віддавали перевагу хусткам, адже носячи капелюх "треба мати хоча б одну руку вільною, щоб притримувати його".
"Перший справжній крислатий капелюх я привезла в 1982 році з Риги. Реакція людей довкола була неймовірною. На вулицях Києва перехожі зупинялись і вказували на мене пальцями…Капелюхи з’являлись, коли люди емігрувати за кордон: їх дарували чи продавали за невеликі гроші. А пізніше у нас з’явився секонд-хенд, де можна знайти справжні вінтажні речі", - розповідає гостя програми.
За її словами, на блошиних ринках вона купує речі, які існують в єдиному екземплярі, або цікаві варіанти, що можуть пропасти. Таким чином свого роду рятує капелюхи для світу, не витрачаючи при цьому багато коштів.
"Я не купую дуже дорогі капелюхи, маю лише пару таких у своїй колекції. Але вони завжди "відпрацьовують", адже це стильна річ, яку я буду носити роками", - зазначає Наталія Степанова.
Вона переконана, що на жінку в капелюсі завжди звернуть увагу. Адже в ньому не можна ходити, опустивши голову вниз, та сутулитись, цей предмет гардеробу потребує прямої постави і гарної ходи .
За словами стилістки, не існує жінок, яким би не личили капелюхи, головне – правильно його підібрати.
"Коли купуєте капелюх, обов’язково подивіться на себе в повен зріст. Він не має порушувати ваші пропорції", - переконана вона.
Колекціонерка радить спробувати фасон під назвою "федора", який наразі є дуже популярним та пасує практично всім та до будь-якого одягу. Проте звертає увагу, що існують види капелюхів, які недоречно носити у місті, наприклад, моделі з широкими крисами, які одягають, вирушаючи на відпочинок до моря.
Нагадаємо, що в Музеї історії туалету на вулиці Рибальського, 22 відбувається виставка, де можна ознайомитись з багатьма вінтажними старовинними капелюшками з колекції Наталії Степанової.
Послухати детальніше можете за посиланням.
Фото - pixabay.com
Релігієзнавець, кандидат філософських наук, викладач програми сімейного консультування НПУ імені М.П. Драгоманова Євген Білоножко в ефірі Українського радіо в програмі "Ранковий формат" пояснив, чому поглиблюється криза сім’ї та збільшується кількість розлучень.
Ведуча:
Тетяна Дем’яненко
Чоловік та жінка одружуються на основі вільної волі, на основі того, що вони хочуть одружитися. Це фундамент, на якому будуються міжособистісні стосунки.
Криза сім’ї поглиблюється, тому що, по-перше, це стає світовим трендом у західних країнах. Україна є тією країною, яка знаходиться на роздоріжжі між багатим Заходом, Сходом та Півднем. Розпад сім’ї пов'язаний, перш за все, з факторами економічного характеру та з високим ступенем індивідуалізації.
Уявлення про те, що шлюб має бути міцним та до кінця життя — розмивається. І надприродній фактор союзу, який стосується того, що ми укладаємо шлюб не для того, щоб розлучитись, втрачається, оскільки ми живемо у світі, де релігія такої високої ролі не відіграє. Ми живемо у світі, де економіка є на першому плані, і жінка не є економічно залежною від чоловіка.
У шлюбі ми прагнемо якихось ідеалів небесного, але живемо на цій реальній землі, і ця реальність, яка стосується всіх нас, є зовсім іншою, ніж ті інтенції небесного характеру любові та вірності до кінця, які закладаються у кожному шлюбі.
Як повідомляється, у відділі прес-служби інформаційної політики Міністерства юстиції України оприлюднили статистику, яка свідчить про те, що кількість розлучень в Україні за 2018 рік становила майже 54 тисячі, в той час, як у 2017 році їхня кількість була меншою на 20 тисяч.
Прослухати повну версію.
Фото — pexels.com
Автогонщик, президент Київського міського автомотоклубу та автор 36 міжнародних і національних рекордів Сергій Малик в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні.Вдень" розповів про те, як сьогодні розвивається автомотоспорт в Україні.
Ведучий: Роман Коляда
Навіщо людині рекорди?
— Якщо по простому, то мабуть, це шило в одному місці. В моєму випадку, це було трошки ширше і глибше, тому що коли формувався Київський міський автомотоклуб, це були 90-ті роки і після розвалу Радянського Союзу треба було адаптувати технічні види спорту в європейську спів дружність. Тоді була організована автомобільна федерація України. Київський міський автомотоклуб був одним з її фундаторів, була молода команда однодумців, пасіонарії зібралися і почали працювати в цьому форматі. Коли ми все це починали, в Україні було 3-5 гонок в рік. Сьогодні їх вже сотні і сотні. І для того, щоб популяризувати ті інструменти, які ми промотували, дуже гарним приводом було встановлення якихось рекордів. В мене їх назбиралося вже 36 з різних дисциплін: авто, мото і повітроплавання, поки-що.
Як сьогодні Україна інтегрована в автомотоспорт?
— На жаль, в Україні війна, вибори... це все зав'язано на економічну складову, тому що технічні види спорту — це один із найдорожчих видів спорту, це статистика, а не моя оцінка. Автомотоспорт — це макроекономіка, це не просто, так, спонсори якісь бувають і у нас вже формується ринок, ми хочемо, чи не хочемо, життя бере своє і Україна міняється на краще, але не так швидко, як хотілося б. Це рекламний бізнес. Фактично, люди вже є, є вже підростаюче покоління. В клубі, зокрема, відбулася зміна поколінь. Для молодих хлопців це вже спосіб життя. Нікіта Калінін і Ілля Михальчик — це хлопці-кільцевики, які їдуть на чемпіонат Європи і світу з мотоспорту. Є хлопці, які в кросі виступають, наші автогонщики менше, але все ж таки предсталяють Україну за її межами.
Як відбувається сама гонка?
— Це декілька хвилин. Я можу сказати про себе. Коли ти там знаходишся, все стискається, ти розумієш, що не маєш права на помилку, якщо ти туди приїхав. З іншого боку, їзда по солі дуже специфічна. На мою думку, простіше впасти 5 разів на асфальті, ніж 1 раз а солі. Сіль — це абразив, це достатньо агресивна штука, ну і великі швидкості. Треба мати окрім бажання ще й фахову підготовку. Треба вміти їздити як мінімум.
Слухати повну версію.
Про документальний фільм "Навмисна смерть" в ефірі програми "Віра в кіно".
Ведуча:
Віра Сивачук
У нас є ще два дні, щоб насолодитися фільмами Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. Хоча "насолодитися" – це не то слово, яке тут проситься. Побачити, почути, зрозуміти, подумати і пережити легкий шок – це набагато ближче.
Ось я, наприклад, сходила на кіно зі страшною назвою "Навмисна смерть". Усім, хто мріє про наступний iPhone – дивитися обов’язково. Чому? Зараз поясню.
Отож, "Навмисна смерть", режисерка Сью Вілльямс, США, 2016 рік.
Сюжет
Можна подумати, що фільм Сью Вілльямс – про самогубців. І це – недалеко від істини, бо тотальна гаджетоманія, яка завдає непоправної шкоди планеті, – це теж самогубство, причому колективне.
Фільм показує темний бік цієї індустрії: тисячі людей на заводах у Китаї по 12 годин полірують алюмінієві кришки до iPad, десятки з розпачу вистрибують із вікон. Одна з героїнь фільму, Тіан Ю, яка вижила після спроби суїциду, намагається пояснити, чому.
Китайські річки чорні від кислот, бо на більшості заводів немає водоочищення, а діти в одній з провінцій розбирають токсичний брухт, який продукує ІТ-сфера.
У фільмі багато цифр, які вас шокують: на виробництво одного смартфона іде 200 кг сировини, одна материнська плата випиває тонну води, а зарплата працівника на заводі в Китаї – менша 1% вартості iPhone.
І все ж у кінці цього тунелю є світло. Яке саме – побачите у фільмі Сью Вілльямс.
Чому треба дивитись?
Знаєте, чим мене найбільше вразило це кіно? Не елементами розслідування і навіть не інсайдними зйомками з підприємств, які постачають начинку для смартфонів, а відточеною логікою фільму, який показує зв'язок між токсичними звалищами у Китаї і кислотним дощиком у США, і тим, що хтось мріє про новенький гаджет, а хтось повільно вбиває себе на виробництві без правил. І заодно – вбиває усе живе навколо.
Звичайно, цей фільм – по-хорошому лоббістський. Він відверто звинувачує популярний бренд і закликає більше думати про довкілля, не купувати те, без чого можеш обійтись, не викидати, а ремонтувати і давати гаджетам друге життя.
Нагадаємо, завтра, 30 березня, по всьому світу пройду екологічна акція Година Землі.
Фото – кадр з фільму "Навмисна смерть"
Прем’єра вистави – це завжди свято для справжніх театралів, а якщо до акторів залучають ще відомих співаків, то кількість глядачів збільшується в рази. Про те, чим дивуватиме вистава "Гойдалка на трьох",в ефірі програми "ART-Панорама" розповів один з учасників вистави – Андрій Сніцарчук.
Ведуча:
Наталія Тищенко
Прем’єра вистави "Гойдалка для трьох" відбудеться у львівському Першому українському театрі для дітей та юнацтва 30 та 31 березня. На сцені актори розкажуть дивовижну історію про існування на межі життя і смерті.
"Це досить відома в Європі п’єса Луїджі Лунарі, написана в кінці ХХ сторіччя. Тут піднімаються дуже цікаві теми – життя, смерті, і усе це у такому комедійному ключі, – розповів актор Андрій Сніцарчук. – Нам дуже імпонують такі ролі, тому що актори, відібрані на ролі, мають дуже різні погляди і здорове почуття гумору стосовно такого явища, як смерть".
Цікаво, що до акторської команди вистави "Гойдалка для трьох" запросили одного із учасників вокальної формації "Піккардійська терція", Славка Нудика. Це буде його дебют як актора на великій театральній сцені.
"Славко Нудик не буде співати, але – я відкрию вам секрет – він буде роздягатися!" – анонсував Андрій Сніцарчук.
30 та 31 березня о 18:00 актори вистави "Гойдалка для трьох" на сцені Першого театру для дітей та юнацтва у Львові запрошують глядачів на прем’єру.
Нагадаємо, на сцені Молодого театру 30 березня відбудеться постановка "опери без музики" Insensoвідомого грецького драматурга Димітриса Димітріадиса.
Кількість політичної джинси протягом цієї передвиборчої кампанії була втричі вищою, ніж на виборах 2014 року. Про це в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні.Зранку" повідомила виконавча директорка ГО Інституту масової інформації Оксана Романюк.
"На цих виборах джинси було практично в три рази більше, ніж на попередніх президентських виборах в 2014 році. Причиною стало те, що активно включилася в кампанію Опозиційна платформа — За життя, колишні регіонали, які дуже багато інвестували, а на попередніх президентських виборах вони не були активними учасниками. Цього разу серед онлайн-медіа 31% всієї джинси була саме джинса Опозиційної платформи — За життя. На другому місці у нас була Тимошенко — 15,5% і третє місце розділили між собою Зеленський і Порошенко — по 10%", — зазначила Оксана Романюк.
За її словами, також спостерігався високий рівень чорного піару.
"На цих виборах рівень чорного піару був досить високим. Він склав близько 5-6% від загальної кількості інформації, яка подавалась громадянам. Найбільше чорного піару було проти Порошенка. За нашими даними, 72% чорного піару були спрямовані проти нього. На другому місці — 11% проти Вілкула та Мураєва, 10% проти Тимошенко і 6% проти Зеленського", — додала вона.
Нагадаємо, вибори президента України заплановані на 31 березня. Центральна виборча комісія України створила 199 окружних виборчих комісій для проведення виборів президента України. Дільничні виборчі комісії мають бути сформовані до 12 березня. ЦВК 8 лютого завершила реєстрацію, тоді було 44 кандидатів у президенти. Зараз балотуються у президенти 39 кандидатів.
Слухати повну версію.
Фото: Детектор медіа